Камеральна перевірка декларації про податок на прибуток як складова податкового менеджменту

Органи державної податкової служби здійснюють контроль за сплатою податку на прибуток підприємств безпосередньо на підприємствах та в податкових інспекціях, використовуючи всю наявну інформаційну базу.

Порядок сплати податку на прибуток підприємств регламентується Податковим кодексом України (розділ ІІІ). Податок на прибуток підприємств – це прямий податок і його сума залежить від кінцевого результату діяльності підприємства. Платниками податку на прибуток є суб’єкти господарювання: юридичні особи, що здійснюють діяльність з метою одержання прибутку як на території України, так і за її межами; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платника і ті, які не мають статусу юридичної особи, розміщені на іншій території порівняно з головним підприємством; нерезиденти та їх представництва, що одержують прибуток із джерел походження в Україні.

Об’єктом оподаткування є прибуток, із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, або дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України.

Доход – загальна сума доходів платника податків від усіх видів діяльності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, так і за її межами. Склад доходів, що підлягають оподаткуванню, визначено ст. 135 Податкового кодексу України та наведено на рисунку 10.1.

 

Рисунок 10.1 – Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування з податку на прибуток юридичних осіб – суб’єктів підприємництва

 

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування з податку на прибуток суб’єктів підприємництва – юридичних осіб, складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України. Види витрат операційної діяльності, що включаються до об’єкта оподаткування, наведені на рисунку 10.2.

 

Рисунок 10.2 – Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування з податку на прибуток суб’єктів підприємництва – юридичних осіб

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Платник податку для визначення об’єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

¾ прямих матеріальних витрат;

¾ прямих витрат на оплату праці;

¾ амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

¾ вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

¾ інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Амортизація являє собою систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації)

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом.

Статтею 145 Податкового кодексу України передбачено класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації, яка представлена в таблиці 10.1.

 

 

Таблиця 10.1 – Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації

 

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
Група 1 – земельні ділянки	-
Група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом
Група 3 – будівлі:
споруди,
передавальні пристрої
Група 4 – машини та обладнання,
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень
Група 5 – транспортні засоби
Група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)
Група 7 – тварини
Група 8 – багаторічні насадження
Група 9 – інші основні засоби
Група 10 – бібліотечні фонди	-
Група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-
Група 12 – тимчасові (не титульні) споруди
Група 13 – природні ресурси	-
Група 14 – інвентарна тара
Група 15 – предмети прокату
Група 16 – довгострокові біологічні активи

 

Згідно з вимогами п. 145.1.2 статті 145 Податкового кодексу України, нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта (таблиця 10.2).

 

Таблиця 10.2 – Класифікація груп нематеріальних активів щодо права користування та нарахування амортизації протягом строків дії права користування

 

Групи	Строк дії права користування
Група 1 – права користування природними ресурсами	відповідно до право встано- влюючого документа
Група 2 – права користування майном	відповідно до право встано- влюючого документа
Група 3 – права на комерційні позначення	відповідно до право встано- влюючого документа
Група 4 – права на об’єкти промислової власності	не менш як 5 років
Група 5 – авторське право та суміжні з ним права	не менш як 2 роки
Група 6 – інші нематеріальні активи	відповідно до право встано- влюючого документа

 

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду суму витрат звітного податкового періоду.

(10.1)

Основна ставка податку становить 16 відсотків.

Пільгові ставки встановлено для страховика, що здійснює страхування життя – 0 відсотків, та для нерезидентів за видами діяльності 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків.

Суму податку на прибуток, згідно з Податковим кодексом України, платники податку визначають самостійно та надають органам державної податкової служби розрахунок у вигляді Декларації про податок на прибуток підприємств(надалі - Декларація).

Декларація подається платником податку незалежно від результатів його фінансово-господарської діяльності, тобто незалежно від того отримано прибуток чи збиток.

Строки подання Декларації встановлені Податковим кодексом України. Декларація подається за перший квартал, півріччя, дев’ять місяців і рік наростаючим підсумком.

Граничний строк подання Декларації – не пізніше сорока календарних днів, що наступили за останнім календарним днем звітного періоду.

Методика перевірки нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток включає:

¾ камеральну перевірку Декларації;

¾ попередню документальну перевірку податку на прибуток;

¾ перевірку правильності визначення доходу;

¾ перевірку правильності визначення видатків;

¾ перевірку правильності нарахування амортизації.

