Тимчасова і сезонна робота

Строковий договір і тимчасова та сезонна робота

«Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами».

Пленум Верховного суду України у постанові від 06.11.92 р. №9 застерігає: «Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку».

Мінпраці у листі від 03.02.2003 р. №06/2-4/13 роз’яснює: термін «характер майбутньої роботи» означає, що робота не виконується постійно (наприклад, сезонні роботи), а термін «умови виконання роботи» визначає роботу як постійну, але у зв’язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін, і як приклад наводиться прийняття на роботу для заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Різновидами строкового трудового договору є трудові договори з тимчасовими і сезонними працівниками. Особливості й умови їхньої праці, згідно зі ст. 7 КЗпП, визначаються спеціальними законодавчими актами, якими є укази №310 і №311.

Які працівники є тимчасовими і сезонними

Згідно зі ст. 1 Указу №311, робітники та службовці вважаються тимчасовими, якщо їх прийнято на роботу на строк до 2-х місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до 4-х місяців. Під час укладення трудового договору з такими працівниками їх обов’язково попереджають про те, що їх приймають на роботу тимчасовими працівниками, і в наказі про прийняття на роботу зазначається, що працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.

Згідно зі ст. 1 Указу №310, сезонними вважаються роботи, які через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців. Трудовий договір під час приймання на сезонні роботи можна укласти на строк, який не перевищує тривалості сезону. Якщо на сезонні роботи працівники приймаються тимчасово, то до них застосовуються лише норми Указу №311. Перелік таких робіт затверджено Постановою №278.

Сумісництво.

Умова про сумісництво обов'язково має бути відображено в трудовому договорі на додатковій роботі. При цьому оформити трудові договори про роботу за сумісництвом можливо з необмеженим числом роботодавців. Сумісник може працювати як у тій же організації (внутрішнє сумісництво), так і в іншій (зовнішній). Працювати за сумісництвом заборонено громадянам, які не досягли 18 років. А також особам, зайнятим на шкідливих і небезпечних роботах, якщо вони влаштовуються на аналогічні умови, і працівникам, зайнятим управлінням транспортними засобами (ст. 282 і 329 ТК РФ). У той же час, в законодавстві немає ні слова про заборону на сумісництво для вагітних жінок. А це означає, що така співробітниця може бути прийнята на роботу за сумісництвом, але тільки в тому випадку, якщо ця робота не протипоказана жінці за станом здоров'я.

Прийом на роботу оформляється наказом керівника. Зміст даного документа повинна відповідати умовам укладеного трудового договору.

При прийомі на роботу за сумісництвом до іншого роботодавця працівник зобов'язаний пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, документ про освіту чи професійну підготовку та інші документи, необхідні роботодавцю. Однак надавати трудову книжку працівник не зобов'язаний.

Необхідно пам'ятати, що сумісник - як внутрішній, так і зовнішній - має право вимагати від основного роботодавця внести до трудової книжки відомості про роботу за сумісництвом. Таку запис потрібно зробити на підставі документа, що підтверджує роботу за сумісництвом: Трудовий договір, наказ про прийом на роботу, довідка вільної форми.

Тривалість робочого часу сумісника не повинна перевищувати чотирьох годин на день (

Компанія, де працівник працює за сумісництвом, повинна надати йому відпустку в той же час, що й основний роботодавець. Навіть якщо на роботі за сумісництвом працівник не відпрацював шість місяців, відпустка має бути наданий йому авансом.

Підставою для надання відпустки сумісника одночасно з відпусткою по основній роботі може служити довідка з основного місця роботи про час щорічної оплачуваної відпустки.