Питома вага (%) технологій ідентифікації в загальному об’ємі 11 страница

У 2008 році дослідники з Маастрихтcького університету (Нідерланди), скориставшись технологіями нейровізуалізації (загальна назва методів, що дозволяють візуалізувати структуру, функції і біохімічні характеристики мозку) та останніми досягненнями отримання мозкової інформації, змогли зареєструвати сигнали зміни мозкової активності, які відповідають за розпізнавання голосової та мовної інформації. Нова технологія може знайти застосування в комп’ютерних системах розпізнавання мовної інформації та ідентифікації індивідуумів за голосом**.

Виходячи з наведених відомостей, можно зробити висновок, що вельми перспективним виглядає напрям біометрії, який базується на аналізі психофізіологічного стану людини. Проте для масового застосування «поліграфів» або «детекторів брехні» потрібно суттєво зменшити час тестування (спочатку хоча б до двох десятків секунд). Не виключено, що це може стати реальністю недалекого майбутнього. У більш віддаленому майбутньому можлива поява апаратно-програмних комплексів для ідентифікації намірів і мотиваційної структури психіки. Таким чином з’явиться можливість припинення запланованих, ще не здійснених злочинів за допомогою автоматичного психофізіологічного тестування людини, що потрапляє в зону контролю. Саме таке майбутнє передрікають багато фахівців з біометричних технологій.

 

 

5.9. Ідентифікація за запахом

 

Унікальний запах, який властивий усім ссавцям, від мишей і до людини, неможливо замаскувати, навіть змінивши дієту або за допомогою гостропахучих продуктів, наприклад часнику, «запахові відбитки» все одно можна буде розпізнати. Про це зазначається у статті, що була опублікована американськими вченими в журналі «PLoS ONE» у жовтні 2008 року. За висловленням одного з авторів статті Джея Куака: «Отримані дані показують, що індивідуальний запах, як і відбитки пальців, може бути використаний як метод встановлення особистості».

Індивідуальний запах ссавців, так званий одортип, обумовлюється особливостями певного комплексу генів, що пов’язані з імунною системою. «Запахові сліди» залишаються при виділенні поту та сечі з живого організму. Ці рідини містять велику кількість летючих органічних речовин, багато з яких мають сильний спеціфічний запах. Результати проведених досліджень дозволили зробити висновок, що «генетичний запах» може бути розпізнаний як за допомогою живих «сенсорів», так і хімічним методом за допомогою «електронного носа»***.

Досвід британських вчених також дозволяє однозначно стверджувати, що використовуючи унікальний запах, можна провести біометричну ідентифікацію людини. Група дослідників з ряду університетів, що розташоваі в Англії, Австрії та США, провели дослідження та удосконалили метод проведення аналізу слідів ароматних речовин, які кожна людина залишає після себе. Вони сподіваються, що підсумком проведених досліджень буде розробка судових методів електронної ідентифікації за запахом. Запропоновані технічні рішення вже розглядаються для можливого використання у судовій практиці, запропонована технологія подібна до методів аналізу ДНК і за відбитками пальців. Загалом, на думку дослідників, метод ідентифікації за запахом можливо застосовувати як біометричний параметр аналогічно способу ідентифікації за відбитками пальців.

За наявними відомостями, американські збройні сили замовили проведення досліджень з метою проектування пристроїв, які б могли встановлювати особистість людей за запахом, а Служба Судової медицини Великобританії проводить дослідження з метою визначення можливостей використання даного способу ідентифікації для потреб криміналістики. Європейська науково-дослідна організація звернула увагу на можливе використання у майбутньому пристроїв на основі одорологічних методів («електронного носа») для забезпечення безпеки аеропортів і контролю за доступом на літаки*.

 

 

5.10. Відомості про інші існуючі методи ідентифікації,

які поки що не набули широкого поширення

 

Підсумовуючи наведене у 5 розділі, необхідно зазначити, що нині постійно з’являються повідомлення про нові способи ідентифікації та верифікації особистості людини. Більшість з них застосовуються як додаткові методи для покращення точності існуючих апаратно-програмних комплексів розпізнавання, тобто вони, як правило, використовуються як додаток до вже існуючих методів біометричної ідентифікації.

