Основні законодавчі акти,що регулюють інвестиційну діяльність

У з в’язку з відсутністю інвестиційного кодексу, роль кодифікованого нормативно-правового акта відіграє ЗУ «Про інвестиційну діяльність».

Цей закон визначає загально правові,економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав,інтересів і майна суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форми власності, а також на ефективне інвестування економіки України та розвитку міжнародного економічного співробітництва.

ЗУ поділяється на 4 основних розділи:

1. Дає визначення інвестиції,інвестиційної діяльності, регулює право положення суб’єктів і об’єктів інвестиційної діяльності.

2. Визначає обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності і визначає правове регулювання відносин між ними.

3. Визначає вплив держави на інвестиційну діяльність.

4. Гарантії захисту прав суб’єктів інвестиційної діяльності.

Важливе місце займає ЗУ «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 року.

Цей закон визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, характеризує види і форми іноземних інвестицій, регулює порядок державної реєстрації і здійснення контролю за іноземними інвестиціями.

ЗУ «Про інноваційну діяльність» від 04.07.02року він визначає основні правові, економічні, організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності України.(інноваційна діяльність -одна із форм інвестиційної діяльності,що спрямована на використання і комерціалізацію (в провадження в підприємницьку діяльність)) результатів наукових досліджень і розробок і зумовлює випуск на ринок економіки нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Цей закон встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

ЗУ «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.92року. Визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування вільних економічних зон на території України, правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб’єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами виконавчої влади.

Метою створення вільних економічних зон є залучення іноземних інвестицій, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок якісної продукції і послуг.

На території спеціальної економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові і ін.. умови економічної діяльності національних і іноземних, юридичних і фізичних осіб.

На всі об’єкти і суб’єкти економічної діяльності спеціальної економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій. Держава гарантує суб’єктам господарської діяльності спеціальної економічної зони право на вивезення прибутків і капіталу інвестованого у спеціальну економічну зону за межі цієї зони і України.

Прийнято нормативні акти про введення спеціального режиму інвестування на певних територіях: ЗУ «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». 24.12.98р.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності – це режим, який передбачає введення податкових,митних і інших пільг, що дають можливість реалізувати інвестиційні проекти.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності на певних територіях запроваджується з метою залучення інвестицій у приорітетній галузі виробництва для збереження існуючих і створення нових робочих місць, впровадження нових технологій розвитку ЗЕД зв’язків, створення сучасної виробничої ринкової інфраструктури, ефективного використання природних ресурсів.

ЗУ «Про інститут спільного інвестування» (пайові і корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.01р. визначає права і організаційні основи створення діяльності і відносин суб’єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимого до їх складу структури і зберігання активів – особливості розміщення цінних паперів інститутів спільного інвестування – (корпоративний інвестиційний фонд, що проводить діяльність пов’язану з залученням грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від їх вкладення у цінні папери інших елементів корпоративного права і нерухомість.)

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснює з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Державне регулювання визначається показниками економічного і соціального розвитку Держави, регіональними програми розвитку народного господарства.

При визначенні державного регулювання органи державної влади і управління створюють пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найважливіших для задоволення суспільних потреб напрямках, насамперед у технічні і технологічні удосконаленні виробництва, створення нових робочих місць і впровадження наукових відкриттів і винаходів в різні галузі господарства.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за здійсненням всіма інвесторами інвестиційної діяльності.

Основні умови державного регулювання інвестиційної діяльності:

- Диференціація системи податків і об’єктів оподаткування для різних суб’єктів інвестиційної діяльності, створення податкових пільг і податкових ставок.

- Надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій і бюджетних позик на розвиток окремих регіонів і галузей виробництва.

- Встановлення державних норм і стандартів при здійсненні антимонопольних заходів.

- Визначення умов користування водою, землею і іншими природними ресурсами.

Управління державними інвестиціями здійснюється:

- ВРУ і КМУ – розробка основних напрямків соціально-економічного розвитку держави із залученням національної і іноземних інвестицій, здійснення державної експертизи ефективності вкладення інвестицій і розробка державних програм розвитку інвестиційної діяльності та безпосередній контроль за їх здійсненням і виконанням.

- Місцеві органи виконавчої влади (державні адміністрації) і органи місцевого самоврядування (місцеві ради) – планують і визначають умови виконання конкретних дій з інвестування, безпосереднє виконання державних програм.

До виключної компетенції місцевих рад належить використання місцевого бюджету в інвестиційних цілях.

За Законом України «Про інвестиційну діяльність» вкладення інвестицій здійснюється з метою отримання прибутку і досягнення соціального ефекту. Тому інвестиційна діяльність тісно пов’язана із ризиком для інвестора. Тому здійснення внутрішньої і зовнішньої інвестиційної діяльності вимагає державного захисту і гарантування прав і інтересів суб’єктів інвестиційної діяльності.

За Конституцією Держава гарантує захист всіх суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності. Державними гарантіями захисту як національній, так і іноземній інвестицій є:

- Гарантії від зміни законодавства;

- Гарантії від примусу вилучень, а також незаконних дій державних органів і посадових осіб.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що інвестиції не можуть бути безоплатно вилучені, націоналізовані і реквізовані, однак вони можуть бути конфісковані:

- Гарантії відшкодування збитків інвестором;

- Гарантії у випадку припинення інвестиційної діяльності:

o Заборона примусового припинення інвестиційної діяльності;

o Гарантування інвестору право приймати рішення про припинення інвестиційної діяльності самостійно.

