Основні напрями діяльності юридичної служби на підприємстві по забезпеченню виконання вимог з безпеки та охорони праці

Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

Це основне завдання юридичної служби визначене п. 4 чинного Загального положення про юридичну службу, міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040 (далі — Загальне положення про юридичну службу).

Термін "організація правової роботи" дає підстави говорити про організуючу та координуючу діяльність юридичної служби, пов'язану із застосуванням норм права та спрямовану на правове забезпечення діяльності органу виконавчої влади, підприємства, установи, організації.

Загальне положення про юридичну службу регулює діяльність юридичних служб (юрисконсультів) органів виконавчої влади, у тому числі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій, а також державних підприємств, установ, організацій.

Чинним Загальним положенням про юридичну службу передбачено, що юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії. Діюче Загальне положення про юридичну службу визначає чотири види такого самостійного структурного підрозділу: департамент, управління, відділ, сектор. Цей перелік є вичерпним і не передбачає створення юридичної служби в іншому вигляді, на відміну від попереднього Загального положення про юридичну службу, в якому наводився невичерпний перелік: “відділ, сектор, бюро, група тощо”.

Юридична служба підприємства забезпечує правильне застосування на підприємстві нормативно-правових актів та інших документів, подає керівникові пропозиції щодо вирішення правових питань, пов'язаних з діяльністю підприємства; розробляє та бере участь у розробленні проектів актів та інших документів з питань діяльності підприємства.

Загальним положенням про юридичну службу передбачено, що юридична служба підприємства веде облік актів законодавства і міжнародних договорів України, забезпечує підтримання їх у контрольному стані та зберігання; збирає інформацію про офіційне оприлюднення актів законодавства в друкованих виданнях.

Одночасно із загальною нормою про надання юридичних консультацій працівникам підприємства, як окрему функцію юридичної служби державного підприємства виділено надання правової допомоги працівникам підприємства, які потребують соціального захисту.

До функцій юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства, установи, організації входить організація роботи, пов'язаної з укладенням договорів (контрактів), участь у їх підготовці та здійсненні контролю за їх виконанням, надання правової оцінки проектам таких договорів (контрактів); організація претензійної та позовної роботи, проведення аналізу її результатів; здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня правових знань працівників.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що діяльність юридичних служб спрямована на забезпечення організації правової роботи в органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах, організаціях, що базується на дотриманні законності.

З метою підвищення якості роботи юридичних служб, правова робота має плануватися та забезпечуватися відповідними кваліфікованими кадрами юрисконсультів.

Роботу щодо забезпечення охорони прані на підприємстві організовує служба охорони праці, яка повинна створюватись на підприємствах виробничої сфери, де кількість працюючих становить 50 і більше чоловік. Структура і чисельність служби охорони прані визначаються власником (уповноваженим ним органом). На підприємствах з меншою чисельністю працюючих виконаний функцій служби охорони праці може бути покладено па посадову особу, обізнану з питаннями охорони прані, за сумісництвом.

У своїй діяльності служба охорони праці керується Типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (наказ № 73 під 3.08.93 р.) і підпорядкована безпосередньо керівникові підприємства. Саме на службу (відділ) охорони праці покладено обов'язок організувати забезпечення підприємства нормативними документами з охорони праці і техніки безпеки: інструкціями, стандартами, правилами: розробку і затвердження правил поведінки працівників на виробничих територіях І в приміщеннях, правил експлуатації устаткування і обладнання, що діють тільки па ньому підприємстві.

Служба (відділ) охорони праці організує навчання та проведення інструктажу з техніки безпеки, організує роботу з метою досягнення встановлених нормативів безпеки, розроблення і здійснення заходів для створення здорових і безпечних умов праці.

Організація робіт з охорони прані включає:

· забезпечення безпеки виробничою устаткування, виробничих процесів, будинків, споруд;

· нормалізацію санітарно-гігієнічних умов прані:

· інструктаж з техніки безпеки і навчання працюючих безпечним умовам прані;

· забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; — забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку;

· організацію лікувально-профілактичних заходів, соціально-побутового обслуговування робітників, професійний відбір працюючих щодо окремих спеціальностей.

Навчання працюючих безпечних умов праці — це одна з головних складових в охороні праці. Починається воно з прийому працівника на роботу, коли власник (уповноваженим ним орган) знайомить майбутнього працівника з умовами і станом охорони праці, правилами поведінки на території підприємства в повсякденній практичній діяльності і в екстраординарних ситуаціях.

Організація роботи з охорони прані базується на поєднанні оперативної діяльності адміністративно-технічного персоналу підприємства з діяльністю служби відділу) техніки безпеки і органів контролю за дотриманням законодавства про працю та охорону праці.

Функція контроль за дотриманням законодавства з читань охорони праці притаманна в першу чергу службі відділу) охорони праці на підприємстві. Вона підкріплень правами, наданими спеціалістам служби (відділу) охорони праці: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених недоліків; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не виконують вимог нормативних актів з охорони праці, тим більше порушують їх; зупиняти роботу виробництв, цехів, дільниць, машин, механізмів, які створюють загрозу життю чи здоров'ю працюючих; подавати керівникові підприємства подання щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативних актів з охорони праці.

В систему органів контролю і нагляду за дотриманням законодавства про працю і охорону праці на підприємствах всіх форм власності входять спеціально уповноважені на те органи, які не залежать в своїй діяльності від власника підприємства або уповноваженого ним органу.

Органи державного нагляду і контролю — це місцеві органи державного управління — місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів, а також міністерства, державні комітети і відомства, що здійснюють відомчий контроль.

Функції місцевих органів державного управління, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», включають, окрім іншого, забезпечення в межах відповідної території реалізації державної політики Із галузі охорони праці шляхом здійснення контролю за дотриманням нормативних актів з охорони прані, розробки програми заходів щодо забезпечення безпеки і гігієни праці, організації аварійно-рятувальних формувань і робіт в разі необхідності.

Державне управління охороною праці в Україні здійснює Кабінет Міністрів України через Міністерство праці і соціальної політики.

Центральним виконавчим його органом є Комітет з нагляду за охороною праці, основним завданням якого є комплексне управління охороною праці, державний нагляд за дотриманням вимог праці і виробничого середовища, координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру, проведення експертизи проектної документації і видача дозволу на введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств (об'єктів), координація науково-дослідних робіт з охорони праці і підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці.

Державний контроль за додержанням норм і правил ядерної та радіаційної безпеки здійснюють Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою, підпорядковані Міністерству охорони навколишнього природного середовища. Ці ж питання входять до компетенції Міністерства охорони здоров'я згідно з Законом України «Про використання ядерної енергії І радіаційну безпеку» від 8.02.95 р.

До органів нагляду і контролю відносяться також управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України, органи, установи і заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я, які у випадку виявлення порушень вимог законодавства щодо пожежної безпеки, санітарних норм наділені правом обмежувати, тимчасово призупиняти і навіть забороняти виконання робіт, діяльність підприємств, застосування і використання на них небезпечних для життя і здоров'я працівників речовин, устаткування та ін.

Загальний і виший нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законодавства з питань охорони праці (згідно з Законом «Про прокуратуру») здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому прокурорами.

Важливе значення, яке надається в нашій державі збереженню життя і здоров'я працівників, підкреслюється встановленням відповідальності посадових осіб за порушення законодавства про працю і вимог з охорони праці. "За наявності таких фактів винні посадові особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і навіть кримінальної відповідальності.