Вміст вологи визначають за такою методикою

Аналітичну пробу сировини подрібнюють (до часточок розміром 10 мм), перемішують і беруть дві наважки масою 3-5 г з точністю до ±0,01 г, які вміщюють в попередньо висушені і зважені бюкси. Бюкси ставлять у нагріту до 100-105°С сушильну шафу. Листя, траву і квітки зважують перший раз через 2 год, корені, кореневища, кору, плоди, насіння та інші види сировини – через 3 год. Потім зважування проводять ще декілька разів через кожні 30 хв., нагрівання у сушильній шафі і 30-хвилинне охолодження в ексикаторі до постійної маси (коли різниця між двома останніми зважуваннями не перевищує 0,01 г).

Вміст вологи в сировині (Х) у відсотках визначають за формулою:

Х=(m-m₁) · 100: m,

де m – маса сировини до висушування, г;

m₁ – маса сировини після висушування, г.

Для розрахунку кількості діючих речовин чи золи на абсолютно суху масу речовини втрати маси при висушуванні сировини проводять в наважках 1-2 г (з різницею між останніми зважуваннями не більше 0,0005 г). За кінцевий результат вважають середнє арифметичне двох паралельних визначень, вирахуване до десятих часток відсотка. Допустиме розходження між результатами двох паралельних визначень не повинне перевищувати 0,5%.

В середньому у свіжозібраній сировині вміст вологи становить: 60-80%

· в сухому насінні і плодах – 25-30%;

· листі - 80%;

· траві - 75%;

· корінні і кореневищах – 65%;

· корі – 40%.

Вміст вологи в повітряносухій сировині не повинен перевищувати 14%, а вихід сировини залежить від виду рослини і вмісту внутрішньоклітинної її поверхневої вологи:

· коренів і кореневищ – 20-30%,

· соковитих трав (блекоти, беладонни) – 20-25%,

· малосоковитих (барвінок та ін..) – 36-50%,

· листків соковитих (первоцвіт, суниці) – 15-20%,

· малосоковитих, покритих міцною шкіркою (мучниця) – 45-50%,

· квіток і суцвіть – 15-20 (22%),

· плодів соковитих (чорниці, бузини та ін.) – 13-18%,

· плодів сухих (ялівцю) – 25-35%,

· кори – 40%.

2.3. Етикетування. До тари прикріплюють етикетку, де фарбою, що не змивається, роблять написи: назва сировини, рік, місяць заготівлі, маса. Таку ж етикетку (частіше з паперу чи картону) вкладають всередину.

2.4. Зберігання. Зберігають лікарську сировину у сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях, захищених від прямих сонячних променів, без сторонніх неприємних запахів, з дотриманням правил пожежної безпеки.

Стелажі, на яких зберігають лікарську сировину, повинні бути на відстані 15 см від підлоги і 25 см від стін, а проміжки між штабелями – 50 см.

В приміщенні де зберігають лікарську сировину температура повинна бути 10 -12^оС, а вологість – до 13%.

Зберігають групами:

1) отруйні, сильнодіючі та ефіроолійні;

2) плоди та насіння;

3) загального зберігання

Орієнтовні строки зберігання:

бруньок, суцвіть та квіток – до 2 років,

трави, листя та плодів –до 2-3 років,

коренів і кореневищ – до 3-4 років,

а кори – до 4-5 років.

Завдання №3. Визначити, коли збирають бруньки берези, тополі, кору калини, кору дуба, листя ожини сизої, траву череди, квіти календули, корені дудника, кореневища валеріани, бульби салепу.

Бруньки берези

________________________________________________________________

Бруньки тополі

________________________________________________________________

Кора калини

________________________________________________________________

Кора дуба

________________________________________________________________

Листя ожини сизої

________________________________________________________________

Трава череди

________________________________________________________________

Квіти календули (нагідки)

________________________________________________________________

Корені дудника

________________________________________________________________

Кореневища валеріани

________________________________________________________________

Бульби салепу

________________________________________________________________

Корені беладонни

____________________________________________________________________________

Трава буркуну лікарського

___________________________________________________________________

Квіти первоцвіту весняного

_________________________________________________________________________

Трава овесу посівного

Тема 1. Загальний огляд рослинного світу, класифікація рослин.

