Основні завдання інтеграції біометричних технологій 9 страница

Загальновизнано, що організація видачі паспортно-візових документів нового зразка – це лише частина набагато серйозніших й масштабніших державних заходів. Для впровадження у РФ закордонних паспортів нового покоління була проведена реалізація цілої низки додаткових і супутніх заходів: забезпечення ухвалення відповідних законів і національних стандартів, організація серійного виробництва нового покоління мікросхем (мікрочипів), створення загальнофедерального центру персоналізації паспортів і засвідчувального центру електронного цифрового підпису, розробка та втілення в життя концепції державної захищеної системи передачі біометричних даних, реалізація на базі цієї концепції загальнофедеральної інфраструктури інформаційної взаємодії державних органів, забезпечення проведення ряду інших заходів.

Необхідно спеціально зазначити, що у зв’язку з вимогами щодо забезпечення національної безпеки було ухвалене рішення, що всі основні компоненти створюваної систем ПВДНП Російської Федерації мають бути в міру можливості максимально національного виробництва, що дозволяє тільки у такому випадку гарантувати досягнення необхідного рівня їх захищеності від підробок і несанкціонованого зчитування персональних даних**.

У жовтні 2008 року Міністерство комунікацій і зв’язку РФ підписало з операторською компанією «Сінтерра», яка виграла відповідні конкурси міністерства, два державні контракти, що пов’язані з подальшим розвитком державної системи виготовки, оформлення та контролю паспортно-візових документів нового покоління (ПВДНП):

– «Надання послуг зв’язку в рамках єдиної інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури державної системи виготовлення, оформлення та контролю ПВДНП у 2008 році» (сума контракту 92,489 млн. рублів);

– підключення до вже існуючої системи ПВДНП до 20 грудня 2008 року 648 нових об’єктів п’яти відомств: МВС, Міноборони, Федеральної міграційної служби (ФМС), ФСБ (Федеральної служби безпеки) і Федерального агентства морського та річкового транспорту (Росморрічфлот).

Слід нагадати, що в жовтні 2007 року перший тендер на побудову телекомунікаційної інфраструктури для системи ПВДНП також виграла компанія «Сінтерра». В рамках виконання умов цього тендеру компанія побудувала федеральну інформаційну VPN-мережу (захищену інтернет-мережу), яка об’єднала 562 відомчих об’єктів ФМС, ФСБ, Міноборони і Росморрічфлоту.

Система виготовлення, оформлення та контролю паспортно-візових документів нового покоління створена відповідно до розпорядження уряду Росії від 15 березня 2005 року № 277-р. Вона призначена для автоматизованого збору, зберігання, обробки та передачі інформації персонального обліку громадян, а також іншої службової інформації, яка необхідна для оформлення та видачі біометричних паспортів і проведення відповідного контролю. Цим розпорядженням було регламентовано впровадження «електронних» документів з мікрочипом, в якому розміщувалась в електронному вигляді персональна інформація про власника. Російська система ПВДНП складається з трьох блоків: блок оформлення біометричних закордонних паспортів, блок оформлення посвідчень особистості моряків і блок проведення контролю за паспортно-візовими документами нового покоління на пунктах пропуску через держкордон.

За повідомленнями ЗМІ, крім розвитку та модернізації програмного забезпечення системи (під час експлуатації виявлено цілий ряд недоліків), введення в експлуатацію так званих нових контурів видачі документів (тобто відкриття пунктів видачі документів нового покоління для потреб ФМС: віз, проїзних документів біженця, дозволів на тимчасове проживання), в 2009 році передбачені заходи з розміщення власне біометричної ознаки у паспортно-візових документах нового покоління – відбитків пальців. Але за інформацією деяких засобів масової інформації РФ існують сумніви у реальності виконання національними розробниками цього положення російського проекту до кінця 2009 року. У випадку невирішення проблеми розміщення до квітня 2010 року у мікрочипі біометричних документів електронних зображень відбитків пальців у громадян Росії можуть виникнути ускладнення при перетині кордонів, оскільки наявність відбитків пальців вже є обов’язковою умовою для в’їзду до Великобританії, США і Японії, крім того оголошено щодо впровадження такої ж вимоги Євросоюзом у 2010 році*.

