Формування усвідомленості розумової діяльності

Усвідомленість як розумова якість формується в процесі усвідомлення власної розумової діяльності, що здійснюється під час виконання трудових завдань.

Усвідомлення розглядається як психічне відображення, осмислення та вербалізація власної діяльності. Його основою є пізнавальна діяльність на таких рівнях: перцепції та уяви (сприймання і створення образу предмета усвідомлення), мислення (розуміння сутності усвідомлюваного), мови і мовлення (його словесне позначення). Результат усвідомлення — це вміння зрозуміти та вербалізувати, тобто словесно відтворити усвідомлюване.

Розглядаючи питання предмета усвідомлення в праці, мають на увазі передусім етапи виконання трудового завдання (аналіз, планування, організація, самоконтроль), що становлять його інтелектуальний компонент[26]. Особливе значення для трудового навчання має усвідомлення способу практичного виконання завдання. Крім процесуальної сторони, важливим є усвідомлення й інших сторін діяльності. Це, зокрема, такі:

- мотиваційна, яка розкриває ставлення до діяльності;

- змістова (знання необхідні для виконання діяльності);

- операційна (дії, які входять до діяльності).

У трудовій діяльності відповідно до результатів дослідження Є.О.Климова мають усвідомлюватися соціальна значущість її результатів, обов'язковість досягнення суспільно-корисного її результату, використання засобів праці, система міжлюдських виробничих відносин. Необхідність усвідомлення учнями цих сторін діяльності в процесі трудової підготовки пов'язана з тим, що саме за цієї умови засвоєна ними загальнолюдська діяльність набуває ознак трудової. При цьому мають усвідомлюватися когнітивна та афективна складові кожної визначеної сторони діяльності.

Виходячи із сутності усвідомлення, формування усвідомлєності розумової діяльності передбачає виконання учнями трудової діяльності взагалі та оволодіння нею Розвиток цієї розумової якості передбачає становлення і всіх різновидів розумових дій, що забезпечують усвідомлення. До них насамперед належать «відповідальні» за створення образу відображуваного, за розуміння його сутності, за його словесне опосередкування.

Створення образу та розуміння сутності усвідомлюваного в розумовій діяльності, пов'язаної з виконанням трудових завдань, передбачають, що дитина володітиме тими діями, в результаті виконання яких вона розкриває для себе найістотніші властивості об'єкта. Тому учень має навчитися розв'язувати розумові задачі, які постають перед ним у процесі праці на всіх основних етапах діяльності. Таким чином, кожна дитина повинна знати, за якими етапами і в якій послідовності виконується поставлене перед нею трудове завдання і в чому саме полягають ці етапи, а також уміти їх здійснювати. Яке б трудове завдання не ставилось, яка б розумова, задача не виникала, учень завжди має проаналізувати умови завдання, спланувати його виконання, створити для цього належні умови, практично виконати всі передбачені дії та проконтролювати процес і результат їх виконання.

Створенню образу предмета усвідомлення та розумінню його сутності сприяє володіння розумовими діями як на рівні діяльності взагалі, так і на рівні власне психічних пізнавальних процесів, і передусім мислення. Психічні процеси та дії, які їх становлять, породжуються діяльністю, розвішаються і перебудовуються в ній, вод­очас вони складають природні передумови діяльності, завдяки цим процесам вона і реалізується. Серед мислительних дій, які забезпечують усвідомлення, виділяються щонайперше дії аналізу, порівняння та узагальнення. Саме цим діям відводиться особлива роль і в становленні усвідомлєності як якісної характеристики діяльності.

Так, у процесі трудового навчання важливе значення мас навчання дітей аналізу об'єкта праці, його властивостей, вимог до його виготовлення, зразків виробу, його зображень, креслень, ескізів, предметно-інструкційних карт, матеріалів, способів виготовлення виробів, знарядь праці, наявних умов організації пращ тощо. Важливим є навчати дитину здійснювати в процесі праці і дію узагальнення властивостей об'єктів праці, способів їх обробки, використання інструментів, пристроїв тощо, виділяти в них головне, найістотніше і другорядне. Сприяє як аналізу, так і узагальненню дія порівняння, за допомогою якої в об'єктах праці та всіх інших її ланках (умовах, способах виготовлення виробу і т.д) визначаються спільне (однакове, схоже, аналогічне) та відмінне.

До розумових дій, які забезпечують процес усвідомлення, належать і розумові дії, володіння якими передбачене шкільною програмою з трудового навчання. До них належать і ті, що мають між- предметний характер. Це дії, пов'язані з певними розрахунками в процесі праці, виведенням додаткових даних про об'єкт праці, з читанням та складанням креслень і т.д.

Формування усвідомлєності нерозривно пов'язане зі становленням у дитини словесного опосередкування діяльності й передусім її вербалізації — мовленнєвого оформлення. Важливість розвитку в дитини вербалізації пояснюється тим, що труднощі висловлювань можуть стати перешкодою для здіїіснення мислення та вираження результатів розумових дій у процесі праці. В дослідженнях доводиться, що вербалізація полегшує процес розумової діяльності як у зовнішньому, так і внутрішньому плані.

Словесне опосередкування діяльності в процесі трудового навчання формується від зовнішнього підкріїшення у вигляді відтворення дитиною інструкції до внутрішнього у такому вигляді:

1) фіксуюче мовлення — словесний звіт про те, що дитина здійснила;

1) супроводжуюче мовлення — проговорювання того, що дитина здійснює;

3) плануюче мовлення — вербалізація майбутньої діяльності.

Тому становлення словесного опосередкування діяльності з метою формування усвідомлєності розумової діяльності має здійснюватися поетапно в такій послідовності: відтворення інструкції; вербалізація кожного етапу практичної діяльності, що вже виконувалася, виконується й виконуватиметься.