Завдання №1. Ознайомитися з лікарською рослинною сировиною, яку використовують для приготування лікарських форм.

Завдання №2. Освоїти правила зберігання та контролю якості лікарської сировини.

Тема 2. Лікарські засоби рослинного походження, їх загальна характеристика. Біологічно активні (діючі, хімічні) складники лікарських і отруйних рослин, їх характеристика.

Завдання №1. Освоїти проведення ідентифікації різних видів лікарської рослинної сировини.

Завдання № 2. Ознайомитися з основними шкідниками лікарської сировини та навчитися їх визначати.

Завдання № 3. Ознайомитися з правилами особистої гігієни при заготівлі лікарських рослин та переробці сировини.

Заняття №2- №3

Тема: Характеристика твердих, м’яких та рідких лікарських форм з рослинної сировини (зборів, порошків, брикетів, болюсів, мазей, лініментів, паст, пластирів, кашок, настоїв та відварів, мікстур, настойок, екстрактів, емульсій, слизів, новогаленових препаратів).

Завдання №1. Ознайомитися з технологією виготовлення твердих, м’яких та рідкихлікарських форм із рослинної сировини – зборів, порошків, брикетів, болюсів, мазей, лініментів, паст, пластирів, кашок, настоїв та відварів, мікстур, емульсій, настойок, екстрактів, слизів, новогаленових препаратів.

Тверді лікарські форми.

ЗБОРИ – SРЕСІЕS

Збір (Species – називний відмінок, Speciei – родовий відмінок однини, Specierum – родовий відмінок множини) – це суміш висушених, грубо подрібнених частин (квіток, листків, плодів, насіння, коренів, кореневищ тощо) декількох лікарських рослин, іноді з домішками солей, ефірних олій для внутрішнього вживання і зовнішнього використання або для приготування інших лікарських форм.

В зборах не призначають рослини, які містять отруйні та сильнодіючі речовини. Якщо до складу збору входить сіль, то з неї готують насичений розчин і обприскують частини рослин, а потім висушують їх при температурі 60°С.

Ефірні олії попередньо розчиняють в спирті 1:10, а після обприскування рослин висушують при температурі 40°С.

Виписують збори, як правило, розгорнутою формою як недозовані порошки з перерахуванням всіх складових частин. В приписі пишуть М.f. species – змішай, зроби збір, а в сигнатурі детально вказують спосіб застосування збору. Дозують збори ложками, склянками.

В зборах не призначають рослини, які містять отруйні та сильнодіючі речовини.

ПОРОШКИ – РULVERES

Порошок (Рulvis – називний відмінок, Рulveris – родовий відмінок однини) – тверда сипуча лікарська форма для зовнішнього і внутрішнього застосування. Виготовляють шляхом подрібнення твердих сухих речовин у ступці або спеціальних машинах і просіювання через спеціальні сита. Маса порошку у ветеринарній медицині складає від 0,1 до 25,0.

Якщо в рецепті виписують порошок рослинного походження (із квітів, листя, коренів тощо), то його назву починають з назви лікарської форми Рulveris (порошку - родовий відмінок однини), потім вказують частину рослини з маленької і ії назву з великої літери і кількість порошку.

Приклад рецепта: виписати корові по 200,0 натрію і магнію сульфату (Natrii sulfas, Маgnesii sulfas), 100.0 натрію хлориду (Natrii chloridum), 50.0 порошку кореня лепехи (Radix Calami). Задавати по 40,0 вранці та ввечері.

Корові: При використанні

Rp.: Natrii sulfatis _ скорочень:

Маgnesii sulfatis аа 200.0

Natrii chloridі 100.0

Pulveris radicis Calami 50.0 Pulv. rad. Calami 50,0

М.f. pulvis М.f. pulv.

D.S. Внутрішнє. По 2 столові ложки 2 рази на добу.

БРИКЕТИ – ВRIКЕТА

Брикети (Briketum – називний відмінок, Briketi – родовий відмінок однини) – тверда лікарська форма для внутрішнього та зовнішнього застосування або приготування інших форм, яку одержують пресуванням лікарських речовин разом із формотворними речовинами (корм, крейда, крохмаль, натрію хлорид, цукор, біла глина, житнє борошно, декстрини тощо).

