Роль вікових факторів в патології

1.8.1. Геронтологія це:

А. Наука про старіння

В. Наука про хвороби осіб похилого віку

С. Наука про хвороби осіб старечого віку

Д. Наука про хвороби дитячого віку

Е. Наука про хвороби осіб похилого і старечого віку с. 165

 

1.8.2. Будь який організм з моменту виникнення і протягом усього життя аж до настання смерті послідовно проходить такі етапи:

А. Ембріональний, постембріональний, зрілість, старість, смерть

В. Постембріональний, ембріональний, зрілість, старіння, смерть

С. Постембріональний, зрілість, старіння, смерть

Д. Зрілість, старіння, смерть

Е. Ембріональний, постембріональний, зрілість, старіння с. 164

 

1.8.3. Старіння – це процес, який характеризується:

А. Прогресуючим зниженням всіх функцій організму після досягнення зрілості

В. Зниженням репаративної функції сполучної тканини

С. Ендокринною дисфункцією

Д. Недостатньою функцією статевих залоз

Е. Змінами зі сторони серцево-судинної системи с. 164

 

1.8.4. Регресивні процеси у нервових клітинах людей похилого і старечого віку проявляються:

А. Збільшенням кількості гліальних елементів у деяких шарах кори головного мозку

В. Збільшенням швидкості проведення нервового імпульсу

С. Зниженням в тілі нейронів пігментної речовини – ліпофусцину

Д. Посиленим розпадом мієлінової оболонки нервових волокон

Е. Посиленням синтезу медіаторів у нервових закінченнях с. 168

 

1.8.5. Вікові зміни проявляються у порушенні складних функцій психічної діяльності, які приводять до:

А. Пониженої здатності до навчання

В. Підвищеної критичності

С. Клаустрофобії

Д. Раптової зміни настрою

Е. Немотивованої агресії с. 168

 

1.8.6. Вікові зміни, на думку багатьох дослідників, викликані зміною функцій центрального регулятора гомеостазу:

А. Гіпоталамо-гіпофізарної системи

В. Імунної системи

С. Нервової системи

Д. Серцево-судинної системи

Е. Ендокринної системи с. 168

 

1.8.7. Вікова дисфункція гіпоталамусу є визначальною у виникненні порушень насамперед:

А. Ендокринної системи

В. Імунної системи

С. Нервової системи

Д. Серцево-судинної системи

Е. Системи крові с. 168

 

1.8.8. Старіння призводить до істотних порушень функції ендокринної системи. Найпомітніші зміни стосуються:

А. Ослаблення функції статевих залоз

В. Порушенням взаємозв’язку гіпофіз-наднирники

С. Ослабленням діяльності щитоподібних залоз

Д. Зменшенням відповіді наднирників на тропні гормони гіпофізу

Е. Зниження реакційної здатності тканин с. 168-169

 

1.8.9. При старінні внаслідок зниження функціональних можливостей підшлункової залози, порушується забезпечення організму:

А. Інсуліном

В. Гормонами

С. Вітамінами

Д. Мікроелементами

Е. Білками с. 169

 

1.8.10. Наслідком вікової дисфункції підшлункової залози є пригнічення рівня інсуліну у крові, що приводить до порушення:

А. Вуглеводного і ліпідного обміну

В. Водно-мінерального обміну

С. Мінерального обміну

Д. Білкового обміну

Е. Основного обміну с.

 

1.8.11. Зміни зі сторони вилочкової залози проявляються:

А. Зменшенням розмірів і функціональної активності з моменту статевого дозрівання

В. Зменшенням розмірів і функціональної активності у зрілому віці

С. Зменшенням розмірів і функціональної активності у похилому віці

Д. Зменшенням розмірів і функціональної активності у старечому віці

Е. Зменшенням розмірів і функціональної активності з моменту народження с. 169

 

1.8.12. Вікові зміни у структурі вилочкової залози пов’язані із:

А. Зменшенням кількості лімфоцитів та епітеліоретикулоцитів

В. Збільшення кількості лімфоцитів

С. Зменшенням кількості епітеліоретикулоцитів

Д. Збільшенням тілець Гассаля

Е. Появою острівкових клітин Лангенгарса с. 169

 

1.8.13. З віковими змінами імунної системи пов’язують:

А. Підвищену чутливість до інфекцій

В. Втрату імунологічної толерантності

С. Гіперфункцію імунної системи

Д. Резистентність до новоутворів

Е. Підвищення комплементарної активності сироватки крові с. 170

 

1.8.14. Зміни імунної системи при старінні характеризуються:

А. Імунною недостатністю і аутоімунністю

В. Гіперфункцією імунної системи

С. Підвищенням комплементарної активності сироватки крові

Д. Підвищенням фагоцитарної активності системи мононуклеарних фагоцитів

Е. Втратою імунологічної толерантності с. 169

 

1.8.15. Старечий організм є особливо уразливим до дії токсичних речовин, що пов’язано з порушенням механізмів детоксикації, які проявляються:

А. Зниженням антитоксичної функції печінки

В. Зниженням жовчоутворювальної функції печінки

С. Зниженням жовчовидільної функції печінки

Д. Зниженням обміну гормонів і біологічно активних речовин у печінці

Е. Підвищенням фагоцитарного кліренсу печінки с. 170

 

1.8.16. Згідно теорії акад. О.О.Богомольця вік людини визначається зміною стану її сполучної тканини. Як саме будуть проявлятися ці зміни на органному рівні організму?

А. Збільшується кількість сполучної тканини у різних органах: печінці, серці, нирках

В. Зменшується кількість клітин сполучної тканини – фібробластів, макрофагів, тканинних базофілів

С. Зменшується вміст структурних глікопротеїдів і протеогліканів

Д. Порушується структурний компонент сполучної тканини – колаген

Е. Підвищується інтенсивність обміну колагену с. 170

 

1.8.17. Відомо, що загоєння ран, зростання кісток після перелому та інші відновні процеси у старечому віці відбуваються повільніше. З чим це можна пов’язати?

А. Пониження репаративної функції сполучної тканини

В. Пониженням інтенсивності обміну речовин

С. Посиленням фагоцитарної активності системи мононуклеарних фагоцитів

Д. Посиленням фагоцитарного кліренсу печінки

Е. Підвищеною реактивністю сполучної тканини с. 170

 

1.8.18. Збільшення з віком “старечого” колагену пояснюється:

А. Утворенням в місцях ушкодження міжмолекулярних зв’язків-зшивок

В. Збільшенням кількості клітин сполучної тканини

С. Підвищенням інтенсивності обміну колагену

Д. Підвищенням біосинтезу колагену

Е. Посиленням антигенних властивостей колагену с. 170

 

1.8.19. Збільшення з віком “старечого” колагену на органному рівні організму призводить до:

А. Склерозу органів

В. Артеріальної гіперемії органів

С. Венозної гіперемії органів

Д. Ішемії органів

Е. Всіх перерахованих ознак с. 170

 

1.8.20. Порушення мінералізації кісток, суглобів і міжхребцевих хрящів з віком зумовлює:

А. Старечу поставу

В. Втрату маси тіла

С. Збільшення маси тіла

Д. Зниження росту

Е. Випадіння зубів с. 170

 

1.8.21. У зв’язку із старінням організму вікових змін зазнає і система кровообігу. Порушення зі сторони серця характеризуються:

А. Зменшенням хвилинного об’єму серця і сили скорочення шлуночків

В. Гіпоксичним некрозом міокарда

С. Збільшенням хвилинного об’єму серця і сили шлуночків

Д. Фібриляцією шлуночків

Е. Гострою серцевою недостатністю с. 171

 

1.8.22. Експериментами Л. Хейфліка доведено, що тривалість життя всіх біологічних видів обмежена генетично. Яка кількість подвоєнь клітинної маси ембріональних фібробластів новонародженого притаманна людині?

А. 50 подвоєнь клітинної маси

В. 100 подвоєнь клітинної маси

С. 25 подвоєнь клітинної маси

Д. 150 подвоєнь клітинної маси

Е. Необмежена кількість подвоєнь с. 172

 

1.8.23. Прояви старіння характеризуються змінами у короткоживучих необоротно постмітотичних клітинах, до яких належать і нейтрофільні гранулоцити. До яких порушень призводять ці зміни?