Також це може ускладнити переговори з введення безвізового режиму Російської Федерації з ЄС.

В даний час здійснюється оснащення всіх контрольних пропускних пунктів прикордонної служби ФСБ Росії устаткуванням для зчитування даних з паспортно-візових документів другого покоління та підключення їх до захищеної VPN-мережі. Коли ці заходи повністю реалізуються, то тільки тоді можно буде говорити, що встановлена досить надійна перешкода для злочинних елементів, які бажають знайти притулок за кордоном. Одночасно це дасть можливість підсилити захист від проникнення в Російську Федерацію небажаних осіб. Введення у повному обсязі інфраструктури для біометричних документів другого покоління дозволить значно прискорити процедуру проходження громадянами паспортно-візового контролю при перетині кордону і, як наслідок, зменшити або взагалі ліквідувати черги. Крім того, ряд спеціалістів з біометричних технологій цілком слушно висловлюють думку, що з біометричним паспортом другого покоління його власник почувається більш захищеним при перебуванні за кордоном*.

Таким чином, у 2009 році Федеральна міграційна служба (ФМС) Росії повинна провести ряд заходів щодо здійснення другого етапу впровадження системи виготовлення, оформлення і контролю паспортно-візових документів нового зразка, вартість якого оцінюється в 75 млн. доларів. Належить встановити відповідне комп’ютерно-телекомунікаційне обладнання, компактні комплекси для реєстрації персональних біометричних даних, відповідне устаткування для реалізації заходів з інформаційної безпеки та ряд інших супутніх систем (енергоживлення, пожежної безпеки тощо). Вважається, що другий етап запровадження системи біометричних паспортів є одним з найбільших проектів впровадження інформаційно-іноваційних технологій в Росії у 2009 році**.

За наявними повідомленнями у РФ за 2008 рік введено в дію понад 600 вузлів системи зняття та передачі необхідних даних і видачі електронних паспортів, що дозволяє до кінця 2009 року вийти на проектну потужність виготовлення не менше 3 млн. біометричних паспортів, що становить близько 70% від щорічної кількості закордонних паспортів, що видаються***.

Всього в Державній системі виготовлення, оформлення та контролю паспортно-візових документів нового покоління Російської Федерації запроектовано введення у дію понад п’яти тисяч пунктів виготовлення, оформлення й видачі паспортів. При створенні цієї загальнодержавної системи РФ вивчала і враховувала аналогічний досвід таких країн як Німеччина, Франція, Великобританія, США, Австрія і Швеція.

У посібнику неодноразово зазначалося, що введення біометричних паспортів є істотним елементом стратегії боротьби з нелегальною міграцією та міжнародним тероризмом. Криміналістам відома значна кількість способів підробки звичайних паспортів, але інформацію, яка занесена в біометричний документ, підробити майже неможливо. Річ у тім, що електронні біометричні паспорти є складовою частиною як державних, так і міжнародних ідентифікаційних біометричних систем, і персональні дані власника занесені не тільки в новий документ, але в електронному вигляді зберігаються у відповідних державних і міжнародних в базах даних (БД) структур, що стосуються до паспортно-візових документів нового покоління. На думку експертів, одночасне занесення помилкової інформації у спеціалізовані БД різних держав або об’єднань держав практично виключено (за винятком випадків можливого введення некоректної інформації до національної БД за умови відсутності будь-яких особистих біометричних відомостей за межами даної держави).

Підтвердженням викладеної тези є повідомлення міністра МВС РФ про те, що в Росії продовжується робота зі створення єдиної інформаційної системи обліку виданих, втрачених і недійсних паспортів громадян РФ. Особливого значення набуває перевірка установчих відомстей, що надається здобувачем нового біометричного документа при його отриманні. В даний час в Інформаційному центрі міграційної служби Росії функціонує автоматизована система обліку «Закордонний паспорт», яка містить повну інформацію щодо оформлених органами внутрішніх справ і МЗС Росії закордонних паспортів*.