Рослинні збори брикетують без допоміжних речовин. Вони можуть мати прямокутну, квадратну, циліндричну, овальну форму або вигляд плитки, таблетки діаметром більше 25 мм. Брикети з рослинними речовинами мають масу 8,0 -10,0.

БОЛЮСИ – ВОLI

Болюс (Воlus – називний відмінок. Воlі – родовий відмінок однини) – магістральна дозована лікарська форма консистенції розім'ятого м'якуша свіжого хліба для внутрішнього вживання великим тваринам. Маса болюса – 0,5-50,0, яйцеподібної або циліндричної форми. Болюси використовують тільки у ветеринарній медицині, готують не більше, як на 1-2 доби.

До складу болюсів входять лікарська та формотворні речовини. Формотворні - це індиферентні порошкоподібні та рідкі інгредієнти: борошно житнє (Farina sеcalina) та пшениці (F.Тrіtісі), порошок кореня алтеї (Рulvis radicis Althaeae), екстракт і порошок кореня солодки (Ехtractum еt pulvis radicis Glycyrrhizae), простий сироп (Sirupus simplex), гліцерин (Glycerinum), вода – дистильована (Aq. destillata), кип'ячена (Аq. сосtа), водопровідна (Aq. fontana), кринична (Aq. соmmunis) тощо.

При виготовленні болюсів, до складу яких входять смоли, каміді та слаборозчинні екстракти, як формотворну речовину використовують мило зелене (Sapo viridis), а срібла нітрат, атропіну сульфат, свинцю ацетат або інші препарати важких металів, які взаємодіють з органічними речовинами – глину білу (Воlus alba).

М’які лікарські форми.

МАЗІ – UNGUENTA

Мазі (Unguentum – називний відмінок, Unguenti – родовий відмінок однини) – м`яка лікарська форма, що має в’язку консистенцію і призначена для зовнішнього застосування.

Одержують її змішуванням різних лікарських речовин (basis) з мазевими основами – формотворними речовинами (constituens).

Мазеві основи повинні бути хімічно чистими, біологічно індиферентними, відповідної консистенції, сумісними з лікарськими речовинами, дешевими, довго зберігатися і легко видалятися з місця їх нанесення.

Жирові основи рослинного походження. З рослинних олій до складу мазевих основ включають:

Олію соняшника (Oleum Helianthi);
Олію персика (Oleum Persicorum);
Олію мигдалю (Oleum Amygdalarum);
Олію льону (Oleum Lini);
Рицинову олію (Oleum Ricini);
Олію коноплі (Oleum Cannabis);
Олію кунжуту (Oleum Sesami).

Виготовлення мазей. Офіцинальні мазі виготовляють і розфасовують на фармацевтичних заводах за допомогою машин.

Мазі за магістральним прописом виготовляють в аптеках. При цьому дотримуються таких технологічних правил. Лікарські речовини, що легко розчиняються в мазевих основах, спочатку розчиняють у невеликій кількості мазевої основи, а потім додають решту мазевої основи до потрібної маси згідно з рецептом.

Нерозчинні або погано розчинні в мазевих основах речовини спочатку подрібнюють у порошок, розтирають з невеликою кількістю розплавленої мазевої основи, а потім додають решту мазевої основи.

Лікарські речовини, що легко розчиняються у воді, розчиняють у невеликій кількості води і змішують з мазевою основою.

Складну мазеву основу спочатку розплавляють на водяній бані, а потім поступово перемішують з лікарськими речовинами до застигання. Якщо в рецепті не вказана мазева основа, то мазь готують на вазеліні.

ЛІНІМЕНТИ – LINIMENTA

Лінімент (Linimentum – називний відмінок, Linimenti – родовий відмінок однини) – рідка мазь, яка призначена для зовнішнього застосування. Більшість лініментів – однорідні суміші у вигляді густих рідин.

Лінімент включає одну або більше лікарських речовин та мазеву основу (рослинні олії).

По виготовленню розрізняють:

1. Лінімент-розчин – це суміші взаєморозчинних рідин – жирних олій (Ol. Helianthi, Ol.Persicorum, Ol.Amygdalarum, Ol.Olivarum, Ol.Lini, Ol.Sesami, Ol.Cannabis, Ol.Ricini) з ефірними оліями (Ol.Eucalypti, Ol.Hyoscyami, Ol.Terebinthinae), леткими лікарськими рідинами (Methylii salicylas, Chloroformium. Spiritus camphoratus);

2. Лінімент-емульсія – суміш рідких рослинних олій (див. лінімент-розчин) із лугами (нашатирний спирт – Ammonium causticum solutum);

3. Лінімент-суспензія – найдрібніші суспензії нерозчинних лікарських речовин у конкретному рідкому середовищі.

