Кваліфікаційні вимоги, що пред'являються до екскурсоводів

Контрольні питання:

1. Які організаційні вимоги пред'являються до суб'єктів туристичної діяльності?

2. Перелічіть основні вимоги до службового приміщення.

3. Назвіть основні вимоги до інформаційно-рекламної діяльності.

4. Перелічіть основні вимоги до кадрового складу

Література:

1. Нормативна база № 1 ст. 5, 20-23,

2. Нормативна база № З

3. Нормативна база № 6 ст.

ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ ФИРМА «СПУТНИК»

Адрес: 61002 ^.Харьков, ул. Мироносицкая, 1 Тел. /0572/47-11-59 45-71-61 Факс:/0572/ 43-81-20

+ ліцензія, заява, статут, расчет тура

Система безпеки туристів. Страхування туристів

План

1. Вимоги до організації системи безпеки туристів

2. Страхування туристів

1 Вимоги до організації системи безпеки туристів

Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів, що беруть участь в туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму несуть відповідальність за їх виконання.

З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані:

- інформувати туристів про небезпеку, виникнення якої можливо при подорожі, а також про необхідність виконання з боку туристів загальнообов'язкових вимог і запобіжних засобів (медичні щеплення);

- створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належний пристрій трас для походів, прогулянок, екскурсій і пр.;

- забезпечувати спеціальні вимоги безпеки при наданні туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний);

- забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням і інвентарем;

- забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків і надання першої медичної допомоги;

- забезпечувати надання оперативної допомоги особам, потерпілим в подорожі, їх транспортування;

- оперативно інформувати органи місцевої влади і відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, уявляти відомості про зниклих осіб.

Захист інтересів українських туристів за межами України, які здійснюють туристичні подорожі за межу, гарантує наша держава.

Що ж до іноземних туристів, що перебувають на території України, то їх права і інтереси забезпечуються відповідно до законодавства України, враховуючи положення міжнародних договорів України.

З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях суб'єкти туристичної діяльності, які спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди з відповідними службами на обслуговування.

Порядок створення і діяльності таких служб визначений в Положенні про пошуково-рятувальні служби суб'єктів туристичної діяльності, які спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм, пересування туристів, затвердженому наказом Державного комітету України по туризму від 10.07.96р. № 33.

Якщо ж турпідприємства виявили бажання спеціалізуватися на організації туристичних послуг з використанням активних форм пересування туристів, а також організації масового відпочинку туристів в гірських і спелеологічних районах, то їм необхідно до отримання відповідної ліцензії у обов'язковому порядку укласти угоду (договір) з Державною спеціальною аварійно-рятівною службою центрального органу виконавчої влади, до повноважень якої віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

2 Страхування туристів

Для здійсненні туристичної діяльності для підприємства крім ліцензування своєї діяльності обов'язковою вимогою є також страхування туристів при проведенні туристичних поїздок. Згідно ст. 16 Закону України «Про туризм» обов'язковими видами страхування при цьому є: медичне страхування і страхування від нещасного випадку. Таке страхування забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на підставі укладених угод (договорів) із страховими компаніями. В той же час законом не заборонено оформлення процедури по страхуванню самими туристами перед укладенням договору про туристичне обслуговування. Це можливо в тих випадках, коли громадяни України, охочі стать туристами, вже застраховані (тобто мають так звану медичну страховку і страховку від настання нещасного випадку). В даний час спостерігається тенденція добровільного страхування з боку підприємств, направленого на своїх працівників. Так, все більша кількість підприємств в Україні в цілях захисту своїх співробітників організують інформаційно-пізнавальні програми для своїх робітників та здійснюють страхування робітників, починаючи від будь-якого одного виду страхування та закінчуючи повним пакетом страховки. Таким чином, страхування туристів може здійснюватися:

- або шляхом укладення договору страхування безпосередньо між туристом і страховою організацією (страховиком);

- або за участі суб'єкта туристичної діяльності, який забезпечує страхування туристів на основі відповідної згоди зі страховиком.

В обох випадках згода повинна бути укладена зі страховиком, який має відповідні ліцензії на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку.

До відповідної угоди між страховиком і суб'єктом туристичної діяльності додаються копії таких документів, як:

- правила медичного страхування і страхування від нещасного випадку;

- страхові тарифи (завірені печаткою і підписом керівника страхової організації);

- договір страхування туриста (страховий поліс);

- форми звітності суб'єкта туристичної діяльності перед страховиком;

- ліцензія на право здійснення страховиком діяльності по медичному страхуванню та страхуванню від нещасних випадків.

Суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний вести облік виданих туристам страхових полісів.

При укладанні туристом договору страхування самостійно, безпосередньо зі страховиком, суб'єкт туристичної діяльності, який організує туристичну подорож, повинен перевірити наявність туристичного полісу туриста та прикласти його копію до договору, який укладається між туристом і суб'єктом туристичної діяльності.

Страхуванню підлягають як туристи, так і особи які їх супроводжують.

Контрольні питання:

1. Перелічіть обов'язки суб'єктів туристичної діяльності, які зобов'язані

забезпечувати безпеку туристів.

2. Які копії документів додаються до угоди між страховиком і суб'єктом
туристичної діяльності?

Література:

1. Нормативна база № 1 ст. 16.

2. Нормативна база № 7.

