Поняття, юридична природа та склад державної території

Державна територія - це частина земної кулі, що належить певній державі на законних підставах у межах якої вона здійснює суверенітет.

В межах державної території держава здійснює територіальне верховенство та національну юрисдикцію. Територіальне верховенство є однією з складових державного суверенітету. Відповідно до визначення міжнародного суду територіальне верховенство розуміється як територіальний суверенітет. Територіальний суверенітет - це право держави здійснювати виняткову юрисдикцію стосовно всіх осіб та предметів на своїй території.

Сухопутна територі я - вся суша, включаючи острови і квазідержавна територія

Водна територія - всі водойми, розташовані на сухопутних територіях та внутрішні море, океани.

Повітряна територія 100-110 КМ

Надра - територія, доступна для розробки різних копалин

Острів - відповідно до конвенції 1982 - це природно утворений простір суші, оточений водою, що знаходиться вище рівня води під час приливу.

Анклав - частина території однієї держави, оточена з усіх боків сухопутною територією іншої держави. Анклав ФРН у Швейцарії - Блюзінген

Напіванклав має вихід до моря.

Демілітаризована територія - це така частина території, у відношенні якої дана держава прийняла міжнародне зобов'язання скоротити або не мати військових укріплень і споруд, озброєння та збройних сил. Це місяць, нечесні тіла, частина Суецького каналу, 38 паралель.

Нейтралізувана територія - територія, при якій забороняється її використання в якості театру воєнних дій або бази для ведення воєнних дій в інших районах світу. Магаленова протока, Антарктида, панамський канал.

Державні кордони - це фактичні чи уявні лінії на сухопутного, водному, повітряному просторі та надрах, які визначають межі дії державного суверенітету та поширення межі дії верховенства держави. Вони відділяють територію однієї держави від іншої і визначають межі державної території з усіма ресурсами.

Правовий режим міжнародних рік

Ріки, які протікають по території декількох держав, використання яких здійснюється на підставі взаємних домовленостей прибережних держав.

Міжнародні ріки:

- прикордонні (які розділяють територію суміжних держав)

- Багатонаціональні (протікають по території декількох держав, але не мають виходу до моря)

- СамоНаціональні

Конвенція про режим судноплавство на Дунаї 1948

Угода про міжнародну комісію з охорони ріки Рейн від забруднення 1965

Міжнародні ріки мають особливе стратегічне значення для здійснення судноплавства в цілях економічного, військового, наукового співробітництва. Залежно від цього міжнародні ріки можуть бути як судноплавними, так і несудноплавними. Водночас такі фізико-географічні критерії, як судноплавність чи несудноплавність, вихід до моря, жодним чином не впливають на міжнародно-правовий статус ріки.

Правовий режим використання міжнародних рік і каналів визначають норми національного і міжнародного права. Вперше правила стосовно використання вод міжнародних річок були закріплені на Віденському конгресі 1815 р. Сьогодні прибережні держави укладають спеціальний міжнародно-правовий акт, який регулює питання, пов'язані з особливостями навігації на міжнародних річках. Одним із основоположних принципів, який використовують під час судноплавства у водах міжнародної ріки, є принцип свободи судноплавства. Режим використання річки Дунай регулюється положеннями Конвенції про режим судноплавства на річці Дунай 1948 р. та двома протоколами 1998 р. Судноплавство на річці Дунай є вільним і відкритим для держав, громадян усіх держав та здійснюється на основі рівності щодо сплати портових і навігаційних зборів.