Наприклад, біометрія аналізу шкірної текстури проводить пошук і виявлення унікальної текстури та індивідуально сформованих елементів певної ділянки шкірного покриву особи, що дозволяє сформувати унікальний ідентифікатор відбитка шкіри особистості. Оскільки технологія розпізнання за відбитками шкірного покриву однотипна до традиційної технології ідентифікації за обличчям і використовує одні й ті ж пристрої отримання зображень, вона легко вбудовується у системи розпізнавання обличчя особи і забезпечує значно надійнішу ідентифікацію ніж тоді, коли використовуються тільки технології ідентифікації за обличчям.

По суті, дві різні характерні особливості одного і того ж зображення (картини зображення обличчя особи в цілому та текстури шкіри виділеної ділянки обличчя) аналізуються водночас за допомогою двох технологій і сумарно збільшують якість розпізнавання, що зрештою позначається на надійності роботи використовуваної мультибіометричної системи ідентифікації за зображенням обличчя особи**.

Інший приклад. Нині вчені університету Саутгемптона (Великобританія) розробляють систему біометричної ідентифікації людини за її ходою. Британське інтернет-видання «Computing» повідомляє, що дослідники обіцяють створити промисловий зразок до Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні.

Як стверджує керівник проекту Джон Картер (John Carter), манера ходи кожної людини унікальна, і за цією ознакою можна ідентифікувати індивідуумів (особливо працівників компаній, установ) при їх пересуваннях у закритих приміщеннях (наприклад, в аеропортах). За словами Картера, нова технологія біометричної ідентифікації може становити інтерес також для поліції, армії та будь-якої бізнес-структури, де потрібно забезпечити контроль доступу. Вона фіксує пересування людей, формує тривимірну модель їх повного зображення, і на цій основі здійснює ідентифікацію. «Камери також фіксують інформацію про обличчя осіб – на той випадок, якщо перший метод ідентифікації не спрацює, – пояснює Д. Картер. – Ідентифікація за ходою не функціонує ізольовано, вона забезпечує додатковий рівень безпеки, який до того ж не такий нав’язливий».

Розробники нової технології підкреслюють, що їх рішення в жодному разі не є альтернативою традиційним методам ідентифікації за відбитками пальців, райдужноюї оболонкою очей та обличчям, а служить лише їх доповненням. Дана розробка наявно показує можливості використання різних способів ідентифікації, крім поширеної «великої трійки». Основною метою використання доповнювальних засобів ідентифікації є підвищення рівня безпеки, адже забезпечення безпеки фізичних і юридичних осіб є однією з найважливіших вимог сучасності*.

На думку індійських експертів з біометричних технологій, неповторні особливості, що властиві ході кожної людини, можна використовувати для відстеження осіб, які підозрюються у пособництві тероризму, а також для встановлення кримінальних елементів або осіб, що намагаються скористатися підробленими документами або маскують свою зовнішність.

Відомості, що дозволяють фіксувати особливості ходи індивідуумів, надходять з камер відеоспостереження. Система фіксує весь «закінчений» цикл рухів, що характеризують ходу певної особи. Ці дані перетворюються на цифрову модель, яка, у свою
чергу, обробляється за допомогою математичних методів статистичного аналізу (так званої ентропії Шеннона).

При формуванні електронної картини ходи в першу чергу аналізується висота підйому ніг і частота кроків об’єкта контролю. Отримані результати порівнюються з відомостями, які накопичені у вже існуючому банку даних, їх також можна співставляти з інформацією, що надходить безпосередньо від камер відеоспостереження на якомусь проміжку часу або отримана з інших відеозаписів.