Тема 9 Організація міжнародного туризму

План

1. Організація в'їзного та виїзного туризму

2. Документи, що потрібні СТД для організації міжнародного туризму

1 Організація в'їзного та виїзного туризму

Значення туризму у світі постійно зростає і це пов'язано із зростанням впливу туризму на економіки окремих країн. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

- міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості;

- міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни;

- міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму;

- з ростом зайнятості в сфері туризму зростають прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни. Таким чином, міжнародний туризм варто розглядати у співвідношенні з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить у число трьох найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувної промисловості й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11 % і 8,6 % відповідно. Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає. Міжнародний туризм у світі нерівномірний, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

Найбільший розвиток міжнародний туризм має місце у західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70 % світового туристичного ринку і біля 60 % валютних надходжень. Приблизно 20 % приходиться на Америку, менше 10 % - на Азію, Африку й Австралію разом узяті.

Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що роблять і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту. З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвинуту туристичну індустрію і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму. По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги, які найчастіше навіть не мають юридичної і господарської незалежності. По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, що перетворилися в туроператорів, які пропонують повний комплекс послуг в вигляді інклюзив - турів. По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній і банків, що здійснюють операції по наданню туристичних послуг клієнтам.

Всі вищезгадані категорії фірм відрізняються одна від одної по функціях і характеру діяльності.

Туристичні корпорації – це великі підприємства, що шляхом участі об'єднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок і перетворилися в потужні міжгалузеві виробниче – господарські комплекси, що включають підприємства самих різних галузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес (транспортні, банківські, страхові й інші компанії) і реалізують тури через широку мережу туроператорів і тур агентства в різних країнах. Обладнанні самими сучасними автоматизованими системами керування і зв'язку дозволяє їм оперативно вивчати і задовольняти потреби й інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні великі компанії досягай в розвинутих капіталістичних країнах. У Франції, наприклад, на частку 13 найбільших туристичних корпорацій доводиться 50 % реалізованих турів, у Німеччині 3 найбільші туристичні корпорації "TUI", "Nekkerman" і "ITS" зосередили у своїх руках 70 % ринку.

Крім великих корпорацій, у дійсний час одержали широкий розвиток готельні комплекси, що дають туристам послуги не тільки по їх розміщенню, але і широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при готелі, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного туризму і зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, так і самостійно розроблені тури на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин із готельними й іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно з початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів і до торгівельно-посилкових фірм.

Шенгенська угода.

14 червня 1985 року в люксембурзькому місті Шенген державами Бенілюкса, Францією і Німеччиною була підписана угода про майбутнє поступове скасування паспортного контролю на своїх внутрішніх межах.

У червні 1991 року до Шенгенської угоди приєдналися Іспанія і Португалія, і був складений список країн, що обов'язково повинні мати відкритий візової режим. 17 грудня 1992 року був затверджений список із 120 країн, громадяни яких для перетинання меж повинні мати візу єдиного зразка (до них відноситься і Україна), був прийнятий бланк єдиної візи і 22 грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про вступ у силу Шенгенської угод із 26 березня 1995 року. У 1997 році до Шенгенської угоди приєдналися Швеція і Данія. Саме з цього часу українські туристи, що виїжджають в одну з цих держав на термін менше трьох місяців, одержують Шенгенську візу, при більш тривалому перебуванні в країні потрібно отримати національні візи. З одного боку, пересування по території семи європейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручно, але, з іншого боку, істотно подовжився термін (до чотирьох тижнів), протягом якого розглядається питання про видачу дозволу на виїзд. Це зроблено з тим, щоб посольства цих держав мали час посилати одна іншій запити на ту або іншу людину, що просить дозволу на в'їзд. Існують також держави, в яких оформлення на в'їзд здійснюється безпосередньо на кордоні. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван, Мальта, Непал, Об'єднані Арабські Емірати і Туреччина. Безвізовий вТзд за запрошенням без оформлення закордонного паспорта дозволений у країни Східної Європи, Монголію, Кубу. Українські громадяни мають право на в'їзд без оформлення віз у Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр, Польшу і ін. країни. При оформленні документів в обов'язковості тур фірми входить інформування туристів про вимоги прикордонних і митних служб.

2 Документи, що потрібні СТД для організації міжнародного туризму

Вимоги щодо організації туристичних поїздок за межі України (зарубіжний туризм):

- суб'єкти туристичної діяльності повинні організовувати для туристів індивідуальні та групові поїздки до зарубіжних держав на підставі укладених договорів (контрактів) про співробітництво щодо надання туристичних послуг, які укладаються з іноземними та вітчизняними партнерами в письмовій формі. Суб'єкти туристичної діяльності під час організації туристичних поїздок туристів за кордон повинні оформити такі туристичні документи:

- заявку туриста на бронювання туристичної послуги (туру);

- підтвердження сторони, що приймає, щодо заброньованої туристичної послуги (туру);

- договір між суб'єктом туристичної діяльності і туристом;

- туристський ваучер;

- страховий поліс;

- документи (корінці прибуткових ордерів, квитанції, касові чеки тощо), що підтверджують внесення туристом до каси суб'єкта туристичної діяльності вартості туристичних послуг (авансу, а також повної вартості туру), обумовлених у заявці туриста та договорі між туристом і суб'єктом туристичної діяльності;

- транспортні документи (квитки), якщо суб'єкт туристичної діяльності забезпечує транспортні послуги або надає послугу щодо бронювання та придбання квитків;

- програму туру.