Для підвищення рівня доступності, надійності та безпеки ключових сервісів державної системи виготовлення, оформлення і контролю паспортно-візових документів нового покоління в Російській Федерації створюється міжвідомчий резервний центр обробки даних, який повинен забезпечити вирішення завдань у галузі національної безпеки та гарантованого надання державних послуг з оформлення закордонних паспортів і віз як російським громадянам, так і громадянам іноземних держав**.

За словами заступника директора Федеральної міграційної служби /ФМС/ Росії А. Кузнєцова питання про введення єдиного паспорта для громадян Росії, який виконував би функції закордонного та внутрішнього документа, на поточний момент не стоїть***.

У Росії й інших країнах СНД, за умови створення єдиного кадастру населення та введення єдиної соціальної системи обліку населення, необхідність у використанні внутрішнього паспорта може відпасти. Для встановлення особи, як і в більшості держав миру, достатньо буде посвідчення особистості типу «ID-cards», яке водночас може бути й водійським посвідченням****.

Але якщо в недалекому майбутньому в Росії і запровадять внутрішні біометричні посвідчення особистості, то вони будуть створюватися за допомогою нанотехнологій. Про це на прес-конференції, присвяченій проблемам інформаційної безпеки, повідомив начальник Управління телекомунікаційних систем Підприємства щодо постачання продукції Управління справами президента РФ Валентин Масановець. «В багатьох зарубіжних країнах – Італії, США, Індії, Канаді – використовуються лазерні оптичні картки як різні посвідчення особистості, – повідомив він. – Зараз подібна технологія проходить сертифікацію і в Росії». За словами В. Масановця, створені за допомогою нанотехнологій оптичні ID-картки практично неможливо підробити: «Зараз вся світова спільнота рухається у напрямі створення єдиних систем ідентифікації особистості, і, цілком природньо, при їх створенні використовуються тільки найпередовіші та найбезпечніші технології. Ці картки індивідуальні, до них занесені біометричні дані власника – відбитки пальців і райдужна оболонка ока, тому в чужих руках її використання не можливе».

Вважається, що вартість такої картки буде становити близько 200–250 крб., а при її створенні повинні застосовуватися в міру можливості суто російські розробки. На носієві, що не переважатиме за розміром сучасні пластикові магнітні картки, можуть водночас розміститися 16 різних документів: паспорт, водійське посвідчення, медична карта тощо, причому доступ до даних кожного типу документа матиме окрему індивідуальну захисну систему. В перспективі такі технології повинні застосовуватися і для створення інших документів, наприклад таких, як єдина картка мігранта*.

З 2009 року для іноземних громадян, які прибувають на роботу до Москви, передбачається видача пластикової картки іноземного гостя. Фактично вона є аналогом електронного паспорта. У мікрочип, який вмонтовано в картку, заноситься вся інформація про гастарбайтера: його установчі відомості, громадянство, мета та термін перебування, стан здоров’я... Крім виконання засвідчувальних функцій картка повинна допомогати правоохоронним органам відстежувати всі переміщення іноземця територією міста, відзначає «Російська газета» **.

У зв’язку з ратифікацією Конвенції про посвідчення особистості моряків наприкінці 2008 року Державна Дума Російської Федерації внесла поправки до ряду діючих законів і розглянула відповідний законопроект. Законом передбачається введення посвідчення особистості моряка, але воно не замінюватиме його володареві закордонний паспорт громадянина РФ. Нове посвідчення в обов’язковому порядку буде додатково містити біометричні дані, що вноситимуться органами, що мають повноваження на здійснення державної дактилоскопічної реєстрації***.

