Слухання музики, як складова музичного виховання

ВСТУП

Однією з основоположних цілей сучасного суспільства є формування особистості, що має розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці.

Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика. Музика - один із засобів пізнання дитиною навколишнього життя,дійовий засіб формування особистості дитини.

Музичне мистецтво - один з найважливіших і наймогутніших засобів виховання.

Сила музичного мистецтва - у впливі на дитину через почуття. Система музичного виховання дітей дошкільного віку ґрунтується на глибоких теоретичних основах,що дають напрям розвиткові здібностей і характеру майбутньої дорослої людини. Враження дитини сильні,глибокі і часто залишаються на все життя. І тому використання музики в процесі виховання дітей-дошкільників – є одним з найважливіших завдань педагогіки.

Завдання музичного виховання дітей випливають із завдань загально-суспільного виховання громадян:

· Естетичного;

· Морального;

· Розумового;

· Фізичного.

Вони передбачають:

· Виховання сприйнятливості,любові та інтересу до музики;

· Збагачення музичних вражень дітей, ознайомлення їх з різноманітними музичними творами;

· Ознайомлення з найпростішими музичними поняттями і прищеплення навичок співів та музично-ритмічних рухів;

· Розвиток музичних здібностей дітей:

- Загальної емоціональної чутливості;

- Спеціальних здібностей – мелодійного слуху;

- Ладового чуття;

- Почуття ритму.

· Формування музичного смаку та оцінного ставлення до музики;

· Розвиток активного,творчого ставлення до музики.

Музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи, діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.

Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова. Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.

“Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї”, - писав В. Сухомлинський. Він же наголошував: “Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури”.

Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.

Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

 

2. РОЗВИТОК МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

…ЧЕРЕЗ ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ…

Музичне виховання дошкільників – важливий засіб формування їхньої особистості і всебічного розвитку. Музика безпосередньо впливає на емоційну сферу дитини, стимулює пізнавальну активність, пробуджує творчі здібності.

Діти від самого народження проявляють реакції завмирання на музику, відчувають ритм, реагують на силу звучання тощо. Природа подарувала людині великі можливості щодо музичного розвитку. Але вони «згасають», якщо не розвиваються. Почуття любові до когось, до чогось закладається і розвивається у дитини через її переживання, через емоційне ставлення до того чи іншого явища, людини, предмета. Джерелом усіх переживань дитини є її діяльність, спілкування з навколишнім світом. Проте дитячі емоції часто залишаються ще ситуативними, бурхливими і нестійкими. Поступово переводити їх у стійкі, глибокі допомагає музичне виховання і навчання через різні свої види: слухання, виконання і творчість. Тобто музика керує розвитком емоцій дитини. Чому ми так говоримо? Тому що існують почування життєві, практичні й естетичні. Безпосередньо пов'язані з музичним мистецтвом, з вихованням музикою. І якщо ми хочемо виплекати у дітей вищі духовні почуття (любов до рідної природи «Природа», свого народу «Люди», національних культурних традицій «Культура», до рідних і близьких людей і до себе самого «Я Сам»). Життєвіпочування складають основу того, що зветься емоційною чутливістю до музики. Музика стає для людини важливою сферою прояву її емоцій – це бачимо тоді, коли вона входить у її діяльність як одна з умов. Музичне виховання в дитячому садку і має на меті розвивати, поглиблювати, вдосконалювати музичні та творчі задатки дітей, збагачувати їхній духовний світ. Адже музика для дитини – це світ радісних переживань. Щоб відкрити двері перед дитиною в цей світ, потрібно розвивати у неї здібності, передусім музичний слух та емоційний відгук. Інакше музика не виконає свої виховні функції.

Як це прекрасно – знайомити малят з музикою!

Естетичний розвиток людини виявляється у її ставленні до навколишнього світу. Саме тому під естетичними почуттями треба розуміти, які емоції викликають у дітей предмети і явища навколишнього світу, переживання і усвідомлення їх з точки зору краси, добра, правди. Діти мають насолоджуватися не тільки природою, творами мистецтва, а й красою людських стосунків і вчинків. Розвиток емоційної сфери дошкільнят – це складний процес, оскільки діти цієї вікової категорії ще важко усвідомлюють свої переживання, вони не вміють зіставляти їх, не розрізняють тонкі психологічні стани людей за мімікою, пантомімікою, позою, жестом, інтонацією.

