Запобіжні та примусові заходи податкових органів щодо погашення податкового боргу

 

Відповідно до норм Податкового кодексу податкові органі уповноважені здійснювати заходи у межах своїх повноважень щодо забезпечення погашення податкового боргу платниками податків у добровільному і примусовому порядку.

Податкові органі з метою забезпечення погашення податкового боргу платниками податків мають право застосовувати до боржників заходи запобіжного та примусового характеру.

Застосування заходів запобіжного характеру спрямоване на те, щоб змусити боржника погасити податковий борг у добровільному порядку (рис. 5.2):

Рисунок 5.2 – Заходи запобіжного характеру щодо добровільного погашення платником податків податкового боргу, що здійснюються податковими органами

 

До основних запобіжних заходів щодо погашення платником податків податкового боргу належать:

¾ надсилання (вручення) податковим органом платнику податків податкової вимоги з повідомленням про виникнення права на податкову заставу на активи боржника до повного погашення ним податкового боргу;

¾ встановлення контактів з посадовими особами боржника з метою обговорення питань, пов`язаних з погашенням податкового богу та сплатою поточних платежів;

¾ прийняття контролюючим органом рішення щодо надання боржнику відстрочення або розстрочення податкового боргу.

Відповідно до ст. 100 Податкового кодексу України, у разі наявності загрози виникнення або накопичення податкового боргу платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу за наявності для цього підстав за умови надання достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Постановою КМУ «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» від 27.12.2010 р. № 1235.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання. Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Підстави для застосування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), перелік відповідних обставин та доказів їх існування (виникнення) приведені у табл. 5.1.

Таблиця 5.1 – Підстави для застосування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків

 

Захід	Зміст заходу	Підстави для застосування заходу	Перелік обставин, що є підставою для застосування заходу	Докази, що підтверджують настання (існування) обставин для застосування заходу
Розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків	Розстрочені суми гро-шових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінан-сових) санкцій) по-гашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розет-рочення.	Існування обставин, що свідчать про наявність у платника загрози виник-нення або накопичення податкового боргу, ная-вність економічного обґрунтування можли-вості погашення грошо-вих зобов'язань та пода-ткового боргу та/або збільшення податкових надтоджень до відпо-відного бюджету вгаслі-док застосування ре-жиму розстрочення, протягом якого відбуду-ться зміни політики управління виробництв-вом чи збутом платника.	1)ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигну-вань або бюджетних зобов'я-зань та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінан-сування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів), в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу 2)загроза виникнення непла-тоспроможності (банкрутства) заявника щодо своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі.	- довідка встановленого зразка, видана фінансовим органом та/або головним розпорядником бюджетних коштів, щодо суми бюджетних асигнувань та/або бюджетних зобов'язань, що не надані (несвоєчасно надані) заявнику, або суми фінансування видатків, що не доведене (несвоєчасно доведене) до заявника в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань; - заява (в довільній формі) отримувача бюджетних коштів про неперерахування (несвоєчасне перерахування) йому суми коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань; - довідка встановленого зразка, видана розпорядником бюджетних коштів, щодо суми коштів, яку не перераховано (несвоєчасно перераховано) заявнику в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів). - висновок про результати аналізу фінансового стану заявника, що проводиться органом державної податкової служби за даними бухгалтерського обліку

Продовження табл. 5.1

Розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків	Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінан-сових) санкцій) по-гашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого роз-строчення.	Існування обставин, що свідчать про наявність у платника загрози виникнення або накопичення податкового боргу, наявність економічно-го обґрунтування мо-жливості погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надто-джень до відповідно-го бюджету вна-слідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбу-дуться зміни політики управління виробни-цтвом чи збутом платника	3)недостатність майна заявника-фізичної особи (без урахування майна, на яке відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення) для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі чи відсутність у заявника - фізичної особи майна	результати проведеного органом державної податкової служби аналізу поданих заявником документів щодо наявності власного рухомого та нерухомого майна, а також власних доходів
4)сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником	складений заявником документ, який засвідчує, що в загальному обсязі доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) частина доходу отримана в результаті провадження видів діяльності, включених до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 278
5)виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду	документи, що засвідчують здійснення заявником реорганізації власного виробниц-тва та/або зміну його організаційної структури з розрахунками їх впливу на ефективність виробництва та рівень його прибутковості
6)проведення заявником науково-дослідних, конструкторських, а також соціально орієнтованих робіт, які передбачають створення робочих місць для інвалідів, захист навколишнього природного середови-ща, підвищення енергетичної ефективності виробництва, або технічного переоснащення власного виробництва	подання заявником належним чином засвідчених копій документів, передбачених законодавством