Що стосується нашої держави, то в 2004 році, коли Україна підписала та ратифікувала ряд міжнародних угод по боротьбі з тероризмом і незаконною міграцією, вона була першою країною з Співдружності Незалежних Держав, яка була найкраще підготовлена на той час до реалізації програми щодо впровадження біометричного закордонного паспорта першого покоління. Проте тоді масове виробництво цих документів так і не стартувало завдяки протекціоністським діям ряду українських політиків, які лобіювали інтереси фірми «Суперком».

У 2005 році проти розробника нового українського електронного закордонного паспорта Консорціума «ЄДАПС» було порушено ряд судових справ. З тих пір «Консорціум ЄДАПС» пройшов довгий судовий шлях з приводу легітимності контракту з МВС: були виграні справи в судах всіх інстанцій, зокрема, в Комерційному арбітражному суді України, в Господарському і Апеляційному судах м. Києва, а 8 лютого 2007 року – і у Верховному Суді. Позивачем виступав «Консорціум ЄДАПС», а відповідачем – приватна ізраїльська фірма «Суперком Лтд». За відомостями, що були оприлюднені в деяких засобах масової інформації, свого часу технологія «Суперкому Лтд» була відкинута урядом США, який розірвав контракт з даною компанією*.

Таким чином був згаяний дорогоцінний час, адже фахівці Консорціуму вже на кінець 2004 року змогли розробити паспортний документ нового покоління, який був визнаний ООН і ОБСЄ одним з найзахищеніших у світі на той час і таким, що повністю відповідав міжнародним вимогам ICAO.

Абревіатура «ЄДАПС» розшифровується як Єдина державна автоматизована паспортна система. Зараз це об’єднання дев’яти українських підприємств сучасних інформаційних технологій різних форм власності: СП «Голографія», компаній VTI і «Поллі-Сервіс», підприємства «Знак», поліграфічного комбінату «Зоря», «Комерційного індустріального банку», ДП «Державний центр персоналізації документів», фірми «З-Т» і корпорації «Інком»**.

Автори посібника свідомо опускають всі перипетії судових тяжб і перешкод, що випали на долю українського закордонного паспорта в 2005–2007 роках. Нагадаємо лише, що державний проект про запровадження біометричних паспортів зміг стартувати лише з середини 2007 року. Його практична реалізація стала можливою після ухвалення в тому ж році ряду законодавчих і нормативно-правових актів: відповідних ухвал Верховної Ради та Кабінету Міністрів, указу Президента України. Новий закордонний паспорт, зразок якого був затвержений всіма основними державними інститутами та схвалений відповідними міжнародними організаціями, був запущений у серійне виробництво з 27 червня 2007 року. Таким чином, Україна виконала більшу частину взятих на себе зобов’язань щодо боротьби з тероризмом, нелегальною міграцією та торгівлею людьми.

В цілому в українському закордонному паспорті на той час були реалізовані всі вимоги щодо підвищення захисних функцій документа, які були рекомендовані Міжнародною організацією цивільної авіації (ICAO, Doc 9303/3), і він у повному обсязі відповідав положенням Організації міжнародних стандартів. У паспорт нового зразка заносяться наступні дані: код держави, номер паспорта, прізвище, ім’я, громадянство, дата народження, стать, місце народження, персональний код власника паспорта, дата видачі та найменування органу, що видав паспорт, дата закінчення терміну дії паспорта, а також місце для відтворення підпису пред’явника паспорта. Мікрочип із записами в електронному виді персональних біометричних даних розміщений (вмонтований) в останню сторінку обкладинки паспорта.

Головна особливість нового українського паспорта – машинозчитувальна сторінка, що виготовлена з багатошарового полімерного матеріалу – полікарбонату, на яку наноситься зображення обличчя власника документа, його підпис і основні відомості про нього. Ці ж дані наносяться і на спеціальну машинозчитувану смугу, що розташована на полікарбонатній сторінці. Але є і своя родзинка, своєрідне ноу-хау – дублювання фотографії власника, яку можна побачити тільки при розгляді сторінки даних проти світла. Зовнішній вигляд кожної зі сторінок паспорта не повторюється, на них зображені дер-
жавна символіка України та традиційні орнаментні мотиви та композиції, які характерні українській народній творчості кожного регіону.

