Практичне заняття № 4 ( 2 год. ) 1 страница

Тема: Образ автора: лінгвістична природа.

Теоретичні питання

1. Лінгвістична природа образу автора.

2. Структура категорії образу автора:

- світогляд;

- джерела світогляду: автобіографії, мемуари, листи, спогади, щоденники;

- індивідуальні психофізіологічні особливості образу автора.

3. Авторькі засоби у створенні тексту.

4. Категорія образу читача.

 

Література:

1. Арнаудов М. Психология литературного творчества. — М., 1970. — 654 с.

2. Белецкий А. И. В мастерской художника слова. — М.: Высшая школа, 1989. — С. 13- 111.

3. Басин Е. Я. Психология художественного творчества: Личностный подход. — М.,1985. — 64 с.

4. Будагов Р. А. Писатели о языке и язык писателей. — М.: МГУ, 1984. — 280 с.

5. Ковалев А. Г. Психология литературного творчества. — Л., 1960. — 136 с.

6. Корман Б. О. Лирика Некрасова. — Ижевск: Удмуртия, 1978. — 297 с.

7. Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. Деякі принципи літературного аналізу художньої мови. — К.: Наукова думка, 1965. — 319 с.

8. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 416 с.

9. Крупа М. Про ідеал священика у творах двох класиків української літератури // Теорія і практика лінгвістичного аналізу художнього тексту. — Тернопіль: Лілея, 1997. — С. 155-169.

10. Крупа М. П. Словесно-мовленнєва структура образу автора у повісті «Царівна» О. Кобилянської // Мовознавство. — 1988. —№6. — С 47-52.

11. Леонгард К. Акцентуированные личности. — К.: Вища школа, 1981. — 390 с.

12. Муромцева О. Г. З історії українського фейлетону // Мовознавство. - 1989. — №4. - С. 18-25.

13. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. — М.: Просвещение, 1986. — 465 с.

14. Парандовский Ян. Алхимия слова. — М.: Правда, 1990. — 650 с.

15. Филипович П.О. О.Кобилянська в літературному оточенні: Літературно-критичні статті. — К.: Дніпро, 1991. — С. 121-141.

16. Франко І. Із останніх десятиліть XIX віку. — К.: Наукова думка, 1984. — Т.41. — С. 471-530.

17. Чичерин А. В. Ритм образа. Стилистические проблемы. — М.: Советский писа­тель, 1980. — 335 с.

18. Шевельов Ю. Олександр Потебня. Спроба реконструкції цілісного обра­зу // Українська мова: історія і стилі. — Харків: Основа, 1992. — С. 5-44.

19. Шерех Ю. Два стилі літературної критики // Слово і час. — 1992. — №12. — С. 9-18.

20. Шерех Ю. Про двох поетів з княжими іменами // Сучасність. — 1992. — №4. — С. 105-119.

21. Шерех Ю. Скарби, якими володіємо // Сучасність. —1993. — №6. — С. 147-164.

22. Шляхова Н. Емоції і художня творчість. — К.: Мистецтво. —1983. —103 с.

 

Практичні завдання

1. Прочитайте автобіографію Марка Черемшини. Зробіть етимологічний аналіз.

Дід Дмитро Олексюк... був правовірний і справедливий гуцул, дуже доброго серця володар ще з первісною простотою... святкував усі хоть би найменші свята, вірив у відьми і лісовиків, добре вгадував наперед лиху і добру погоду, нікому не каламутив води і при­ймав на нічліг всякого, хто тільки того собі забажав... майже щоночі ночувало у дідовій хаті десять, а не раз і двадцять осіб... Дід дуже любили з гостями набуватися та й хоть відповідати, хоть слухати оповідань про давнину, як Черемошом ішла турецька гра­ниця, про якогось лихого ката Руського, про великого богатиря вірменина Ромаш­кина, про татарів і волохів, про лісових божків і духів, про брахманський Великдень, Ісафатову (Иосафатову) долину, про відьми і чугайстра, про Каньовського, про чудне гілля і т.ін.

