Основні етапи розвитку охорони праці

Соціальне та економічне значення охорони праці

охорона праці відіграє важливу роль як соціальний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя – те й інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що внаслідок нещасних випадків та аварій гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди –годувальники сімей, батьки та матері дітей.

Окрім соціального, охорона праці має, безумовно, важливе економічне значен­ня – це й висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, ком­пенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо. Незадовільний же стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку держави. Так в Україні щорічно майже 17 тис. чоловік стають інвалідами, чисельність пенсіонерів внаслідок трудового каліцтва перевищила 150 тис. чоловік, щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій та пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних із незадовільними умовами праці, перевищує 1 млрд. грн.

Основні етапи розвитку охорони праці

Питання щодо забезпечення безпечних умов праці завжди супроводжували розвиток цивілізації людства. Умови праці розглядалися в працях Аристотеля (387- 322 pp. до н.е.), Гіппократа (400-377 pp. до н.е.). Ще за 379 років до н.е. Гіппократ звернув увагу на шкідливий вплив на організм рудокопів пилу, який утворюється при видобуванні руди. Лікарі епохи Відродження (Агрікола, Парацельс) докладно описали важкі умови праці, якими вирізнялися гірничорудні та металургійні підпри­ємства того часу.

У 1700 р. вийшла книга Бернардино Рамацині «Роздуми про хвороби ремісни­ків», у якій були детально розглянуті питання гігієни праці і патологічних змін, що виникають в осіб різних професій. М.В. Ломоносов (1711-1765 pp.) написав основоположні праці про безпеку в гірництві. Питання гігієни праці були висвітлені Ф.Ф. Ерисманом (1842-1915 pp.) у його книзі «Професійна гігієна фізичної та розумової праці» (1877 p.). Значний вклад у розвиток гігієни праці вніс І.М. Сече­нов (1829-1905 pp.), який у своєму «Нарисі робочих рухів людини» (1907 р.) науко­во обґрунтував цілу низку питань щодо ролі центральної нервової системи та орга­нів чуття людини в процесі праці.

Багато зробили для наукового вивчення і вдосконалення гігієни та безпеки праці в умовах інтенсивного розвитку промисловості вітчизняні вчені В.Л. Кірпічов (1845-1913), Д.П. Нікольський (1855-1918 pp.), О.О. Прес (1857-1930 pp.), В.О. Левицький (1867-1936 pp.), М.О. Вигдорчик (1875-1955 pp.), О.М. Марзеєв (1883-1956 pp.) та ін.

Значний вклад у розробку окремих питань охорони праці внесли: академік М.Є. Жуковський (1847-1921 pp.), який розробив аеродинамічну теорію, що дозво­лило проводити інженерні розрахунки вентиляційних систем; академік М.Д. Зелінський (1861-1953 pp.), який розробив ефективну конструкцію протигаза, яка майже без принципових змін використовується дотепер; академік О.О. Скочинський (1874-1960 pp.), який досліджував причини пожеж та вибухів у вугільних шахтах; академік М.М. Семенов (1896-1981 pp.), який розробив ланцюгову теорію горіння та теорію теплового вибуху газових сумішей.

Фундаментальні та прикладні питання охорони та гігієни праці висвітлені в роботах сучасних вітчизняних вчених: академіків Б.О. Патона, І.М. Трахтенберга; професорів К.Н. Ткачука, Г.Г. Гогіташвілі, І.І. Даценко та інших.

«Охорона праці», як самостійна навчальна дисципліна, сформувалась протягом останніх семидесяти років XX століття. До 1966 р. «Охорона праці» викладалась, в основному, як складова частина окремих спеціальних та інженерних дисциплін, і лише в окремих технічних вузах існувала як самостійна дисципліна. З 1966 р. «Охорона праці», як окрема спеціальна дисципліна була введена в програми навчання студентів усіх інженерних спеціальностей, а вищим технічним навчальним закла­дам було запропоновано створити кафедри охорони праці. З 1999 р. у всіх вищих закладах освіти України при підготовці фахівців відповідних освітньо-кваліфікацій­них рівнів проводиться вивчення нормативних дисциплін «Основи охорони праці», та «Охорона праці в галузі» (наказ Міносвіти України від 02. 12. 98 р. № 420).