Відпустки без збереження заробітної плати 1 страница

Категорія особи – отримувача відпустки	Тривалість відпустки	Закон «Про відпустки»	Примітка
Мати, що має двох і більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда	14 календарних днів щорічно	П. 1 ч. 1 ст. 25
Батько, який виховує двох і більше дітей віком до 15 років без матері, або якщо мати тривалий час перебуває в лікувальному закладі
Чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці	До 14 календарних днів	П. 2 ч. 1 ст. 25
Мати, батько, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину	Визначається в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку	П. 3 ч. 1 ст. 25	В разі якщо дитина потребує домашнього догляду
Визначається в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку	В разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний)
Мати, батько, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину для догляду за дитиною віком до 14 років	На період оголошення карантину на відповідній території	П. 31 ч. 1 ст. 25
Ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною	До 14 календарних днів щорічно	П. 4 ч. 1 ст. 25
Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною	До 21 календарного дня щорічно	П. 5 ч. 1 ст. 25
Пенсіонери за віком та інваліди III групи	До 30 календарних днів щорічно	П. 6 ч. 1 ст. 25
Інваліди I та II груп	До 60 календарних днів щорічно	П. 7 ч. 1 ст. 25
Особи, які одружуються	До 10 календарних днів	П. 8 ч. 1 ст. 25
Працівники у разі смерті рідних по крові або по шлюбу	До 7 календарних днів	П. 9 ч. 1 ст. 25	Без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
Працівники у разі смерті інших рідних	До 3 календарних днів
Працівники для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду	Визначається у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів	П. 10 ч. 1 ст. 25
Працівники для завершення санаторно-курортного лікування	Визначається у медичному висновку	П. 11 ч. 1 ст. 25
Працівники, допущені до вступних іспитів у вищі навчальні заклади	15 календарних днів	П. 12 ч. 1 ст. 25	Без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад
Працівники, допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва	Необхідна для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад	П. 13 ч. 1 ст. 25
Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки
Сумісники	До закінчення відпустки за основним місцем роботи	П. 14 ч. 1 ст. 25
Ветерани праці	До 14 календарних днів	П. 15 ч. 1 ст. 25
Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію	До 24 календарних днів	П. 16 ч. 1 ст. 25	У перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи
Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості	12 календарних днів	П. 17 ч. 1 ст. 25	Без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини
Працівники, яким може надаватися відпустка за сімейними обставинами та з інших причин	Не більше 15 календарних днів на рік	Ст. 26	Відпустка надається на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом

40. Щорічні відпустки та порядок їх надання.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, відлік якого ведеться з дня укладення трудового договору.

Окремим категоріям працівників з урахуванням їхнього віку, характеру та специфіки роботи, трудової функції, стажу роботи та інших обставин встановлюється щорічна основна відпустка більшої тривалості (ст. 6 Закону) (табл 1.).

Таблиця 1

Тривалість основної щорічної відпустки для окремих категорій працівників.

 

№№	Кому надається	Тривалість
1 1	Особам віком до вісімнадцяти років	31 календарний день
2 2	Інвалідам І і II груп	30 календарних днів
3 3	Інвалідам III групи	26 календарних днів
4 4	Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин	24 календарні дні із збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів
5 5	Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках завглибшки 150 метрів і більше, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках завглибшки до 150 метрів	24 календарних дні із збільшенням на чотири календарних дні у разі стажу роботи на цьому підприємстві два роки і більше
6 6	Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв	28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України
7 7	Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин	30 календарних днів
	Невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин	24 календарних дні, але не більше 28 календарних днів
9 8	Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам	до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

 

Якщо працівникові надається відпустка у рік, коли йому виповнюється 18 років, тривалість її визначається залежно від відпрацьованого ним часу: за рік, коли він був неповнолітнім, — із розрахунку 31 календарний день за робочий рік, а після виповнення повноліття — залежно від тривалості відпустки, встановленої для працівників відповідної професії.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Сезонні й тимчасові працівники до прийняття Закону не мали права на відпустку.

Положення ст. 6 Закону щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства. Наприклад, спеціальним законодавством для деяких категорій працівників установлені додаткові відпустки за стаж роботи (табл. 1, 2, 3).

Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей" від 28 березня 1997 р. № 278.