Заявка туриста на туристичне обслуговування має оформлятися безпосередньо туристом або суб'єктом туристичної діяльності в письмовій формі. До письмового договору (контракту) між суб'єктом туристичної діяльності і туристом, який подорожує за кордон, суб'єкт туристичної діяльності, відповідно до вимог Законів України "Про туризм", повинен надавати туристам повну інформацію про організацію туру, їх права, обов'язки та правила поведінки, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила перетинання державного кордону, а також повну і об'єктивну інформацію про закони та правила проживання в країні (місцевості) перебування, звичаї місцевого населення, поведінку в громадських місцях та місцях, пов'язаних з проведенням релігійних обрядів, про культурні, археологічні, архітектурні, історичні, природні цінності, які перебувають під захистом держави, умови страхування, розірвання договору (контракту) на тур. Програма туру повинна складатися суб'єктом туристичної діяльності в письмовій формі на кожну групову туристичну поїздку. Програма туру повинна містити таку інформацію:

- назву країни подорожі, маршрут та термін туру;

- прізвище туриста;

- інформацію про час виїзду з України та прибуття до країни подорожі, заїзд і від'їзд з готелю, трансфер (зустріч/проводи);

- розклад екскурсій або інших заходів (які замовив турист) на кожен день туру відповідно до маршруту туру, інформацію щодо проведення екскурсії (із зазначенням місця та часу початку екскурсії, її тривалості та тематики, порядку розрахунку за додаткові екскурсії, режиму харчування в дні проведення екскурсій);

- назви, місцезнаходження, номери телефонів суб'єкта туристичної діяльності та іноземного партнера, прізвище, ім'я та номер телефону керівника групи.

Вимоги до організації приймання та обслуговування іноземних туристів в Україні (іноземний туризм)

Суб'єкти туристичної діяльності повинні організовувати для іноземних туристів групові та індивідуальні тури по Україні на підставі договорів (контрактів) з іноземними партнерами, а також із вітчизняними партнерами, які забезпечуватимуть надання послуг з розміщення, харчування, транспорту, організації відпочинку та оздоровлення, розваг, екскурсійного обслуговування тощо. Для надання якісного обслуговування іноземним туристам під час їх подорожі на транспортних засобах, у відповідності до умов договорів (контрактів) з партнерами та транспортними організаціями, суб'єкти туристичної діяльності повинні забезпечити:

- розміщення туристів, доставку їх багажу та його збереження, харчування туристів під час подорожі відповідно до умов надання послуг;

- контроль за оснащенням та санітарним станом вагонів, автобусів, кают, своєчасністю подання та відправлення транспорту.

Іноземні туристи в'їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом її територією через пункти пропуску на державному кордоні України з національним паспортом, у разі наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством України.

При втраті на території України іноземним туристом національного паспорта, суб'єкт туристичної діяльності, що його приймає, повинен надати практичну допомогу для одержання туристом необхідних документів.

Суб'єкт туристичної діяльності повинен вести облік документів стосовно приймання та обслуговування іноземних туристів в Україні, яким були надані туристичні послуги, а саме:

- договорів (контрактів) з іноземним партнером про співробітництво щодо обслуговування іноземних туристів в Україні;

договорів (контрактів) з вітчизняними партнерами про співробітництво щодо обслуговування іноземних туристів в Україні;

- листів-замовлень іноземного партнера на обслуговування іноземних туристів;

- підтверджень суб'єктів туристичної діяльності іноземному партнеру про готовність до приймання іноземних туристів;

- документів, що підтверджують здійснення трансферу, бронювання місць у готелі для туристів та їх проживання, проведення екскурсій;

- маршрутів та програм туристичних подорожей іноземних туристів.

Суб'єкт туристичної діяльності, який приймає іноземних туристів, повинен вести журнал обліку іноземних туристів, яким надається туристичне обслуговування в Україні.

У журналі слід зазначати: прізвище, ім'я іноземця; країну, з якої прибув турист до України; терміни приймання та обслуговування; підприємства розміщення туристів за маршрутом туру.

При запрошенні іноземних туристів в Україну суб'єкт туристичної діяльності повинен забезпечити наявність в іноземного туриста, на момент отримання ним візи або перетинання державного кордону України, страхового полісу, виданого страховою компанією – резидентом України, яка має право займатися цим видом діяльності, відповідно до вимог чинного законодавства.

У підтвердженні іноземному партнеру про приймання іноземних туристів суб'єкт туристичної діяльності повинен обов'язково зазначити гарантії сторони, що приймає, щодо депортації туристів у разі порушення ними умов туру чи законодавства України.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняттю міжнародного туризму?

2. Що є туристичними корпораціями?

3. Які документи повинен оформити СТД для організації міжнародного
туризму?

4. Що входить в обов'язки продавця?

Література:

1. Сенин B.C. Организация международного туризма. — М.,2000

2. Рудяк Ю., Кузнецов В., Клименко А., Все об учете и организации турдеятельности: Харьков - Изд.дом. «Фактор», 2005.

Для получения Швейцарской туристической визы гражданам Украины и Молдавии

необходимы следующие документы:

ОСНОВНЫЕ ДОКУМЕНТЫ:

1. ЗАГРАНИЧНЫЙ ПАСПОРТ, действительный в течение 3-х месяцев с момента возвращения из Швейцарии. Копия первой страницы заграничного паспорта.

2. 1 цветная ФОТОГРАФИЯ;

3.* СПРАВКА С МЕСТА РАБОТЫ на фирменном бланке, с указанием дохода и подтверждением сохранения рабочего места и оклада (около 4 тыс. грн.).

4. ФИНАНСОВЫЕ ГАРАНТИИ: копия действительной КРЕДИТНОЙ КАРТОЧКИ с движением по счету и остатком средств с *СПРАВКОЙ ИЗ БАНКА (ОБЯЗАТЕЛЬНО) об остатке на счету (оригинал) на фирменном бланке банка.

