Повна матеріальна відповідальність на підставі письмового договору про повну (індивідуальну матеріальну відповідальність) (п. 1 ст. 134 КЗпП України)

Вона має місце, коли між працівником і підприємством, організацією, установою укладений письмовий договір про прийняття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна й інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст. 135 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися тільки з працівниками, що досягли 18-річного віку. З метою захисту інтересів неповнолітніх законодавець закріпив це правило в ст. 135¹КЗпП України.

При недотриманні зазначених умов договір про повну матеріальну відповідальність є недійсним.

Типовий договір передбачає перелік основних прав і обов'язків як працівника, так і власника або уповноваженого ним органу. Відповідно до нього працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому цінностей і зобов'язується: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів до запобігання шкоди; вчасно повідомляти власника або уповноважений ним орган про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження цих цінностей; вести їх облік, складати і представляти у встановленому порядку товарно-грошові й інші звіти про їх рух і залишки; брати участь в інвентаризації довірених матеріальних цінностей.

Таким чином, сам текст договору про повну матеріальну відповідальність працівника передбачає його активну поведінку, обов'язок забезпечити збереження довірених цінностей, право та обов'язок вимагати від власника або уповноваженого ним органу створення нормальних умов роботи.

Працівник несе відповідальність лише за цінності, довірені йому для зберігання або інших цілей. Якщо майно належним чином ще не було передано, не можна залучати до повної матеріальної відповідальності працівника, що неправильно оформив акт прийому товару за кількістю або якістю, у зв'язку із чим підприємство не мало можливості задовольнити позовні вимоги до постачальника (виробника).

Зі своєї сторони, власник (або уповноважений ним орган) – і це повинно бути зафіксовано в договорі – зобов'язаний створювати працівникові умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довірених йому цінностей, забезпечити його належним чином обладнаним приміщенням, необхідною документацією, знайомити працівника із чинним законодавством про матеріальну відповідальність працівників та службовців за збиток, заподіяний підприємству, а також із чинними інструкціями, нормативами й правилами зберігання, приймання, обробки, продажу, відпуску, перевезення або застосування в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, проводити у встановленому порядку їхню інвентаризацію. Конкретний зміст обов'язків працівника і власника або уповноваженого ним органу залежить від предмета договору.

Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність складається у двох екземплярах, з яких перший перебуває у власника або уповноваженого ним органу, а другий – у працівника. Дія договору поширюється на весь час роботи з довіреними цінностями.

Не заміняють собою договір про повну матеріальну відповідальність зазначення в наказі про покладання на працівника повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження довірених цінностей і ознайомлення з ним працівника.

2. Повна матеріальна відповідальність за майно й інші цінності, одержані під звіт із разового доручення або з інших разових документів (п. 2 ст. 134 КЗпП України). Коло осіб, яким можуть видаватися доручення на одержання цінностей, законодавчо не визначене.

Згідно з п. 2 ст. 134 КЗпП України працівник, який одержав майно й інші цінності під звіт з разового доручення або з інших разових супровідних документів, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, яка виникла в результаті незабезпечення схоронності цих цінностей.

Під іншими разовими документами варто вважати накладні й інші документи, передбачені відповідними правилами первинного забезпечення бухгалтерського обліку.

Особливості одержання матеріальних цінностей за разовою довіреністю, а також за іншими разовими документами полягають у тому, що працівник одержує їх не для зберігання, а, як правило, для здійснення яких-небудь разових операцій (наприклад, одержання товару і його доставка на підприємство).

Разова довіреність або інші разові документи для здійснення операцій з матеріальними цінностями можуть бути видані тільки особам, які працюють у цій організації. Відмова працівника від одержання матеріальних цінностей за разовими документами для здійснення операцій, що не входять у коло його посадових обов'язків, не можна вважати порушенням трудової дисципліни, тому покласти повну матеріальну відповідальність на працівника можна тільки з його згоди.

Працівник, що одержав довіреність, підписану керівником, головним бухгалтером підприємства, установи, організації або уповноваженими на те особами, зобов'язаний не пізніше наступного дня після кожного одержання цінностей, незалежно від того, одержані вони за довіреністю повністю або частково, представити в бухгалтерію підприємства документи про виконання доручення і про здачу на склад або відповідній матеріально відповідальній особі одержаних цінностей.

Працівник, що одержав матеріальні цінності за довіреністю або іншим разовим документом, відповідає за втрату одержаних цінностей, за їх нестачу, ушкодження або псування.