Дід уміли красно грати на флоярі і по вечері грали, а гості співали і танцювали... І це був я малим приземком, як дід і баба справили мені всю парубоцьку ношу, і капелюх з павами, і онучі крашені, і нараквиці вовняні та й брали мене до церкви, а не раз до містечка Кути або до Косова. Я пропадав за дідом, та за його казками, та співанками, і грою на флоярі, та за тими бадіками (дядьками) і вуйками, що у діда ночували і в гості повертали, і так красно, та весело, та любо набувались, красну бесіду мали, мене нахвалювали, теплими долонями гладили, баранчиками, із бринзі топленими, та пукавками, та денцівками, та сурмами обдаровували, красних співанок співали, хату аж до сволоків веселили.

...Етнографічних матеріалів я не збирав, бо сам був тим матеріалом, пересякнувши наскрізь народними піснями та казками із самого малку. Я виріс серед співанок, та казок, та сопілок, вдихав їх в себе і віддихав ними (М.Черемшина).

 

2.Прочитайте уривок з повісті І.Франка «Захар Беркут». Поміркуйте, які дитячі враження лягли в основу спостережень автора. Зробіть стилістичний аналіз.

Ще сонечко не зараз мало сходити, а вже ловецьке товариство вирушило з табору. Глибока тиша стояла над горами; нічні сумерки дрімали під темно-зеленими кронами сме­рек; на густім, чепіргатім листі папороті висіли краплі роси; повзучі зелені поясники вили­ся попід ноги, плуталися поміж корінням величезних вивертів, спліталися в непрохідні клебуки з корчами гнучкої колючої ожини та з сплетами дикого пнучого хмелю. З пропадистих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалася сивими туманами пара — знак, що на дні тих дебрів плили невеличкі лісові потоки. Повітря в лісі напоєне було тою парою й запахом живиці; воно захоплювало дух, немовбито ширших грудей треба було, щоб дихати ним свобідно...

Ліс починав оживати денним життям. Пестропера сойка хрипіла в вершках смерек, зелена жовна, причепившися до пня тут же над головами прохожих, довбала своїм заліз­ним дзьобом кору; в далеких зворах чути було рик турів і виття вовків. Медведі в ту пору, наївшися, дрімали під ломами на моховій постелі. Стадо диків рохкало у дебрі, холодячися в студенім намулі (І.Франко).

3. Прочитайте уривки зі спогадів Михайла Коцюбинського. З’ясуйте, якими образними засобами користується письменник у своїх листах, зверніть увагу на мовний етикет. Зробіть семантичний аналіз.

До Михайла Могилянського

28 жовтня 1910 р. 15.Х.910. Чернігів,

(Северянская, 3)

Дорогий Михайле Михайловичу!

 

Стурбували Ви мене звісткою про свою слабість. Що з Вами? Сподіваюсь, що Вам тепер краще.

Щодо поправок у Вашому перекладі, то, роблячи їх, я мав на меті подати Вам, дорогий Михайле Михайловичу, лиш сировий матеріал, як ми і умовились з Вами. Переглядаючи рукопис, Ви можете прийняти або одкинути їх, як на Вашу думку буде краще, бо Вам видніше. Я тільки хотів помогти Вам зробити переклад ближчим до оригіналу по суті, а вже форма залежить од Вас, од Вашого смаку і знаття літературної російської мови. Я не буду мати найменшої претензії до Вас, коли Ви критично віднесетесь до моїх поправок і покористуєтесь їми в такій мірі, як се Вам потрібно буде для оброблення перекладу. Прошу тільки так дивитися на мої поправки.Тепер спеціально про «зади». Як Ви пригадуєте собі, в оповіданні («В дорозі») я ніде не вживаю дуже грубих слів, а в останній сцені я

з у м и с н е ужив те грубе слово (однаково грубе як по-українському, так і по-російському). Мені хотілося цим грубим словом ударить читача, підчеркнути всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому. Я так коротко описую останню сцену, що тільки різке, грубе слово викличе потрібний мені ефект. Слово «спини» усе стушує, зм’ягчить. Тому я гадав би, що, незважаючи на неестетичність вислову, краще б залишити його у первородній грубості. До речі – слово це я стрічав недавно в якійсь російській повісті (здається, в «Русском богатстве»). Очевидно, його вважали не дуже нелітературним, коли пропустили.