Камеральна перевірка Декларації здійснюється посадовими особами податкового органу, де на податковому обліку перебуває об’єкт підприємництва – платник податку на прибуток. При цьому для камеральної перевірки Декларації спеціальне рішення першого керівника не оформлюється, але перевірки мають право здійснювати тільки вповноважені посадові особи податкового органу у строки, передбачені регламентом, розробленим і затвердженим центральним податковим органом.

Основні етапи камеральної перевірки Декларації:

¾ перевірка Декларації в особовій справі платника;

¾ перевірка повноти надання Декларації і додатків до неї;

¾ візуальна перевірка правильності оформлення Декларації (повнота й чіткість заповнення всіх необхідних реквізитів, наявність підпису посадових осіб і печатки підприємства, дати складання Декларації та ін.);

¾ перевірка своєчасності подання Декларації до податкового органу припускає перевірку наявності дати й підпису посадової особи, яка прийняла Декларацію. У разі пересилання декларації поштою, своєчасність подання її до податкового органу встановлюється за поштовим штемпелем і книгою реєстрації вхідної кореспонденції;

¾ перевірка інформації, відображеної в загальній частині Декларації. У цій частині платник податку на прибуток зобов’язаний вказати повну назву підприємства (згідно з установчими документами), форму власності, ідентифікаційний код, назву органу, у складі якого перебуває підприємство, місцезнаходження та номер платника податку. Печатка, якою завірені підписи посадових осіб, повинна містити дані про назву підприємства й ідентифікаційний код;

¾ за кодами рядків (графа 2) Декларації, які містять цифрові записи, здійснюється перевірка наявності відповідних додатків до Декларації. Крім того, здійснюється звірення цифрових записів у рядках Декларації за графою 3 (сума) з підсумковими сумами, відображеними у відповідних додатках до Декларації;

¾ перевірка правильності арифметичного підрахунку суми податку на прибуток, що припускає порівняння підсумкових сум головних семи частин Декларації (доходи від усіх видів діяльності, витрати, об’єкт оподаткування, прибуток, який підлягає оподаткуванню) з підсумковими сумами, відображеними у відповідних додатках до Декларації. Після завершення звірення зазначених показників здійснюється арифметичний розрахунок суми податку на прибуток, податкове зобов’язання з прибутку за звітний період і сума податку на прибуток, що підлягає сплаті. Отримані результати звіряються з даними відповідних рядків Декларації. У тих випадках, коли мають місце відхилення показників, співробітники податкового органу зобов’язані оформити документально результати перевірки, тобто скласти акт камеральної перевірки Декларації суб’єкта підприємництва;

¾ перевірка правильності застосування ставки податку на прибуток, пільг з податку на прибуток та їхню відповідність чинному законодавству передбачає арифметичну перевірку правильності визначення суми податку на прибуток.

Крім того, не можна вважати, що платник, який подав Декларацію, виконав свої обов’язки, якщо неможливо ідентифікувати показники окремих звітних і розрахункових документів, перевірити логічний зв’язок між окремими показниками фінансової звітності та податкової Декларації, наприклад:

¾ через відсутність у документах деяких обов’язкових реквізитів, передбачених нормативно-правовими актами;

¾ через нечітке заповнення окремих реквізитів Декларації;

¾ через заповнення декларації й додатків до неї олівцем;

¾ через наявність виправлень, які не підтверджені підписом посадової особи платника податку та інше.

При встановлені таких фактів, податковий орган зобов’язаний повідомити платника податку на прибуток про невиконання ним обов’язків при складанні та поданні Декларації.

У ході здійснення камеральної перевірки податковий орган має право вимагати від платника додаткові матеріали, пояснення і документи, які підтверджують правильність розрахунку податку на прибуток і своєчасність його сплати до бюджету.

На суму донарахованого за результатами камеральної перевірки Декларації податковий орган має право на підставі акту камеральної перевірки, погодженого з платником податку, направити платникові додаткове повідомлення про сплату донарахованої суми податку і пені. Донараховані суми податку на прибуток та нараховані фінансові санкції, після погодження з платником акту камеральної перевірки, заносяться до особових рахунків платника податків, що є підставою для контролю за сплатою податкових зобов'язань.