Обкладинка нового паспорта теж змінилася – вона стала синього кольору. У новому паспорті серія і номер наносяться шляхом перфорації. Особливість перфораційних отворів – їх конусообразність. Це отвори, що мають певний кут нахилу та нанесені на спеціальних верстатах. Паспорт має загалом 25 рівнів захисту, що на вісім ступенів перевищує захищеність української гривні. За визнанням IСAO, це ставить його в один ряд з п’ятьма найкращими зразками паспортів в світі за рівнем захисту від підробок*.

На думку фахівців, за параметром співвідношення «ціна-якість» український «електронний» закордонний паспорт також один із найкращих документів у світі.

Не можна замовчувати той факт, що Україна втратила понад два роки через деструктивну позицію ряду чиновників і в цілому почала відставати від вимог світової спільноти відносно впровадження у державі в повному обсязі всіх необхідних заходів, які необхідно виконати при введенні всієї паспортно-ідентифікаційної системи у цілому. Наша держава втратила лідируючі позиції в СНД, не говорячи вже про відставання від світових лідерів. Особливо це проявляється у розробці й ухваленні відповідних законів, національних стандартів і створення належної інфраструктури інформаційного забезпечення та взаємодії державних органів, а також реалізації ряду інших заходів.

На поточний момент викликає занепокоєння той факт, що Україна, як і 189 інших держав-членів ICAO, взяла на себе зобов’язання до 1 квітня 2010 року забезпечити перехід на видачу своїм громадянам електронних документів другого покоління, в яких в імплантований чип у числі обов’язкових даних повинна записуватися і суто біометрична інформація про власника. Особливо актуальне своєчасне виконання цієї вимоги в світлі необхідності спрощення візового режиму з Європейськими країнами та США. Адже відомо, що безвізовий режим 34 країн з США став можливим тільки за умови наявності у в’їжджаючих біометричних паспортів другого покоління. І ця вимога до України є однією з головних предумов на переговорах щодо безвізового режиму, що висуває Європейський Союз, оскільки у ЄС є плани щодо створення спрощеного режиму проходження прикордонних постів для осіб з біометричними паспортами**.

Наведемо хронологію впровадження біометричних документів в Україні. Зважаючи на взятий нашою країною курс на євроінтеграцію, постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V затверджене Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон нового зразка. Для практичної реалізації положень постанови ВР 26 червня 2007 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 858 «Про затвердження технічного опису і зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон і внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».

Цією урядовою постановою затверджений новий зразок українського закордонного паспорта та порядок централізованого оформлення, виготовлення і видачі нових документів. Відповідно до законодавства територіальні органи і підрозділи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції йреєстрації фізичних осіб (ДДГІРФО) МВС України здійснюють заходи щодо перевірки наявності або відсутності обставин, які обмежують право громадянина на виїзд за кордон. При цьому громадяни оплачують послуги інформаційних підрозділів органів внутрішніх справ відповідно до загального наказу МВС, Мінфіну і Мінекономіки від 15.03.2000 року № 152/52/29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25.05.2000 року за № 305/4526. Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за видачу закордонного паспорта громадянами платиться державне мито у розмірі 10 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян. За дострокове (до десяти робочих днів) оформлення документа державне мито збільшується на 100 відсотків*.

Напрями діяльності та повноваження ДДГІРФО визначені « Положенням про Державний департамент у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб» і рядом інших нормативних документів МВС України. У цьому Державному департаменті існує Головний обчислювальний центр Державної інформаційної системи (ДІС) реєстраційного обліку фізичних осіб і їх документування, який здійснює основну діяльність за такими напрямками:

- організовує роботу за впровадженням і розвитком Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб і їх документування;

– забезпечує автоматизовані процеси оформлення документів, які підтверджують громадянство України**.

Необхідно відзначити, що відповідно до існуючих пріоритетів щодо розвитку ДІС підвищена увага приділяється питанню введення додаткових вузлів місцевого рівня в територіальних підрозділах служби громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб МВС України.

