Понятійно – термінологічний апарат теми дослідження

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Кафедра «Економіки підприємства та управління персоналом»

КУРСОВА РОБОТА

з «Економіки підприємства»

на тему: «Управління процесу формування та використання прибутку підприємства»

 

Студента курсу ІІ 241групи

напряму підготовки 6.030401

спеціальності «Економіки підприємства»

Янцюка Дмитра Дмитровича

Керівник: Ксьондз С.В.

 

Національна шкала ________________

 

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

 

Члени комісії: ________________ __________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ __________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ __________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

Чернівці-2016

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ I теоретичні основи формування та використання прибутку підприємств………………………..
1.1 Погляд науковців на проблему формування та використання прибутку підприємств …………..........................................................
1.2 Понятійно - термінологічий апарат теми дослідження……............
1.3 Вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на формування прибутку підприємства……………………………………………………….
РОЗДІЛ II дослідження процесу формування та використання ПРИБУТКУ ПАТ «НАДВІРНЯНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 12655» ………………………...
2.1 Техніко-економічна характеристика господарської діяльності досліджуваного підприємства ……………………………………………….
2.2 Аналіз процесу формування та використання прибутку на підприємстві, що досліджується ……………………………………
РОЗДІЛ III НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ НА ПАТ «НАДВІРНЯНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 12655»…………………………………………………………………………..
ВИСНОВКИ………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...
ДОДАТКИ………………………………………………………………...

 

ВСТУП

 

 

За умов розвитку ринкових відносин різні напрямки фінансово-господарської діяльності підприємств будь-якої форми власності, які пов’язані як з поточною діяльністю, так і з вирішенням задач тактичного та стратегічного менеджменту насамперед пов’язані з раціональним формуванням та перерозподілом фінансових ресурсів з метою досягнення визначених фінансових результатів.

Актуальність теми дослідження: оскільки прибуток є чи не основною метою діяльності будь-якого підприємства, вміння оптимально розподілити та використати прибуток є базою для стабільного розвитку цього ж підприємства. Адже при невмілому використанні зароблених коштів гарантовано розпочнеться стагнація у всіх напрямках діяльності підприємства. Для досягнення рівномірного розподілу прибутку необхідно також досконало дослідити джерела його формування та визначити які відділи підприємства мають право на левову частку прибутку, а які необхідно реорганізувати, або ж навіть закрити.

Зв’язок курсової роботи з планами підприємства є очевидним, адже за досліджуваний нами період показники прибутковості, взятого нами за базу досліджень, підприємства є від’ємними, що в свою чергу показує необхідність удосконалень процесу формування та використання прибутку. Результати нашого дослідження можна використати при складанні плану оптимізації процесу формування та використання прибутку.

Відповідно до поставленої мети нами розв’язувались такі завдання:

- дослідження теоретичних аспектів управління формуванням фінансових результатів на підприємстві;

- вивчення особливостей управління розподілом і використанням чистого прибутку суб’єктів господарювання;

- здійснення оцінки основних показників фінансового-господарського стану ПАТ «Надвірнянське автотранспортне підприємство 12655»;

- проведення аналізу формування фінансових результатів ПАТ «Надвірнянське автотранспортне підприємство 12655»;

- виявлення напрямів вдосконалення управління чистим прибутком на підприємстві ПАТ «Надвірнянське автотранспортне підприємство 12655».

Практичне значення одержаних результатів нашого дослідження могло б бути досить великим при введенні цих результатів у процес планування на підприємстві, але при наявності власних спеціалістів та фахівців, результати нашого дослідження мають скоріш дорадчий характер ніж обов’язковий до впровадження.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі управління формуванням, розподілом і використанням чистого прибутку публічного акціонерного товариства ПАТ «Надвірнянське автотранспортне підприємство 12655», основним видом діяльності якого є надання послуг з вантажоперевезень.

Предметом дослідження виступають механізми управління формуванням і раціональним розподілом та використанням чистого прибутку підприємств в умовах ринкової економіки.

Методологічна база дослідження:

- статистичний метод

- історичний метод

- табличний метод

- аналітичний метод.