Продовження табл. 5.1

Розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків	Розстрочені суми гро-шових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.	Існування обставин, що свідчать про наявність у платника загрози виникнення або накопичення податкового боргу, наявність еконо-мічного обґрунтування можливості погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідно-го бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління ви-робництвом чи збутом платника	7)провадження заявником інноваційної діяльності, у тому числі створення нових та вдосконалення існуючих техно-логій, видів сировини та матеріалів широкого застосування	подання заявником належним чином засвідчених копій документів, передбачених законодавством
8)виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню
9)виконання заявником держа-вного оборонного замовлення
10)здійснення заявником інвестицій у створення об'єктів, які мають найвищу енергетичну ефективність, соціальне значення, стратегічне значення для оборони та безпеки держави
Відстрочення зобов'язань або податкового боргу платника	Погашення відстрочених сум рівними частками з місяця, визначеного кон-тролюючим органом (ор-ганом місцевого самовря-дування), який затвержує рішення про розстро-чення (відстрочення), але не пізніше закінчення 12 календар-них місяців з дня виникнення грошо-вого зобов'язання (подат-кового боргу), або одноразово у повному обсязі.	Наявність обставин непе-реборної сили, що приз-вели до загрози виникне-ння (накопичення) пода-ткового боргу, а також економічного обґрунту-вання можливості пога-шення грошових зобо-в'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до бюджету внаслідок від-строчення, протягом якого відбудуться зміни політи-ки управління виробни-цтвом чи збутом платника податків.	1) виняткові погодні умови і стихійне лихо (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження тощо)	- висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили (стихійного лиха) в Україні; - рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей зоною надзвичайної екологічної си-туації, затверджене ВРУ
2) непередбачені ситуації, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

¾ стосовно загальнодержавних податків та зборів – керівником контролюючого органу (його заступником);

¾ стосовно місцевих податків і зборів – керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Рішення щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу окремих платників податків щороку оприлюднюються центральним контролюючим органом.

Після прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу з платником податків укладається договір про розстрочення (відстрочення).

Розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).

Договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані:

а) з ініціативи платника податків – при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

б) з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо:

1) з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною;

2) визнано, що платник податків має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

3) платник податків порушує умови погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави.

Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.

Якщо боржник не погашає податковий борг добровільно, податковий орган у межах своїх повноважень має право застосувати до боржника заходи щодо примусового погашення податкового боргу (рис. 5.3):

 

Рисунок 5.3 – Заходи примусового характеру щодо погашення платником податків податкового боргу, що здійснюються податковими органами

 

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених в установлений строк. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному Податковим кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави, з метою забезпечення погашення податкового боргу. Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Право податкової застави не потребує письмового оформлення та виникає у разі:

¾ несплати суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, у строки, встановлені Податковим кодексом, – з дня, що настає за останнім днем строку уплати;

¾ несплати суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, у строки, встановлені Податковим кодексом, – з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь – яке майно платника податків в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу).

