Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики Е.По

(1809 – 1849)

Едгар По – видатний американський поет і новеліст. В жанрі новели він досяг вершин художньої майстерності. довершив формування нового жанру, надавши йому суттєвих рис. Практично розробив і удосконалив такі жанрові підвиди новели, як психологічна, детективна, науково-фантастична.

Основна тема психол.новели– зіткнення людини, вихованої на ідеалістичних уявленнях, з антигуманними проявами буржуазної американської реальності та трагічні наслідки цього зіткнення. Акцент було на загрозі такого явища, як бездуховність людини. Найбільш художньо дослідженим у психологічній новелістиці Е.По стало відчуття страху. Класичним зразком психологічної новели вважається „Падіння дому Ашерів”, в якій аналізується витончена і смертоносна форма душевного розладу, страху перед життям і смертю, що веде до руйнування особистості. У психологічних новелах Е.По досліджував також різні форми роздвоєння свідомості („Вільям Вільсон”).

Інтерес до інтелектуальних можливостей людини лежить в основі детективних або, так званих, „логічних” новел Е.По („Вбивство на вулиці Морг”, „Вкрадений лист”, „Золотий жук”). Саме ці новели принесли Е.По славу видатного майстра детективного жанру. в основі сюжету – розкриття злочину чи таємниці; обов’язкова наявність героя і оповідача; функція героя – розкрити таємницю чи знайти злочинців; функція оповідача – робити невірні припущення, на фоні чого герой здається ще більше розумним; головну увага не на розкритті злочину, а на людині, яка веде розслідування. Автор демонструє велич і красу людського розуму.

Е.По був засновником і науково-фантастичного жанру літератури, в основу якого було покладено правило – досягти правдоподібності, використовуючи наукові знання. Такі новели в творчості Е.По поділяються на кілька категорій: науково-популярні („Сфінкс”); технологічні („Історія з повітряною кулею”); метафізичні („Повість скелястих гір”); сатиричні („Розмова з мумією”). Ж.Верн та Г.Уелс одностайно визнавали Е.По своїм попередником, вбачаючи у ньому засновника жанру науково-фантастичної літератури.

 

29. Фредерік Стендаль (1783 – 1842)

Справжнє ім’я Ф.Стендаля – Анрі Бейль. Вважається засновником реалізму у французькій літературі ХІХ ст. Стендаль був сучасником бурхливих подій буржуазної революції ХVІІІ ст., Реставрації, революції 1830р.

„Червоне і чорне” (1831 р.) Підзаголовок „Хроніка 30-х років”.

=З газетної хроніки було взято плебейське походження героя (мотив злочину – з ревнощів; суть вироку – смертна кара).

=Спостерігаючи за суспільством, Стендаль помітив, що тиранія церкви і монархії знищила у правлячому класі енергію, зробила його нікчемними та лицемірними.

=Головна проблема – проблема молодої людини у буржуазному суспільстві; перший роман про молоду людину з низів, що сама пробивається до вершини.

=Жюльєн Сорель – родоначальник героїв, які починали жити, віруючи, що їх розум, інтелект забезпечать їм високу і незалежну соціальну позицію, свободу думки і волі.

=Сорель – син сільського теслі, він розумний, здібний, має сильну волю, Наполеон – його кумир. Сорель вище багатьох інших. Здавалося, що розвиток буржуазних відносин та революційні зміни ніби відкрили шлях у житті таким, як він.

Але Реставрація стала на заваді руху вперед завдяки розуму та енергії. Спостерігаючи рух героя на різних суспільних рівнях, Стендаль малює широку соціальну панораму Франції доби реставрації. Вже на першому етапі, коли Сорель з селянського середовища потрапляє в коло провінційного дворянства та буржуазії (Реналь, Вально), він починає розуміти, що гідне місце в житті йому буде здобути не просто. Не сприймаючи пихи і тупості свого нового оточення, Сорель вирішує спокусити дружити де Реналя Луїзу, щоб довести свою силу і незалежність.

Владою обставин опинившись у духовній семінарії, Сорель дуже скоро відчуває, що духовна кар’єра – не для нього, але вирішує стати священником, щоб за допомогою цього сану пробитися наверх; але йому надзвичайно важко долати в собі огиду до святош, і він потрапляє під підозру.

Поступово змінюється і сам Сорель. Його наївність і вразливість переходить у скептицизм; він переймає неправедні засоби і цинічно починає ними користуватися.

Всі вчинки Сореля обумовлюються рішенням іти шляхом лицемірства, яке тільки й може бути запорукою успіху.

Останнім етапом пізнання життя стає перебування Сореля в середовищі Паризької знаті, яка вражає його бездарністю, пустотою, життєвою знесиленістю. Поступово позбуваючись своїх колишніх переконань і використовуючи всі можливі засоби, Cорель іде до своєї мети. Так підтверджується теза часу: „немає добропорядності, є тільки обставини”.

Драматичний процес внутрішнього перетворення Сореля, за задумом Стендаля, мав виявити основні тенденції „гонитви за щастям”. Цей драматизм посилюється тим, що, з одного боку, Сорелю було притаманне непомірне честолюбство, а з іншого – це вимушена необхідність моральної капітуляції, у сенсі якої сам герой все більше сумнівається. За зовнішнім блиском Сорель дедалі ясніше бачить цинізм і спустошеність аристократії. Конкретні ж життєві обставини ведуть його до остаточної втрати ілюзій і до фатального рішення обрати право не жити у світі, де треба зламати і знищити себе, перетворившись на бездушний і слухняний механізм.

