В укр. мові в рос, мові в білоруській мові

успіх успех поспех

звучати звучать гунаць

прикрасити украсить упрыгожиць

знання знание веды

підготовка подготовка падрыхтоука

стаття статья артыкул
Є, звичайно, і такі слова, що не збігаються в жодній із трьох мов.
Порівняймо:

в укр. мовів рос. мовів білоруській мові

останній последний апошні

одного разу однажды аднойчы

першоджерело первоисточник першокрыніца

заздалегідь заранее загадзя.

БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

ТЕМА. Основи культури української мови

Питання для самостійного опрацювання:

Комунікативні ознаки культури української мови. Мовні норми.Лексичні та морфологічні норми сучасної української мови. Синтаксичні та пунктуаційні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні.Особливості стилістичних норм сучасної української мови.

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Записати та вивчити напам'ять гімн України, визначитина матеріалі тексту специфічні особливості української мови.

2. Виписати 10 прислів'їв і приказок про мову.

3. Продовжіть речення.

1.Мова – це … 2. Відповідно до статті 10 Конституції України українська мова є … 3. Державна мова – це … 4. Національна мова – це … 5. Літературна мова – це… 6. Літературна мова реалізується в … 7. Норма літературної мови – це… 8. Розрізняють такі типи норм: ….

4. Розкажіть про статус української мови в сучасній Україні, якими документами він засвідчується.

5. Розкажіть про внесок І. П. Котляревського й Т. Г. Шевченка у розвиток української літературної мови.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й

СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

 

1. З'ясуйте значення і місце української мови в суспільстві. Який її провідний статус?

2. Назвіть шляхи розвитку і збагачення української мови.

3. Що таке літературна мова, які її найголовніші ознаки?

4. Які типи норм властиві літературній мові?

5. Який з діалектів української мови ліг в основу формування української літературної мови?

6. Чому дотримання норм літературної мови в її усній і писемній формах є основною передумовою культури мовлення народу і кожної людини?

7. Назвіть і коротко охарактеризуйте основні функції мови.

8. Поясніть, як взаємодіють функції мови.

9. Розкрийте сутність мови професійного спілкування як функціонального різновиду української літературної мови.

10. Дайте визначення понять «мовна, мовленнєва, комунікативна професійна компетенція».

Практичне заняття № 3

РОЛЬ СЛОВНИКІВ У ПІДВИЩЕННІ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ

1. Лексикографія як галузь знань про укладання словників. Загальні відомості про словники.

2. Лінгвістичні й енциклопедичні словники, їх особливості. Характеристика найважливіших енциклопедичних словників.

3. Основні типи лінгвістичних словників: перекладні, тлумачні, етимологічні, термінологічні, орфографічні, орфоепічні, історичні, діалектологічні, іншомовних слів, фразеологічні та ін. Особливості роботи з кожним типом словника.

4. Історія розвитку української лексикографії. Найважливіші словники української мови.

ЛІТЕРАТУРА

Базова

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: [навч. посіб.] / О. І. Бондар [та ін.]. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 368 с.

2. Сучасна українська літературна мова: Лексикологія. Фонетика: [підручник] / А. К. Мойсієнко, О. В. Бас-Кононенко, В. В. Бондаренко та ін. – К.: Знання, 2010. – 270 с.

3. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: [навч. посібник для вузів] / Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К.: Вища шк., 2007. – 823 с.

4. Українська мова за професійним спрямуванням: навч. посіб. / С. О. Караман, О. А. Копусь, В. І. Тихоша та ін. – К.: Літера ЛТД, 2013. – 544 с.

5. Шевчук СВ., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: [підручник] / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К.: Алерта, 2011. – 696 с.

6. Ющук І. П. Українська мова: [підручник]/ І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.

 

Словники

1. Батюк Н.О. Фразеологічний словник. – К.: Рад. школа, 1966.