У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на таке майно.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Право податкової застави не поширюється на:

¾ майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»;

¾ на іпотечні активи емітента, які є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, та на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю;

¾ на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Опис майна у податкову заставу здійснюється податковим керуючим на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг, та оформлюється актом опису. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, має бути підписаний платником податків. Відмова платника податків від підписання акта опису майна не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу та/або не подає необхідних для цього документів, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Після складання такого акту орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження ним майна та зобов'язання платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення таких актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам відповідне рішення. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

У цьому разі платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна. Орган державної податкової служби протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення зобов'язаний прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі прийняття органом державної податкової служби рішення про включення майна до акта опису складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення. До прийняття цього рішення платник податків не має права відчужувати таке майно.

Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, але може відчужувати таке майно тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Без згоди податкового органу платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, виключно у вигляді готової продукції, товарів та товарних запасів за кошти і за цінами не меншими за звичайні та за умови направлення цих коштів в повному обсязі на виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова застава припиняється та майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

¾ отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

¾ визнання податкового боргу безнадійним;

¾ прийняття відповідного рішення судом у межах процедури банкрутства;

¾ отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) за результатами адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених вище.

Податковий керуючий призначається платнику податків, що має податковий борг, керівником органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Порядок його призначення та звільнення, а також його функції та повноваження визначає центральний орган державної податкової служби.

Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені Податковим кодексом (ст. 91 Розділу ІІ):

¾ описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу;

¾ здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

¾ проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених Податковим кодексом;

¾ одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб;

¾ у разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, має право отримувати від платника документи, що засвідчують право власності на зазначене майно;

¾ у разі перешкоджання платником податків виконанню податковим керуючим повноважень складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень. У цьому разі орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів (з рахунків платника, а також за рахунок готівки), які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу його майна, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги на підставі відповідного рішення суду.

Стягнення коштів з рахунків платника податків в обслуговуючих його банках здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у Постанові від 29.12.10 р. № 124 «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України».

Зокрема, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби на підставі прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки за формою, встановленої КМУ.

Під час вилучення готівки працівники органу державної податкової служби виявляють та рахують наявні кошти, а також готівку, виявлену працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів. У разі коли обсяг готівки у платника податків перевищує суму його податкового боргу, вилученню підлягає готівка на суму боргу. За результатами вилучення готівки складається акт за формою, встановленою КМУ.

Вилучена готівка в національній валюті вноситься посадовою особою органу державної податкової служби до банку для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення – на наступний робочий день. Готівка в іноземній валюті передається банку або іншій фінансовій установі, що має право на реалізацію іноземної валюти, у зазначений строк для її продажу відповідно до законодавства та подальшого перерахування.

Якщо суми стягнених коштів не вистачає для повного погашення податкового боргу орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. На підставі рішення суду щодо надання вказаного дозволу орган державної податкової служби приймає рішення про погашення усієї суми податкового боргу, яке підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою.

Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Продаж майна платника податків підлягає продажу на публічних торгах у такому порядку:

¾ майно, яке може бути згруповано та стандартизовано, –виключно за кошти на біржових торгах, які проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах;

¾ цінні папери – на фондових біржах у порядку, встановленому Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»;

¾ інше майно, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств – виключно за кошти на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного органу державної податкової служби на зазначених біржах.

Майно, що швидко псується, а також інше майно, обсяги якого не є достатніми для організації прилюдних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації торгівлі, визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах.

Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності та в яких беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

У разі продажу цілісного майнового комплексу підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, продаж такого майна організовується державним органом приватизації за поданням відповідного органу державної податкової служби із дотриманням законодавства з питань приватизації. Державний орган приватизації зобов'язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання органу державної податкової служби. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Для визначення початкової ціни продажу з метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка його вартості в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Платник податків має право самостійно, шляхом укладення договору з оцінювачем, здійснити оцінку протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна. Якщо цього не відбувається, орган державної податкової служби самостійно укладає договір про проведення оцінки майна. Не проводиться оцінка майна, яке може бути згруповано або стандартизовано чи має курсову (поточну) біржову вартість та/або перебуває у лістингу товарних бірж.

Інформація про склад майна платників податків, призначеного для продажу, про час та умови проведення прилюдних торгів майном платників податків оприлюднюється відповідною біржею.

