Фактори маркетингового мікросередовища

Фірма. Розглядаючи безпосередньо фірму як фактор маркетингового мікросередовища, необхідно передусім звернути увагу на ту роль, яку відіграє служба маркетингу в загальній структурі підприємства, на її організаційну структуру, зв’язки з іншими службами. Рівень професійної підготовки та набутого досвіду спеціалістів – маркетологів також відіграє значну роль як фактор мікросередовища.

Маркетингові посередники – це ті фірми й організації, які беруть участь у тому чи іншому етапі процесу маркетингу фірми (маркетингові дослідження, збут, просування тощо). До них належать: торгові посередники; маркетингові фірми; рекламні агенції.

Роль постачальників як фактора маркетингового мікросередовища визначається тим, що матеріально – технічні ресурси та комплектуючі вироби є вхідними елементами процесу виробництва товарів. У розвиненій економіці майже не існує проблеми постачання ресурсів. Фірма – виробник має змогу вибирати постачальників за тими чи іншими критеріями (ціна, сервіс, асортимент тощо).

Споживачі. Споживач являє собою не тільки фактор маркетингового середовища, який впливає на маркетингову діяльність, не тільки суб’єкт, котрий бере участь у процесі маркетингу, а й об’єкт, на який спрямована вся маркетингова діяльність. Споживач потребує особливо уважного й всебічного вивчення. Вивчаючи споживача як фактор маркетингового середовища, необхідно звернути увагу на два основні питання:

Ø дослідження факторів, які впливають на поведінку споживача;

Ø прийняття споживачем рішення про купівлю товарів.

Конкуренція. Конкуренція являє собою боротьбу за ринкову частку між фірмами, споживачі яких мають ідентичні або схожі потреби. Аналіз конкуренції дає можливість виявити ринкове положення фірми, конкурентоспроможність її товарів. Конкуренти можуть бути класифіковані за різними ознаками. Ф. Котлер розподіляє їх за ознакою конкурентних дій на активних, селективних, стохастичних та пасивних.

Активні конкуренти – реагують швидко і агресивно на ринкові події, незважаючи на напрями розвитку конкуренції.

Селективні конкуренти – конкурують лише у вибіркових показниках (зниження цін, реклама тощо).

Стохастичні конкуренти характеризуються непередбаченими діями: іноді вони протидіють агресивно, а інколи ігнорують конкурентні напади.

Пасивні конкуренти майже не реагують на конкурентні дії.

Під час аналізу конкурентів важливе значення має розроблена М. Портером модель п’яти сил конкуренції.

Конкуренція між виробниками даної галузі, яка утворює центральний “ринг” конкурентної боротьби, називається прямою конкуренцією. Рівень інтенсивності прямої конкуренції зростає, коли:

- збільшується кількість фірм – конкурентів;

- попит на товари галузі стабілізується і починає зменшуватися (тобто товар перебуває на стадії спаду свого життєвого циклу);

- існують бар’єри виходу з даної галузі (тобто коли припинення діяльності в даній галузі коштує дорожче, ніж продовження конкурентної боротьби).

Вплив товарів – замінників на конкуренцію здійснюється у двох основних аспектах: через ціну; через рівень інновації.

Ціна товару – замінника як фактор конкуренції проявляється тоді, коли ціни фірм центрального рингу перевищують певну межу, і це примушує споживача звернути увагу на товар – замінник.

Рівень інновації товару – замінника як фактор конкуренції проявляється в тому разі, коли виробнику товару – замінника вдається підвищити його якість настільки, що стає можливим відвернути увагу деяких споживачів від товарів фірм центрального рингу.

Загроза з боку потенційних конкурентів виникає у тому разі, коли:

Ø відсутні або низькі бар’єри входу на даний ринок;

Ø зменшується спроможність прямих конкурентів протидіяти потенційним конкурентам.

До бар’єрів входу на певний ринок належать такі:

Ø економія на масштабах виробництва, яка забезпечує конкурентам переваги у витратах на виробництво;

Ø правовий захист, який забезпечують патенти;

Ø імідж товарної марки, яка створює прихильність споживачів;

Ø необхідні капіталовкладення;

Ø доступ до збутової мережі;

Ø ефект досвіду, який мають вже діючі на ринку фірми і який може бути досить вагомим.

Сутність споживачів як конкурентної сили полягає у їхній спроможності торгуватися з постачальниками, що може призвести до зниження ціни, надання більш дорогих послуг. Сила споживачів як фактора конкуренції зростає, коли:

Ø товари стандартні і рівень диференціації низький;

Ø споживачів небагато і вони купують товар у великій кількості.

Сутність постачальників як сили конкуренції полягає у їхній можливості підвищити ціни, знизити якість товарів або зменшити обсяг їх поставки. Сила постачальників як фактора конкуренції зростає, коли:

Ø товари постачальників диференційовані і покупцю важко замінити постачальника;

Ø покупці не є важливими клієнтами для постачальника;

Ø продукція постачальника посідає важливе місце у виробництві даної галузі.

Потенційні конкуренти та товари – замінники становлять пряму конкурентну загрозу для центрального рингу, а споживачі і постачальники – непряму загрозу, яка залежить від їхньої спроможності диктувати свої умови фірмам центрального рингу.

Громадськість – це люди та організації, які становлять реальний чи потенційний інтерес для фірми або впливають на можливість досягнення її цілей. Громадськість може як сприяти, так і перешкоджати фірмі в реалізації її цілей. Поняття “громадськість” охоплює:

Ø фінансові кола – банки. Страхові компанії, які надають фірмі можливість отримувати фінансові ресурси;

Ø засоби масової інформації;

Ø фонди та громадські організації – відіграють особливу роль у конс’юмеризмі;

Ø широку громадськість, яка складає своє уявлення про фірму.

Численні фірми створюють у своїй структурі службу, призначенням якої є налагодження та підтримання зв’язків з громадськістю. Основна мета діяльності цієї служби полягає у створенні позитивного іміджу фірми серед її громадськості.