Складові частини охорони праці

ОП як комплексна дисципліна при розв’язанні своїх задач повинна використовувати дані інших наук (технічних, природознавчих, суспільних) і складається з таких 4-х розділів.

Основи трудового законодавства – в якому розглядаються всі правові питання ОП.

Виробнича санітарія або гігієна праці, в якому розглядаються профілактичні заходи ОП (метеорологічні умови, вентиляція, опалення, освітлення, шум, вібрація, іонізуючі і лазерні випромінювання).

Техніка безпеки – комплекс організаційних і технічних заходів і засобів направлених на запобігання виробничого травматизму та професійних захворювань (електробезпека, електро­магнітні і статичні поля, газо та електрозварювальні роботи, вантажно-розвантажувальні роботи, посудини які працюють під тиском, засоби індивідуального захисту).

Пожежна профілактика – комплекс заходів по попередженню пожеж та зменшенню їх, наслідків.

 

Основні поняття у галузі охорони праці, терміни та визначення.

Реальні виробничі умови мають у собі деяку небезпеку і шкідливість (у наш час повністю безпечних виробництв немає).

В ДСТУ 2293-93 „Охорона праці. Терміни та визначення” та інших стандартах даються визначення основних понять та термінів в галузі ОП, які протягом дисципліни “ООП” і дисципліни „Охорона праці в галузі” будуть зустрічатися в лекційному матеріалі.

Виробнича санітарія – система організаційних заходів і технічних засобів, яка може запобігти, або зменшити вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпеки – комплекс організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують охорону працюючих від НВ на виробництві.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Виробнича небезпека – це загроза дії на працюючих небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого може призвести до професійних захворювань або погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого приводить до травми або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- рухомі частини машин та механізмів;

- пересувні частини виробничого устаткування;

- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

- підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму, вібрації, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, електромагнітних випромінювань ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;

- підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;

- небезпечне значення напруги в електричному колі;

- наявність статичної електрики;

- невідповідність метеорологічних умов;

- незадовільне освітлення;

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

До них відносять хімічні речовини, які за характером фізіологічної дії на організм людини поділяються на:

- загальноотруйні;

- подразнюючі;

- сенсибілізуючі;

- канцерогенні;

- мутагенні;

- наркотичні;

- такі що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічн і небезпечні та шкідливі виробничі фактори – до них належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також мікроорганізми (рослин та тварин).

До психофізіологічни х небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать:

- фізичні (статичні та динамічні) перевантаження;

- нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, перевантаження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища чи трудового процесу може призвести до виробничої травми.

Виробнича травма – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функції внаслідок впливу виробничих факторів (рана отримана на виробництві і викликана недотриманням вимог безпеки праці).

Виробничі травми класифікують:

- за видом травмуючого агента – механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін;

- за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми – рухомі частини облад­нання, готова продукція, відходи виробництва;

- за локалізацією травм (травми очей, голови, рук, ніг, тулуба);

- за ступенем тяжкості пошкодження (легкі, тяжкі, смертельні);

- за технологічними операціями (вантажно-розвантажувальні роботи, пере­везення вантажів та ін).

Часто травма є наслідком НВ.

Нещасний випадок на виробництві – раптовий вплив на працівника небезпечних та шкідливих виробничих факторів чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть.

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання – паталогічний стан людини, обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Професійне отруєння – є частковим випадком профзахворювання.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного „маршруту” робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень. Цей діагноз установлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є його безумовною причиною.

Окрім професійних на виробництві зараз відокремлюють групу, так званих, виробничо зумовлених захворювань – захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.