Жалкую, що я не побачився з Вами перед виїздом Вашим до Петербурга. Я хотів порадитись з Вами про деякі місця. В «Під мінаретами», наприклад, стрічаються татарські вислови і фрази, які в буквальному перекладі звучать доволі чудно. Наприклад: «дозвольте медом перерізати Ваші слова»… Але вони належать до специфічної татарської ельоквенції – і шкода б було позбавити оповідання того місцевого колориту. Як Ви думаєте?

Дуже жалкую, що не бачився з Вами. В листі трудно зробити те, що легко дається в розмові…

Наші засилають Вам привіт. Прошу не забувати

Вашого М. Коцюбинського.

4.Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність. Охарактеризуйте засоби, завдяки яким можна визначити стиль тексту. Визначте головну думку, тему, мету, з якою автор писав цього листа.

Лист до дочки

Мила донечко!

Ти запитуєш, звідки ця безсловесна жіноча покірність, з її рабською філософією: «Він мене б’є, а я його люблю». Страшно, боляче і образливо за Людину, коли зустрічаєшся з такою філософією в житті. Одного разу мати першокласниці розповіла мені (під великим секретом), про те, що чоловік, підозрюючи її в подружній невірності, б’є, а якщо і не б’є, то знущається іншими способами, принижує. І про все це жінка говорила навіть з почуттям задоволення: «Якби не любив, то не бив би… Значить дорога я йому…». Коли я сказав молодій матері, що про це потрібно кричати, що це страшне зло потрібно ненавидіти, вона, злякавшись, щоб я не розголосив її таємниці, поспішно попрощалась зі мною, сказавши наостанок: «Нічого такого я вам не говорила, так і знайте…».

Август Бебель писав: «Жінка стала рабинею раніше, ніж з’явився раб». Очевидно, останнім притулком духовного рабства у світі людському буде серце жінки. Бійся цього як вогню, донечко, бійся виявитися освіченою, інтелектуально розвинутою рабинею.

Щоб по-справжньому любити, потрібно мати могутню духовну силу. І обов’язок сім’ї і школи, місія старших поколінь полягає в тому, щоб розвивати в людині цю мудру силу. Усе шкільне виховання – це, по суті, виховання любові і непримиренності: любов до вітчизни і рідного народу і непримиренної неприязні до її ворогів, любові до матері і батька, любові до людини, з якою ти станеш єдиною істотою, об’єднаєш з нею свої погляди і переконання, духовні поривання і прагнення, - одночасно непримиренність до всього, що несе в собі потенціальне або реальне зло.

Коли в присутності юнака або навіть в думках про нього у тебе прискорено заб’ється серце, коли тобі захочеться, щоб молодик дивився на тебе з подивом і захопленням, вважаючи тебе єдиною в світі, це значить, в тобі пробудилася жінка, пробудилась Мати – творець нового життя.

Уяви собі шмат благородного каменя – мармуру. Майстер-скульптор може вирізьбити з цього шматка прекрасне творіння рук своїх – кам’яну квітку, троянду, що не поступається красою живій, запашній квітці з краплинками роси і відблиском ранкового світанку. Майстер-скульптор бачить квітку в безформеному, красивому, але мертвому камені. Він починає різьбити, він трудиться в поті лиця, і ось з глибини мертвої матерії виступають обриси живої краси – краси рукотворної, краси, створеної людиною. Ця краса з мармуру. Але мармур залишається мертвим шматком каменя до тих пір, доки до нього не доторкнулись одухотворенні руки, що рухаються внутрішньою красою людини, її талантом. Ось у цих натхненних руках сила людської любові.

 

Так і в людських стосунках потрібно бути великим майстром, добути цю силу з глибини «дикого каменю», щоб стати гідним високої людської любові – почуття, що підносить, облагороджує. Людина, що не осяяла цього великого труда людської любові, здається мені первісною істотою, одягнутою в звірину шкіру, яка притягла в свою печеру шматок мармуру і любується ним, не підозрюючи, що в таємничих глибинах цього шматка прихована краса (В.Сухомлинський).

 

5.Прочитайте уривок з автобіографічної повісті О.Довженка «Зачарована Десна». Поясніть, які дитячі враження лягли в основу твору. Проаналізуйте художньо-образні засоби тексту. Зробіть лексико-стилістичний аналіз.