Під час продажу майна на товарних біржах орган державної податкової служби укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням органу державної податкової служби на умовах найкращої цінової пропозиції.

За результатами проведених торгів з покупцем майна, яке перебуває у податковій заставі, укладається договір (контракт) купівлі – продажу, відповідно до умов якого він набуває права власності на таке майно. Операції з продажу майна на біржових торгах, аукціонах не підлягають нотаріальному посвідченню Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі – продажу його майна повністю погашає суму податкового боргу, орган державної податкової служби скасовує рішення про проведення його продажу та вживає заходів щодо зупинення торгів.

Суми, отримані від продажу майна платника податків, спрямовуються на погашення податкового боргу. У разі якщо сума коштів, отримана у результаті продажу майна платника податків, перевищує суму його грошового зобов'язання та податкового боргу, різниця перераховується на рахунки такого платника податків або його правонаступників.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків в межах його суми. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Платник податків або будь – яка інша особа, яка здійснює управління його майном або контроль за його використанням, зобов'язані забезпечити за першою вимогою безперешкодний доступ податкового керуючого та учасників публічних торгів до огляду та оцінки майна, що пропонується для продажу, а також безперешкодне набуття прав власності на таке майно особою, яка придбала їх на публічних торгах.

Адміністративний арешт майна платника податків (ст. 94 Розділу ІІ Податкового кодексу України) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, який полягає у забороні платнику податків вчиняти дії щодо реалізації прав власності на майно платника податків, яке підлягає арешту, чи у обмеженні таких прав. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби, за наявності обставин, визначених у Податковому кодексі, на будь – яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду, звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює також за рішенням суду. При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок. Арешт майна може бути повним або умовним. Повний арешт майна забороняє платнику податків реалізацію прав розпорядження або користування його майном. Умовний арешт майна передбачає обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на майно і полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь – якої операції з таким майном. Дозвіл може бути виданий, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин (п. 94.2 Податкового кодексу України): ¾ платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; ¾ фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; ¾ платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; ¾ відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, дозволи (патенти), сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;¾ відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби або платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; ¾ платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; ¾ платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу. У разі наявності однієї з визначених вище обставин керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. У разі, якщо товари виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням митного законодавства України чи законодавства з питань оподаткування акцизним податком, товари (валютні цінності) продаються з порушенням визначеного законодавством порядку та їх власника не встановлено, арешт майна застосовується за рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника) на підставі протоколу про тимчасове затримання майна, який складає службова (посадова) особа контролюючих органів або інших правоохоронних органів.У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Протокол повинен містити: відомості про причини затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням.Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов'язковим врученням примірника протоколу. На підставі відомостей в протоколі керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому. Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна (коли відповідно до законодавства України податковий орган закінчує роботу раніше, строк закінчується на час такого закінчення роботи). Якщо рішення про арешт майна не приймається протягом встановленого строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання. Рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) невідкладно вручається особі (особам), зазначеній (зазначеним) у протоколі про тимчасове затримання майна. Рішення про арешт майна приймається керівником органу державної податкової служби (його заступником) без його вручення, якщо місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або коли майно було затримано, а осіб, яким воно належить на праві власності чи інших правах, не встановлено. Обґрунтованість рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про накладення арешту на майно платника податків має бути перевірена судом протягом 96 годин (строк не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні). Цей строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено): таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, а майно, що швидко псується, – протягом граничного строку, визначеного законодавством. Рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У випадку апеляційного чи судового скасування рішення про арешт майна орган державної податкової служби вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття рішення про арешт майна керівником органу державної податкової служби (його заступником) та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону. Платник податків має право на підставі рішення суду на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна, за рахунок коштів державного бюджету. Функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу державної податкової служби, призначеного його керівником (заступником). Виконавець рішення про арешт здійснює такі функції: ¾ надсилає рішення про арешт майна платнику податків або іншім особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває таке майно; ¾ організовує опис майна платника податків у присутності його посадових осіб (їх представників) і понятих, а також визначає порядок його збереження та охорони. Представникам платника податків роз'яснюються їх права та обов'язки. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис майна здійснюється у присутності понятих, якими не можуть бути працівники органів державної податкової служби або правоохоронних органів, а також інші особи відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач. Під час опису майна платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам платника податків (їх представникам) рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення опису. За результатами проведення опису майна складається протокол, який містить опис та перелік майна, що арештовується, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та за умови присутності оцінювача – визначеної нім вартості. Усе майно, що підлягає опису, пред'являється для огляду посадовим особам платника податків (їх представникам) і понятим, а за відсутності посадових осіб (їх представників) – понятим. Виконання заходів щодо проведення опису, визначення порядку збереження та охорони заарештованого майна платника податків у період з 20-ї години до 9-ї години наступного дня не допускається. Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: 1) відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; 2) погашенням податкового боргу платника податків; 3) усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту; 4) ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; 5) наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи; 6) скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт; 7) прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; 8) пред'явленням платником податків документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;9) фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У випадках, визначених пунктами 2) - 4), 8), 9), рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби протягом 2-х робочих днів, що наступають за днем, коли органу державної податкової служби стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту. У разі якщо рішення про звільнення майна з–під арешту було прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, орган державної податкової служби повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня. У разі якщо майно платника податків звільняється з–під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 1), 6), 7), 9), повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, що визнаний безнадійним відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України.

