Реалізм у рос.літературі 19ст….звязок із зхєвропейською літератури

У російській літературі перші паростки нового методу — реалізму — пробивалися вже у 20—30-ті роки XIX століття. Так, наприклад, пушкінський роман у віршах «Євгеній Онєгін» (1830) — не лише ліричний твір, в якому поет висловлює свої думки і почуття, своє сприйняття світу. Це твір також епічний — перший російський реалістичний психологічний роман. А Микола Гоголь у ЗО—40-х роках створив реалістичні типові образи в комедії «Ревізор» і поемі-романі «Мертві душі».
Отже, реалізм виникає насамперед із спроби митця з'ясувати зв'язок між долею людини і долею країни, суспільства. Наступний крок — спроба зрозуміти рушійні сили історії, що впливають на долю країни, поступ суспільства.

Незважаючи на значну нерівномірність літературного розвитку та велику різноманітність художніх напрямків, для цього періоду можна виділити домінанту літературного процесу — це інтенсивний розвиток реалізму, що по різному проявляється у різному історико-культурному оточенні, але має певні спільні риси.

У цей час формулюються естетичні принципи реалізму як методу і з'являється сам термін «реалізм». Становлення теорії реалізму проходить тепер у ще різкішій, ніж у першій половині століття, полеміці з романтизмом. У західному реалізмі другої половини століття блискуче продемонстровані усі форми залежності людини від обставин. Це питання розглянуте і в соціальному, і в економічному, і в фізіологічному плані. Можна говорити про вплив досягнень соціальних та природничих наук. Одночасно вплив філософії позитивізму дещо обмежує можливості різнобічного бачення дійсності. Європейські письменники-реалісти цього періоду не змогли показати людину як активну у духовному та інтелектуальному плані особистість. західноєвропейському реалізмі розширяється сфера художнього, у неї включається життя демократичних прошарків суспільства і багато явищ дійсності, що в минулому вважались «низькими». Реалізм значно збагачується тонким аналізом невловимих переливів внутрішнього світу людини, а також його фізичної природи. До новаторських відкриттів відноситься специфіка зображення предметно-чуттєвого світу, виключне вміння втілювати «індивідуальність» кожного предмету, атмосферу навколо персонажів, обстановку, видимі ознаки поведінки героїв. У літературі були здійснені відкриття, схожі до тих, котрими збагатили живопис імпресіоністи. Реалізм у Росії дещо відрізнявся від західноєвропейського. У цей період російська література стає однією з найрозвиненіших у світі, що в наступні періоди частково втрачається. У Росії формується тип письменника-громадянина, який бере активну участь у різних соціально-політичних перипетіях, а часто і в революційній боротьбі (Герцен, Чернишевський), чиї твори включаються в широкі суспільні дискусії (Тургенєв, Гончаров,Островський, Лев Толстой, Достоєвський). Для російського реалізму характерна масштабність проблематики, прагнення осягти характер всесвітньо-історичного розвитку. Російський роман досягає високого рівня майстерності у розкритті нечітких, ледь усвідомлених душевних порухів (внутрішній монолог Толстого). Виникає складний поліфонічний роман (Достоєвський), що передбачить розвиток ідей діалогізму у 20 столітті. На передній план творів виходить духовна боротьба особистостей, якій надається одночасно всесвітньо-історичного сенсу. Герой несе повну моральну відповідальність за свої вчинки, що рідко бувало у західноєвропейському реалізмі. Також персонажі не органічно вписуються у дійсність, а перебувають у активній конфронтації з нею. Значення російської літератури цього періоду підтверджується її великим успіхом на Заході, конкретними фактами впливу на західні та східні літератури.

51) Типологія російського реалізму 19ст (класифікація Храпченко)

1період(перша половина 19 ст)

Пушкінська школа(психологічна)

Представники(Лермонтов Туркенєв Гончаров)

Центральна тема-конфлікт особистості і суспільства

-вплив середовища на талановиту особистість(«зайві люди»)

- герой що протестує(Чацький)

- формування ділової людини що успішно освоює нові ідеї часу

Жанри- 1)роман виховання(Є.Онєгін,Герой нашого часу)

2)соц..сімейний роман(обрив)

3)псих.повість,новела

Гоголівська школа

Представники(Некрасов Чернишевський Салтиков-Щедрін)

Центральна тема- протиріччя між потребами нації, народу і пануючим суспільством

-зображ.сусп.відносин доби

- зобр.скрутного становища народу

Жанри- 1)соц..роман(мертві душі)

2)сатир.роман(Історія одного міста)

3)соц..побут роман

4) нарис

5)епічна поема

Спільне в обох школах не відокремлені одна від одної

2 період

Реалізм Толстого

Центр.тема- не лише конфлікт особистості та суспільства але пошуки особистістю єдності з народом на основі перегляду всіх соц..принципів

-згубний вплив соц..дух. пригнічення на народ

- ідеї відродження людини сполучені з ідеєю відродження народу

Реалізм Достоєвсього

Центр.тема - 1)постановказагальнофілософ.пиатнь

2)постановка соц..питань

3) сполучення філософ.соц.психологічного.

Реалізм Чехова

Цент.тема- 1)міщанство вульгарність повсякденного буття в його внутр.. суперечностях,2)рабська свідомість людини.