Методологічні основи стратегічного аналізу

Наукове дослідження у стратегічному аналізі має на меті знаходження постійних відносин між двома або більше категоріями явищ. Таке дослідження включає три загальнонаукові прийоми:

індукцію, або перехід від фактів, що спостерігаються, та окремих висновків до загальних висновків, які утворюють правили (закони);

дедукцію, або перехід від загальних висновків до інших, менш загальних, або до окремих фактів;

перевірку таких фактів і висновків.

У науковому дослідженні об’єктів стратегічного аналізу різну роль відіграють такі різновиди цих методів:

узагальнювальна (розширювальна) індукція – перехід від групи факторів до загального висновку;

каузальна (причинна) індукція – перехід від факту-наслідку до факту-причини;

нуклеарна (розщеплювальна) дедукція – перехід від загального до

часткового висновку;

консеквенціальна (завершувальна) дедукція – перехід від факту-причини до факту-наслідку.

Узагальнювальна індукція може бути повною, якщо розглядаються всі випадки, в яких бере участь досліджувальний об’єкт стратегічного аналізу, і неповною, коли вивчалися лише окремі випадки. Метою узагальнювальної індукції є формулювання загальних правил (законів), які можуть використовуватися в дослідженнях конкретних подій і явищ.

Каузальна індукція може мати місце тоді, коли від одного факту-наслідку переходять до іншого, який на основі дослідження вважається причиною першого. Але застосування перевірки фактів є бажаним, а в багатьох випадках –

обов’язковим, оскільки часто різні причини призводять до однакових результатів (випадок некоректної каузальної індукції).

Отримані з допомогою узагальнювальної або каузальної індукції правила і критерії в процесі стратегічного аналізу досить часто є основою для дедукції (не будемо розглядати випадки, коли висновки, з яких починається дедукція, зроблена не індуктивним щляхом, а з допомогою гіпотези, інтуїції, виключення альтернатив або інтроспекції).

Нуклеарна дедукція відображає перехід від загального висновку до менш загального або часткового і може починатися з висновку, отриманого індукцією – повною або неповною. Це ж саме стосується і нуклеарної дедукції, яка також буває повною і неповною.

Дедуктивні висновки у будь-якому висновку підлягають перевірці, оскі-

льки передумови висновків можуть базуватися на неточній (неперевіреній) або неповній інформації.

На відміну від нуклеарної, консеквенціальна дедукція майже завжди є теоретично коректною, оскільки певна причина може мати лише одну дію, але в складних економічних системах дедукція від причини до наслідку може бути помилковою (некоректною). Тому доцільно зробити перевірку на основі інших подібних випадків або експерименту. Метою такої перевірки є виявлення

можливого впливу на результат інших причин.

Крім розглянутих вище підходів, у стратегічному аналізі можуть застосовуватися й інші види індукції (математична, реконструктивна, експериментальна).

Оскільки стратегічний аналіз використовує інформацію, що характризується високим рівнем невизначеності, його проведення вимагає глибокого системного дослідження фактів та явищ з метою формулювання правил і критеріїв (індукція) для проведення досліджень і здійснення оцінки стратегій діяльності на їх основі (дедукція). За допомогою дедукції можна отримати нові факти і висновки, які в подальшому будуть основою для індукції, причому цей процес має циклічний характер. Взаємозв’язок індукції і дедукції

у стратегічному аналізі обумовлюється безперервністю економічних процесів, а факти і висновки, які фігурують у цій системі, потребують ретельної перевірки на кожному етапі.

Окрім загальнонаукових методичних прийомів у процесі проведення стратегічного аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних прийомів.