Під терміном «безнадійний» розуміється:

1) податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

2) податковий борг фізичної особи, яка:

¾ визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

¾ померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

¾ понад 720 днів перебуває у розшуку.

У разі якщо фізична особа, яка у судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з'являється або якщо фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу;

3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст. 102 Податкового кодексу;

4) податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс–мажорних обставин). Факт непереборної сили підтверджується: Торгово-промисловою палатою України (про настання таких обставин на території України); уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України (у разі настання таких обставин на території такої держави); рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими ВРУ або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха; рішеннями ВР АРК, обласними радами (у випадках, встановлених Кодексом); висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору;

5) податковий борг платника податків, державна реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено запис про виключення з Державного реєстру.

Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до Кодексу.

Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок визнання, визначення та списання сум безнадійного податкового боргу встановлений Наказом ДПА України «Про затвердження порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» від 24.12.10 р. № 1034.

Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється на день виникнення безнадійного податкового боргу за даними:¾ автоматизованої інформаційної системи (далі – АІС);¾ довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається:

¾ у випадках, що стосуються податкового боргу платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, а також податкового боргу фізичної особи, яка визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, – дата набрання чинності відповідним рішенням суду;

¾ у випадку, що стосується податкового боргу фізичної особи, що померла, – дата підписання акта опису спадкового майна;¾ стосовно податкового боргу фізичної особи, що понад 720 днів перебуває у розшуку, – дата, визначена в даних відповідних органів;¾ у випадку податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності, – дата прийняття рішення керівника контролюючого органу;¾ у випадку податкового боргу платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили, – наступний день за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили;¾ у випадку податкового боргу платника податків, державна реєстрація якого припинена на підставі рішення суду, – дата припинення, визначена у відповідному повідомленні державного реєстратора. Списанню підлягає також розстрочений (відстрочений) податковий борг (у тому числі нараховані на нього проценти), який визнано безнадійним. Рішення про списання визнаного безнадійним в повному обсязі розстроченого (відстроченого) податкового боргу є підставою для прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокового розірвання договору, укладеного з платником податків. Якщо списанню підлягає лише частина визнаного безнадійним розстроченого (відстроченого) податкового боргу, то відповідні зміни вносяться до договору про розстрочення (відстрочення). Списанню підлягає податковий борг із фіксованого сільськогосподарського податку, плати за землю, за період з дня настання обставин непереборної сили (форс–мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за календарний рік, в якому такі обставини виникли. Аналогічно здійснюється списання безнадійного податкового боргу з єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва (фізичних осіб) до закінчення термінів його сплати за відповідний звітний квартал. З метою списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс–мажорних обставин) платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника (якщо контролюючим є орган державної податкової служби) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються відповідні документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. За результатами розгляду відповідних документів з метою списання безнадійного податкового боргу контролюючий орган за місцем обліку такого боргу (якщо контролюючий не є органом державної податкової служби) звертається до органу державної податкової служби за місцем обліку платника податків. До звернення додаються: довідка про наявність безнадійного податкового боргу, яку оформлено на бланку відповідного контролюючого органу за встановленою формою; копії документів, згідно з якими податковий борг визнано безнадійним. За результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом та/або безпосередньо платником податків, керівник (його заступник) органу державної податкової служби за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за встановленою формою.