- Гарантії судового захисту прав і законних інтересів інвесторів.

Інвестиційний договір – це правова форма відносин між інвестором і іншими учасниками інвестиційної діяльності і основних прав документом, що регулює відносини між суб’єктами цієї діяльності.

Інвестиційний договір укладається між інвестором і іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямований на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Предмет інвестиційного договору – інвестиції в будь-якій не забороненій законодавством України формі, а також дії і послуги, що виконують учасники інвестиційної діяльності і спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Мета інвестиційного договору – це досягнення правового результату, що спрямований на забезпечення вкладення інвестицій.

Основні види інвестиційних договорів:

1. Залежно від сторін:

- 2 – сторони

- Багато сторін

2. За критерієм оплатності:

- Безоплатні – якщо метою договору є досягнення соціального ефекту;

- Оплатні – метою договору є отримання прибутку.

3. За часом виконання:

- Одноразового виконання;

- Багаторазового виконання.

4. За економічним змістом:

- Договори про передачу майна у власність з метою інвестиційної діяльності;

- Договори про передачу майна у користування з метою інвестиційної діяльності;

- Договори про передачу майнових прав;

- Договори про спільну підприємницьку діяльність;

- Договори про придбання прав на результати інтелектуальної діяльності (власності).

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає такі основні функції інвестиційного договору:

- Регулятивна – упорядкування відносин між учасниками інвестиційної діяльності.

- Координаційна – сторони інвестиційного договору розробляють умови цього договору шляхом погодження між собою його положень.

- Планувальна – сторони планують свою діяльність на певний проміжок часу.

- Контрольна – за допомогою інвестиційного договору здійснюють контроль за ефективністю діяльності учасників інвестиційного проекту.

- Охоронна – в договорі закріплені права і обов’язки сторін, а також санкції, за невиконання договірних зобов’язань.

Зміст інвестиційного договору становить сукупність істотних і звичайних умов, за допомогою яких упорядковуються права і обов’язки сторін інвестиційного проекту.

До істотних умов належать:

1) Предмет інвестицій;

2) Кількісні і якісні характеристики предмету інвестицій;

3) Форма і об’єкт інвестування;

4) Ціна договору, якщо договір оплатний;

5) Сторони інвестиційного проекту, їх прав положення;

6) Строки інвестиційного договору і санкції за неналежне виконання чи не виконання.

До звичайних умов належать:

- Умови про форму платежу (готівкові);

- Визначення порядку виконання і прийняття виконання;

- Порядок розгляду спорів, що виник у зв’язку з порушенням умов.

Інвестиційний договір – заклечається у письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає такий порядок укладення інвестиційного договору:

1) Розробка проекту договору і надання проекту контрагенту;

2) Розгляд одержаного проекту договору і його підписання

Коли в контрагента виникли розбіжності, він складає протокол розбіжностей, що направляє особі, що складала проект.

Автор проекту на протязі 20 днів зобов’язаний розглянути протокол розбіжностей і підписати інвестиційний договір.

Інвестиційний договір вступає в силу з моменту його підписання. Договір є консенсуальним.

Функції інвестиційного договору — це передбаче­ні або санкціоновані законом регулятивні властивості його як юридичного акту, завдяки яким урегульовуються відповідні ін­вестиційні відносини.

Інвестиційному договору властиві такі функції:

- регулятивна, яка полягає у врегулюванні відносин між сто­ронами інвестиційних правовідносин, враховуючи специфіку відносин контрагентів - учасників інвестиційної діяльності в межах закону, а якщо останній не регулює певні умови чи порядок здійснення інвестиційної діяльності, то й доповнює прогалини закону. Наприклад, щодо конкретного розміру санкцій за порушення умов інвестиційного договору, якщо такі санкції не передбачені законом;

- координаційна, яка полягає в тому, що сторони інвестиційно­го договору розробляють умови цього договору шляхом по­годження між собою його положень;

- планування, яка полягає в тому, що за допомогою цих догово­рів інвестор та інші учасники інвестиційної діяльності пла­нують свою діяльність на певний проміжок часу (час підго­товки та виконання договірних зобов’язань);

- контрольна, яка полягає в тому, що за допомогою інвестицій­ного договору здійснюється контроль за ефективністю діяль­ності його учасників;

- інформаційна, яка полягає в тому, що договір містить інформа­цію про правовий стан сторін договору, необхідну сторонам, а в певних випадках - юрисдикційним органам і третім особам;

- охоронна, яка полягає в тому, що сама наявність договору в передбаченій законом формі, зафіксовані в ньому права і обо­в’язки сторін, а також санкції за невиконання (неналежне виконання) останніх дозволяють здійснити в судовому по­рядку захист прав та законних інтересів сторін у випадку порушення однією зі сторін своїх договірних зобов’язань.

Інвестиційний договір виступає основним регулятором поведінки суб’єктів інвестиційної діяльності. Нормативні акти створю­ють правову основу інвестиційної діяльності, договір же встанов­лює конкретний правовий режим економічних і правових зв’язків між його сторонами. Він визначає порядок і умови виконання до­говірних зобов’язань, форми взаємодії сторін, контроль за виконан­ням зобов’язань, а також враховує специфічні особливості конкретних взаємозв’язків сторін. Інвестиційний договір виконує також функцію оцінки результатів інвестиційної діяльності.