За заявою авторів експерименту, їм вдалося досягти непоганих результатів розпізнавання, проте виникли і проблеми. Зокрема, вплив на результати ідентифікації визначає кут, з якого здійснюється або була проведена відеозйомка: при співставлянні ефект-
ронних шаблонів зображень різних відеозйомок, де відмінність кута зйомки становила понад 10 градусів, відсоток розпізнання погіршувався. Разом з тим нова система ідентифікації добре зарекомендувала себе в ситуаціях, коли учасники експерименту змінювали швидкість ходи.

Індійські фахівці вважають, що запропонована ними технологія буде затребувана в аеропортах, банках, місцях розташування військових об’єктів. Головною перевагою нової технології за їх твердженням становить той факт, що ідентифікація здійснюється дистанційно, тому в служби безпеки є запас часу, протягом якого можна відповідно зреагувати на можливу загрозу, що створюється людиною, рухи якої є «нестандартні»*.

Цей метод може стати в нагоді особливо в тих випадках, коли є відеозапис з місця скоєння злочину рухів (ходи) невстановлених осіб у масках, у такому разі при проведенні відеоспостереження в інших суспільних місцях з’являється можливість для їх ідентифікації і отримання фотозображення облич конкретних індивідуумів, що дає підстави для проведення щодо них подальших оперативно-розшукових заходів.

В Ізраїлі проходить тестування нова технологія біометричної ідентифікації – за фіксацією характеру руху зіниць при відстежуванні об’єкта, що ідентифікується, який переміщується. Як сканер може використовуватися веб-камера, а для демонстрації рухомих об’єктів застосовується звичайний комп’ютерний монітор. За висловленнями роз-
робника нової технології, представлені алгоритми розпізнавання базуються на останніх досягненнях анатомії, фізіології, хімії та результатах досліджень структури ока.

На думку розробників, нова технологія визначається досить високою ефективністю, оскільки характер міміки рухів очей при відстежуванні рухомого об’єкта суто індивідуальний, а відтак не піддається підробці. Заплановано одержання перших промислових зразків уже в 2009 році. Розробники вважають, що в першу чергу їх рішення може бути використане при ідентифікації користувачів онлайнових платіжних систем**.

І зовсім вже екзотичний приклад. У центрі біометричних досліджень Політехнічного університету Гонконгу для розпізнавання осіб пропонується використовувати метод сканування їх язиків. Доцент університету Леї Жанг (Lei Zhang) стверджує: «У різних людей і форма язика різна, і, таким чином, за його формою ми можемо судити про приналежність язика конкретній людині».

У розробках китайських фахівців для зйому інформації за цим методом застосовується технологія лазерного сканування. З її допомогою формується тривимірна модель язика протягом двох-трьох секунд. Далі на моделі визначаються найбільш характерні ознаки, проводиться їх порівняння з наявними шаблонами язиків, що зберігаються у спеціальній базі даних і виноситься рішення про ідентифікацію користувача. Про можливості практичного застосування, орієнтовну вартість такої системи ідентифікації і терміни представлення промислово-дослідних екземплярів апаратури не повідомляється***.

 

Розділ 6

СУЧАСНІ НАПРЯМКИ ЗАСТОСУВАННЯ

БІОМЕТРИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.

МАЙБУТНЄ БІОМЕТРІЇ

__________________________

 

 

6.1. Основні напрямки застосування

біометричних технологій

 

Свого часу у виданні «Business Standard» був опублікований прогноз індійських аналітиків щодо десяти ключових тенденцій розвитку інформаційних технологій (IT) у 2008 році. В огляді були відзначені наступні тенденції:

– розвиток Grid-технології, яка займається віртуальними обчисленнями;

– подальше розповсюдження біометричних технологій;

– розповсюдження «фотоелектричної енергетики», коли комп’ютерні й інші пристрої будуть отримувати живлення від сонячних батарей та інших подібних джерел живлення;

– надання програмного забезпечення (ПЗ) в оренду, коли кінцеві користувачі платять авторам програм не за ліцензії на ПЗ, а за його експлуатацію (Software-as-a-service – Saas);

– розширення використання програмного забезпечення з відкритим кодом;

– підвищення «корпоративної мобільності» (за оцінками авторів огляду, чисельність мобільних користувачів повинно зрости в 2008 році до 800 млн. чоловік);

– зростання популярності «мобільних розваг» (мобільне телебачення, онлайнові ігри, соціальні мережі тощо);

– активне застосування flash-пам’яті як різноманітних накопичувачів;

– подальше зростання комп’ютерної злочинності;

– все збільшувана кількість атак на персональні комп’ютери.