На заняттях з трудового навчання вчитель має ставити дитину в умови необхідності постійно вербалізувати власну діяльність. Спочатку він добивається, щоб вона розповіла про зроблене в практичному і розумовому плані, про послідовність етапів виготовлення виробу тощо. Потім дитині пропонується проговорювати все те, що вона робить у процесі виконання завдання. Лише після того, як дитина навчиться звітувати про виконану та поточну діяльність, учитель вимагає висловлюватися про плани своєї роботи. У цілому звичка до вербального звіту допоможе сформувати вміння планувати свою діяльність як найскладнішу форму й словесної регуляції і сприятиме становленню усвідомлєності розумової діяльності.

Звітувати про діяльність учнів треба вчити спеціально. Тому вчитель спочатку сам показує, як складати звіт про виконану діяльність. Потім він ставить учням запитання, за якими вони в розгорнутій і послідовній формі відтворюють процес виконаної роботи, тобто навчаються фіксуючого мовлення Важливо допомагати дітям складати звіт, який повністю відповідав би виконаній роботі. Поступово від учнів вимагають самостійних звітів. Така ж робота проводиться в процесі навчання дітей супроводжуючого мовлення, а пізніше — плануючого.

У процесі навчання школярів вербалізації діяльності слід добиватися, щоб їхні звіти набували всіх найважливіших характеристик. Так, звіти мають бути передусім адекватними тому, що виконувалося. Вони повинні бути повними, тобто містити перелік всіх виконаних етапів діяльності, операцій, прийомів. В них має називатися та виділятися принципово важлива для виготовлення виробу властивість предмета (умова завдання, вимога до виробу, до його виготовлення, дія тощо). Крім того важливо, щоб звіт містив не лише переказ, тобто вербальне відтворення виконаних дій без з'ясування залежності між ними, без виділення серед них найголовніших, а й пояснення виконаного. Отже, слід підвищувати рівень доказовості вербальних звітів дітей з вадами інтелекту, починаючи з навчання переказу, переходячи до пояснення необхідності чи правомірності виконання діяльності тим чи іншим способом.

Важливою умовою становлення усвідомлєності розумової діяльності є спеціальна робота над засвоєнням учнями термінологічного словника за параметрами «предмет», «засоби» та «процес» праці. Предмет — це всі об'єкти праці (вироби), їх зразки, заготовки, деталі, матеріал, тобто все те, що та з чого має виготовлятись. Засоби — все те, за допомогою чого обробляється матеріал, виготовляється виріб, тобто знаряддя праці: інструменти, пристосування, устаткування, машини. Процес — технологічні операції, які забезпечують виготовлення виробу (розмітити, відрізати, вирізати, наклеїти, випиляти тощо) і спосіб роботи — технологічна послідовність операцій і прийоми їх виконання. Вчитель використовує заздалегідь підготовлену таблицю, де в колонку, що відповідає кожному визначеному параметру, вносяться нові терміни. Обов'язковою умовою засвоєння учнями словника є перевірка розуміння визначених параметрів і тих термінів, що їм відповідають. У процесі такої роботи вчитель поступово пропонує дітям самостійно визначити, до якої колонки термінів віднести нове слово. Важливо також стежити за адекватним використанням нових слів у процесі вербалізації діяльності.

Усвідомленню власної діяльності сприяє використання наочних опор, якими на заняттях з трудового навчання можуть бути зразки виробів, їх зображення, заготовки, предметно-інструкційні карти тощо та іх аналіз. Осмисленню та вербалізації діяльності учня допомагають і повторення певних трудових операцій та повторне виготовлення виробу.

Необхідною умовою формування в школярів з вадами інтелекту усвідомлєності є практичне застосування осмисленого та вербалізованого, подолання розбіжності між практичною діяльністю і її усвідомленням. Оскільки для дітей з вадами інтелекту… практична діяльність набуває першочергового, самостійного значення, важливою є робота щодо попереднього, певною мірою розведеного в часі відносно практичної діяльності формування усвідомлєності розумової діяльності (як і інших її якісних характеристик), а потім поступове їх зближення. І чим більші вади інтелектуального розвитку має дитина, тим більше потрібно проводити з нею таку роботу як передумову досягнення єдності розумового та практичного плану діяльності.

У зв'язку з вивченням можливостей формування усвідомлєності розумової діяльності, трудової діяльності взагалі, викликають інтерес дані дослідження В.І.Лубовського. Вони показують, що умовою швидшої вербалізації діяльності є відсутність тривалого досвіду утворення й тренування системи умовних зв'язків, наближеної до даної. Для формування усвідомлєності розумової діяльності в процесі трудового навчання важливим є використання не лише аналогічних за умовами трудових завдань, способи виконання яких уже відпрацьовувались на заняттях, а й відносно нових, але в межах програмного матеріалу. Використання таких завдань розглядається і як умова становлення узагальнюючої діяльності учня на теоретичному рівні. Таким чином, обгрунтування можливості використовувати єдині методичні засоби для формування як узагальненості, так і усвідомлєності розумової діяльності, ше раз підтвержують існуючі в літературі та наші дані про високий рівень зв'язку усвідомлєності (усвідомлення, вербалізації) та узагальненості розумової діяльності. Результати проведеного дослідження показують і те, що становлення в учнів з розумовими вадами здатності до узагальнень як найбільш порушеної є більш складним завданням, ніж формування усвідомлення. Саме через розвиток усвідомлення, на нашу думку, можливий і ефективніший корекційно-розвивальний вплив на узагальненість розумової діяльності. Отже, формування усвідомлєності, як і інших якісних характеристик розумової діяльності (самостійності та стійкості), є певною мірою умовою становлення ії узагальненості.