В огірках теж були бджоли. Вони порались коло цвіту і так прудко літали до соняшника, до маку – й додому, і так їм було ніколи, що, скільки я не намагавсь, як не дражнив їх, так ні одна чомусь мене й не вкусила. А бджоляче жало хоч і болить, зате вже коли почнеш плакати, дід уже чи мати дають зразу мідну копійку, яку треба прикладати до болючого місця. Тоді біль швидко проходив, а за копійку можна було купити у Масія аж чотири цукерки і вже смакувати до самого вечора.

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву. Більш за все чомусь любив я моркву. Вона росла в нас рівними кучерявими рядочками скрізь поміж огірків. Я оглянувся, чи не дивиться хто. Ніхто не дививсь. Навколо тільки дрімучий тютюн, мак та кукурудзяні тополі й соняшники. Чисте полуденне небо, і тихо-тихо, немовби все заснуло. Одні тільки бджоли гудуть та десь з-за тютюну, від погребні, доносивсь дідів рик. Тут ми з Піратом і кинулись до моркви. Вириваю одну – мала. Гичка велика, а сама морквина дрібненька, біла і зовсім не солодка. Я за другу – ще тонша. Третю – тонка. А моркви захотілось, аж тремчу весь! Перебрав я цілий ряд, та так і не знайшов ні одної. Оглянувсь – що робить? Тоді я посадив усю моркву назад: хай думаю, доростає, - а сам подався далі шукати смачного.

Довго щось ходив я по городу. Після моркви висмоктував мед з тютюнових квітів і з квітів гарбузових, що росли попід тином, пробував зелені калачики і білий, ще в молоці, мак, покуштував вишневого клею з вишень, понадкушував на яблуні з десяток зелених кислих яблук і хотів уже йти до хати. Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дідова мати. Я – бігом. А вона – зирк та за мною. А я тоді – куди його тікать? – повалив соняшника одного, другого.

- Куди ти, бодай тобі ноги повсихали!

Я в тютюн. «Побіжу, - думаю, - в малину, та рачки попід тютюном». Пірат за мною.

- Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! А бодай би ти не виліз з того тютюну до хторого пришествія! Щоб ти зів’яв був, невігласе, як ота морквочка зів’яла від твоїх каторжних рук!

************************

 

Отже, кинувшись через тютюн у сад, прабаба бухнулась з розгону на коліна. Отак, як дід любив сонце, так його мати, що її, як я теж аж потім довідався, звали Марусиною, любила прокльони. Вона проклинала все, що попадалось їй на очі, - свиней, курей, поросят, щоб не скугикали, Пірата, щоб не гавкав і не гидив, дітей, сусідів. Кота вона проклинала щодня по два-три рази так, що він трохи згодом був якось захворів і здох десь у тютюні.

Вона була малесенька і така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо на світі. Їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тоді блищали очі й червоніли щоки. Це була творчість її палкої, темної, престарілої душі.

- Мати Божа, Царице Небесна, - гукала баба в саме небо, - голубонько моя,

святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице Небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, ні Божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з’їли, та бодай його шашіль поточила…

Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся од хрестів.

А в малині лежав повержений з небес маленький ангел і плакав без сліз. З безхмарного блакитного неба якось несподівано упав він на землю і поламав свої тоненькі крила коло моркви. Це був я. Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабиних молитов, як заворожений. Я боявсь поворухнути пальцем, щоб часом Мати Божа не побачила з неба, що я тут, у малині. Навіть Пірат і той дивився з-під смородини на бабу з переляком (О.Довженко).

 

Завдання для аудиторної роботи

1.Прочитайте текст пісні. Схарактеризуйте засоби милозвучності. Зробіть фонетичний аналіз.

Пані & пан

Таємницю серця знають лише двоє,

Поцілунок ночі – радісний обман.

Таємниця серця криється в любові

Так було і буде...

 

Приспів:

Пані & пан, пані & пан,

Пані & пан, пані & пан.

Пані любить пана, пан кохає пані,

У такому плані певний є роман.

Пані любить пана, пан кохає пані,

Спробуймо ж, кохані...