Як видно з наведеного переліку, однією з основних тенденцій розвитку IT-галузі в 2008 році є подальше розповсюдження використання біометричних технологій. Розширення сфер застосування біометрії насамперед пов’язане із зростаючою потребою дер-
жавних органів і бізнесу в забезпеченні належного рівня безпеки. Автори огляду констатують, що в Індії до 80% біометричного ринку припадає на корпоративні структури, але в той же час збільшується питома вага використання біометрики в житлових комплексах, і ця тенденція посилюватиметься.

Головним «локомотивом» ринку автори огляду вважають державні органи. Отримає подальший розвиток використання біометричних систем контролю доступу в офісах різних державних структур, реалізація заходів з введення ідентифікаційних карток платників податків, загальногромадянських біометричних ID-карт і біометричних закордонних паспортів.

Ще одним свідченням зростаючої популярності біометричних рішень визнається значне збільшення кількості мобільних телефонів та інших пристроїв персонального вжитку, в яких розміщені пристрої для сканування відбитків пальців. На думку авторів огляду, реалізація саме таких «споживчих» рішень принесло індійському біометричному ринку до 70% доходу в 2007 році.

Як перспективні види біометричних технологій автори огляду відзначають методи ідентифікації за райдужною оболонкою очей, голосом, почерком і підписом, а також підкреслюють значний потенціал мультибіометрічних рішень і багатофакторних систем ідентифікації*.

В даний час експерти виділяють такі основні напрямки застосування біометричних технологій:

1. Безпека суспільства і держави. Біометричні технології широко використовуються для забезпечення безпеки та створення переваг постійним клієнтам у таких сферах людської діяльності як транспорт (у першу чергу контроль доступу в аеропортах), проведення електронних транзакцій (банки, страхові компанії), надання послуг клієнтам торговельними і сервісними компаніями, а останнім часом досягнення біометрики знаходять все ширше застосування в охороні здоров’я та освіті.

2. Впровадження масштабних проектів створення паспортно-візових, фінансових і транспортних ідентифікаційних систем.

3. Контролю за доступом – впроваджуються надійні й економічні засоби розмежування доступу на територію об’єктів, що охороняються, споруд і внутрішніх приміщень будинків.

4. Облік робочого часу. Дозволяє досягти достовірності та оперативності в управлінні таким ключовим активом, як персонал (особовий склад) установ, організацій, підприємств і компаній.

5. Захист інформації. Запроваджуються масштабні та багатофункціональні системи ідентифікації користувачів в інформаційних мережах, операційних системах, різних додатках до типового програмного забезпечення.

Постійний розвиток і здешевлення систем технологій біометричної ідентифікації дозволяє все ширше застосовувати ці засоби в різноманітних рішеннях щодо забезпечення інформаційної безпеки комп’ютерно – телекомунікаційних мереж, у корпоративних системах обліку робочого часу (особливо для контролю бізнес-процесів, які вимагають строгої персоналізації і персональної відповідальності).

Таким чином, можна з великою часткою впевненості стверджувати, що біометрична ідентифікація в різних формах буде основою майбутньої інфраструктури інформаційної безпеки будь-якої установи, а також використовуватиметься у багатьох прикладних рішеннях.