2. Грінченко Б. Словарь української мови: У 4 т. – К., 1907–1909.

3. Гринчишин П.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.: Рад. школа, 1967.

4. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.: Освіта, 2008.

5. Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. – Львів: Фенікс, 1996.

6. Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. – К.: Рад. школа, 1960.

7. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – Т. 1-4. – К.: Наукова думка, 1982-2003.

8. Короткий тлумачний словник української мови / Укл. Д.Г.Гринчишин. – К.: Рад. школа, 1978.

9. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. – К.: Аконіт, 1998.

10. Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. – К.: Рад. школа, 1991.

11. Орфографічний словник української мови. – К.: Довіра, 1994.

12. Полюга. Л.М. Словник антонімів. – К.: Рад. школа, 1987.

13. Полюга Л.М. Словник антонімів української мови / За ред. П.С.Паламарчука. – 2-е вид., доп. і випр. – К.: Довіра, 2001.

14. Полюга Л.М. Словник синонімів української мови. – К.: Довіра, 2001.

15. Русско-украинский словарь: В 3 т. – К.: Наукова думка, 1987.

16. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1974.

17. Словник лінгвістичних термінів / Укл. Д.І.Ганич, І.С.Олійник. – К.: Вища школа, 1985.

18. Словник труднощів української мови / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Вища школа, 1989.

19. Словник українських ідіом / Укл. Г.М.Удовиченко. – К.: Рад. письменник, 1968.

20. Словник української мови: В 11 т. – К.: Наукова думка, 1970-1980.

21. Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. – К.: Довіра, 2002.

22. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: У 2 т. – К.: Наукова думка, 1984.

23. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Довіра, 2001.

24. Український правопис. – 4-е вид., випр. й доп. – К.: Наукова думка, 1993.

25. Українсько-російський словник / Під ред. Л.С.Паламарчука, Л.Г.Скрипник. – 6-е вид. – К.: Головна редакція УРЕ, 1986.

26. Фразеологічний словник української мови: У 2 кн. – К.: Наукова думка, 1993.

 

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про розвиток української лексикографії, типи словників сучасної української мови та використання їх у професійній діяльності філологів.

Студенти повинні знати:

- предмет і завдання лексикографії;

- основні відомості про зародження і розвиток української лексикографії;

- структуру словникової статті;

- особливості енциклопедичних словників;

- типи лінгвістичних словників, їх призначення;

- найважливіші словники української мови.

Студенти повинні вміти:

- розрізняти енциклопедичні і лінгвістичні словники;

- визначати усі типи лінгвістичних словників;

- давати характеристику історії розвитку української лексикографії;

- користуватися різними видами словників.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Термін лексикографія (від гр. lexikon – словникigrafo – пишу)називає:

– розділ науки про мову, який займається теорією і практикою укладання словників;

– процес збирання слів певної мови, упорядкування їх, опис словникового матеріалу;

– сукупність словників певної мови і наукових праць з цієї галузі.

Словники відіграють значну роль у нормалізації мови, поширенні мовних норм, у піднесенні мовної культури. Вони служать довідниками про те, як правильно вимовляти і писати слова, як тлумачити значення слів, як виникло це значення, якого походження слово.

Сучасна лексикографія ставить своїм завданням створення різних словників для всебічної характеристики наявних у мові слів – з урахуванням всіх взаємопов'язаних лексико-семантичних і словотвірних відношень (багатозначності й омонімії, варіантності і синонімії, типів основних і переносних значень та ін.), а також граматичних ознак і стилістичних властивостей слова.

Словник – це зібрання слів мови, розміщених у певному порядку. Слова вивчаються за їх походженням, значенням, за використанням у мові тощо.

У словнику кожне слово становить окрему словникову статтю, в якій, як правило, подаються всі його значення, необхідні акцентологічні (наголошування), граматичні та стилістичні характеристики, а також ряд цитат-ілюстрацій з різних джерел. Структура словникової статті залежить від типу словника.