 

Приспів

 

Таємниця серця – найстаріша тема,

Бо її вже знали Єва і Адам.

Я тебе кохаю, ти мене кохаєш –

От і вся проблема...

 

Приспів (Сергій Лазо).

 

2.Прочитайте текст. Визначте його синтаксичні особливості. Зробіть стилістичний аналіз.

…І повноту буття давали тільки гроші. Так, так, гроші, грубі гроші. Не рожевий сніг, не фіалкові сутінки, не випадково почута прекрасна музика. А гроші, гроші, п’ятірки й десятки, двадцятки й п’ятдесятки. Кретин, який сказав, ніби не в грошах щастя, мав їх достатньо. А в чому ж те щастя? Ах, у спілкуванні! Та що ви таке кажете? Сидіти з не менш голодною подругою з чашечками холодної слабкої кави і обговорювати новинки філософської літератури! Нарешті перекладено повне зібрання творів Ґадамера! Посидів би цей мудрагель без

грошей хоча б тиждень! Тільки з грошима життя набуває барв, пахощів, смаку. І дарма, що гроші закінчаться через три дні, і все вернеться на круги своя. Принаймні сьогодні, коли дали гроші, ти є людиною, а не твариною, яку давно не годували. З’явився той додатковий вимір життя, який надає можливість вибору. Можна купити кіло сосисок, а можна – півкіло шинки. Можна зробити широкий жест, взявши два квитки на спектакль гастрольного театру і запросивши приятельку, якій взагалі ніколи не платять. А ще треба купити півкілограма ліверки для котиська, який підрядився ходити на обід до сусідів, що тримають вівчарку. «До благодійної їдальні», - жартує чоловік. «Якби й тебе десь годували», - думає тоді Гелена. І чоловік читає її думки. Вона вже віддавна не квапиться додому до голодного чоловіка на дивані. Та без грошей ідеш додому, бо іншої дороги нема. Але сьогодні можна буде походити по крамницях, вибрати собі помаду і крем для обличчя. А потім зайти до пристойної кав’ярні, взяти п’ятдесят грамів і дві хороші цукерки і, замріяно всотуючи бурштинову рідину, думати про життя взагалі, а не про те, як жити далі (Є.Кононенко).

 

 

3.Прочитайте вірш. Визначте фоностилістичні засоби. Які елементи створюють настрій вірша? Проаналізуйте деструктивний синтаксис.

 

Спіткнулась об осінню самотність

спіткнулась об осінню самотність...

присіла на опале листя:

замерзла,

занедбана,

знищена -

поглядом перехожих очей,

лукавством найрідніших вуст,

іронією Всевишнього й

неба.

байдужістю демонів,

порочністю янголів

спантеличена;

прокльонами й закляттями

замовчена,

затиснена

між пальців,

між долонь

між завтра і сьогодні,

а вчора...

а вчора світ іще болів в мені,

по венам мігрували відчуття

гріхопадіння...

грішного падіння

долу.

розхитані містки,

покраяна свідомість,

колода карт -

[ на щастя чи нещастя]

поворожи мені,

нещадний ворожбите,

в багрянім листопаді

загуби

оту,

яка спіткнулась об самотність,

осінню

непроглядну

самоту... (Софія Андрухович).

 

4.Прочитайте листи М.Коцюбинського. Згадайте, для написання якого твору автор збирав матеріал? Проаналізуйте їх з позиції образу автора.

До Максима Горького

9 липня 1911 р. 16.УІІ.911,

с. Криворівня в Карпатах

 

Дорогой Алексей Максимович!

 

Мои надежды на летнюю поездку на Капри так неожиданно рухнули, что я долго не в силах был примириться с этим и даже написать Вам. Пришлось везти младшего сына в Крым, так как врачи угрожали ему всякими бедами, а на это ушли деньги, собранные на поездку в Италию.Июнь прожил я в имеизе, а на июль решил ехать в Карпаты, к гуцулам. Предприятие дешевое и не без пользы. Все время провожу в экскурсиях по горам, верхом на гуцульском коне, легком и грациозном, как балерина. Побывал в диких местах, доступных немногим, на «полонинах», где гуцулы-номады проводят со своими стадами все лето. Если бы Вы знакли, как величественна здесь природа, какая первобытная жизнь. Гуцулы – оригинальнейший народ, с богатой фантазией, со своеобразной психикой. Глубокий язычник – гуцул всю свою жизнь, до смерти, проводит в борьбе со злыми духами, населяющими леса, горы, воды. Христианством он воспользовался только для того, чтобы украсить языческий культ. Сколько здесь красивых сказок, преданий, поверий, символов! Собираю материал, переживаю природу, смотрю, слушаю и учусь. Надеюсь рассказать Вам кое-что, когда увидимся.