5. Оригинал ТРУДОВОЙ КНИЖКИ, а также ее копия* (1-й страницы и страницы с последней записью) с мокрой печатью предприятия.

7.Резервация АВИАБИЛЕТА или оригиналы авиабилетов в оба конца с фиксированными датами, их копия.

8.Оригинал Медицинского СТРАХОВОГО ПОЛИСА, копия страхового полиса.

9.Визовая АНКЕТА и ОБЯЗАТЕЛЬСТВО, подписанное туристом лично (в приложении).

10. Копия тех страниц заграничного паспорта, где есть ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЕ ВИЗЫ других стран.

Для Бизнес поездки:

11. ПРИГЛАШЕНИЕ от принимающей стороны в Швейцарии.
Для несовершеннолетних детей:

1. * необходимо НОТАРИАЛЬНО ЗАВЕРЕННОЕ РАЗРЕШЕНИЕ от родителей на выезд в Швейцарию С ПОМЕТКОЙ, что разрешение выдано для посольства Швейцарии в Украине.

2. *Копия СВИДЕТЕЛЬСТВА О РОЖДЕНИИ.

Для учащихся:

1. СПРАВКА* с места учебы с фразой, что администрация учебного заведения не возражает против отсутствия ребенка в указанный период.

Если ЧП:

1.* Нотариально заверенная регистрация ЧП.

2* Нотариально заверенная справка из налоговой о доходе.

Туристы, путешествующие на своем АВТО: 1.Оригинал ГРИН КАРТЫ и копию ее

2.Ксерокопия ПРАВ

3.Ксерокопия ТЕХНИЧЕСКОГО ПАСПОРТА

Документы, содержащиеся в пунктах, отмеченных *. должны быть ПЕРЕВЕДЕНЫ на один из языков: английский, немецкий, французский, итальянский.

Стоимость визы с 01.09.2007:

■80 долларов США для взрослых

■80 долларов США для ребенка с отдельным проездным документом • Бесплатно для ребенка до 14 лет вписанного в паспорт.

Срок оформления туристической визы - от 24 часов.

Адрес посольства Швейцарии в Украине: Киев, ул. Козятинская, 12 Телефон: 00380 44 - 281 61 28

Факс: 00380 44 -280 14 68

+ МИТНА ДЕКЛАРАЦІЯ

УТВЕРЖДЕН ПОСТАНОВЛЕНИЕМ КАБИНЕТА МИНИСТРОВ УКРАИНЫ

ОТ 15 ИЮЛЯ 1997 г. №748

ПЕРЕЧЕНЬ СВЕДЕНИЙ, ОБЪЯВЛЯЕМЫХ ГРАЖДАНАМИ ПРИ ПЕРЕМЕЩЕНИИ ИМИ ЧЕРЕЗ ТАМОЖЕННУЮ ГРАНИЦУ УКРАИНЫ ТОВАРОВ И ДРУГИХ ПРЕДМЕТОВ

1. Режим перемещения гражданина и то­варов и других предметов через таможенную границу Украины: въезд, выезд, транзит.

2. Сведения о лице: фамилия, имя, отче­ство; серия и номер паспорта.

3. Место постоянного проживания (стра­на).

4. Гражданство (подданство).

5. Из какой или/и в какую страну на­правляется.

6. Направляются ли вместе с ним дети, сколько.

7. Количество мест сопровождаемого ба­гажа, включая ручную кладь.

8. Количество мест несопровождаемого багажа, отправленного по грузовым доку­ментам.

9. Сумма национальной валюты Украины, другой валюты наличными, валютных цен­ностей, количество изделий из драгоценных металлов и драгоценных камней в любом виде и состоянии.

10. Наличие товаров, которые требуют обязательного декларирования и перемещение которых через таможенную границу осуществляется по разрешительным документам соответствующих компетентных органов — любого оружия, боеприпасов и взрывчатых веществ, наркотиков и пси­хотропных веществ, предметов старины и искусства, печатных изданий и других носи­телей информации, ядовитых и сильнодейст­вующих веществ и лекарств, радиоактивных материалов, объектов флоры и фауны, их частей и полученной из них продукции, вы­сокочастотных радиоэлектронных устройств и средств связи.

11. Наличие товаров, подлежащих нало­гообложению.

12. Наличие товаров, которые временно ввозятся (вывозятся).

13. Транспортное средство.

14. Дополнительная информация о наиме­новании и других отличительных признаках товара; номер и дата выдачи разрешитель­ного документа и название выдавшего его органа; стоимость товаров в национальной валюте или долларах США.

15. Сведения о транспортном средстве — вид, марка, год выпуска, объем двигателя, номера шасси, кузова, двигателя; тамо­женный режим — ввоз/вывоз (временный, обратный).

16. Личная подпись.

Тема 10 Організація внутрішнього туризму

План

1. Туризм в Україні, проблеми та перспективи конкурентоздатності

2. Організація екскурсійної справи

3. Документи, що потрібні СТД для організації внутрішнього туризму(самостійна робота)

1 Туризм в Україні, проблеми та перспективи конкурентоздатності

Ця тема присвячена аналізу глобальної та регіональної конкурентоздатності України в галузі туризму. На перший погляд тема видається досить легкою. На сьогоднішньому ринку туристичних послуг України існує безліч інформації з приводу того, куди можна поїхати, до яких туристичних операторів звернутися по допомогу, яка вартість тієї чи іншої послуги. Але така інформація є досить хаотичною, з неї повною мірою не можна робити жодних висновків про стан самої галузі та проблем, які в ній існують.