Залежно від призначення і характеру пояснення словникового матеріалу розрізняють словники 2-х типів: філологічні і нефілологічні (або їх називають словники лінгвістичні й енциклопедичні). Слова в усіх словниках розташовані за алфавітом.

В енциклопедичних словниках пояснюється не значення слів, а зміст і характер предметів та різних явищ об'єктивної дійсності, які описуються, звичайно, мовою за допомогою слів. Це добре видно, наприклад, з характеру ілюстрацій в енциклопедичних словниках: тут наводяться зображення, портрети, карти та схеми – різного роду відбитки об'єктивної дійсності.

Предметом пояснення в лінгвістичних словниках є слово. Ці словники розглядають не лише зміст слів, а й граматичні та стилістичні прикмети їх, особливості функціонування тощо.

Існує багато видів лінгвістичних словників (бо слово може пояснюватися з різних поглядів): перекладні, тлумачні, термінологічні, етимологічні, історичні, інверсійні, частотні, орфографічні, іншомовних слів, діалектологічні, орфоепічні, словотворчі, морфемні, словники синонімів, антонімів, паронімів, перифраз, омонімів, фразеологічні, словники окремих письменників тощо.

Найчастіше лінгвістичні словники поділяють на 2 типи – одномовні та двомовні (чи багатомовні). В одномовних словниках слова пояснюються за допомогою слів цієї самої мови. Приклади двомовних: українсько-російський,англо-український, чесько-український).

Основні типи філологічних, або лінгвістичних словників:

1. Перекладні, в яких подаються переклади слів з однієї мови на іншу. Найбільш поширені двомовні перекладні словники, напр.: українсько-російський словник, російсько-український словник, французько-український словник, українсько-англійський словник.

2. Тлумачні словники, в яких засобами рідної мови розкриваютьсязначення слова, відзначаються граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень.

3. Термінологічні словники бувають як одномовні, так і двомовні, перекладні. В одномовних термінологічних словниках пояснюється значення термінів з певної галузі знань (словники лінгвістичних, літературознавчих термінів, словники біологічної, математичної термінології тощо). У двомовних термінологічних словниках спеціальні терміни перекладаються з однієї мови на іншу.

4. Етимологічні словники, в яких з’ясовується походження, первісне значення і розвиток слів, їхня спорідненість із словами інших мов, виявляються давні корені.

5. Історичні словники. Їх завдання полягає в систематизації і поясненні тієї лексики, яка вживалася в мові раніше. Вони подають історію всіх слів, що функціонували протягом певного часового проміжку, із вказівкою на виникнення нових слів та значень і на їх зникнення.

6. Орфографічні словники. В них значення слів не пояснюється і не перекладається. Слова подаються в ньому лише для довідок щодо їх правопису та наголосу.

7. Акцентологічні словники. Це словники нормативного наголошення слів.

8. Орфоепічні словники. В них представлена літературна вимова слів.

9. Словники іншомовних слів містять слова, засвоєні з різних мов. В них пояснюється значення слів іншомовного походження, зазначається мова, з якої або через яку було запозичено данеслово,вказується його звуковий склад і значення у цій мові та значення у мові, що запозичила дане слово.

10. Діалектні словники містять місцеву, територіальну лексику, незалежно від того, поширена вона в літературній мові чи ні. Це словники тлумачного типу, у яких подаються значення слів.

11. Завдання словників мови окремихписьменників полягає в збиранні, систематизації й поясненні слів, вживаних письменником у його творах, напр.: “Словник мови Шевченка” у 2-х томах (К., 1964).

Крім названих, відомі й інші словники, які мають теоретичне або практичне значення для вивчення лексичного й фразеологічного складу мови (синонімічні, фразеологічні, морфемні, словники-довідники з правопису, словники труднощів української мови тощо).