Зокрема, за 2007 рік в 20 областях України введено в дію 87 вузлів місцевого рівня загальноукраїнської системи, що склало понад 50% від загальної кількості вузлів ДІС, введених в дію протягом 2002 – 2006 років. Це дало можливість у 2007 році майже удвічі збільшити пропускну спроможність системи. На кінець 2007 року в спеціалізованому програмно-апаратному комплексі ДІС функціонувало 27 регіональних і 177 місцевих вузлів. Але ж це мало – в Україні загалом налічується трохи більше сімсот відділень паспортної служби***.

Для кращого розуміння кола інформаційних завдань, що вирішуються за допомогою Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб і їх документування, автори посібника вважають за необхідне навести деякі відомості, що вказані в «Положенні про Головний обчислювальний центр ДІС», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів (КМ) України від 29 квітня 2004 року № 573 із змінами, внесеними рядом постанов Кабміну.

Так, згідно Постанови КМ № 327 (327-2006-п) від 15.03.2006 року в назві і тексті Положення слова «Єдина державна автоматизована паспортна система» і абревіатура «ЄДАПС» замінені відповідно словами «Державна інформаційна система реєстраційного обліку фізичних осіб і їх документування» і абревіатурою «ДІС».

Головний обчислювальний центр Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб і їх документування (далі – Головний обчислювальний центр) є структурним підрозділом Державного департаменту у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб.

Основними завданнями Головного обчислювального центру є:

– забезпечення автоматизованих процесів оформлення документів, які підтверджують громадянство України;

– забезпечення функціонування і адміністрування інтегрованої бази даних центрального рівня Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб і їх документування (далі – інтегрована база даних);

– впровадження комплексної системи захисту інформації Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб і їх документування (далі – ДІС) і здійснення постійного контролю за дотриманням в ній інформаційної безпеки;

– дотримання технологічної дисципліни і реалізація своєчасних заходів з недопущення несанкціонованого витоку інформації;

– оновлення нормативно-довідкової інформації ДІС.

Головний обчислювальний центр відповідно до покладених на нього завдань забезпечує:

1) функціонування комунікаційної мережі зв’язку ДІС і локальної мережі Головного обчислювального центру;

2) копіювання і збереження копій елементів інтегрованої бази даних цент-
рального рівня;

3) інформаційну взаємодію з вузлами регіонального рівня ДІС і автоматизованими інформаційними системами органів державної влади;

4) взаємодію з Державною податковою адміністрацією в частині визначення/перевірки достовірності ідентифікаційного номера заявника на оформлення документів, які засвідчують особу і підтверджують громадянство України;

5) підготовку персональних даних фізичних осіб для передачі в Державне підприємство «Державний центр персоналізації документів», які після виготовлення документів повертаються в Головний обчислювальний центр, і обробці отриманих від нього пові-
домлень про виготовлені документи (Підпункт п’ятий зі змінами, внесеними згідно Постанов КМ № 1723 /1723-2004-п/ від 23.12.2004 № 378 /378-2005-п/ від 26.05.2005 і № 858 /858-2007-п/ від 26.06.2007);

6) обробку інформаційних повідомлень, які надходять з вузлів регіонального рівня ДІС, щодо отримання і видачі громадянам документів, які засвідчують особу і підтверджують громадянство України;

7) інформаційне обслуговування зовнішніх користувачів ДІС на їх запити;

8) розробку плану технічного захисту інформації, здійснення організаційно-технічних заходів щодо захисту інформації;

9) здійснення контролю за дотриманням співробітниками Головного обчислювального центру встановленого порядку захисту інформації;

10) організацію і проведення розслідувань випадків порушень інформаційної безпеки і аналіз їх причин, а також вжиття заходів щодо запобігання таких випадків;

11) функціонування і експлуатацію системи управління комунікаційної мережі зв’язку ДІС;

12) взаємодію і обмін інформацією з вузлами регіонального рівня ДІС;

13) підтримку працездатності комплексу технічних засобів Центру;

14) адміністрування загальносистемного програмного забезпечення Центру;

15) здійснення контролю за використанням операційних систем і загальносистемного програмного забезпечення вузлами регіонального рівня ДІС;

16) організацію підготовки співробітників служби громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб для роботи з підсистемами ДІС на базі учбового центру Системи.