Проблеми, які існують на сьогодні в галузі туризму України, є наріжним каменем всієї роботи, тому до їх з'ясування слід підходити дуже уважно. Саме від того, на скільки правильною, адекватною та вчасною є зачеплена проблема, залежить доцільність моєї роботи. Адже її основне завдання полягає не лише в простому перерахуванні всіх негараздів галузі, а, насамперед, в об'єктивній оцінці та пошуку найефективнішого шляху виходу з кризи, розв'язання поставлених задач. Тому для виявлення проблем українського туризму буде доцільно розглянути стан цієї галузі на світовому ринку і порівняти його з ситуацією в Україні. Саме таким шляхом, але враховуючи особливості та специфічні риси нашої країни, можна розкрити всю глибинність провідних проблем галузі.

Водночас туризм є однією з найприбутковіших галузей світової економіки і по своїй економічній віддачі вийшов на її провідні позиції: на нього припадає близько 10 % виробленого у світі валового продукту та близько 30 % світової торгівлі послугами. За даними Всесвітньої туристичної організації, щорічно подорожує більше 800 млн. чоловік. Примітним є те, що більш ніж в 40 країнах світу туризм є основним джерелом надходжень національного бюджету, а в 70 - однією з трьох статей. Наприклад, в Іспанії частка прибутків від іноземного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів та послуг складає 35 %, на Кіпрі та в Панамі - понад 50 %, на Гаїті - більш як 70 %.

На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. Слід зазначити, що об'єктивно вона має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Більш детально про її можливості йтиметься нижче. Але, нажаль, не все є таким безхмарним. На фоні світового туризму, який набирає потужностей фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. На сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн, що є одним з найболючіших питань всієї туристичної галузі. Адже туризм, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків міг би щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд. дол. Безумовно, що причини такого становища треба шукати в складній соціально-економічній ситуації в державі, в невідрегульованості механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутності ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному рівнях. Але проблема є значно ширшою. Питання стосується, мабуть, не лише туристичної галузі України, а взагалі шляхів залучення країн з перехідною економікою (до яких належить і Україна) до могутніх інтеграційних процесів та конкурентоздатності таких економік на світовому ринку.

Можна з впевненістю стверджувати, що в галузі туризму проблемним сьогодні є неефективне та нераціональне використання відповідних ресурсів, сьогоднішній рівень розвитку туристичної індустрії не відповідає наявному потенціалу. Це є визначальним питанням, яке має диференційовану структуру, складаючись, в свою чергу, з ряду інших, більш конкретних питань. Так, до останніх можна віднести насамперед відсутність розвиненої інфраструктури, низьку якість обслуговування, відсутність якісної реклами та глибинної інформації про готелі, санаторії, тури по країні та послуги, які надаються, на світовому рівні, значний податковий тягар тощо. Для глибинного розуміння тих процесів, які призводять до виникнення та існування згаданих вище проблем в галузі туризму, слід більш детально проаналізувати ситуацію, що склалася на цьому ринку послуг. В Україні туристична інфраструктура є недостатньо розвинутою і водночас раціональною, що в поєднанні з низькою якістю сервісу зумовлює її низьку привабливість, і, відповідно, прибутковість на фоні аналогічних показників по інших країнах Європи. Розподіл регіонів України за кількістю відвідувань їх іноземними туристами в 2008 р.

Ситуація, що склалася в туристичній сфері останнім часом, вимагає активного пошуку засобів подолання кризових явищ та інтенсифікації виробництва туристичного продукту, із забезпеченням необхідної його якості. Фактори, що спричиняють розвиток іноземного туризму, не адекватний природо-ресурсному, історико-архітектурному та рекреаційному потенціалові України, знаходяться як у суто внутрішній, галузевій, так і в зовнішній (переважно загальноекономічній) площинах. Основними з галузевих факторів є:

- недостатній рівень розвитку безпосередньо мережі та об'єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Слід пам'ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об'єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Про стан українських шляхів говорити взагалі не доводиться;

- відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів;

- технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденності: електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які ними надаються; у світі практично всі довідники з туризму випускаються в електронному, а більшість - у Internet- форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу - "on-line"). Останнім часом в галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів;

- низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні практично відсутні відповідна система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги.

2 Організація екскурсійної справи

Екскурсійне обслуговування туристів повинно включати організацію всіх видів екскурсій, відвідування музеїв, виставок, об'єктів соціального характеру та інших екскурсійних об'єктів, передбачених умовами екскурсії. Екскурсійне обслуговування туристів повинно здійснюватися за програмами, складеними суб'єктом туристичної діяльності, який здійснює обслуговування, згідно з придбаним туром. Крім зазначених у програмі екскурсійних заходів, суб'єкт туристичної діяльності може організовувати за бажанням туристів додаткове екскурсійне обслуговування за окрему плату. Екскурсії як окремий вид послуг можуть надаватися різним категоріям населення: місцевим жителям, відпочиваючим, школярам, студентам, учасникам конференцій, виставок, нарад, транзитним пасажирам тощо. Суб'єкти туристичної діяльності, які мають власний екскурсійний продукт та самостійно його реалізують, повинні оформити такі документи:

- технологічну карту екскурсії;

- контрольний текст екскурсії;

- матеріали "Портфеля екскурсовода";

- схеми маршрутів транспортних екскурсій;

- договори з транспортними підприємствами в разі здійснення екскурсії на транспорті;

договори з музеями, заповідниками, культурними закладами тощо;

- прейскурант цін на екскурсійні послуги.

Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають вищу, незакінчену вищу або середню спеціальну освіту, та які мають відповідний диплом чи посвідчення (сертифікат). При проведенні екскурсії екскурсовод повинен мати табличку (бейдж), в якій зазначається: назва суб'єкта туристичної діяльності та його телефон, прізвище, ім'я, по батькові екскурсовода. Екскурсовод повинен проводити екскурсії лише за наявності наряду-путівки. Наряд-путівка повинна містити такі положення:

- найменування суб'єкта туристичної діяльності;

- номер ліцензії;

- прізвище екскурсовода (гіда-перекладача);

- тему екскурсії;

- маршрут і вид транспорту;

- тривалість, години початку і закінчення екскурсії, дату проведення екскурсії;

- місце зібрання групи, кількість та склад екскурсантів;

- найменування замовника і його телефон;

- ціну;

- підпис особи, яка виписала наряд-путівку, і печатку.

Після закінченні екскурсії наряд-путівка повертається суб'єкту туристичної діяльності, який веде їх облік. Організатор екскурсій призначається на посаду і звільняється з посади в установленому чинним трудовим законодавством порядку наказом директора туристичного агентства.

Документи, які регламентують діяльність організатора екскурсій: законодавчі і нормативні акти стосовно роботи, що виконується, статут туристичного агентства, Накази і розпорядження директора туристичного агентства, Положення про туристичний агентство, Посадова інструкція організатора екскурсій, Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Посадові обов'язки організатора екскурсій.

Організатор екскурсій:

- визначає і задовольняє потреби туристів в екскурсійних послугах;

- спілкується з туристами по тематиці професійних обов'язків, веде ділове листування з питань організації екскурсій;

- приймає й аналізує заявки на організацію і проведення екскурсі4. Розробляє нові форми і методи проведення екскурсій (пішохідних екскурсій у музеї, паркові ансамблі, сади, ін.; оглядових і тематичних автобусних екскурсій; водних екскурсій по ріках, каналам; аналізує програми екскурсій, що використовуються;

- визначає ключові позиції програми конкретної екскурсії, особливі потреби окремих видів тур груп чи індивідуальних туристів;

- планує: стандартні оглядові екскурсії, екскурсії по місцевих визначних пам'ятках, екскурсії по музеям чи культурним центрам, заміські екскурсії, спеціальні екскурсії;

- розробляє програми екскурсій, організує протокольні заходи на початку і при завершенні екскурсії, розробляє методики огляду, показу і вивчення об'єктів оглядової екскурсії;

- одержує і звіряє необхідні документи;

- забезпечує своєчасне і якісне доведення до клієнтів туристської інформації за допомогою рекламних матеріалів, каталогів, брошур, путівників, публікацій;

- організує використання різних видів транспорту для перевезення туристів при екскурсійному обслуговуванні, проводить інструктаж про правила поведінки на визначеному виді транспорту, враховує фізіологічні потреби туристів при пересуванні на визначеному виді транспорту;

- забезпечує супровід тур груп при реалізації екскурсійних програм; надає повну інформацію про екскурсію; інструктує туристів про загальноприйняті і специфічні правила поведінки при відвідуванні музеїв, культурних центрів, визначних пам'яток; виявляє «важких» туристів і проводить індивідуальну роботу з ними;

- здійснює контроль за: екскурсійним супроводом, проведенням екскурсій, дотриманням протокольних заходів, дотриманням програм екскурсій, дотриманням стандартів якості проведення екскурсій;

- у процесі екскурсійного обслуговування підтримує зв'язок з головним офісом екскурсійного бюро для рішення поточних організаційних питань;

- забезпечує міри безпеки туристів (проводить інструктаж з техніці безпеки і по дотриманню запобіжних заходів; вживає заходи по забезпеченню безпеки туристів при екскурсійному обслуговуванні; здійснює контакти зі службою безпеки, місцевими правоохоронними органами);

- організує повернення туристів з екскурсії, організує повернення особистих речей туристам, проводить протокольні заходи при завершенні екскурсії;

- взаємодіє з зацікавленими організаціями регіону в створенні і подальшому розвитку екскурсійної діяльності;

- організує роботу зі скаргами клієнтів (приймає й аналізує скарги, вживає заходи по пред'явлених скаргах, веде встановлену звітність).

Організатор екскурсій має право:

1. Знайомитися з проектами рішень керівництва підприємства стосовно
його діяльності.

2. Подавати пропозиції з удосконалення роботи, пов'язаної з
передбаченими даною інструкцією обов'язками.

3. В межах своєї компетенції повідомляти безпосередньому керівнику про всі недоліки в діяльності підприємства (структурного підрозділу, окремих працівників), виявлені у процесі виконання своїх посадових прав і обов'язків і вносити пропозиції по їх усуненню.

4. Запитувати особисто або за дорученням безпосереднього керівника від керівників підрозділів і інших спеціалістів інформацію і документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків.

5. Залучати спеціалістів усіх (окремих) структурних підрозділів до вирішення задач, покладених на нього (якщо це передбачено положеннями про структурні підрозділи, якщо ні - то з дозволу керівника організації).

6. Вимагати від керівництва підприємства, свого безпосереднього керівника надання допомоги у виконанні обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією.

Організатор екскурсій несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією, - у межах, визначених чинним трудовим законодавством України.

2. За правопорушення, здійснені в процесі виконання своєї діяльності, -в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України.

3. За причинені матеріальні втрати - в межах, визначених чинним трудовим і цивільним законодавством України.