Зокрема, словники синонімів подають ряди слів, що перебувають у синонімічних відношеннях, тобто близьких або тотожних за значенням лексем.

Словники антонімів охоплюють слова, протилежні за значенням.

Словники омонімів містять слова, що однаково звучать чи пишуться, але мають різне значення. Словники омонімів є водночас і тлумачними. Словники паронімів містять слова, подібні за формою, але цілком або частково відмінні за значенням.

Словники неологізмів укладають на основі реєстру нових слів, що недавно з’явилися в мові, новизна яких відчувається мовцями.

Інверсійні словники (зворотні, обернені) подають слова, розміщені у зворотному порядку, за кінцевими літерами.

У фразеологічних словниках представлені фразеологічні одиниці. Морфемні словники містять наявні у мові морфеми.

Словотвірні словники представляють або гнізда споріднених слів, побудовані залежно від ступеня їх похідності та відношень між твірними і похідними словами, або твірні компоненти слова з їх семантичними та словотвірно-функціональними характеристиками.

Українська лексикографія розвивалася у зв'язку з потребами культурного і мовного життя України, у зв'язку із станом української мови на різних етапах її розвитку.

Розвиток лексикографії в Україні умовно поділяють на чотири етапи.

Перший етап (староукраїнський) розвитку лексикографії в Україні охоплює кінець 16 – 17 ст. В Україні першими друкованими словникамибулисловник під назвою “Лексись…», Лаврентія Зизанія (1596 р.), щомістив 1061 слово, перекладене тодішньою українською літературною мовою з церковнослов’янської, та“Лексикон славеноросскій…” Памви Беринди(1627 р.), який мав неабияку вагу в розвитку мовної культури трьох народів – українського, російського і білоруського, оскільки став основою для першого українсько-слов’янського словника «Синоніма славеноросская» (середина 17 ст.), у якому слова української мови пояснювалися церковнослов’янською.

Перші українські словники відіграли важливу роль у становленні не тільки української, а й усієї східнослов’янської лексикографії.

Другий етап розвитку лексикографії в Україні розпочався наприкінці 18 ст., зі створенням словників нової української літературної мови, і тривав до кінця 19 ст.Спочатку укладали невеликі перекладні українсько-російські словники – додатки до різних текстів, писаних українською мовою.

Найдавнішою працею, присвяченою лексиці нової української літературної мови, був невеличкий словничок, доданий до першого видання “Енеїди” Котляревського (1798р.) під заголовком “Собраніе малороссійскихъ словъ, содержащихся в “ЭнеидЬ…”. У цьому українсько-російському словничку подано і пояснено російською мовою близько 1000 українських слів.

У другій половині 19 ст., крім російсько-українських та українсько-російських, з’явилося чимало іншомовно-українських та українсько-іншомовних словників.

Третій етап розвитку української лексикографії припадає на 20 ст. (до 1991 р.). Цей період характеризується активним розробленням української термінології і появою, крім перекладних і тлумачних, різних термінологічних словників.

Найвизначнішим явищем української лексикографії дожовтневого періоду був вихід у світ “Словаря української мови” в 4-х тт. Бориса Грінченка. Цей словник обіймає понад 70 тисяч слів, взятих з творів української літературної мови з кінця 18 ст. (від Котляревського) і до 1870 р., а частково – й з творів пізнішого часу (до 90-х рр. 19 ст.). Джерелом для укладання його були етнографічні збірники і друковані твори, написані українською мовою.

У 1921 р. в Українській академії наук було створено Інститут української наукової мови, який очолив А. Кримський. Ця установа займалася насамперед опрацюванням української наукової термінології, її наукові працівники украли термінологічні словники з ботаніки, географії, геології, гірничої справи, діловодства, зоології, математики, медицини, техніки, фізики, хімії тощо.

Значним досягненням сучасної української лексикографії стало видання протягом 1953-63 рр. шеститомного “Українсько-російського словника”, складеного колективом наукових працівників Інституту мовознавства АН УРСР ім. О.О.Потебні.