А. Зниження фагоцитарної активності

В. Підвищення фагоцитарної активності

С. Ядерним зсувом нейтрофільних гранулоцитів вліво

Д. Ядерним зсувом нейтрофільних гранулоцитів вправо

Е. Порушенням лейкопоезу с. 173

 

1.8.24. Довгоживучі необоротно мітотичні клітини організму функціонують:

А. Впродовж усього життя

В. Тільки в ембріональному періоді

С. Тільки на першому році життя

Д. Тільки у підлітковому віці

Е. Тільки у зрілому віці с. 173

 

1.8.25. Процес старіння клітин супроводжується:

А. Зміною структури ядра

В. Збільшенням кількості мітохондрій і мікросом

С. Збільшенням кількості рибосом

Д. Стоншенням плазматичної мембрани

Е. Всіма перерахованими ознаками с. 174

 

1.8.26. Що є причиною зниження мембранного потенціалу і пов’язаних з ним функцій збудливості і провідності у старіючій клітині?

А. Зменшення внутрішньоклітинного вмісту калію

В. Зменшення фосфорних сполук

С. Зменшення АТФ і креатинінфосфатази

Д. Зниження синтезу лецитину

Е. Нагромадження ліпофусцину с. 174

 

1.8.27. Зменшення кількості рибосом у старіючій клітині призводить до:

А. Зниження синтезу білка

В. Збільшення фосфорних сполук

С. Збільшення АТФ і креатинінфосфатази

Д. Збільшення синтезу білка

Е. Втрати контролю за синтезом колагену с. 174

 

1.8.28. Процес старіння охоплює всі клітини що приводить до нагромадження в організмі речовин не притаманних для молодого віку. Такими речовинами є:

А. Ліпофуецин, амілоїд, гемосидерин

В. Меланін, колаген, ліпофуецин

С. Колаген, амілоїд, гемосидерин

Д. Гемосидеран, меланін, колаген

Е. Гіалін, колаген, меланін с. 174

 

1.8.29. Що є причиною зменшення розчинності молекули колагену у зв’язку із віком?

А. Збільшення кількості міжмолекулярних зв’язків

В. Утворення поперечних зв’язків між молекулами

С. Збільшення кількості фетального колагену типу ІІІ

Д. Порушення співвідношення між колагеном та іншими елементами сполучної тканини

Е. Вікове порушення архітектоніки колагену с. 174

 

1.8.30. Вікові зміни судин проявляються:

А. Зниженням еластичності судинної стінки

В. Наявність в стінці судин фетального колагену

С. Появою в стінці судин проколагену

Д. Появою в стінці судин ліпофуецину

Е. Появою в стінці судин гемосидерину с. 171

 

1.8.31. Оцінка біологічного віку людини базується на:

А. Всіх перерахованих ознаках

В. Стані серцево-судинної системи

С. Дихальної системи

Д. Нервової системи

Е. Здатності переносити фізичні навантаження с. 176

 

1.8.32. Який із перерахованих синдромів, характеризується швидким розвитком змін організму, що нагадують старечі:

А. Синдром Гетчинсона-Гілфорда

В. Синдром Марфана

С. Синдром Клайнфельтера

Д. Синдром Ротора

Е. Синдром Віскотта-Олдрича с. 176

 

1.8.33. Характерним для синдромів Вернера і Гетчинсона-Гілфорда є:

А. Патологічні зміни сполучної тканини

В. Виникнення пухлин мезенхімального походження

С. Розвиток цукрового діабету

Д. Затримка росту

Е. Смерть в дитячому віці с. 177

 

1.8.34. Синдроми які характеризуються прискореним старінням називаються:

А. Прогерією

В. Геріатрією

С. Геронтологією

Д. Гетерохронністю

Е. Гетеротопністю с. 176

 

1.8.35. Синдром Вернера – патологічний стан, що характеризується швидким розвитком змін організму, які нагадують старечі. Перші симптоми цього захворювання проявляються:

А. У 15 – 25 років

В. У перші місяці життя

С. У перший рік життя

Д. У 30 – 40 років

Е. У ранньому шкільному віці с. 176

 

1.8.36. Який із перерахованих синдромів характеризується початком змін, що нагадують старечі?

А. Синдром Вернера

В. Синдром Маркіо

С. Синдром Дресслера

Д. Синдром Крічлера-Найяра

Е. Синдром Іценко Кушінга с. 176

 

1.8.37. Який із перерахованих синдромів характеризується старечими змінами, що починаються у перший рік життя?

А. Синдром Гетчинсона-Гілфорда

В. Синдром Фанконі

С. Синдром Дубіна-Джонсона

Д. Синдром Марганьї-Адамса-Стокса

Е. Синдром Чедіакі-Хігасі с. 176

 

1.8.38. Для якого з перерахованих синдромів характерне прискорене старіння і висока частота виникнення пухлин мезенхімного походження?