Інформаційною базою для вивчення та аналізу даної теми виступили базові підручники з фінансового менеджменту, фінансового аналізу та фінансової діяльності суб’єктів підприємництва, дані бухгалтерського обліку, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, статті фахових видань, а також фінансова звітність підприємства

Примітка. Зазначаємо, що підприємство, яке є базою нашого дослідження не надає фінансові дані кількох попередніх років з метою збереження конфіденційності та нівелювання ризику від діяльності конкурентів яка може бути згубною для даного підприємства. Тому дані використані в нашому дослідженні будуть іти в хронологічній послідовності XX, XY, XZ, відповідно до періодів діяльності підприємства

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

 

В даному розділі викладена основна інформація про те, як формується та використовується прибуток підприємств. Показані основні ідеї та погляди найвидатніших науковців у сфері економіки на процес управління прибутком та його еволюцію. Висвітлена термінологія теми нашого дослідження, а також особливості процесу формування та використання прибутку підприємств на сучасному етапі розвитку економіки.

 

 

1.1 Погляд науковців на проблему формування та використання прибутку підприємств

Вагомий внесок у розроблення теоретичних основ дослідження прибутку в системі макроекономічних показників регулювання економіки зробили А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, У. Джевонс, Л. Вальрас, А. Маршалл, Дж.М. Кейнс, Ф. Найт, В. Парето, А. Пігу, А. Лаффер, М. Фрідмен, Й. Шумпетер. Погляди Т. Веблена, Дж. Гобсона, Г. Мінза, А. Берлі, Р. Гордона на джерела, економічну природу прибутку визначили інституційно-економічний напрямок теорії доходів підприємницьких структур. Порядок розрахунку та інтерпретації різних видів прибутку, методи їх факторного аналізу та інші питання прикладного характеру широко представлені у працях І. Бланка, М. Білик, О. Бужина, О. Павловської, А. Поддєрьогіна, С. Покропивного та інших авторів. Питання теорії, методології та економічної політики держави щодо формування і використання прибутку досліджують такі вітчизняні вчені і фахівці, як В. Базилевич, Д. Богиня, В. Савчук, М. Єрмошенко, П. Єщенко, В. Сірко, А. Соколовська, Ю. Субботович та ін. У працях цих вчених проаналізовано важливі аспекти прибутку, особливості його формування та використання у специфічних умовах ринкової трансформації економіки. Водночас у фаховій літературі недостатньо досліджені теоретичні та прикладні аспекти прибутку, його сутності і ролі в ринкових умовах господарювання, особливості формування і використання в корпоративному секторі економіки. Це негативно позначається на процесі удосконалення механізмів функціонування підприємств, рівні їх прибутковості, що й обумовило актуальність обраної теми, визначило напрям і послідовність дисертаційного дослідження.

За результатами аналізу еволюції поглядів і підходів представників різних наукових шкіл на походження, сутність і роль прибутку у функціонуванні й розвитку економічних відносин встановлено, що прибуток визнається об’єктивною категорією, яка включає складну сукупність відносин між учасниками суспільного виробництва з приводу формування і використання грошової форми чистого доходу. Розгорнуте обґрунтування систематизованої теорії прибутку дало змогу виділити три вирішальних джерела його походження: по-перше, специфічну природу підприємницької діяльності, її інноваційний характер (Д. Кларк, Й. Шумпетер); по-друге, невизначений кон’юнктурний ризик (Ф. Найт); по-третє, монополію, взаємодію конкурентних і монополістичних сил (Е. Чемберлін, Дж. Робінсон).

Сутність прибутку як економічної категорії розкривають його визначальні характеристики (форма доходу підприємця; фінансовий результат від використання капіталу; плата за невизначеність і ризик; показник конкурентоспроможності підприємницької діяльності; джерело забезпечення потреб розвитку підприємства; джерело формування державних бюджетних ресурсів та позабюджетних фондів для забезпечення соціальних потреб) та функції – оцінки ефективності діяльності підприємства; розподілу додаткового прибутку; оцінки вартості підприємства; економічного стимулювання. Доведено, що стимулююча функція прибутку не зводиться до можливості отримання і збільшення прибутку, а реалізується як складна взаємодія інституційних чинників підтримувального і обмежувального характеру. Як свідчить світовий досвід, основна роль належить оподаткуванню прибутку, оптимальному поєднанню у цьому процесі фіскальної та економічної виробничо-стимулюючої функції прибутку.

Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундовані й нефундовані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу.

Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати — питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він.

А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку.

У працях декого з теоретиків того часу панували й такі варіанти трактування прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, що йому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.

У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток – це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності

Кривицька О.Р у своїй статті «Формування прибутку підприємств в умовах ринкової економіки» зазначила, що в умовах ринкової економіки формування прибутку підприємства набуває особливого значення, оскільки держава не несе відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Особливої гостроти проблематика формування прибутку набуває в умовах невизначеності та глобальної фінансово-економічної кризи. Варіативність можливих критеріїв, підходів, важелів, інструментів, врахування широкого спектру чинників впливу, методології, спричиняють суттєві та принципові відмінності у формуванні прибутку підприємств. Насамперед, це пов’язано з наявністю різних підходів до тлумачення сутності формування прибутку.[3]

Водночас, за межами сучасних досліджень залишаються поєднання якісної та кількісної характеристик прибутку, що поширює не тільки систему об'єктів якості, а й просуває показник прибутку на принципово новий рівень у фінансовому механізмі підприємства. [2]

Понятійно – термінологічний апарат теми дослідження

Загалом під управлінням прибутком підприємства необхідно розуміти побудову системи управління, що враховує тактичні та стратегічні аспекти управління, спрямована на підвищення кінцевих результатів діяльності суб'єкта господарювання, яка розглядається як сутність взаємопов'язаних елементів, кожних з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини.

Управління прибутком у вузькому розумінні полягає:

• у збільшенні доходів підприємства;

• зменшенні витрат;

• формуванні та реалізації ефективної податкової політики;

• оптимальному розподілі прибутку

Загальна схема управління прибутком підприємства наведена на рисунку 1.1.

 

Рис.1.1 Структурна схема управління прибутком підприємства

 

Варто зазначити, що оперативна система управління прибутком реагує на поточні проблеми управління та повинна забезпечити прибуткову діяльність підприємства у короткотерміновому періоді. Натомість, стратегічна система управління спрямована на формування процесу стратегічних змін, які створюють умови необхідності зміни діючої стратегії управління прибутком підприємства з урахуванням відповідності його внутрішніх можливостей умовам зовнішнього середовища [10].

Структура механізму управління прибутком підприємства охоплює ринковий механізм регулювання, формування й використання прибутку, державне нормативно-правове регулювання із питань формування й розподілу прибутку, внутрішній механізм регулювання окремих аспектів формування, розподілу й використання прибутку, систему конкретних методів і прийомів здійснення управління прибутком.

Деякі економісти визначають систему організаційного забезпечення управління прибутком як взаємозалежну сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розроблення й прийняття управлінських рішень щодо окремих аспектів формування та використання прибутку та несуть відповідальність за результати цих рішень [8].

Слід зазначити, що прибутковість підприємств за економічною сутністю пов’язана з отриманням прибутку та оцінюється різноманітними його зв’язками з показниками капіталу, витрат, доходів, які є головними орієнтирами і водночас критеріями стану та ефективності виробництва [4]

Виходячи з головної мети, система управління прибутком, на нашу думку, дає змогу вирішувати такі завдання:

- забезпечення максимізації обсягу прибутку, що формується відповідно до ресурсного потенціалу підприємства;

- забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку і допустимим рівнем ризику;

- забезпечення високої якості прибутку, що формується;

- забезпечення виплат необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства;

- забезпечення формування відповідного обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства на майбутній період;

- забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства;

- забезпечення ефективності програм участі персоналу щодо прибутку.

Управління формуванням прибутку є складовою системою загального управління прибутком, що, окрім цього, частково охоплює і управління його розподілом. Ця система виконує такі завдання: збільшення обсягу прибутку загалом за рахунок збільшення його від основної та інших видів діяльності; зниження витрат у процесі його формування; забезпечення стабільності в одержанні прибутку; розподіл одержання прибутку в часі.