Рішення про списання безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), складається в трьох примірниках: перший – для платника податків, другий – для органу державної податкової служби, третій – для іншого контролюючого органу. У разі, коли контролюючий орган є органом державної податкової служби, рішення складається у двох примірниках. Рішення про списання безнадійного податкового боргу, що виник за іншими обставинами (крім обставин непереборної сили), приймається за наявності підстав керівником (його заступником) органу державної податкової служби за результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом та/або безпосередньо платником податків. Рішення складається в двох примірниках: перший – для органу державної податкової служби, другий – для іншого контролюючого органу. Якщо до органу державної податкової служби не надходило звернення від іншого контролюючого органу, рішення про списання безнадійного податкового боргу приймається за результатами розгляду відповідних підтверджуючих документів та складається в одному примірнику. Списання безнадійного податкового боргу здійснюється структурними підрозділами погашення прострочених податкових зобов'язань щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до АІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Питання для самоконтролю

 

1. У якому випадку у платника податків виникає податковий борг?

2. Який зміст термінів «податковий борг», «грошове зобов’язання», «податкове зобов’язання» платника податків відповідно до Податкового кодексу України?

3. У якому випадку та в які строки платнику податків надсилається податкова вимога?

4. Який порядок формування податкових вимог податковими органами?

5. У якому порядку податкові органи надсилають (вручають) податкові вимоги платникам податків?

6. Який порядок обліку податкових вимог у податкових органах?

7. У який термін після надсилання (вручення) податкової вимоги платник податків має можливість добровільно погасити податковий борг без застосування до нього примусових заходів з боку органів стягнення?

8. У яких випадках податкова вимога вважається відкликаною?

9. Який загальний порядок погашення податкового боргу платника податків?

10. Які органи стягнення мають право на примусове погашення податкового боргу платника податків відповідно до Податкового кодексу України?

11 Які дії має право здійснити платник податків, коли він не згоден з рішенням контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання або податкового боргу?

12. Який порядок адміністративного оскарження платником податків рішень контролюючих органів щодо визначення грошових зобов`язань та податкового боргу?

13. Як класифікуються джерела погашення грошових зобов`язань та податкового боргу платника податків?

14. Які обмеження встановлені щодо джерел погашення грошових зобов`язань та податкового боргу платника податків?

15. Назвіть джерела самостійної сплати грошових зобов`язань та податкового боргу платника податків.

16. Які додаткові джерела погашення податкового боргу можуть визначати органи стягнення у разі, якщо заходи від продажу майна платника податків не привели до погашення податкового боргу платника податків у повному обсязі?

17. Визначте загальний зміст та надайте класифікацію заходів, що здійснюються податковими органами для погашення податкового боргу платників податків.

18. Які повноваження мають податкові органи щодо стягнення податкового боргу?

19. У якому порядку здійснюється передача майна платника податків у податкову заставу?

20. Які повноваження має податковий керуючий?

21. Який порядок стягнення коштів та продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі?

22. У яких випадках застосовується адміністративний арешт активів платника податків? У якому порядку він накладається?

23. Дайте визначення терміну «безнадійний податковий борг».

24. Який порядок списання «безнадійного податкового боргу».

25. Чи може бути податковий борг переданий третім особам?