Поняття національної свідомості

ВСТУП

Актуальність обраної теми.

?

Об’єкт дослідження: національна свідомість підлітків.

Предметом дослідження: процес формування основ нац свідомості у підлітковому віці.

Мета дослідження: теоретичне вивчення і емпіричне дослідження формування національної свідомості в підлітковому віці.

Для досягнення поставленої мети ставилися такі завдання дослідження:

1. Здійснити аналітичний огляд сучасної проблеми національного виховання учнів;

2. Вивчити психологічні особливості формування національної свідомості;

3. Здійснити підбір методик та експериментально дослідити проблему;

4. Здійснити аналіз та інтерпретацію емпіричного дослідження.

Аналіз теоретичних досліджень свідчить, що проблема виховання національної самосвідомості досліджувалася різними авторами. Так, у ряді наукових робіт відображено важливі аспекти означеної проблеми: психологічні чинники генезису національної свідомості особистості (А. Березін), теоретико-методичні засади та педагогічні умови формування національної самосвідомості (В. Борисов, А. Фрідріх), засоби та умови виховання національної самосвідомості учнів різного віку (Р. Береза, О. Білас, Г. Гуменюк, І. Єгорова, Р. Осипець, В. Чорнобай), формування національної самосвідомості у творчій спадщині видатних українських діячів культури та освіти кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Н. Мещерякова). Проблемі становлення національної самосвідомості та національного виховання сучасної молоді в умовах розбудови української державності присвячені наукові дослідження М. Боришевського, О. Вишневського, П. Ігнатенка, Н. Кузьменко, В. Постового, О. Сухомлинської та ін. Питання змісту виховання національної самосвідомості викладені у працях Г. Ващенка, О. Докукіної, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, Д. Тхоржевського, П. Щербаня. Окремі аспекти і напрями позашкільної освіти і виховання, проблеми організації виховного процесу в позашкільних навчальних закладах розкрито в роботах О. Биковської, В. Вербицького, Т. Гавлітіної, Л. Ковбасенко, О. Литовченко, В. Мачуського, Р. Науменко, В. Редіної. Однак вказані праці не цілком розкривають проблему виховання національної самосвідомості учнів.

У роботі використовувались наступні методики:

?

База дослідження: експериментальне дослідження проводилось на базі Новоселицького НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., ліцей» Хмельницької області, Полонського району, села Новоселиця. У дослідженні брали участь 16 учнів з 8-х класів.

Структура курсової роботи: дослідження складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Національна свідомість - розуміння кожною особистістю, усім народом багатогранних аспектів свого національного буття в минулому, сьогодні і в майбутньому. Національна свідомість створює умови для глибокого розуміння потреб, інтересів свого народу на всіх етапах його історичного розвитку. Завдяки національній свідомості особистість глибше розуміє свій народ, його культуру й духовність, а також свої якості, здібності й можливості, виробляє основні напрямки своєї діяльності, визначає й успішно утверджує свою життєву позицію.

Повноцінну, ціннісну, національно свідому особистість з почуттям власної гідності, з високими моральними якостями можливо виховати тільки завдяки правильно організованій системі вивчення національних ідеалів, традицій, звичаїв. А ця система має формуватись з національного світогляду, філософії народу, національної ідеології.

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми формування національної свідомості підлітків в умовах сучасної України

Поняття національної свідомості.

Еволюція людства - це процес розвитку наукових, загальнокультурних, освітніх знань, які отримують люди завдяки певній системі освіти.

В усі часи і для всіх народів актуальною була проблема виховання підростаючого покоління. Насамперед, формування свідомості та самосвідомості особистості.

Спробуємо розглянути та проаналізувати суть цих понять з точки зору різних наук.

З психологічної точки зору свідомість - це:

1) вищий рівень психічного відображення і саморегуляції; звичайно вважається властивим тільки людині як суспільно-історичній істоті;

2) думки і почуття, що індивід усвідомлює в будь-який даний момент.

Свідомість будь-якого індивіда унікальна, але не довільна - вона обумовлена зовнішніми, відносно свідомості факторами і завжди носить суспільно-історичний характер.

За Зігмундом Фрейдом, свідомість - одна з трьох систем психіки, яка включає в себе лише те, що усвідомлюється в кожен момент часу. Основна роль свідомості - роль органа відчуттів для сприйняття психічних якостей, головним чином - для сприйняття зовнішніх подразнень, а також почуттів задоволення і невдоволення, що можуть виникати лише всередині психіки.

В «Українському педагогічному словнику» Гончаренка знайдено інше тлумачення терміну «свідомість»: це властивий людині спосіб ставлення до світу через суспільно вироблену систему знань, закріплених у мові. Свідомість виникає тільки в суспільстві. Завдяки свідомості людина накреслює більш чи менш віддалену мету своєї діяльності, регулює свою поведінку, впливає на поведінку інших людей.

Філософи стверджують, що свідомість - властивий людині спосіб відношення до світу через суспільно-виробничу систему знань, закріплених у мові, в усіх її смислах і значеннях; найвища форма відображення матерії. За своєю природою свідомість є властивістю високоорганізованої матерії людського мозку. Ця властивість полягає в створенні суб'єктивних образів об'єктивного світу, в одержанні, зберіганні й переробці інформації, у виробленні програми.

Складові національної свідомості:

- сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього;

- усвідомлення національно-етнічної належності;

- ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти;

- ставлення до представників інших націй і національностей;

- патріотичні почуття та патріотична самосвідомість;

- усвідомлення національно-державної спільності.