Об’єкт та предмет історії медицини, її періодизація

ВСТУП

Поняття «медицина» та «медсестринство». Роль історії медицини в освіті медиків.

Об’єкт та предмет історії медицини, її періодизація.

Джерела вивчення історії медицини.

Поняття «медицина» та «медсестринство». Роль історії медицини в освіті медиків

Вивчення історії медицини і медсестринства є невід’ємним елементом професійної освіти сучасного лікаря та медичної сестри. Ця історія акумулює досвід медицини різних часів, народів, напрямків та шкіл. Чимало усталених лікарських методів і процедур, етичних вимог до медика походять з давніх давен та витримали випробування часом. Для того, щоб зберігати та примножувати, їх треба добре знати. Вивчення історії медицини робить майбутнього фахівця безпосередньо причетним до цих традицій, дає змогу зрозуміти своє місце у плині поколінь.

Осягнення історії складає основу філософського осмислення медицини, яке є однією з ознак зрілості цієї області людської культури, а також її окремих представників, які виходять за межі суто медичної спеціалізації.

Звернення до історії надає можливість зрозуміти, чим є і чим може стати сучасна медицина, які якісно значущі етапи вона пройшла у своєму розвитку, внесок яких осіб особливо сприяв трансформації медицини. Разом з тим історія медицини наочно свідчить, що шлях медицини не був прямим і легким, він віддзеркалює драматизм служіння справі, справжню жертовність покликання медика, величезне значення наснаги і генію видатних особистостей, а також виняткове значення спільного багатовікового досвіду медичного співтовариства.

Історія завжди звернена до сучасності. Історія медицини допомагає шукати відповіді на найгостріші питання та виклики сучасності, коли глобалізований світ стоїть перед проблемами боротьби з небаченими раніше масштабами епідемій, коли новітні технології надають змогу долати невиліковні раніше хвороби, «вдосконалювати» людську природу та ін.

Історія неспинна, вона продовжує творитися безпосередньо зараз, вона прожується в кожному, хто одягає білий халат і присвячує себе медицині.

Медицина – цесистема наукових знань та практична діяльність, які спрямовані на виявлення, лікування хвороб та запобігання ним, збереження та зміцнення здоров’я, подовження життя людини. Медицина є умовою існування і повноцінного життя суспільства. Вона є ознакою і важливим атрибутом будь-якої цивілізації. Здобутки медицини усіх часів є загальним доробком людства, загальнолюдською спадщиною.

Медсестринство є складовою частиною системи охорони здоров'я і включає в себе діяльність, спрямовану на зміцнення здоров'я, профілактику захворювань, надання психосоціальної допомоги особам, які мають фізичні та психічні захворювання, догляд за ними, а також непрацездатними всіх вікових груп. Така допомога надається медичними сестрами в лікувальних і будь-яких інших установах, вдома, а також скрізь, де в цьому є потреба.

Це визначення поняття «сестринської справи» було сформульовано на зборах національних представників Міжнародної ради сестер у 1987 р.

 

Об’єкт та предмет історії медицини, її періодизація

 

Історія медицини та медсестринства є складовою частиною загальної історії науки, але відрізняється значною своєрідністю, зумовленою її об’єктом. Об’єкт історії медицини – медицина у всій своїй складності й масштабності. Можна виділити кілька провідних особливостей медицини.

По-перше, медицина має біосоціальний характер, оскільки нормальне та патологічне функціонування людського організму забезпечується як його морфологією, фізіологією, генетичними закономірностями, так і умовами життя, праці, навколишнього середовища, доступністю допомоги тощо.

По-друге, медицина – це багатовимірне явище, яке вміщує наступні визначальні складові:

- комплекс знань про здоров’я та хвороби людини, умови його індивідуального та суспільного життя; відповідно до найбільш поширеної класифікації медичні науки розподіляють на медико-біологічні, клінічні і медико-профілактичні;

- медичну діяльність, спрямовану на забезпечення фізичного та психічного здоров’я людини;

- систему організації охорони здоров’я, яка визначається ступенем розвитку суспільства в цілому, зокрема, соціально-економічним ладом, державним устроєм.

По-третє, у сучасному світі існують три глобальних напрями медицини: народна, традиційна і наукова. Народна медицина – найбільш стародавня, вона містить сукупність знань, накопичених емпіричним шляхом. Традиційна медицина – більш вузьке та молоде поняття, в її основі зазвичай лежить релігійно-філософське вчення. Оскільки в нашій країні цей напрям став активно розвиватися нещодавно, його часто позначають антонімом – нетрадиційна медицина. Наукова медицина спирається перш за все на експеримент, інші наукові методи дослідження;

Предметом історії медицини є закономірності становлення, функціонування та розвитку медицини у тісному зв’язку з усіма іншими науками та соціальними інституціями. Однією з таких закономірностей є зростання ролі медичних сестер в охороноздоровчій діяльності. Невід’ємною частиною історії медицини є вивчення того, як змінювалися уявлення про особистість лікаря, медичної сестри, про вимоги до лікарського фаху, відповідних обов’язків тощо.

Медицина є важливим елементом загальної людської культури. Значним був вплив на медицину таких чинників як характер економіки, суспільно-політичний лад, пануючий світогляд, рівень розвитку природничих наук. У свою чергу, рівень розвитку і досягнення медицини багато в чому визначали соціальний прогрес, були визнаним критерієм цивілізованості, гуманності суспільства, його спроможності забезпечити певний рівень охорони здоров’я. Визнання принципу такої єдності означає необхідність розгляду розвитку медицини у зв’язку із загальнокультурним розвитком людської цивілізації. Тому в основу періодизаціїісторії медицини покладені загальні культурно-історичні епохи:

· Первісна культура

· Культура Стародавнього Соду

· Антична культура

· Середньовічна культура

· Культура епохи Відродження і Реформації

· Культура Нового часу.

· Культура Новітнього часу (або сучасна).