***

Живу теперь вместе с этнографом Гнатюком, который просит передать Вам привет и спросить, интересуют ли Вас народные рассказы из жизни «опришков» - разбойников, народных героев Гуцульщины. Он мог бы послать Вам сборник таких рассказов.

Будьте здоровы. Сердечно обнимаю и целую Вас, до свидания.

Привет и добрые пожелания всем Вашим и Константину Петровичу.

Ваш М.Коцюбинский.

 

До Олександри Аплаксіної

1 серпня 1911 р. 19.УІІ.911 Криворівня

… Много я видел. В селе попал на оригинальный обряд. Ночью умерла где-то старуха – и вот с далеких изб (здесь изба от избы на несколько верст) сошлись люди. На скамейке, под стеной, лежит покойница, горят перед ней свечи, а в избе поставлены лавки, как в театре, и на них сидит масса людей. Тут же, у покойницы, в сенях собралась веселиться молодежь. И каких только игр не было! Смех раздавался беспрерывно, шутки, поцелуи, крик, а покойница скорбно сомкнула уста, и теплятся похоронным блеском свечи. И так всю ночь. Такой сильный контраст, что я на следующую ночь не мог уснуть под впечатлением сцены…

 

До Євгена Чикаленка

4 серпня 1911 р. Криворівня в Карпатах.

Дня 22 липня 1911.

Дорогий Євгене Харламповичу!

…Якби Ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою. Нарід наскрізь поганський, що живе серед різнорідних злих духів, з якими веде боротьбу од пелюшок і до смерті. Первісні номади, вони так тісно зв’язали своє життя з своєю худобою (маржиною), що творять одну сім’ю. Само християнство послужило, здається, їм на те тільки, щоб закрасити культ поганства. Очевидячки, за такий короткий час годі зрозуміти як слід таке оригінальне життя, але що можна, те роблю і сподіваюся трохи використати свої враження…

А поки що бувайте здорові. Цілую Вас сердечно і обіймаю. Бажаю здоров’я та всього найкращого.

Ваш М.Коцюбинський.

 

МОДУЛЬ Ш

ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ

Тема 6. Лінгвістичний аналіз художнього тексту: етапи роботи.

Виходячи з того, що художній текст (прозовий і поетичний) — складне лінгвістичне, психологічне та соціальне явище, в навчальній практиці вищого навчального закладу і школи вивчення його передбачає роботу, що склада­ється з таких етапів:

° усебічне вивчення позатекстових факторів образу автора твору, творчості письменника загалом;

• ознайомлення з художнім текстом, встановлення емоційно-інтелек­туального спрямування тексту, мотивація відбору засобів для виразного читання і виразне читання (озвучення);

• лінгвістичний коментар, який включає аналіз горизонтального, лінійного розгортання, коментар лексико-граматичних і стилістичних явищ (тобто зняття мовних труднощів, уведення необхідної лінгвогеографічної чи іс­торичної інформації). Лінгвістичний коментар забезпечує правильне сприйняття художньої інформації;

• власне лінгвістичний аналіз, дослідження по «вертикалі», виявлення гли­бинних підтекстових значень, авторської точки зору. Головне завдання цього етапу роботи — показати, як у високохудожньому творі всі мовні рівні «працюють» на донесення до читача художньої ідеї.

Глибинному аналізу художнього тексту передують такі види роботи: 1. Визначення емоційного спрямування художнього твору під час першого сприймання. 2. Виразне читання художнього тексту і підготовка до нього.

 

 

Література:

1. Буяльський Б. А. Поезія усного слова. — К.: Радянська школа, 1969. — 264 с.

2. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С. 103-128.