3. ІГРИ – ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Найкращим способом реалізації завдання являється музично-дидактична гра. Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітні за завданням і змістом. Так, ігри-загадки, ігри-змагання сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню спробами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають високий, динамічний, ритмічний і тембровий слух.

· Ігри «Голосно-тихо», «Швидко-повільно», «Вгору-вниз», «Луна», «Дзеркало», «Веселі діалоги» та інші доцільно проводити під час ознайомлення дітей з елементами музичної грамоти, організації процесу спостереження за розвитком музики, розширення емоційного, інтонаційного досвіду, лексичного запасу.

· Розвиток звуковисотного слуху у дітей починається з розпізнавання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку «Вгору-вниз». Якщо діти почули високі звуки - підіймають руки вгору, низькі – опускають вниз, середні – тримають руки на рівні грудей.

· Для відчуття дітьми швидкості руху можна використовувати гру «Швидко-повільно». Муз керівник пропонує дітям, слухаючи музику, передати рухами пальців рук (як подобається їм музика) рухливих і спокійних дітей.

· Для розвитку ритмічного мелодичного слуху можна пропонувати гру «Луна». Муз керівник співає декілька звуків або постукує нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване (відлуння). Хто помилився, вибуває з гри.

· Діти дошкільного віку мають невеликий емоційно-естетичний досвід, їм важко орієнтуватися у глибинному світі настроїв, втілених у музичних творах. Тому поетапне опанування дітьми основних емоційно-естетичних модальностей має відбутися вже з перших занять. Для цього корисна гра «Чарівна кімната». Муз керівник розповідає малюкам казку про чарівну кімнату, що має чудову властивість – коли в цю кімнату заходить людина, вона одразу розцвічується у кольори і заповнюється музикою, яка так само, як і кольори, відповідає настроєві того, хто зайшов. Діти слухають різні за характером твори. Після прослухування можна запитати: «який настрій людини, яка зайшла в кімнату? Які кольори переважають в чарівній кімнаті? Світлі чи темні? Як ви вважаєте, які кольори відповідають радості, суму?

Мета такої гри – допомогти дитині свідомо звернути увагу на зв'язок музики і життя, кольору і засобів художньої виразності з характером образу, про який розповідається у творі, з тим почуттям, яке несе в собі цей образ (наприклад чим відрізняються кольори «добра» і «зла», «радості», й «суму»?

· Ігри «Здогадайся, хто прийшов» та «Знайди свій музичний інструмент» сприяють розвиткові слуху. У першій грі дитина закриває очі а інший (гість) відтворює голосом коротеньку фразу із знайомої пісні. «Господар» має впізнати по голосу, хто прийшов до нього в гості. Далі до гри залучаються інші пари дітей. Друга гра сприяє розвиткові під час ознайомлення дітей з симфонічним, народним, духовим оркестром, а також під час виконання певних завдань заняття, муз керівник умовно закріплює за кожною дитиною певний музичний інструмент (флейта,, балалайка, барабан, гобой, скрипка, тощо). далі для слухання пропонуються музичні твори. Впізнавши звучання свого інструмента, діти умовно зображують гру на ньому.

 

Важливим завданням є навчити кожну дитину бути обізнаною в світі музики, впізнавати окремі твори - народні та класичні, називати прізвища окремих композиторів, розрізняти музичні жанри та вміти їх порівняти),навчити її слухати музику, вміти передавати емоціями свої почуття. З цією метою використовую також індивідуальні заняття з дітьми.

Головне в музичному розвитку дошкільника – «занурити» його у розмаїття музики, навчити жити нею, ознайомити з різними засобами виразності, образними рухами, навчити орієнтуватися в просторі, бачити себе серед інших, бути сприйнятливим до музики, вправним, оптимістично налаштованим.

Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор – одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор – доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.

Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору: колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:

1. Росте морква із землі

Або вирву, або ні.

Раз, два, три.

2. Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток – дрібних квіток,

Діти – квіти, квок!

Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.