Виготовляють лініменти змішуванням складових частин у ступці або речовин, що легко змішуються, у склянках.

ПАСТИ – PASTAE

Паста (Pasta – називний відмінок, Pastae – родовий відмінок однини) – це густа мазь, в якій кількість порошкоподібної речовини становить від 25 до 60-65% усієї лікарської форми.

До складу пасти входять: лікарська порошкоподібна індиферентна речовина та мазева основа.

Пасти належать до недозованих лікарських форм, тому в прописі зазначають їх загальну кількість. Магістральні пасти виписують тільки в розгорнутій формі із зазначенням усіх інгредієнтів та їх кількості.

Рецепт після пропису закінчують словами M.f.pasta (Mіsce, ut fiant pasta) – «змішай, щоб утворилась паста».

Якщо порошкоподібних лікарських речовин у пасті менше, ніж 25%, до неї додають інші індиферентні порошкоподібні речовини: тальк (Talcum), біла глина (Bolus alba), крохмаль (Amylum), цинку оксид (Zinci oxydum) тощо.

Технологія виготовлення пасти така сама, як і мазі. Застосовують їх зовнішньо і вони мають підсушувальну, адсорбуючу та протизапальну дію.

ПЛАСТИРИ – EMPLASTRA

Пластир (Emplastrum – називний відмінок, Emplastri – родовий відмінок однини) – це лікарська форма для зовнішнього застосування, тверда при кімнатній, а при температурі тіла тварин стає клейкою і міцно прилипає до шкіри.

Пластири використовують для захисту уражених ділянок шкіри, фіксування пов’язок, зближення країв рани або для місцевої лікарської дії (кератолітичної, антисептичної). Крім того, вони можуть діяти і резорбтивно.

Усі пластири випускаються фармацевтичною промисловістю і виписують їх у скороченій формі.

По консистенції їх поділяють на:

1) тверді;

2) рідкі.

Тверді пластири випускають намазаними на тканину і ненамазаними – у формі конусоподібних або циліндричних блоків.

В рецепті для намазаних пластирів вказують розмір тканини у сантиметрах (довжина і ширина або площа).

Ненамазані пластири виписують загальною кількістю, як порошкоподібні лікарські речовини.

Рідкі пластири випускають у пляшках, флаконах і аерозольних балончиках.

Усі рідкі пластирі мають комерційні назви, наприклад: «Креол» («Cleolum»), «Колодій» («Collodium»), «Кубатол» («Cubatollum») та інші. Виписують їх у скороченій офіцинальній формі.

КАШКИ – ELECTUARIA

Кашка (Electuarium – називний відмінок однини) – лікарська форма тільки для внутрішнього застосування.

По консистенції кашки розрізняють:

Густі (E. spissa) – консистенції болюсу;
М’які (E. mollia) – консистенції густого меду.

До складу кашок входять лікарські і формотворні речовини. Із лікарських – вводять рослинні, солі мінеральних кислот тощо. Не використовують отруйні, сильнодіючі та ті, що легко окислюються, розкладаються (калію перманганат, срібла нітрат тощо).

Як формотворні – беруть борошно житнє (Farina secalina), пшениці (Farina Tritici), льону (Farina Lini), порошок кореню алтеї (Pulvis radicis Althaeae), солодки (Pulvis radicis Glycyrrhizae), сироп простий (Sirupus simplex), цукор (Saccharum) тощо.

Готують їх перед вживанням, але не більше, ніж на 1-2 дні. Назначають частіше свиням, рідше – іншим тваринам.

Рідкі лікарські форми.

НАСТОЇ ТА ВІДВАРИ (INFUSA et DЕСОСТА)

Настій (Infusun – наз. відмінок, Іnfusi – род. відмінок однини).

Відвар (Decoctum – наз. відмінок, Decocti – род. відмінок однини).

Це рідкі лікарські форми – водні витяжки з рослинної сировини або водні розчини спеціальних екстрактів (концентратів).