Важливою подією у розвитку української лексикографії стало видання тритомного “Російсько-українського словника” (1968 р.), відзначеного Державною премією УРСР у галузі науки і техніки.

Протягом 60 – 80-х рр. ХХ ст. було видано чимало термінологічних словників, як правило, російсько-українських: з теплотехніки та газотехніки, електрорадіотехніки, гірничої справи, геології, машинознавства, фізики, фізіології, математики, ветеринарії, механіки ат інших галузей знань.

Вершиною лексикографічних досягнень ХХ ст. стало опублікуванняпершого в історії української лексикографії 11-томного тлумачного словника української мови, який охоплює понад 134 тис. слів.

Четвертий етап розвитку лексикографії в Україні розпочався зі здобуттям Україною незалежності. Для цього етапу характерні інтенсифікація лексикографічної роботи, видання за нетривалий час великої кількості словників різних типів.

Протягом четвертого етапу розвитку лексикографії в Україні видано словники різних типів.

За роки незалежності в Україні з’явився новий тип лексикографічної продукції – електронні словники. Найвідомішим із них є інтегрована лексикографічна система “Словники України”. Інститутом мовно-інформаційних досліджень НАН України розпочато роботу над створенням 20-томного словника сучасної української мови.

Розвиток комп'ютерних технологій сприяє переходу лексикографії на якісно новий рівень, значно прискорюючи лексикографічний процес, забезпечуючи безперервне поповнення словникового складу і високу ефективність роботи користувача.

Отже, українська лексикографія має тривалу історію і сформовані протягом століть традиції. Вона пройшла три етапи розвитку – етап зародження (староукраїнська лексикографія), етап становлення (українська лексикографія кінця 18 – 19 ст.), етап активного розроблення словників різних типів (ХХ ст., до 1991 р.). Нині розвиток української лексикографії перебуває на четвертому етапі – інтенсивного, масового створення словників різних типів, у тому числі й електронних (з 1991 р.)

Щоб добре володіти мовою, потрібно мати великий запас слів і уміти правильно вживати їх, зважаючи на найтонші відтінки у значенні будь-якого слова, тобто потрібно повністю володіти лексикою мови. А при вивченні лексики велике значення мають словники.

Цінну пораду користуватися словниками для поповнення знань, для піднесення культури мовлення образно висловив М.Т. Рильський:

Не бійтесь заглядати у словник –

Це пишний яр, а не сумне провалля,

Плекайте, як дбайливий садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

ЗАВДАННЯ

1. Складіть статті для тлумачного словника української мови на слова випадок, герой, добрий, ключ, меморандум, пом’якшувати.

2. За словником іншомовних слів визначте, до яких галузей знань належать такі терміни: Каламбур, сонет, перифраза; гаплологія, проклітика, парономазія, парадигма; алергія, ін’єкція, інфільтрат, офтальмологія.

Ознайомтеся з тим, як тлумачаться ці слова у спеціальних словниках (напр. у “Словнику літературознавчих термінів” В.М. Лесина, О.С. Пулинця; “Словнику лінгвістичних термінів” Д.І. Ганича, І.С. Олійника) або в тлумачному словнику української мови.

3. Прочитайте передмову і пояснення до 11-томного “Словника української мови”, а також ознайомтесь із “Словарем української мови” за ред. Б.Грінченка. Зіставте тлумачення 5 слів у цих словниках.

АУДИТОРНА РОБОТА

1. За тлумачним “Словником української мови” встановіть значення слів одягати, позичати, недолік, вірний, наступний. Складіть речення, вживаючи ці слова в різних значеннях і в різних відтінках того самого значення.

 

2. Користуючись “Словником іншомовних слів”, з'ясуйте значення поданих слів, визначте, з якої мови вони засвоєні. Назвіть галузі науки, техніки, культури, мистецтва, де вживаються ці терміни.