Наприклад, тему “Праця дорослих” доповнять ігри – пісні: “А ми просо сіяли” і “Шевчик”, “Соловейку, сватку, сватку”; до теми “Народні обряди та традиції” лучитимуться “Подоляночка”, “Горобейко” “Ірву, ірву горішечки” тощо.

У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала; живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб’ята, травичка, огірочки, морквиця – надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення протягом усієї гри (“Ой так, ой так, ой так сіють мак”), в інших – у повторі щось змінюється.

Дітям до вподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: “Хиталочка – гойдалочка”, “Променята”, “ Співаночка – весняночка”, “Від весни до зими”.

Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, – свята і обряди, пов’язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки, колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є “Спи, Ісусе, спи”, яку ми співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози, ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.

Окрему групу складають веснянки, гаївки (“Ой весна, весна днем красна”, “Вербовая дощечка”), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню весни і початку літа. Їх співали під час так званих “ зелених свят”.

Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний апофеоз землеробської праці селянина – трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських пісень усіх слов’янських народів (пісня-гра “Синичко, синичко”).

Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані в операх П.Чайковського” “Черевички”, М.Римського – Корсакова “Ніч перед Різдвом”, М.Лисенка “Утоплена, або Русальська ніч”, “Різдвяна ніч”.

Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.

СЛУХАННЯ МУЗИКИ, ЯК СКЛАДОВА МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Один з основних видів діяльності на музичних заняттях – слухання музики. Діти не завжди охоче сприймають музичні твори. В них треба розвивати це бажання, а також й уміння вслухатися в музику, сприймати її, слухати уважно, не відволікаючись, і водночас виховувати через музику позитивні почуття, риси характеру, вміння емоційно відгукуватися на музичні твори. Отже, муз керівник має зацікавити дітей насамперед якісним власним виконанням твору. Адже сприймання «живої» музики не можна замінити жодною фонограмою.

Саме тому поряд з основними програмними творами Базовою програмою рекомендовано включати в цей розділ уривки з творів Моцарта. Учені довели, що його музика позитивно впливає на психічний стан людини. Дон Кемпбелл у книзі «Ефект Моцарта» розглядає, чому музика саме цього композитора так впливає на дітей? По-перше, тому що Моцарт виконував твори у чотирирічному віці, а в шість років він уже сам був композитором. Тому, за висновками вчених, його музика природніша для репертуару малої дитини, позитивно впливає на її мислення та діяльність усього організму в цілому. Крім загального сприймання музики, потрібно спонукати малят і до аналізу музичних творів, і емоційного відгуку на них, навчати уважно слухати твір до кінця, впізнавати його. Для цього доцільно періодично повторювати виконання п'єс.

Окрім творів В.А.Моцарта, пропонуються для слухання музики твори П.І.Чайковського зі збірок «Дитячий альбом» та «Пори року», Ф.Шуберта з циклу «Пори року», Ш.К.Сен-Санса «Карнавал тварин», В Косенка «Дитячий альбом». Це також твори Е.Гріга «Карнавал тварин», збірка творів С.Прокоф*єва тощо. Але я доповнила репертуар і музикою, яка мало використовується в роботі з дітьми, проте має великий потенціал формування гуманістичних якостей («Чардаш» Ф.Ліста, твори Д.Кабалевського, С.Майкапара, музика О.Рибнікова, М.Дунаєвського, Р.Паулса, С.Крилатова, до мультфільмів та кінофільмів, джазові та рок-н-рольні обробки провідних світових виконавців, музика до відомих мюзиклів). Звісно, належне місце посіли і твори з музичного фольклору. Щоб активізувати інтерес дітей до музики, можна створитисерію розповідей та показів «Казки про музику».

Систематичне поглиблене слухання музики сприяє тому, що увага дітей стає стійкішою, а вони самі – більш посидючими, поліпшується їхня пам'ять, розвивається мислення та виникає бажання слухати музичні твори. Важливо тільки, щоб на заняттях звучала високохудожня музика, доступна й зрозуміла дітям.

Великий вплив музики на розвиток людини визначав знаменитий художник Е.Делакруа: «Музика завжди викликає у мене глибокі думки. Слухаючи її, у мене з'являється велике бажання творити». Цей вислів став поштовхом моєї подальшої роботи, де я використовую такі методичні прийоми і вимоги:

· Виразне виконання музики. Музика спонукає дитину до руху, дії. Приносить їй справжню насолоду, повне злиття з музикою. Від того, як виконаний твір музичним керівником, залежить сприйняття музики та розуміння музичного образу.