Головний обчислювальний центр очолює начальник, який є заступником директора Державного департаменту у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб.

Штатний розклад, структура Головного обчислювального центру і положення про його структурні підрозділи затверджує Міністр внутрішніх справ за поданням директора Державного департаменту у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб*.

З весни 2008 року Міністерство внутрішніх справ України в тісній співпраці з Консорціумом «ЄДАПС» приступило до розробки і впровадження системи запису біометричної інформації про власника закордонного паспорта в пам’ять мікрочипів. У відпо-
відності до заяви народного депутата України генерал-лейтенанта міліції Василя Грицака зразки українського біометричного паспорта другого покоління вже існують. Фахівці Консорціуму «ЄДАПС» в 2008 році провели комплексні тестові випробування процесів запису персональних даних фізичних осіб у мікрочип та їх зчитування, перевірки цілісності даних і підтвердження справжності електронного документа.

Часовий інтервал операцій запису і зчитування, а також застосовані методи захисту даних в електронному чипі повністю відповідають міжнародним вимогам ІСАО. При проведенні тестування в мікрочип відповідно до вимог ІСАО заносилися текстові персональні дані (прізвище, ім’я, дата народження) і біометричні дані (фотозображення обличчя, цифровий підпис), а також сформовані спеціальним методом шаблони папілярних малюнків пальців. Технологія з застосуванням шаблонів дозволяє ідентифікувати власника документа без збереження самого малюнка зображення відбитків пальців у мікрочипі. Тим самим забезпечується повна конфіденційність інформації.

Після вирішення деяких юридичних питань і відповідного узгодження з Міністерством внутрішніх справ, з Міністерством юстиції та з виробником, біометричний закордонний паспорт громадянина України другого покоління буде готовий для практичного вжитку**.

Трохи історії. Ще в 1996 році урядом України було ухвалено рішення про впровадження єдиної державної автоматизованої паспортної системи (ЄДАПС). Була виписана концепція її розвитку. Випробування пілотних проектів відбулося спочатку в Києві, потім – в Черкасах. Тобто в основних рисах досвід побудови системи збору даних, виготовлення та видачі паспортних документів за допомогою автоматизованої системи на території нашої країни вже був в минулому столітті.

Але на даному етапі розвитку паспортної служби за наявності того фінансування, яке є (50–60% від необхідного), неможливо протягом двох – трьох років створити в повному об’ємі необхідну мережу автоматизованих вузлів місцевого рівня у всіх без винятку паспортних відділеннях. На початок 2008 року функціонувало всього близько 20% вузлів від необхідної кількості в новостворюваній автоматизованій паспортній системі збору даних*.

За наявною інформацією в ЗМІ весь український закордонний паспортний проект оцінювався в 58 млн. доларів – і це завдяки виключно низькій ціні нового українського закордонного паспорта в 170 грн (відомості початку 2008 року). Але терміновий документ обійдеться вже вдвічі дорожче (від 3-х до 10 діб), а супертерміновий (по закінченню трьох діб, не рахуючи дня здачі документів і цифрового фотографування) – у чотири рази дорожче. Але з часом вартість цього проекту буде скоригована у бік збільшення.

Як відомо, Державна інформаційна система (ДІС – колишня ЄДАПС) включає цілий ряд технічних рішень, які об’єднують в єдине ціле інформаційні системи збору, зберігання й обміну «структурованою» інформацією, а так само до її даних повинні мати доступ обладнані відповідним чином прикордонні контрольно-пропускні пункти. Для України на вирішення цієї проблеми потрібні досить великі кошти. Адже за даними ЄС вартість комплекту устаткування для одного пункту збору даних – близько 10.000 євро, а однієї лінійки контролю – приблизно 2.500 євро.