3. Літературознавчий словник-довідник / Гром'як Р. Т., Ковалів Ю. І. та ін. — К.: ВЦ

«Академія», 1997. — 752 с.

4. Новиков Л.А. Лингвистическое толкование художественного текста. – М.:Русский

язык, 1979. – 256 с.

5. Шанский Н. М. Лингвистический анализ художественного текста. — Ленинград:

Просвещение, 1990. — 715 с.

 

Тема 7-9. Специфіка мовної організації ХТ. Лінгвістичний аналіз прозового тексту. Лінгвістичний аналіз поетичного тексту. Лінгвістичний аналіз драматичного тексту. Класифікація текстів.

Глибинне прочитання поетичного тексту передбачає його цілісний лінг­вістичний аналіз, мета якого— максимальне наближення до авторського за­думу (авторської ідеї, мотиву). Поетичний текст має свою специфіку, зумов­лену архітектонікою віршованої мови та її інтонаційно-змістовою цілісністю. Оскільки основними «організаторами» поетичної мови виступають ритм, ри­ма, графічна своєрідність тексту, то саме на цих явищах варто зосередити увагу при аналізі. Лексичні та граматичні засоби поетичного тексту мають інші прийоми аналізу, ніж у прозовому. Сконденсоване поетичне слово несе велику інформацію, тому аналіз словника у ліриці займає центральне місце. У процесі інтерпретації всебічно аналізується кожне слово: його звуковий образ, граматична форма, лексичне значення. Однаково у поетичному і про­зовому текстах проводиться виділення тематичних полів, номінація персона­жа, визначення часової та просторової площини та ін.

Принципово по-іншому в ліриці розглядається проблема слова автора і слова персонажа. Останнє не включається у мовленнєву структуру автора, як це відбувається у прозовому. При відсутності сюжетної лінії у поетичному тексті площина героя й автора збігаються. Зміст ліричних творів — це зобра­ження інтимних, громадянських та інших переживань автора-героя.

Що стосується драматичного твору, то неабияке значення тут має часовий вимір, ритміка твору та авторські ремарки.

 

Лінгвістичний аналіз прозового твору

Для здійснення глибокого об’єктивного лінгвістичного аналізу художнього тексту необхідне знання прийомів і методів цього аналізу.

Спеціалісти, які досліджують художній текст, сходяться на думці, що вивчення художнього тексту неможливе лише за стандартною схемою, оскільки вібір схеми та її варіювання мають проводитися з урахуванням

 

поставлених завдань, особливостей твору, мають спиратися на основні принципи лінгвістичного аналізу художнього тексту.

Визнаючи цей факт, М. М. Шанський пропонує такі форми роботи з літературним твором:

1 етап – повільне прочитання літературного твору з лінгвістичною прискіпливістю. Таке прочитання дозволяє виокремити незрозумілі й складні місця тексту, найбільш «гарячі» його комунікативні точки, його індивідуальні особливості як художньої єдності. Тобто повільне прочитання дозволяє здійснювати лінгвістичне коментування лексико-граматичних та стилістичних явищ, безумовно, при безпосередньому зверненні до словників.

2 етап – власне лінгвістичний аналіз (аналіз мовних фактів), який здійснюється у декілька прийомів:

1) мовний факт повинен бути вичленований як окрема лінгвістична одиниця;

2) визначений як елемент наявної системи;

3) шляхом порівняння та зіставлення з іншими фактами – правильно й чітко усвідомлений у лінгвістичних та естетичних значеннях та функціях;

4) досліджуваний мовний факт варто розглянути під «лінгвістичним мікроскопом» на тлі мовних явищ та мови художньої літератури 1.

Л. А. Новиков пропонує інший підхід до аналізу художнього тексту:

1 етап – ознайомлення з тематикою, ідейним змістом, задумом твору.

2 етап – аналіз (прочитання-аналіз). Тут мають пояснюватися екстралінгвістичні факти (відомості про історико-культурні реалії, історико-літературні та інші довідки, які допомагають повніше й глибше зрозуміти зміст тексту) та власне лінгвістичні. Останні мають кілька рівнів дослідження:

1. Аналіз словника, який складається з

- лексичного аналізу (розкриття семантично складних для розуміння слів та фраз та ін.);