Оцінка пожежної небезпеки виробництв та вогнестій­кість конструкцій

Категорії А, Б відносяться до хімічних підприємств; В, Г, Д - машинобудівних, табл.

Таблиця - Категорія машинобудівних підприємств з вибухопожежної небезпеки

Характеристика пожежобезпеки технолоічних процесів	Категорія	Найменування виробництва
Виробництва, пов'язані з переробкою твердих і горючих матеріалів, а також рідин з температурою спалаху понад 61 °С	В	Деревообробні підприємства, столярні, модельні цехи, трансформаторні майстерні, закриті транспортні галереї для вугілля та торфу
Виробництва, пов'язані з переробкою твердих негорючих матеріалів у розігрітому або розплавленому стані	Г	Ливарні, зварювальні цехи, цехи прокатки, термічної обробки, закриті розподільні установки, високовольтні лабораторії з вимикачами і апаратурою, що утримує до 60 кг масла
Виробництва, що переробляють негорючі матеріали в холодному стані	Д	Механічні цехи, цехи холодної прокатки, обробки металів тиском, приміщення щита управління, електроремонтні майстерні, машинні відділення з гідротурбінами

 

Будівельні матеріали за здатністю до загоряння поділяють на три групи:

□ здатні горіти - конструкції, що виконані з органічних матеріалів (деревина, тканини, пластмаса);

□ з обмеженою здатністю горіти - конструкції з органічних і неорганічних матеріалів (суха штукатурка, саман, ебоніт, гетиинакс, текстоліт),

□ не здатні горіти - конструкції, що виконані із неорганічних матеріалів (мінералів) - бетон, цегла, скло, фарфор.

Здатність конструкції витримати з часом вплив пожежі при збереженні експлуатаційних характеристик називається вогнестійкістю. Вона характеризується межею вогнестійкості і визначається в годинах від початку дії полум'я до появи наступних ознак: утворення в конструкції тріщин, отворів, через які проникає полум’я, підвищення температури на зворотній стороні понад 140°С, втрата конструкцією несучої здатності, перехід горіння на суміжні конструкції або приміщення, руйнування конструкції.

Гасіння пожеж може бути виконано:

- охолодження речовин, що горять;

- ізоляція речовин, що горять від кисню повітря;

- зниження концентрації кисню;

- спеціальними хімічними сполуками.

Для гасіння пожеж використовують: воду, водяний пар, хімічну та повітряно-механічну піну, інертні гази, вуглекислоту, порошки, спеціальні хімічні речовини і сполуки, вибухи.

Воду не можна застосовувати для гасіння речовини, що вступають з нею в реакцію (Na, K), тому при цьому виділяється водень і утворюється вибухова суміш.

Способи пожежогасіння:

1. вода (у вигляді струменя або у розпиленому вигляді),

Водою не можна гасити: легкозаймисті рідини, речовини (карбіди, сілітру, металевий калій, натрій), які із водою утворюють горючі речовини та електрообладнання, що знаходиться під напругою.

2. інертні гази (вуглекислота та ін..).

3. хімічні засоби у вигляді рідини або піни,

4. порошкоподібні сухі суміші (н-д суміш піску з бікарбонатом чи флюсом),

5. пожежних покривал з брезенту та азбесту.

 

Вогнегасники застосовують при гасінні невеликих пожеж у початковій стадії їх розвитку:

Повітряно-пінні вогнегасники застосовують для гасіння твердих речовин та матеріалів, крім тих, що неможна тушити водою.

Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння невеликих пожеж всіх видів загорання. При їх використання утворюється снігоподібна вуглекислота, яка при випаровування охолоджує речовину та ізолює її від кисню повітря.

Порошкові вогнегасники використовують для гасіння невеликих пожеж лужних металів (калій, натрій), деревини, пластмас тощо.

 

Успішна боротьба з пожежами забезпечується наявністю ефективних засобів оповіщення, сигналізації і надійного зв’язку з пожежними частинами. Крім цього використовують автоматичні сповісники, що призначені для подання сигналу по пожежу. Вони існують такі:

- теплові,

- димові,

- світлові,

- комбіновані.