Таблиця.2

Тривалість щорічної основної відпустки, що встановлена іншими актами законодавства.

 

№ п\п	Закон України	Кому надається	Тривалість відпустки	Примітки
	"Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року (ст. 32)	Депутатам	45 календарних днів	Якщо законодавством не передбачена відпустка більшої тривалості та у міжсесійний період
	"Про державну службу" від 1 6 грудня 1993 року (ст. 35)	Державним службовцям	30 календарних днів	Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів
	"Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року (ст. 44) - с 1 січня 2012 р. ст. 130 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»	Суддям	35 календарних днів	Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів
	"Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року (ст. 49)	Прокурорам і слідчим прокуратури	30 календарних днів.	Атестованим працівникам, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю: після 10 років —5 календарних днів, після 15 років —10 календарних днів, після 20 років —15 календарних днів.
	"Про державну підтримку засобів масової інфор мації та соціальний захист журналістів" від 23 вересня 1997 року (ст. 13)	Журналістам	36 календарних днів
	"Про професійно- технічну освіту" від 10 лютого 1998 року (ст. 47)	Педагогічним працівникам	Не менше 42 днів	У порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України

Таблиця 3

Тривалість щорічної основної відпустки згідно зі ст. 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року.

 

№ п/п	Кому надається	Тривалість відпустки	Примітка
1 1	Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, надаються чергові щорічні відпустки із збереженням матеріального забезпеченя	Для військовослужбовців, які мають вислугу до 10 років — 30 діб, від 10 до 20 років — 35, від 20 до 25 років — 40, 25 і більше календарних років — 45 діб	Без врахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад
2 2	Військовослужбовцям	Можуть надаватись за рішенням командира (начальника) додаткові відпустки за сімейними обставинами, у зв'язку з навчанням у навчальних закладах та з інших поважних причин	Із збереженням матеріального забезпечення
	Військовослужбовцям строкової служби за весь період військової служби	Солдатам і матросам — 20 діб, сержантам і старшинам — 25 діб	Без врахування часу, необхідного для проїзду до місця відпустки і назад
4 4	Військовослужбов-цям-інвалідам, а також учасникам бойових дій та прирівняним до них особам	строком 45 діб	Без урахування вислуги років, у зручний для них час

 

Додаткові відпустки за стаж роботи можуть бути встановлені також колективним договором для окремих категорій працівників.

У деяких випадках у зв'язку з умовами праці чи особливим характером праці, станом здоров'я працівники мають право на додаткові відпустки.

Додаткова відпустка — це час відпочинку, що надається додатково до щорічної основної відпустки тривалістю та па умовах, установлених законодавством, галузевими угодами, колективним та трудовим договором.

Підстави, тривалість та порядок надання додаткових відпусток різні. За підставами та метою їх надання додаткові відпустки поділяються на певні види.

У зв'язку з умовами праці законом встановлено кілька додаткових щорічних відпусток:

· додаткова відпустка за роботу в шкідливих та важких умовах праці (ст. 7 Закону);

· додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

· інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих та важких умовах праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць з урахуванням умов праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

· окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів. Особливі природні географічні та в геологічні умови праці властиві гірським населеним пунктам;

· працівникам з ненормованим робочим днем —- тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та в професій, визначених колективним договором, угодою. Така відпустка надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодично виконувати службові завдання понад встановлену тривалість робочого часу.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Зазначимо, що нині ліквідовано додаткові відпустки, що надавалися раніше як заохочення за виконання державних або громадських обов'язків. Скажімо, громадським вихователям неповнолітніх тощо.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються періоди роботи, встановлені ст. 9 Закону та передбачені законодавством.

Наприклад, згідно зі ст. 12 Закону України "Про колективні договори і угоди" особи, які беруть участь у переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи зі збереженням середнього заробітку та зарахуванням цього часу до трудового стажу.

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку:

1.Час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка.

2.Час, коли працівник фактично не працював але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробіток і йому не виплачувалася зарплата згідно зі ст. 25, 26 Закону.

3.Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях профтехзакладів.