Настої частіше виготовляють з м'яких частин лікарських рослин – листків, квіток, трав. Рідше їх виготовляють з грубих частин рослин. Це доцільніше робити тоді, коли рослинний матеріал містить леткі сполуки (ефірні олії), або коли речовини легко руйнуються при тривалому нагріванні. Так, з кореневища з корінням валеріани готують настої, а не відвари.

Відвари, звичайно, виготовляють з грубих (твердих) частин лікарських рослин – насіння, кори, коріння, (кореневищ, бульби, зрідка з листків (листків мучниці).

Настої і відвари призначаються для внутрішнього і, рідше, для зовнішнього застосування (полоскання, примочки).

Виготовляють їх перед вживанням. Оскільки настої і відвари швидко псуються, їх виписують на 2-3 доби і рекомендують зберігати в прохолодному місці. Дозують настої і відвари ложками, склянками, пляшками.

При виготовленні настоїв і відварів здебільшого користуються трьома співвідношеннями – 1:10 (одна частина по масі рослинної сировини і 10 частин за об’ємом води) – для несильнодіючих речовин; 1:30 – для трави горицвіту (herba Adonidis vernalis), конвалії (herba Convallariae), кореневищ з корінням валеріани (rhizoma cum radicibus Valerianae), коріння істоду (radix Senega) та маткових ріжків (Secale cornutum); 1:400 – для сильнодіючих і отруйних засобів - трави термопсису – (herba Thermopsidis), листків наперстянки – (folium Digitalis), коріння іпекакуани – (radix Ipecacuanhae) та інші.

Для виготовлення настоїв і відварів зважену кількість висушених і грубо подрібнених частин рослини кладуть в інфундирку – фарфоровий, емальований або з нержавіючої сталі посуд, раніше підігрітий упродовж 15 хв. на водяній бані, заливають дистильованою водою кімнатної температури. Закривають кришкою, ставлять на кип’ячу водяну баню або в інфундирний апарат, часто помішують. Інфундирку з сировиною витримують упродовж 15 хв. при виготовленні настоїв і 30 хв. – при виготовленні відварів.

Після цього інфундирку знімають і охолоджують – настої упродовж 45 хв., а відвари – упродовж 10 хв. Потім проціджують, віджимають залишки рослинного матеріалу (дрогу). Якщо при виготовленні настою чи відвару зменшується розрахований за рецептом об’єм колатури, то до зазначеного об’єму доливають дистильовану воду.

МІКСТУРИ – МІХТURAE

Мікстура (Міхtura – наз. відмінок однини) – рідка лікарська форма, що утворюється при змішуванні у розчиннику двох і більше твердих або рідких лікарських речовин.

Це можуть бути суміші твердих або рідких речовин з водою чи настоєм, відваром, слизом, емульсією, настойкою, екстрактом; суміші рідких лікарських форм між собою (двох настойок, розчину з настоєм тощо). Вони бувають прозорими, каламутними, з осадом (останні перед застосуванням слід збовтувати). Дозують: столовими, десертними, чайними ложками, склянками.

НАСТОЙКИ – ТINCTURAE

Настойка (Tinctura – наз. відмінок, Тіncturae – род. відмінок однини) – рідка прозора забарвлена спиртова, спиртово-водна або спиртово-ефірна витяжка лікарських речовин з сировини рослинного або тваринного походження.

Настойки готують методом мацерації (настоювання), перколяції (витіснення) або розчинення сухих екстрактів. Настоювання триває упродовж 7 днів при температурі 15-20°С. Для їх приготування беруть 1 ч. лікарської сировини і заливають 10 ч. екстрагуючої речовини, а з рослин, які не містять сильнодіючих речовин, 1 частину рослин заливають 5 ч. екстрагуючої речовини.

ЕКСТРАКТИ – ЕХТRACTA

Екстракт (Ехtractum – наз. відмінок, Ехtracti – род. відмінок однини) – концентрована витяжка з лікарської рослинної сировини. Готують подібно настойкам, aле з наступним випарюванням екстрагенту до відповідної концентрації.

Залежно від консистенції розрізняють: рідкі, густі та сухі екстракти. Рідкий екстракт (Ехtractum fluidum) – це забарвлена рідина, в якій міститься не менше 50% вологи.

