Найбільш розповсюджені екзогенні алергени

Лікування симптомів алергії

Алергія турбує людство з незапам`ягних часів. Ще Гіппократ у V віці до н.е. описав випадки деяких харчових продуктів, що приводять до шлункових розладів і кропив`янки, а римський лікар Гален в ІІ в н. е. спостерігав пацієнтів, що страждають на риніт викликаний запахом троянди. В останні десятиліття алергія стала однією з актуальних медико біологічних проблем у всьому світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров`я, в наш час алергічні захворювання за розповсюдженням займають третє місце, а по прогнозам ВОЗ вони займуть найближчим часом перше місце в структурі захворюваності.

У осіб самого різного віку і професій стабільно спостерігаються збільшення частоти алергічних захворювань і станів. Особливо тривожним є значний ріст алергічних захворювань у дітей. Серед причин цього явища має значення спадкова схильність, забруднення оточуючого середовища, ріст числа різноманітних засобів побутової хімії, що щоденно використовує сучасна людина. Важливе місце серед екзогенних алергенів належить лікарським препаратам.

В більшості випадків при першому прояві шкірної форми алергічної реакції, алергічного риніту або кон`юктивіту хворий лікується самостійно, купуючи в аптеці ті чи інші безрециптурні, препарати, і тільки у випадку не однократного повторення випадків алергії звертається за допомогою до лікаря.

Алергія – підвищена (змінена) чутливість організму до якої-небуть речовини – алергену.

Термін «алергія» (грецьке оllos- інший і ergon – «інша, незвичайна дія») був запропонований австрійським педіатром Пірке в 1906р.

В наш час виділяють:

· специфічні алергічні реакції (правдиві алергічні реакції);

· неспецифічні алергічні реакції (неправдиві або псевдо алергічні реакції).

При специфічних алергічних реакціях до алергену, що вперше попав в організм певного часу (період першої, імунологічної стадії алергії) розвивається підвищена чутливість – сенсибілізація (від лат. sensibilis –«чутливий») При виникненні сенсибілізацій в організмі виробляються специфічні антитіла до тих чи інших алергенів. При повторному попаданні в організм алергену, що викликав сенсибілізацію, відбувається його реакція з виробленими в період сенсибілізації антитілами, що приводять до утворення в організмі біологічно активних речовин – медіаторів алергії (гістамін, серотонін і інші). Під впливом медіаторів алергії розвивається алергічна реакція, що проявляється певними симптомами.

Сенсибілізація, що виникла одного разу, може зберігатися на протязі місяців і навіть років.

Неспецифічні (псевдоалергічні реакції) виникають при першому контакті з алергеном без попередньої сенсибілізації.

Речовини, що здатні викликати алергічні реакції, прийнято називати алергенами. Алергени, що поступають в організм із оточуючого середовища, називають екзоалергенами, а алергени, що утворюються в організмі і представляють собою власні, але видозмінені білки організму, - ендоалергенами, або аутоалегенами.

Найбільш розповсюджені екзогенні алергени

Харчові – коров`яче молоко, яйця, шоколад, мед, цитрусові, злакові і багато інших видів їжі.

Побутові – домашній, готельний, бібліотечний пил і деякі його компоненти

(мікроскопічні кліщі – дерматофагоіди, мікроорганізми і інші), лупа і шерсть котів, собак, коней і інших тварин, пір`я і пух (в тому числі із подушок), сухий корм для риб, експерименти домашніх птахів, таракани, спори пліснявих грибків (особливо в сирих приміщеннях).

Контактні – миючі порошки, синтетичні вироби, косметичні засоби.

Пилкові – пилок дерев (береза, осина, горішник), бур`яну (амброзія, кульбаба, полинь і інші), лугових трав, злаків (жито, кукурудза, соняшник і інші).

Хімічні – низькомолекулярні (солі платини, нікель, хром, ртуть, динітрохлорбензол і інші) і високолекулярні речовини (лаки, фарби, полімери і інші натуральні і штучні хімічні речовини).

Інсектні – отрута і алергічна субстанція бджіл, ос, комарів і інших.

Лікарські – практично любий лікарський засіб може бути алергеном.