4.Час навчання нових професій осіб, звільнених за п. 1 ст. 40 КЗпП, та інші періоди роботи але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються періоди роботи, передбачені ст. 9 Закону:

· час фактичної роботи в шкідливих, важких умовах або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників певного виробництва, цеху, професії або посади;

· час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу в шкідливих, важких умовах та за особливий характер праці;

· час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки й не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Законодавство встановлює порядок надання щорічних відпусток.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Потрібно зауважити, що право на відпустку виникає у працівника, а роботодавець має право надати працівникові відпустку авансом в будь-який час. Але це право, а не обов'язок роботодавця.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених Законом.

Разом з тим законодавством визначено випадки, коли працівникові може бути надана відпустка повної тривалості до закінчення шести місяців безперервної роботи в організації. Так, щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються:

· жінкам — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

· інвалідам; особам віком до вісімнадцяти років;

· чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

· особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

· сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

· працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

· працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

· працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

· батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

· в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

За другий та наступні роки роботи щорічні відпустки можуть надаватися працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем разом з виборним органом профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються згідно зі ст. 10 Закону.

Щорічна відпустка в зручний для працівника час надається:

· особам віком до вісімнадцяти років;

· інвалідам;

· дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

· батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

· ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

· в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором;

· жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

· жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

· одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері);

· опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

· ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність законодавства про ветеранів війни.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

· Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

· Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб їх можна було використати до початку навчання в цих закладах.

· Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Конкретний період падання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Роботодавець зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника на інший період:

1.Порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки

2.Несвоєчасна виплата роботодавцем заробітної плати працівнику за час відпустки

Законодавством передбачено випадки, коли щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується (рис. 2).

 

Випадки перенесення щорічної відпустки на інший період

Тимчасова непрацездатність працівника

Виконання працівником державних або громадських обов'язків

Настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами

Збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням

Рис. 2. Випадки перенесення щорічної відпустки на інший період

Тимчасова непрацездатність працівника повинна бути засвідчена у встановленому порядку.

Щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується в разі виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи Із збереженням заробітної плати.

Щорічна відпустка з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовоюзгодою працівника та за погодженням з виборним профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальному процесі роботи підприємства та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних дні буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з дотриманням вимог ст. 12 Закону.

Забороняється неподання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Невикористана частина щорічної відпустки мас бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника у випадках, встановлених ст. 12 Закону (рис. 3).

 

Для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків

Для відвернення нещасних випадків, простого, загибелі або псування майна роботодавця

В інших випадках, передбачених законо­давством

Рис. 3. Випадки відкликання з відпустки

41. Правове визначення поняття заробітної плати та її структура.

Правове визначення оплати праці подається у ст. 1 Конвенції МОП № 95 «Про охорону заробітної плати». Тут вона визначається як будь-яка винагорода чи будь-який заробіток, що обчислюються в грошах, встановлена угодою або національним законодавством, і яку в силу письмового або усного договору про найм роботодавець виплачує працівнику за працю, яка виконана або має бути виконана, чи за надані послуги, або такі, що мають бути надані.

За вітчизняним законодавством (ст. 1 Закону України «Про оплату праці») заробітна плата — це винагорода, обчислена, як пра­вило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу. Ст.94 КЗпП додає важливе доповнення до цього визначення, згідно з яким зарплата «максимальним розміром не обмежується».

Відзначимо, що і в правничій літературі і у законодавстві Укра­їни при визначенні грошової винагороди працівникам застосовують терміни «оплата праці» і «заробітна плата».

Традиційно щодо оплати праці найманих працівників застосо­вується термін «заробітна плата», яким підкреслюється те, що гро­шова винагорода виплачується за витрачену працю, за роботу, яка виконана. Крім того, тут підкреслюється також результативність праці. Оплата праці залежить не тільки від результатів праці кон­кретного працівника, а й від результатів праці та прибутковості всього підприємства.

Термін «оплата праці» є більш ширшим, його цільове призна­чення спрямоване на організацію оплати праці, регламентацію її окремих елементів і всієї системи правових засобів у цій сфері, тоді як термін «заробітна плата» спрямований на права працівника в трудових відносинах, на отримання грошової винагороди.

Для заробітної плати як правової категорії характерними є пев­ні ознаки. Передусім вона є винагородою за виконання працівни­ком трудових обов'язків. Стаття 21 КЗпП України серед основних елементів змісту трудового договору містить обов'язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату. Розмір її залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якос­тей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.