Перед слуханням музики або в процесі розучування твору, гри, танцю широко використовую художнє слово: бесіду, роз'яснення, віршований текст, образне порівняння. Це створює певний настрій у дітей, викликає бажання активно діяти, співпереживати з музикою.

· Конкретні навчальні та виховні прийоми (підтримати дружніми оплесками тощо).

· Застосування технічних засобів навчання (магнітофон, відеомагнітофон, телевізор). Грамзапис дає можливість ознайомити дітей із новим звучанням твору, відчути багатство музичної мови в оркестровому виконанні. Також музичний керівник має змогу показати виступ музикантів (ансамблю, оркестру, соло, балет, мюзикл тощо) за допомогою відеоматеріалів. Можна спостерігати за слайдами паралельно слухаючи той чи інший музичний твір.

· Наочність є невід'ємною частиною в музичній діяльності (ілюстрації, дидактичні посібники, іграшки тощо).

· Зміна регістру мелодії ( в цілому залежно від поставленого завдання: характерності персонажу, статі дитини, яка імпровізує тощо).

· Вимоги до підбору репертуару. Репертуар, розрахований на дошкільнят, має розв'язувати певні завдання. За Базовою програмою ці завдання підпорядковані певним лініям розвитку:

- залучати малюків до спілкування; викликати в них почуття симпатії один до одного, сприяти встановленню та зміцненню дружніх стосунків;

- сприяти прояву творчої вигадки привабливими для дітей життєвими подіями й художніми сюжетами, втілення характеру музичного образу; спонукати висловлювати думки щодо прослуханих творів;

- допомагати малятам краще засвоїти доступні і корисні для розуміння і збагачення особистості досконалі за формою музичні твори; починати роботу над усіма видами музичної діяльності зі сприймання музики, з її аналізу дітьми;

- розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору;

- розвивати вміння супроводжувати слухання наспівуванням, рухами;

- вчити складати про почуті мелодії віршики, коротенькі оповідання, використовувати знайомі мелодії в іграх-драматизаціях, на святах, розвагах, в повсякденному житті;

 

Свідоме сприймання настрою музичного твору, форми та інших засобів виразності допомагає дітям у правильній передачі музичного образу в русі, пісні, грі тощо. Адже треба розрізняти і різноманітний характер музики, й форму твору (вступ, частини, фрази), і різні засоби музичної виразності (динамічні, регістрові, темпові зміни, метро ритм).

Дошкільники, відповідно до характеру музики, узгоджують свої рухи з її особливостями, через те вони постійно вправляються і в навичках слухання музики. Поступове урізноманітнювання почуттів веде до того, що діти в старшій групі ознайомлюються з гумором у музиці («Клоуни» Д.Кабалевського); з танцювальним жанром при чому вже з відомими відмінностями та відтінками у ньому (легка, рухлива «Дитяча полька» М.Глінки, «Вальс-жарт» Д.Шостаковича, веселий, швидкий «Гопак» Мусоргського).

 

5. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Складному процесу розуміння малюками свого власного «Я», формуванню у них естетичних почуттів сприяє їхня активна участь під час музичної діяльності у дитячому садочку.

Як інтегративний предмет - музика в дитячому садку органічно поєднує в собі такі доступні хлопчикам і дівчаткам види музичної діяльності, як слухання мелодій, співи, рухи під музику та гру на інструментах.

Широке повсякденне залучення дітей до різноманітних видів музичної діяльності є обов'язковою умовою розвитку у них творчих здібностей. Тому головною особливістю розділу базової програми виховання дошкільнят «Я у Світі» що називається «У світі музики», має бути комплексний підхід до організації та проведення музичних ігор-занять. Так створюються передумови для вирішення двох взаємопов'язаних завдань: використання різних видів доступної дітям діяльності (предметної, зображувальної, мовної тощо ) під часмузичних ігор-занять і широке застосування навичок і знань, набутих дітьми в процесі музичного виховання не лише на заняттях, а й у побуті.