 

59. Тема Великої Вітчизняної війни в російській літературі ХХ ст. (Аналіз одного з творів на вибір). Твардовский Олександр (1910 — 1971) Русский поэт. Bo время Великой Отечественной войны была создана поэма "Василий Теркин" (1941 — 45) — яркое воплощение русского характера и общенародного патриотического чувства. По признанию Твардовского, "Теркин" был... моей лирикой, моей публицистикой, песней и поучением, анекдотом и присказкой, разговором по душам и репликой к случаю".

Почти одновременно с "Теркиным" и стихами "Фронтовой хроники" поэт начал законченную уже после войны поэму "Дом у дороги" (1946). Наряду со стихами Твардовский всегда писал прозу. В 1947 была опубликована книга о минувшей войне под общим заглавием "Родина и чужбина".

Первая и главная книга Виктора Платоновича Некрасова - повесть "В окопах Сталинграда" - возможно, лучшее произведение о войне, трагическое, честное и пронзительное. Война до конца дней писателя оставалась самым значительным событием жизни, самым тяжким испытанием, которое он с честью выдержал

“Обеліск” Бикова. Літературні досягнення Бикова лежать у його реалістичних, хоча із ліризмом, описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількостю персонажів. У жорстокості зіткнення вони стикаються з моральними дилемами як стосовно їхніх ворогів, так само і у межах їхнього власного радянського світу, обтяженого ідейно-політичними обмеженнями. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це привело до звинувачень автора

31. «Батьго Горіо» О.Бальзака як драма повсякденного життя. О.Бальзак залишив по собі не просто величезну кількість романів, а цілу історію французького суспільства.-Героями його творів були лікарі, судді, державні діячі, куртизанки, банкіри, нотаріуси і т.д. Вони переходили з роману в роман, що сприяло відчуттю реальності і правдивості.

„Батько Горіо” (1834р.)Досліджуючи в романі буденне життя, Бальзак побачив всю його глибину, сповнену напруженості і пристрастей. Роман побудований на сплетінні двох сюжетних ліній: долі молодого Ежена Растіньяка, що приїхав з провінції „вибитися в люди”, та старого комерсанта Горіо, життєва гра якого вже закінчувалась Растіньяк - розумний, цілеспрямований, у нього добре серце, але прихований драматизм ситуації полягає в тому, що ці його позитивні риси поступово втрачаються під натиском безжального життя, в якому все тримається на егоїстичному інтересі та владі грошей. „Диявол розкошів влучив йому саме у серце”, і тому, засвоївши уроки віконтеси де Боссан та каторжника Вотрена, Растіньяк починає боротьбу за свій особистий успіх.

Особливо вражав Растіньяка Вотрен.

Природа наділила його силою характеру. Він мав великий життєвий досвід і добре зрозумів рушійні закони суспільного життя. Вотрен – хижак, і тому із спокійним цинізмом пояснює Растіньяку жахливу істину: щоб розбагатіти, треба забути про честь і совість. А також те, що влада золота все в житті робить предметом купівлі та продажу. Підтвердженням останнього стало зображення в романі долі батька Горіо.

Батько Горіо – типовий обмежений буржуа, що збагатився завдяки застосованим ним колись вправним комерційним махінаціям.

Його зовнішнє життя звичайне, банальне. Але, заглиблюючись у свого героя, автор виявляє страшну життєву драму Горіо. Безмежна любов до дочок поступово стає ним неконтрольованою, він віддає їм все, насамперед гроші, а пізніше і все до останньої крихти, внаслідок чого вони перетворюються на бездумних егоїсток, що не знаходять часу побути біля батька в його останні хвилини. Особливого драматизму додає життєвий висновок Горіо: „За гроші купиш все, навіть дочок. А мої гроші, де вони?” Гроші зруйнували найсвятіше – любов дітей до своїх батьків.

 

30 задум історія створення та структура «люд комедії» о. бальзака О.Бальзак залишив по собі не просто величезну кількість романів, а цілу історію французького суспільства.-Героями його творів були лікарі, судді, державні діячі, куртизанки, банкіри, нотаріуси і т.д. Вони переходили з роману в роман, що сприяло відчуттю реальності і правдивості.

Історична обумовленість „Людської комедії”.

-Гроші ставали все більше владною силою у суспільстві;

-Звичка рахувати і перераховувати луїдори виявила здатність змінювати властивості людської природи;

-Інтерес до історії збагачення певних верств примушував Бальзака уважно вдивлятись у різноманітні подробиці життя.

-У процесі дослідження історії збагачення певних верств важливими виявлялись всілякі дрібниці.

За першим списком творів Бальзак планував створити 144 твори, але написано їм було 96 романів. Щоб детально дослідити стан суспільства, Бальзак використав системний підхід. „Людська комедія” складається з трьох циклів „етюдів”:

- „Етюди про звичаї”;

- „Філософськи етюди”;

- „Аналітичні етюди”.

Кожний з цих циклів має свій внутрішній розподіл на „сцени”, наприклад:

„Етюди про звичаї”

1. „Сцени приватного життя” („Гобсек”, „Батько Горіо” та інші);

2. „Сцени провінційного життя” („Втрачені ілюзії”, „Життя холостяка”);

3. „Сцени паризького життя” („Банкірський дім Нуссінгена”, „Розкіш і злидні куртизанок”);

4. „Сцени військового життя” („Шуани”);

5. „Сцени політичного життя” („Зворотна сторона сучасної історії” та ін);

6. „Сцени сільського життя” („Сільський лікар”, „Селяни”).