Абразиви, біоніка, вітраж, декоративний, епігон, інтерлінгва, касувати, концертина, муфта, плагіат, пуризм, фагот, хайвей, хартія, цезура, церопластика, шербет.

3. У “Словнику іншомовних слів” знайдіть по два слова грецького, латинського, німецького, французького, англійського та італійського походження. Якщо в словнику є ще слова того ж кореня, запишіть їх разом з ними.

4. Перекладіть українською мовою слова граница, метель, незаурядный, поприще, роковой, запишіть відповідники, а потім, користуючись російсько-українським словником, допишіть ті відповідники, які не були раніше враховані.

5. Ознайомитись з будовою словників: “Словник української мови”, “Українсько-російський словник”, “Русско-украинский словарь”, “Орфографічний словник”, “Орфоепічний словник”, “Словник іншомовних слів”. Виписати зразки статей (бажано на одне й те саме слово) з кожного словника, пояснити, які особливості слів розкриваються у кожному з названих словників. (Такими словами можуть бути: жнива, земля, колоситися, щирий, ввічливий, ординарний, філігранний, універсіада, студентський, виховання).

 

6. Виконайте завдання, користуючись словниками. Аргументуйте свій вибір того чи іншого словника для кожного завдання.

1. Установіть усі можливі значення поданих слів, вживаючи їх у відповідних реченнях: голова, доля, коса, корінь, велетень.

 

2. У якому рядку на місці пропущеної літери слід писати И?

а) З..гзаг, с..лует, ц..клон, к..лограм, д..алог.

б) Д..зель, к..ргиз, ж..лет, ж..раф, б..лет.

в) Р..нг, еспер..мент, д..сципліна, д..спут, Браз..лія.

 

3. У якому рядку всі слова запозичені?

а) Гурт, денді, гай, шарф, зона.

б) дебют, вахта, декада, декларація, гумор.

в) шоу, один, брат, фауна, залп.

 

4. Запишіть дієслова у наказовому способі: насмикати, кудкудакати, дихати.

 

5. У якому рядку допущено помилку при наголошуванні слів?

а) кИдаю, фартУх, уздОвж, упОперек, стрімголОв.

б) дрУжний, черговИй, нОвий, легкИй, селянИн;

в) одинАдцять, несемО, дочкА, прИятель.

 

6. Визначте рід іменників: біль, нежить, тюль, мозоль, дріб.

 

7. Запишіть дієслова у формі минулого часу однини чоловічого і жіночого роду: мокнути, набухнути, нависнути.

 

8. Запишіть іменники у родовому відмінку однини: пісок, гараж, журнал, міст, пішохід, овоч, фрукт, папір.

 

9. Який фразеологізм вжито у значенні “сердитися”?

а) роззявити рота;

б) копилити губи;

в)не сходити з уст;

г) розв'язати язика.

 

10. Визначити морфемну будову слів: дружба, вчитель, записувати, козацький, диктант.

11. З'ясуйте, до якої галузі знань належать подані слова: габара, багала, бархоут, баркентина; бомбардон, болеро, гавал, гадулка, гайда.

12. Записати слова фонетичною транскрипцією: гідність, вказівка, людський, усміхається, сяйво, розжалобити, шістдесят.

13. Перекладіть слова українською мовою: длиться, зеркало, считать.

14. Що означають такі вислови: на лід посадити, через хату перехилиться і моркву вирве, на кутні сміятися, прищемити хвіст, притча во язицех.

 

15. Змініть дієслова за особами у теперішньому часі: пасти, пекти, казати, здаватися, гордитися.

16. Чи відрізняються значенням подані попарно слова? Відповіді проілюструйте прикладами.

Іншомовний – іноземний, гуманізм – гуманність, економний – економічний, громадський – громадянський, музичний – музикальний, ескулап – ескалоп.