Базова програма відрізняється від попередньої принципово новим підходом до вирішення завдань естетичного виховання засобами музики. Цей підхід передбачає можливість вибору напрямку роботи та шляхів реалізації програми, збагачення форм організації музичного виховання в умовах дошкільного закладу.

Сучасний музичний керівник під час музичної діяльності орієнтується загалом на програмовий репертуар для дітей, але водночас активно намагається його збагатити новітніми надбаннями з різних публікацій, з живого досвіду колег, з нещодавно почутого з телепередач, радіо тощо. Здається, пошук такого репертуару підпорядковується гуманній меті – оновленню змісту музично-театралізованих розваг, свят, музичних занять. Але, на жаль, за браком часу поза увагою педагогів, а відтак і дітей залишаються чудові, педагогічно спрямовані дитячі пісні, твори, мелодії, ігри, хороводи з чинних програм, з деяких давніх, але актуальних для сьогодення видань. Вони не входять у побут малюків, не стають їхніми друзями, дитячими, так би мовити, шлягерами, не спонукають їх, як емоційний сигнал, наприклад до добрих вчинків і виконання деяких доручень, до самостійних музичних проявів тощо. Через такі реалії дітей позбавляють спілкування зі значною кількістю музичних творів, виявляється незадіяним величезний виховний потенціал мистецтва!

Як установити сприятливий для виховання дошкільника баланс між усталеним, програмовим, перевіреним часом і новим додатковим, нерідко тимчасовим (водночас якісно хорошим) дитячим репертуаром? Чи є такий варіант рішення, який може стати оптимальним для сьогодення?

Насамперед вважаємо, що програмовий репертуар варто збагачувати додатковим і розцінювати це загалом як позитив для музичного розвитку дітей. Усебічний досвід – педагогічний, експериментальний, науковий – підказує, що потужним резервом для встановлення бажаного балансу може стати активне запровадження програмового репертуару (переважно такого, що не обирається до свят і розваг) у повсякденну життєдіяльність дітей.

Музичний матеріал, запропонований програмою, відповідає віковим, психофізичним, мовленнєвим можливостям дітей, що забезпечує значний емоційний вплив на них музики.

Вибір напрямку роботи, вибір шляхів реалізації програми залежать від логіки побудови всієї педагогічної діяльності в конкретному дитячому садку. Кожний педагогічний колектив вирішує, яким творам надати перевагу, тобто який напрямок роботи стане основним. Але це не значить, що треба обмежуватися лише репертуаром обраного напрямку, - його можна збагачувати й іншим музичним матеріалом.

Широке поле для творчого пошуку музичних керівників відкривається при організації різних форм роботи з розділу програми «музична діяльність». Це ігри-заняття, тематичні та комплексні заняття, святкові ранки, вечори розваг, гурткова робота для більш обдарованих дітей. Особливу увагу мені хотілося б приділити домінантним заняттям.

Домінантне заняття – заняття, в якому домінує один з видів дитячої музичної діяльності. Такі заняття можуть проводитись щотижня. Але кожний раз береться до уваги тільки один з видів музичної діяльності (слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах). У ході заняття доцільно: варіювати дитяче музичне сприймання; практикувати колективне та індивідуальне виконання пісень чи рухів з творчим виконанням; здійснювати почергове виконавство дітей та дорослих.

Домінантні заняття слід розглядати як одну із складових усього музично-розвиваючого комплексу. Їх мета – не лише задовольнити потребу дітей у грі-розвазі, а й формувати в них певні поглиблені навички і вміння у процесі діяльності

 

ВИСНОВОК

Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.

7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

2. Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне виховання. – 2002.

3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. Освіта 1993.

4. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4.

5. Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1997- №7.

6. Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу, дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999 - №4.

7. Малятко. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. 1991.

8. Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”. Київ. Освіта 1994.

9. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. - 2001 - №9.

10. Сухомлинський В. “Серце віддаю дітям” Вибрані твори. Т. 3. “Радянська школа”. - Київ 1977.

11. Українське довкілля. Київ. Музична Україна. 1991.

12. Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. 1978.

13. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. - 2000 - №2.

 

 

МУЗИЧНЕ

ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

ПЛАН

ВСТУП

2. РОЗВИТОК МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

…ЧЕРЕЗ ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ…

3. ІГРИ – ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.