Ми вважаємо, що для ефективного управління прибутком необхідно мати достатню інформаційну базу для прийняття оптимальних управлінських рішень. Такою базою виступають результати аналізу прибутку, доходів та витрат. Джерелом вихідних даних для проведення такого аналізу слугує річна фінансова звітність підприємства та маркетингові дослідження ринку.

Загальноприйнятою є думка, що для ефективного управління прибутком підприємства доцільно виокремлювати такі системи його аналізу:

- горизонтальний – порівняння показників прибутку в динаміці;

- вертикальний (структурний) – визначення структури прибутку за сферами діяльності, видами продукції, а також структурний аналіз податків, активів, капіталу; структурний аналіз розподілу прибутку;

- порівняльний аналіз прибутку;

- аналіз коефіцієнтів рентабельності, ефективності розподілу прибутку, інших фінансових коефіцієнтів;

- інтегральний аналіз прибутку [12].

Таким чином, з метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного розвитку в перспективі, виникає потреба у розробленні стратегії управління підприємством, спрямованої на вдосконалення механізму управління прибутком, зокрема на етапі його формування.

 

1.3 Вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на формування прибутку підприємства

Економічний стан автотранспортного підприємства залежить від характеру і сили дії численних чинників на його діяльність. У загальному вигляді всі чинники можна розділити на чинники зовнішнього і внутрішнього середовища (рис.1.2).

Рис.1.2. Чинники, що здійснюють вплив на економічний стан автотранспортного підприємства

Внутрішнім середовищем АТП є засоби виробництва, наявні в розпорядженні матеріальні, трудові ресурси, засоби виробництва, грошові ресурси, управління (стиль, методи), організація здійснення транспортних послуг, організаційна культура підприємства, соціально-трудові відносини.

Підприємство в ринковій економіці - це відкрита система, тому зовнішнє середовище в значній мірі впливає на ефективність його роботи.

Сфера зовнішнього середовища підрозділяється на сфери прямої і непрямої дії. Чинники прямої дії безпосередньо впливають на ухвалення підприємством рішень у сфері виробничо-господарської діяльності. У сферу прямої дії входять:

- споживачі автотранспортних послуг. До них відносяться підприємства промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі, сфера послуг і побутового обслуговування, державні організації і установи, індивідуальні споживачі, населення;

- постачальники. До них відносяться постачальники рухомого складу, паливно-мастильних і інших матеріальних ресурсів (запасних частин,автомобільних шин і ін.), постачальники трудових ресурсів, постачальники інформації;

- конкуренти - це інші підприємства автомобільного транспорту і приватні підприємці;

- посередники. Це в основному транспортно-експедиційні підприємства і фірми, які торгують інформацією про знаходження вантажів автотранспортних засобів.

Найважливішим елементом зовнішнього середовища є держава і закони, які виступають регулюючою, захищаючою і керівною ланкою для кожного підприємства.

Держава формує певні умови успішного функціонування суб'єктів ринкової економіки. До них відносяться:

- законодавче визначення прав власності;

- законодавчі акти по оподаткуванню;

- обмеження монопольних тенденцій в економіці;

- використання конкурентного механізму цін, прибутків і збитків;

- регулювання інвестиційної сфери;

- захист прав підприємців (закон про підприємництво).

 

В Україні діє безліч законодавчих інформативних актів, інструкцій і положень, за допомогою яких держава певним чином впливає на діяльність підприємств.

Як регулюючий механізм держава особливо широко використовує податкові системи. Основні податки в даний час це податок на додану вартість і податок на прибуток, які є основними джерелами утворення державного бюджету. Для підприємств рівень даних податків високий. Крім того, підприємства здійснюють обов'язкові перерахування до соціальних і позабюджетних фондів України, зокрема до пенсійного фонду, фонду соціального страхування, зайнятості населення і ін. Таким чином, чинники прямої дії роблять вельми істотний вплив на ефективність діяльності підприємств в умовах ринкових відносин.

У сферу непрямої дії входять соціальні чинники, науково-технічний прогрес, економічна, політична і міжнародна ситуації.

Чинники сфери непрямої дії роблять вельми істотний вплив на діяльність підприємств, але спрогнозувати їх і визначити наслідки дії кожного з чинників є дуже важким і трудомістким процесом.

