Динамізм, напрямки і результати взаємодії Україна - США в умовах глобальних економічних трансформацій

Державотворчий процес в Україні взагалі та його зовнішньополітична складова зокрема визначає реалізацію головних національних пріоритетів — збереження незалежної Укра­їнської держави та курс на інтеграцію в єв­ропейський цивілізаційний простір. Для кра­їн Заходу й передусім для Сполучених Шта­тів суверенітет України залишається одним з фундаментальних чинників стабільності на європейському континенті та просування єв­роатлантичних безпекових інституцій. Цей двосторонній взаємовигідний процес виглядає найбільш життєздатним сценарієм геополітичного позиціонування України.

Суттєвою пересторогою на шляху підтримки Заходом євроінтеграційних ініціатив України є невпевненість США та Євросоюзу в ефек­тивності органів державної влади в Україні, життєздатності «українського проекту» на тривалу перспективу. До останнього часу у ЄС і НАТО домінувало переконання, що ви­ще політичне керівництво Української дер­жави, з певними обмеженнями, здійснює свої повноваження у контексті непрозорих бізнес-проектів фінансово-промислових груп з сум­нівним минулим. Понад те, кланова спорідне­ність бізнесу і влади в Україні сприяла збе­реженню фактичної присутності Кремля на пострадянських теренах, оскільки ґрунтува­лась на залежності вітчизняного господарсь­кого комплексу від поставок російських енер­гоносіїв. За цих обставин задекларований ке­рівництвом держави курс на євроатлантичну інтеграцію та зовнішньополітична стратегія України взагалі закономірно розглядалися Заходом як імітаційні. Саме тому рівень пря­мих іноземних інвестицій ЄС та США в Україну за останні 15 років не перевищив З млрд дол. Відсутність у владної еліти в Україні однозначної, прогнозованої стратегії економічних й суспільно-політичних перетво­рень призвела до виведення Сполученими Штатами Америки, Німеччиною, Францією та іншими країнами ОЕСР України на геоекономічну периферію своїх інтересів.

На зовнішньополітичній арені виключно Спо­лучені Штати протягом усіх років незалеж­ності Української держави репрезентували її світу як повноправну європейську державу, проблеми якої стосуються переважно енергозалежності від Російської Федерації, а також надмірності її військового арсеналу. США че­рез систему грантів різних благодійних фон­дів сприяли створенню в Україні основ гро­мадянського суспільства, розвитку малого й середнього бізнесу, послідовно підтримували ліберально-демократичні політичні сили.

Оптимальним розвитком українсько-американських відно­син могла б стати чітка довгострокова стра­тегія США стосовно України, яка повинна базуватися на взаємовигідних економічних і гуманітарних програмах. Ця стратегія має виходити з найтісніших відносин України з НАТО та курсу на політичне членство в цій організації паралельно з трансформацією до суспільно-політичних та соціально-економіч­них стандартів Європейського Союзу.

Ґрунтуючись на аналізі факторів впливу Сполучених Штатів на світові геоекономічні процеси, місця та ролі США у світі загалом, можна означити наступне, врахування чого сприятиме зміцненню національного сувере­нітету України й реалізації євроатлантично­го вектора її зовнішньої політики.

1. Стриманість НАТО і Європейського Союзу щодо євроінтеграційних перспектив України пов'язана насамперед з незавершеністю про­цесу трансформації основних інститутів державної влади та громадянського суспіль­ства до стандартів співіснування в рамках європейського цивілізаційного простору. Пе­ребіг президентських та парламентських ви­борів засвідчив, що в Україні реально діють всі основні права та свободи людини, що є суттєвим фактором її ідентифікації як євро­пейської держави.

2. Використовуючи досвід досить мирного спів­існування різних етнічних груп та конфесій на своїй території й з огляду на свій особливий геополітичний статус, Україна може запропо­нувати комплекс заходів з метою урегулюван­ня конфліктів у «гарячих точках» планети: посередництво; використання потужностей військово-транспортної авіації; транзитні послуги; миротворчі й військово-технічні послуги; постачання промислових товарів й продук­тів харчування у райони конфліктів.

3. Основою для розвитку українсько-амери­канських відносин може стати зміцнення співробітництва між провідними ТНК США й підприємствами України у сферах, що ста­новлять взаємний інтерес. Це стосується на­самперед ракетно-космічної галузі українсь­кого ОПК та енергетичного сектору.

4. Стратегічно важливим для обох країн є військове та військово-технічне співробітниц­тво, зокрема можлива участь України у ство­ренні системи НПРО.

5. У контексті реалізації стратегії енерге­тичної безпеки США й інтересів України в енергетичній сфері вкрай актуальним є ви­користання на взаємовигідній основі як американськими, так і українськими енер­гетичними компаніями напрацювань та проривних рішень вчених двох країн в атомній енергетиці, технологіях енергозбе­реження, використання нетрадиційних джерел енергії.

6. Важливе значення для розвитку двосто­ронніх відносин може мати закладена раніше законодавча основа залучення України до системи міжнародних Договорів з нерозповсюдження озброєнь. Необхідно реалізовувати повною мірою потенціал, закладений у прий­нятих США на момент приєднання України до ДНЯЗ зобов'язаннях із забезпечення га­рантій суверенітету й національної безпеки України.