Густий екстракт (Ехtractum spissum) – це в'язка маса, в якій міститься не більше 25% вологи.

Сухий екстракт (Ехtractum siccum) – це сипка маса, що містить до 5% вологи.

Готують екстракти методом мацерації на фармацевтичних заводах. В якості екстрагенту використовують воду, етиловий спирт, ефір, спиртово-водний розчин.

ЕМУЛЬСІЇ – ЕМULSA

Емульсія (Еmulsa – наз. відмінок, Еmulsi – родовий: відмінок однини) – це рідка лікарська форма як двофазна система, в якій дисперсне середовище – це вода, а дисперсна фаза – нерозчинні у воді рідини (жирні або ефірні олії, бальзами тощо). Вони знаходяться у водному середовищі у завислому стані (у вигляді дрібненьких крапельок, розмір яких коливається в межах 1-50 мкм). Прикладом природної емульсії може бути молоко.

За способом виготовлення розрізняють: емульсії олійні (Еmulsa oleosa) і насінні (Еmulsa seminalia).

Для того, щоб з олії і води утворилась емульсія, треба емульгувати, тобто розділити її на найдрібніші краплини. З цією метою олію змішують із спеціальними речовинами – емульгаторами.

Як емульгатори використовують: камідь, желатину, желатозу, жовток яйця (Gummi arabicum, Gelatina, Gelatosa, Vitellum Ovi) або офіцинальний емульгатор – ОП з розрахунку 2 частини олії, 1 частина емульгатора і 17 частин води (1:0,5:8,5).

Олійні (несправжні) емульсії виготовляють з різних олій – рицинової (Oleum Ricini), льняної (Oleum Lini), соняшникової (Oleum Helianthi), конопляної (Oleum Cannabis), мигдальної (Oleum Amygdalarum) та ін.

Насінні (справжні) емульсії одержують розтиранням з водою насіння льону (Semen Lini), плодів коноплі (Fructus Cannabis), насіння соняшника (Semen Helianthi), насіння маку (Semen Papaveris), насіння гарбуза (Semen Cucurbitae). Співвідношення насіння до води у справжніх емульсіях - 1:10.

СЛИЗИ – MUCILAGINES

Слиз (Mucilago – називний відмінок, Mucilaginis – родовий відмінок однини) – густа рідина, яку одержують шляхом обробки водою спеціальної рослинної сировини, що містить слизові речовини:

насіння льону (Semen Lini),

крохмаль картоплі (Amylum Solani),

пшениці (Amylum Tritici),

рису (Amylum Oryzae),

кукурудзи (Amylum Majdis),

корінь алтеї (Radix Althaeae),

бульби салепу (Tuber Salep),

із речовини, що є слизом за природою:

камідь аравійська (Gummi arabicum),

камідь абрикосова (Gummi armeniacae),

камідь трагакантова (Gummi Tragacanthae) та інші.

Слиз з насіння льону отримують шляхом збовтування упродовж 15 хв. 1 частини насіння льону в 30 частинах гарячої води (1:30), з крохмалю – шляхом обробки його гарячою водою в співвідношенні 1:49.

Слизи застосовують для зменшення місцево подразнюючої дії лікарських речовин, сповільнення всмоктування ліків у кишках та зменшення всмоктування отрут стінками при отруєннях. Добре діють слизи при запаленні слизової оболонки шлунку та кишечника.

Вводять їх через рот (per os) або у вигляді клізми через пряму кишку (per rectum), рідше зовні.

У практиці ветеринарної медицини часто використовують крохмальний слиз, слиз салепу, аравійську камідь, насіння льону та настій алтейного кореня.

НОВОГАЛЕНОВІ ПРЕПАРАТИ – це водно-спиртові або спиртово-хлороформні витяжки лікарських речовин (в основному з рослинної сировини), які максимально очищені від побічних (баластних) речовин.

Виготовляють їх на фармацевтичних заводах: для ін'єкцій – в ампулах, а для внутрішнього застосування – у флаконах. Це є офіцинальні форми виписують їх скороченим прописом.

До них належать гітален, адонізид, лантозид, лактозид, кордигіт, конвазид, корглікон та інші.

Завдання №2.

1)Виписати теляті збір апетитний (Species amara) 100,0. Призначити в дозі 25,0 до годівлі 2 рази на добу 2 дні підряд.