Особливо важливою для підприємства є така економічна ситуація в країні, яка характеризується темпами економічного зростання, платіжним балансом, рівнем зайнятості населення. Стабільна економічна ситуація з достатньо високими темпами економічного зростання (зростання національного продукту на душу населення) дає можливості підприємствам розширювати виробництво, знижувати вартість транспортно-експедиційних послуг, підвищувати матеріальний і культурний рівень життя трудящих.

Науково-технічний прогрес є важливим чинником підвищення ефективності роботи підприємства і його конкурентоспроможності. Для отримання переваг перед конкурентами підприємство повинне швидко реагувати на всі нововведення, упроваджувати їх у виробництво і пропонувати свої. Сили конкуренції стимулюють науково-технічний прогрес і забезпечують економічне зростання кожного виробництва і країни в цілому.

Стабільна політична ситуація робить істотний вплив на стабільність законодавчих актів по оподаткуванню, захисту прав споживачів, на здійснення контролю цін і заробітної плати, взаємозв'язок із зарубіжними країнами і усередині власних регіонів. Все це забезпечує свободу дій підприємства і підвищує ефективність його роботи.

Сприятливий міжнародний стан забезпечує притік зарубіжних інвестицій і розширення торгових зв'язків, на базі чого розвиваються міжнародні перевезення, що є важливим чинником у розвитку діяльності підприємств автомобільного транспорту. Соціальні чинники побічно, але істотно впливають на діяльність підприємства, це перш за все стосується рівня зайнятості, профспілкової боротьби за підвищення і поліпшення умов праці і заробітної плати.

Організація підприємницької діяльності в ринкових умовах базується в основному на договірних взаєминах між господарюючими суб'єктами. Договір є формою документального закріплення партнерських зв'язків.

Вантажні АТП здійснюють свою виробничу діяльність на основі договірних відносин з вантажовідправниками і вантажоодержувачами, якими можуть бути будь-які юридичні і фізичні особи. Договір про перевезення вантажів є двосторонньою угодою між АТП, вантажовідправником та вантажоодержувачем (посередником), який є юридичним документом, що регламентує об'єм, термін і умови перевезення вантажів, права, обов'язки і відповідальність сторін за їх дотримання. У договорі указується вартість (тариф) перевезення вантажів і порядок розрахунку.

Окремо можуть укладатися договори на надання конкретних транспортно-експедиційних послуг, на навантажувально-розвантажувальні роботи та інші види послуг.

Автобусні АТП укладають договірні відносини (контракти) на перевезення пасажирів на певній території з органами місцевої адміністрації, в яких обмовляються умови перевезення пасажирів, права і обов'язки сторін.

Забезпечення підприємств матеріальними ресурсами (паливно-змащувальні матеріали, авто шини, запасні частини і ін.) також в основному здійснюється на основі укладення договорів з постачальниками матеріальних ресурсів.

У виробничо-господарській діяльності підприємствами використовуються і інші договірні відносини:

- договір на постачання матеріальних ресурсів через посередника з попереднім узгодженням форми її оплати;

- лізингові угоди, що являють собою договір між виробником і споживачем на довготривалу оренду автомобілеустаткування і інших технічних засобів;

- договір обов'язкового медичного страхування, який укладається між страховиком (страховою медичною установою) і страхівником (керівництвом підприємства), що передбачає страхування персоналу;

- договір про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Договірні відносини між різними суб'єктами господарювання сприяють розвитку і ефективності підприємницької діяльності в Україні.

 

 

Висновки до розділу 1: Можна з впевненістю сказати, що управління процесом формування та використання прибутку на підприємстві було і залишається одним із найважливіших, але водночас і найскладніших завдань адміністрації підприємства. Тим паче на сучасному етапі розвитку економіки ризик збитковості фірми внаслідок невдало розподілених коштів зростає через перенасичість ринку конкурентами, та постійним підвищенням вимог споживачів.

 

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ВАТ «НАДВІРНЯНСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 12655»

 

У розділі 2 наведена основна інформація про об’єкт нашого дослідження, його сферу діяльності, фінансово-економічні показники. Не менш важливим є також аналіз джерел формування прибутку та процесу управління ним, що дозволяє зрозуміти слабкі ланки в досліджуваному підприємстві