А. Синдром Вернера

В. Синдром Гетчинсона-Гілфорда

С. Синдром Золінгера-Еллісона

Д. Синдром Гурлер

Е. Синдром Броун-Секара с. 176-177

 

1.8.39. Синдром Гетчинсона-Гілфорда – рідкісне аутосомно-рецесивне захворювання дитячого віку. Перші ознаки якого проявляються:

А. У перший рік життя

В. Відразу після народження

С. У перший місяць життя

Д. У ранньому шкільному віці

Е. У підлітковому віці с. 176

 

1.8.40. Смерть при синдромі Гетчинсона-Гілфорда найчастіше виникає внаслідок:

А. Інфаркту міокарда

В. Гострого лейкозу

С. Цирозу печінки

Д. Інсульту

Е. Гострої ниркової недостатності с. 176

 

1.8.41. Фібробласти від хворих на прогерію погано ростуть у культурі, що пов’язано із:

А. Порушенням синтезу ДНК

В. Збільшенням синтезу ферментів

С. Нагромадженням відходів метаболізму

Д. Утворенням первинних вільних радикалів

Е. Активацією фосфоліпази А₂ с. 177

 

1.8.42. Деякі риси, що нагадують старіння, можуть бути також у людей з аномаліями статевих хромосом. Наприклад при синдромі:

А. Шерешевського-Тернера

В. Іценка-Кушінга

С. Гетчинсона-Гілфорда

Д. Вернера

Е. Луї-Барр с. 177

 

1.8.43. Найсерйознішим наслідком при старінні на молекулярно-клітинному рівні організму, згідно однієї з гіпотез є:

А. Ушкодження молекул ДНК і порушення синтезу нуклеїнових кислот

В. Збільшенням вмісту холестерину у ліпідному бішарі плазматичної мембрани

С. Посилена дифузія іонів Na⁺ і K⁺ крізь плазматичну мембрану

Д. Надмірне надходження іонів кальцію в цитоплазму

Е. Активація фосфоліпази А₂ с. 177

 

1.8.44. Грубі вікові зміни у генетичному апараті клітини пов’язані із:

А. Мутацією

В. Атрофією

С. Дегенерацією

Д. Некрозом

Е. Аутолізом с. 177

 

1.8.45. Антиоксидантний захист генетичного апарату клітини проявляється:

А. Репарацією ДНК

В. Зміною конформації ДНК

С. Транскрипцією ДНК

Д. Трансляцією ДНК

Е. Реплікацією ДНК с. 177

 

1.8.46. Антиоксидантний захист молекули ДНК проявляється:

А. Контролем появи аномальних білків

В. Розривом нековалентних зв’язків білкових молекул

С. Зміною спадкових властивостей білкових молекул

Д. Зміною структури ДНК

Е. Денатурацією білкових молекул с. 177

 

1.8.47. Відомо, що позитивний ефект в боротьбі із старінням можна досягти за допомогою введення антиоксидантів, дія яких полягає:

А. У запобіганні накопичення вільних радикалів

В. У вільнорадикальному окисненні речовин

С. У дисмутації супероксидних радикалів

Д. У появі гідроперекисних радикалів

Е. У появі активних форм кисню (АФК) с. 180

 

1.8.48. Експериментальні дослідження на тваринах доказали, що процеси старіння можна загальмувати з допомогою введення антиоксидантів. Які із перерахованих нижче речовин при введенні проявляють антиоксидантну дію?

А. Токоферол

В. СОД

С. Каталаза

Д. Пероксидаза

Е. Глутатіон с. 180

 

1.8.49. Обмеження раціону вважають на даний час одним із найефективніших способів сповільнення вікових змін організму, але застосування його в молодому віці викликає обгрунтовані заперечення, оскільки це приводить до:

А. Зниження резистентності

В. Зниження не специфічної реактивності

С. Зниження специфічної реактивності

Д. Перебудови терморегуляції

Е. Підвищення механізмів адаптації с. 180

 

1.8.50. На сьогодні розроблено декілька методів, які дозволяють подовжити життя пойкілотермних тварин. Один із них:

А. Гіпотермія

В. Гіпертермія

С. Гіпоксія

Д. Гіпокінезія

Е. Гіпероксія с. 180