3 Документи, що потрібні СТД для організації внутрішнього туризму

Вимоги щодо організації приймання та обслуговування вітчизняних туристів в Україні (внутрішній туризм).

Суб'єкти туристичної діяльності повинні організовувати для вітчизняних туристів групові та індивідуальні тури по Україні на підставі договорів (контрактів) з вітчизняними партнерами, які забезпечуватимуть надання послуг з розміщення, харчування, транспорту, організації відпочинку та оздоровлення, розваг, екскурсійного обслуговування. Вітчизняні туристи забезпечуються проїзними документами до першого пункту обслуговування і від останнього - до місця проживання через суб'єктів туристичної діяльності або самостійно, в залежності від умов договору. Суб'єкти туристичної діяльності під час організації надання туристичних послуг вітчизняним туристам в Україні повинні оформляти такі туристичні документи:

- заявку туриста на бронювання туристичної послуги;

- лист бронювання;

- підтвердження засобу розміщення щодо заброньованої туристичної послуги;

- договір між суб'єктом туристичної діяльності і туристом з інформацією щодо розміщення, харчування, переліку основних та додаткових послуг (при розміщенні в санаторно-оздоровчих засобах розміщення – перелік лікувально-оздоровчих послуг), екскурсійного обслуговування;

- страховий поліс;

- туристську путівку;

- документ (корінець прибуткового касового ордера, квитанції, касового чека тощо), що підтверджує внесення туристом до каси суб'єкта туристичної діяльності вартості туристичних послуг, обумовлених у договорі між туристом і суб'єктом туристичної діяльності.

Суб'єкт туристичної діяльності при наданні туристичних послуг повинен оформляти туристичну путівку (ваучер), завірену його підписом і печаткою. Туристична путівка повинна обов'язково містити такі положення:

- найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, місце і дату видачі туристичної путівки (ваучера), назву туру;

- прізвище, ім'я туриста, паспортні дані (при груповій поїздці прізвище, ім'я керівника групи з доданим списком групи);

- місце і дату початку і закінчення маршруту, його тривалість, вид транспорту;

- назву, адресу та номер телефону засобу розміщення, його тип, режим харчування (при розміщенні в готелі вказати його категорію, згідно з сертифікатом відповідності);

- перелік послуг, загальну ціну послуг, передбачених договором, номер підтвердження бронювання розміщення;

- умови та причини, які можуть слугувати підставою для розірвання договору надання туристичних послуг.

Контрольні питання:

1. Фактори, що спричиняють розвиток іноземного туризму в Україні?

2. Які документи мають оформити СТД які мають власний
екскурсійний продукт?

3. Посадові обов'язки організатора екскурсій?

4. Права організатора екскурсій?

5. Відповідальність організатора екскурсій?

Література:

1. Биржаков М. Б. Введение в туризм: Учебник. — Издание 7-е,
переработаное и дополненое. - СПб.: «Невский Фонд» - «Издательский дом
Герда», 2004. - 448с.

2. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности:Уч.пособие. -М.:Намидж, 1996. - 312с.

3. Рудяк Ю., Кузнецов В., Клименко А., Все об учете и организации турдеятельности: Харьков - Изд.дом. «Фактор», 2005, 276 с.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 1

ТЕМА 5. Візові формальності

ТЕМА: Типи та види віз і строки їх дії. Оформлення віз.

МЕТА:

- детально ознайомитися з типами та видами віз, підставами для їх оформлення, відмови в оформлення та анулювання;

- навчитися правильно визначати тип візи та оформляти анкети на виїзд в різні країни.

РОБОЧЕ МІСЦЕ: аудиторія ЖКТ.

ТРИВАЛІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ: 90 хвилин.

ЛІТЕРАТУРА: Постанова КМУ «Про введення нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну» від 20.02.99 р. № 227, зі змінами та доповненнями.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ:

1. Організаційна частина (перевірка присутніх, заповнення рапортички).

2. Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань.

3. Актуалізація опорних знань.

3.1. Візи та їх типи.

3.2. Візові формальності та документи.

3.3. Оформлення віз, їх облік та зберігання.

3.4. Підставами для їх оформлення, відмови в оформленні та анулювання.

4. Зміст та послідовність виконання завдання:

- розглянути Постанову КМУ «Про введення нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну» від 20.02.99 р. № 227, зі змінами та доповненнями;

- проаналізувати стан візового режиму в Україні;

- конкретно розглянути типи віз;

- ознайомитися з анкетами на в'їзд в різні країни та оформити їх.

5. Методичні рекомендації щодо виконання й оформлення:

- у зошити для практичних робіт перенести зразки анкет та заповнити їх.

6. Після виконаної практичної роботи студент повинен:

Знати:

- особливості візування в Україні та при виїзді до інших країн;

- основні типи віз та строки їх дії;

- візові формальності та візові документи.

Вміти:

- визначати тип візи, її призначення та особливості, та заповнювати анкети на в'їзд до країн.

7. Домашнє завдання:

Повторити теоретичний матеріал з теми.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 2

ТЕМА 7. Організаційні вимоги, які пред'являються до суб'єктів туристичної діяльності

ТЕМА: Виконання зобов'язань перед туристами. Вимоги до службового приміщення. Вимоги до кадрового складу.

МЕТА: Ознайомитися під час екскурсії з туристською фірмою.

ТРИВАЛІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ: 90 хвилин.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ:

1. Зміст та послідовність виконання завдання:

- пройти ввідний інструктаж з правил безпеки при проходженні екскурсії та правил поведінки в суспільних місцях.

- під час екскурсії до турфірми отримати інформацію, яка дасть змогу охарактеризувати підприємство туризму.

