Специфіка природознавчих і технічних наук

Технічні науки нерідко ототожнюються з прикладним природознавст-»ом, але в умовах сучасного науково-технічного розвитку таке уявлення не нідповідає дійсності. Технічні науки становлять особливий клас науково-технічних дисциплін. Строго кажучи, розподіл на „чисту науку" і "приклад­ну науку" не є коректним. Природознавчі й технічні науки можуть розгля­датися як з точки зору здобуття нових знань, так і з позиції додатків цих іпань до розв'язання окремих конкретних задач, у тому числі - технічних. ("лід зазначити, що інженери використовують не стільки готові наукові знання, скільки науковий метод. Крім того, в самих технічних науках по­ступово формується міцний шар фундаментальних досліджень, які прово­дяться в інтересах подальшого розвитку техніки.

Сьогодні все більше філософів техніки додержуються думки, що тех­нічні й природознавчі науки повинні розглядатися як рівноправні наукові дисципліни. Технічна наука обслуговує техніку, але перш за все є наукою, яка спрямована на здобуття нового, об'єктивного знання і його розповсю­дження. Дослідники-інженери в лабораторіях промислових фірм та корпо­рацій, учені в технічних університетах і академічних центрах здійснюють наукові прориви й технологічні відкриття.

Технічні та природознавчі науки мають одну і ту ж предметну об­ласть, яку досліджують за допомогою технічних приладів під різним кутом зору. У природознавчих науках технічні явища в експериментальному обла­днанні відіграють вирішальну роль. Більшість фізичних або хімічних експе­риментів є штучно утвореними ситуаціями. Об'єкти технічних наук також являють собою своєрідний синтез „природного" і „штучного". Штучність об'єктів технічних наук полягає в тому, що вони є продуктами свідомої ці­леспрямованої людської діяльності. їх природність виявляється в тому, що всі штучні об'єкти в кінцевому підсумку утворюються з природного матері­алу. Експерименти в природознавчих науках є артефактами, а технічні про­цеси - видозмінними природними процесами. Здійснення експерименту - це діяльність по виробництву технічних ефектів, котра може розглядатися як частково інженерна, коли конструюють машини, щоб утворити штучні про­цеси і стани з метою отримати нові наукові знання про природу.

На початку XX ст. технічні науки становили складну систему знань різних технічних дисциплін. Деякі базувались безпосередньо на природо­знавстві (опір матеріалів, гідравліка) і часто розглядались у якості особливої галузі фізики, інші (кінематика механізмів) розвивалися із безпосередньої інженерної практики. Але в кожному випадку інженери і науковці запози­чували теоретичні й експериментальні методи науки для їх використання в інженерній діяльності. У XX ст. технічні науки, які виросли з практики, до­сягай якості дійсної науки, ознаками якої є систематична організація знань, опора на експеримент і математизований характер теорій. У технічних нау­ках з'явились фундаментальні дослідження.

Таким чином, природознавчі та технічні науки - рівноправні партне­ри. Вони тісно пов'язані як в генетичному аспекті, так і в процесах свого функціонування. З природознавчих у технічні були трансльовані перші ви­хідні теоретичні положення, головні поняття, а також був запозичений сам ідеал науковості, установка на теоретичну організацію науково-технічного знання, на розроблення ідеальних моделей, математизацію. У той же час в технічних науках все запозичене було суттєво трансформовано, в результаті чого виник новий тип організації теоретичного знання. Крім того, технічні науки зі свого боку значною мірою стимулюють розвиток природознавчих наук. Але сьогодні констатація цього стану вже недостатня. Перед сучасною філософією техніки стоїть завдання дослідити глибше і новіше структуру технічного знання й технічних наук, їх функціонування та розвиток.