Відбитки папілярних узорів пальців, сканування обличчя або райдужної оболонки очей – у будь-якому випадку при використанні біометричних методів йдеться про підвищення рівня безпеки та комфорту. Насамперед за допомогою біометричних ідентифікаційних систем установи та підприємства всіх форм власності прагнуть захистити конфіденційну інформацію, забезпечити охорону об’єктів і будівль, не кажучи вже про встановлення і підтвердження особистості індивідууму.

Ринок систем ідентифікації особистості за особливостями людського тіла нині починає переживати справжній бум. За дослідженнями компанії «International Biometrics Group» (IBG) у 2006 році світовий обсяг продажу біометричних засобів досяг 1,8 млрд доларів. У 2010 році, як прогнозують аналітики IBG, ця цифра повинна зрости до 4,9 млрд доларів, що відповідає річному зростанню в 30%*.

Але необхідно зазначити, що в прогнозі не враховані наслідки світової фінансової кризи, яка почалася в другій половині 2008 року. А згідно прес-релізу «Acuity Market Intelligence» щорічний об’єм продаж і послуг біометричного ринку повинен досягти у 2020 року 10 млрд доларів США.

Основою цього зростання буде дія декількох чинників. До їх числа автори прогнозу віднесли: цифрову ідентифікацію в IT-системах (їй відводиться головна роль), зростання мобільності населення і децентралізація управління робочою силою, розширення надання сервісних послуг «електронного уряду», загальносвітове поширення ефект-
ронних транзакцій, неминучість настання ери широкого впровадження широкосмугового телекомунікаційного доступу.

Інтегрована дія всіх наведених чинників, у свою чергу, породжує нагальну потребу в ідентифікації такого рівня, який може забезпечити тільки біометрія, констатують автори прогнозу.

У прогнозі також наведено тенденції змін у сегментації біометричного ринку. Зокрема, виділені два ключові сегменти: суспільно-державний (електронні системи прикордонного контролю /запровадження паспортно-візових документів нового взірця і вся необхідна для цього інформаційно-телекомунікаційна структура/, ідентифікація осіб, електронний уряд) і комерційний (корпоративна безпека і захист інформації, фінансові транзакції).

У контексті еволюції цих секторів відбуватиметься подальший розвиток основних прикладних сфер застосування біометрії – контролю фізичного доступу, захисту інформації, ідентифікації особистості, особливо за допомогою систем відеоспостереження**.

У протистоянні з тероризмом внаслідок проведення безперервних терористичних акцій у деяких країнах світу та відсутності гарантій у можливості їх скоєння в інших державах серйозно змінилося ставлення до забезпечення внутрішньої безпеки відповідних державних структур і, відповідно, доктрини національних безпек. Протидія можливим і наявним терористичним загрозам вимагає найтіснішої кооперації розвідувальних, контррозвідувальних, поліцейських, військових та інших органів. Комплексний менеджмент ризиками безпеки повинен охоплювати забезпечення безпеки на різних напрямах, включаючи інформаційно-технологічну, фізичну, екологічну і особисту безпеку. Стратегія безпеки повинна охоплювати весь ланцюжок, включаючи постачальників, субпідрядників і замовників***.

Більш детально можливі напрямки поширення застосувань біометричних технологій викладено у розділі 7 «Майбутнє біометрії. Схвалення суспільною думкою використання сучасних досягнень біометрії».

6.2. Три основні напрямки застосування

сучасних біометричних технологій

На час написання посібника фахівці з біометрики виділяють такі три основні напрямки використання біометричних технологій, які не залежать від державної або недержавної форми власності об’єктів безпосереднього застосування біометричних технологій: системи контролю і управління доступом (СКУД), системи обліку робочого часу, які в останніх технологічних рішеннях об’єднуються в єдиний комплекс з СКУД, та системи захисту інформації від несанкціонованого доступу на базі біометричної ідентифікації користувачів. Стисло в загальних рисах розглянемо перші два напрямки, а третій детальніше буде розглянуто в спеціальному розділі посібника.