- ознайомитися зі специфікою роботи туристської фірми.

- дізнатися про склад обслуговуючого персоналу.

- зробити огляд приміщення туристської фірми.

2.Методичні рекомендації щодо виконання й оформлення:

Письмовий звіт за результатами екскурсії слід скласти за наступним планом:

1. Навести загальні дані про турфірму – назва, форма власності і підпорядкування, місце розташування, наявність ліцензії на здійснення туроператорської чи турагентської діяльності.

2. Отримати дані щодо специфіки роботи туристського підприємства.

3. Отримати дані щодо обслуговуючого персоналу.

4. Охарактеризувати інтер’єр приміщення та виконання всіх необхідних вимог тур фірмою щодо організації такого приміщення.

3. Після виконаної практичної роботи студент повинен:

Знати:

- що являє собою турфірма;

- специфіку роботи фірми, її персонал;

- вимоги до приміщення тур фірми.

4. Домашнє завдання:

Скласти письмовий звіт за даним планом.

Розділ 4. Планування та організація туристичних маршрутів

Тема 11. Проектування та розробка туристичного маршруту

План

1. Основні етапи розробки нового туристичного продукту

2. Технологічний процес підготовки, реалізації та проведення туру

1 Основні етапи розробки нового туристичного продукту

Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація. Розробка схеми маршруту та його програмне забезпечення є нерозривно пов'язаними паралельними процесами.

Етап 1. Вибір пунктів маршруту. Критерієм відбору є атрактивність об'єктів показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності.

Етап 2. Ієрархізація пунктів маршруту провадиться за вказаними вище критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернута на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Метою даного етапу є виділення диференціація пунктів маршруту відповідно до мети подорожі з виділенням пунктів дислокації з тривалим програмним забезпеченням та екскурсійних пунктів.

Етапи 3. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто зв'язності з місцем постійного проживання потенційних туристів (зоною дії туроператора), взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів.

Етап 4. Розробка схеми маршруту. Схема маршруту залежить від обраної форми. Маршрут – це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані. Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування.

Рис. Схеми маршрутів

Умовні позначення:

Пп - початковий пункт маршруту;

Пр - проміжний пункт з порядковим номером 1,2,...n;

Кп - кінцевий пункт маршруту;

Вибір схеми маршруту залежить від транспортної системи: конфігурації транспортної мережі, її густоти та технічного стану, рівня розвитку окремих видів транспорту, рівня розвитку транспортної інфраструктури, що забезпечує надійність та безпеку роботи транспорту. Найпоширенішим випадком при розробці схеми є варіант, коли за обмежений термін при мінімізації витрат часу на переміщення між основними пунктами маршруту бажано забезпечити максимально можливу інформативність подорожі, тобто охопити якнайбільше об'єктів показу задля задоволення пізнавальної мети.

Етап 5. Оптимізація маршруту полягає у встановлені ряду об'єктивних та суб'єктивних обмежень. Об'єктивні обмеження виходять з умов сегментації ринку, а суб'єктивні визначаються можливостями туроператора. Обмеження визначаються перш за все цільовим споживчим сегментом (вік, життєвий цикл сім'ї, стиль та рівень життя тощо). Часові обмеження стосуються сезонності та терміну подорожі. Економічні обмеження виходять з умов функціонування ринку (кон'юнктура ринку, стан конкурентного середовища, цінова політика тощо). Основним обмеженням на початковому етапі розробки туру є обмеження в часі та засобах по забезпеченню комфортності подорожування. Саме часові обмеження визначають вибір транспортних засобів та їх тип під час проходження маршруту. Вибір транспортного засобу слід розглядати як введення певних обмежень в організаційні параметри туру (кількість туристів в групі і відповідно вибір форми туру впливають на його організацію та вартість).

Види транспорту та типи транспортних засобів дуже різняться за своїми характеристиками. При виборі засобів пересування керуються відстанню, а при вборі типу транспортного засобу – його комфортністю (швидкість, місткість, зручності). В пасажирських перевезеннях на далекі відстані домінує повітряний транспорт. За останні 15 років частка туристів в міжнародних повітряних пасажирських перевезеннях зросла більш ніж удвічі (з 30 до 70 %). В перевезеннях на короткі відстані найбільшою популярністю користується автомобільний транспорт, що стимулюється як зростаючою автомобілізацією населення, так і технологічними змінами в автомобілебудування в бік збільшення швидкості та комфортності та зменшення енергомісткості. Так, обсяг автобусних пасажирських перевезень за останні 20 років збільшився майже вдвічі. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях пасажирів автомобільний транспорт переважив залізничний.

Оцінка видів транспорту за основними вимогами

* Значення експертної оцінки:

1 - швидкість або час, що витрачається на дорогу;

2 - інтенсивність або частота руху;

3 - надійність роботи даного виду транспорту;

4 - доступність або кількість пунктів, які обслуговуються та можливість дістатися в будь-яку точку;

5 - вартість.

Найбільш сприятливий показник – 1.

Етап 6. Програмне забезпечення туру є його якісною ознакою. Програма є щоденним розпорядком, призначеним для реалізації мети подорожі. Відповідно до мети програми поділяються за тематикою на програми, що забезпечують відпочинок, лікування, ознайомлення з історією, культурою, природою краю, задоволення професійно чи конфесійно орієнтованих інтересів тощо. В програмах відбивається сезон подорожування (зрозуміло, що навіть складені за одним і тим самим маршрутом, літні, зимові та міжсезонні програми в місцях цілорічного використання будуть відмінні в деталях).