Які біологічно активні сполуки утворюються в нирках?

Чим відрізняються один від одного нефрони?

Залежно від місця розташування в нирці розрізняють три типи нефронів: суперфіці- альні, інтракортикальні і юкстамедулярні. Співвідношення їх таке: суперфіціальних нефронів 20-30 %, інтракортикальних - 60-70 %, юкстамедулярних - 10-15 %. Відмінність нефронів стосується як міс- церозташування клубочка, так і деяких особ­ливостей канальців. Розташовані найближче до капсули нирки суперфіціальні нефрони мають крупніші клубочки і коротку петлю Генле з поворотом на межі кіркової і мозко­вої речовин. Розташовані на межі цих шарів нирки клубочки юкстамедулярних нефронів (ЮМ) мають довгу петлю, що доходить май­же до кінця сосочка. Це забезпечує актив­нішу реабсорбцію в них, ніж у поверхнево розташованих нефронах з коротшою петлею Генле. Місцезнаходження кожної з частин неф­рона невипадкове. Від цього залежить їх функція в процесі сечоутворення. Нижче по­дана характеристика функцій юкстамедуляр- ного нефрона.

 

Що таке юкстагломерулярний апа­рат (ЮГА) нирок?

ЮГА складається з трьох ти­пів клітин: 1) гранулярні; 2) екстрагломе- рулярні мезангіальні; 3) клітини macula densa. Гранулярні клітини (диференційовані гаадком'язові) містять секреторні гранули гормону (ферменту) реніну. Клітини macula densa беруть участь в регуляції секреції рені­ну і швидкості фільтрації.

 

Які особливості кровопостачання нирок?

Нирковий кровотік характеризується тим, що протікаюча кров використовується не тільки для трофіки органа, але й для сечо­утворення. Тому кровоносні судини, забезпе­чуючи процес утворення сечі, при виконанні функції відповідних відділів нефрона тісно взаємодіють з ними на кожній ділянці. За своєю інтенсивністю кровопостачан­ня нирки близьке до кровопостачання ендо­кринних залоз. У нормі в дорослої людини через нирки проходить до 25 % серцевого викиду (1000-1200 мл/хв), і при вазі обох ни­рок 300 г питомий кровотік через них скла­дає 4 мл/хв/г. Таке рясне кровопостачання забезпечується анатомічними особливостями ниркових артерій, що відходять безпосеред­ньо від черевного відділу аорти у випіяді ко­роткого товстого стовбура. Артерія, потрап­ляючи в кожну нирку, починає ділитися на все дрібніші гілки: так, кінцеві гілки її — ра- діарні артерії - на межі кіркового і мозкової о шарів віддають гілки до зовнішньої поверхні нирки під прямим кутом. Це уа$а а$егет, що входить у їломерулярний апарат нирок.

 

 

Від чого залежить величина філь­траційного тиску?

Ефективний тиск фільтрації (ЕТФ) є результуючою взаємодії сил, частина яких виштовхує вміст крові з капілярів, а інша цьому перешкоджає. Виштовхуючою си­лою є трансмуральний тиск (Р₍), обумовле­ний різницею між гідродинамічним тиском крові клубочка (Р_к) і гідростатичним тиском рідини, що знаходиться в просвіті капсули (Р_гіі), а перешкоджаючою - онкотичний тиск крові (Р_о):

ЕТФ =Р,-Р„ (ммрт. ст.)

У звичайних умовах ЕТФ на початку капі­лярів дорівнює: (65 - 15) - 25 = 25 мм рт. ст. (33 кПа). Але в міру виходу деякої частини плазми крові (вірніше, безбілкової її фази) онкотичний тиск зростає, і величина ЕТФ знижується.

 

Які біологічно активні сполуки утворюються в нирках?

Наявна у нирці система зворотного зв'язку регулює швидкість клубочкової філь­трації залежно від об'єму крові, що приті­кає, і швидкості реабсорбції №С1 у даному нефроні. Ця функція виконується клітинами ЮГА, які реагують на: а) ступінь розтягуван­ня аферентної артеріоли; б) рівень реабсорб­ції ИаСІ. Зрештою ЮГА, секретуючи ренін, запускає гормональну регуляцію процесів кровотоку і реабсорбції (докладніше див. нижче). Секреторними клітинами є й інші струк­тури нирок. Так, мезангіоцити, подоцити і ендотеліоцити ниркової мембрани секрету- ють метаболіти арахідонової кислоти (про­стагландини, лейкотрієни, тромбоксан), які регулюють стан самих цих клітин, нирковий кровотік, а також імунні реакції в клубочках.