За оцінками експертів, наприкінці першого десятиліття XXI століття приблизно 60% від загального обсягу біометричного ринку займають системи контролю і управління доступом. Як правило, засоби біометричної ідентифікації в цих системах використовуються разом з іншими існуючими стандартними засобами безпеки. Перспективним напрямком розвитку СКУД вважається об’єднання мультибіометричних технологій (коли розпізнавання здійснюється одночасно за декількома параметрами, наприклад, за відбитками пальців і 2D- або 3D-цифровим моделям обличчя особи, що перевіряється), з іншими системами контролю за доступом (коли встановлення особистості користувачів для надання дозволу на прохід через турнікет, шлюз та інші пристрої здійснюється за допомогою ідентифікаторів, що використовують крім біометричних параметрів інші носії
ідентифікуючих ознак: PIN-код, безконтактні проксиміти-картки тощо).

Другий суттєвий напрямок розвитку біометричних систем – це контроль робочого часу та розмежування доступу, що являє собою систему реєстрації співробітників установ, підприємств і фірм на вході та виході з території або приміщень об’єкта, на якому встановлені відповідні програмно-апаратні комплекси проведення контролю. При застосуванні таких систем один і той же співробітник вже не зможе відмітити при реєстрації свого проходження також прихід на роботу своїх друзів-колег (як це часто буває при застосуванні таких карткових систем, які фіксують насправді явку на роботу не конкретного співробітника, а виданого йому матеріального ідентифікатора). Крім того, біометричні ідентифікатори неможливо втратити або забути, тобто не потрібно витрачати гроші на постійні додаткові закупівлі небіометричних ідентифікаторів замість втрачених і зіпсованих*.

Останнім часом надходить все більше повідомлень від компаній, що працюють на ринку біометричних технологій, про створення систем, в яких значно розширені функції контролю фізичного доступу і обліку робочого часу, та які оптимізовані для застосування не тільки на малих і середніх підприємствах, але і у великих компаніях, що мають досить складну і розгалужену структуру.

В останніх біометричних розробках систем контролю і управління доступом підтримується багаторівнева організаційна ієрархія доступу до приміщень (території розташування) підрозділів, що входять до складу установи або компанії, а облік робочого часу ведеться не тільки в цілому по компанії, але і за кожним її структурним підрозділом. Крім того, передбачено можливість розмежування доступу керівників окремих підрозділів до відомостей, що характеризують діяльність організаційних структурних одиниць. Менеджери будь-якої служби можуть знайомитися тільки зі звітами по структурній одиниці, яку очолюють, а відомості щодо компанії в цілому та за всіма її підрозділам доступні тільки керівникам, інспекторам і операторам, яким адміністратор корпоративної системи у відповідності до існуючого дозволу керівництва надає право на доступ до всієї узагальнювальної інформації.

У більшості технологічних рішень, що розроблені в 2006–2009 роках, істотно розширені функції підсистеми контролю за фізичним доступом, що реалізовані на базі терміналу з вбудованим сканером відбитків пальців і контролером управління виконавчими механізмами: турнікетами, електромеханічними замками, шлюзами, хвіртками та іншими подібними пристроями. У разі потреби передбачена можливість автономного режиму функціонування терміналу: якщо раніше для роботи необхідною умовою була наявність його постійного зв’язку з сервером, то тепер термінал здатний працювати у самостійному режимі. Навіть при збоях у мережі та тимчасовій недоступності сервера за будь-яких причин сучасні програмно-апаратні комплекси здатні продовжувати ведення контролю за доступом у приміщення: клієнтам досить торкнутися вікна сканера відбитків пальців, щоб термінал зміг їх ідентифікувати і надати дозвіл на прохід або ж заборонити його, подавши відповідний сигнал до замка або турнікета*.

Як правило, в останніх розробках СКУД використовується багатофакторний режим контролю доступу, коли ідентифікація користувачів для проходу через турнікет, шлюз і подібних пристроїв здійснюється за поєднанням різних ідентифікуючих ознак: за відбитками пальців, PIN-кодом, безконтактними проксиміт-картками.