Глава 6 Розробка нафтових родовищ

Режими нафтових покладів

Характер прояву пластової енергії, яка рухає нафту у пласті до вибоїв свердловин і зале­жить від природних умов та заходів впливу на пласт, називають режимом покладу.

За домінуванням тієї або іншої пластової енергії виділяють п'ять основних режимів ро­боти нафтових покладів: активний водонапірний режим; пружноводонапірний режим; га­зонапірний, або режим газової шапки; режим розчиненого газу; гравітаційний режим.

Слід зауважити, що перші три режими є режимами витиснення, а останні два - режи­мами виснаження.

Водонапірний режим. Головним джерелом пластової енергії є напір законтурних або підошовних пластових вод, який забезпечує рух нафти в пластах до вибоїв видобувних свер­дловин. Водонапірний режим проявляється у покладах з високими фільтраційними власти­востями (висока проникність колекторів, низька в'язкість нафти, однорідність пластів) та надійним гідродинамічним зв'язком нафтової частини покладу з водонапірною системою.

Нафтові родовища, які мають активний водонапірний режим, розробляються найбільш ефективно. При цьому досягається висока нафтовіддача та найбільш високі економічні по­казники.

На родовищах України водонапірний режим наявний на родовищах Дніпровсько-До-нецької западини, особливо в її північно-західній частині.

Коефіцієнт нафтовіддачі пластів на водонапірному режимі, за літературними даними, може досягати 0,6 - 0,8.

Пружноводонапірний режим формується у покладах, які характеризуються недо­статнім гідродинамічним зв'язком нафтоносної частини із законтурною водоносною обла­стю. Головним джерелом пластової енергії служать пружні сили води, нафти, породи, які стиснуті у земних надрах, та напір законтурних або підошовних вод.

Пружноводонапірний режим характерний для покладів порівняно значних розмірів, що оточені досить великими водонапірними системами при значних відстанях до контуру жив­лення. Важливу роль у його проявах відіграють значна неоднорідність та низькі колек-торські властивості пласта, підвищена в'язкість нафти.

Коефіцієнт нафтовіддачі пластів в умовах пружноводонапірного режиму може досягати значень 0,4 - 0,7 і залежить від різниці між пластовим тиском та тиском насичення.

Газонапірний режим (режим газової шапки). Головними джерелами пластової енергії у даному випадку є напір газу газової шапки та пружність газу, розчиненого у нафті. Він ха­рактерний для нафтових покладів з відносно великою газовою шапкою або для газових по­кладів з нафтовою облямівкою.

Коефіцієнт нафтовіддачі пластів при газонапірному режимі (при великих об'ємах нагнітання газу) становить 0,1 -0,4.

Режим розчиненого газу розвивається при зниженні пластового тиску нижче тиску на­сичення і в першу чергу у замкнутих покладах (літологічне запечатаних, тектонічно екра­нованих). Цей режим проявляється також у випадках погіршених колекторських властиво­стей продуктивної товщі в приконтурних зонах після зниження пластового тиску нижче ти­ску насичення у будь-яких покладах, а також у випадку відсутності гідродинамічного зв'язку нафтової частини з водоносною областю. Головним джерелом пластової енергії є газ, який виділяється із нафти.

Розробка нафтових родовищ на режимі розчиненого газу малоефективна з огляду низь­кої нафтовіддачі. Коефіцієнт нафтовіддачі при цьому режимі становить від 0,05 до 0,3, а на родовищах Передкарпаття - 0,1 - 0,16.

Гравітаційний режим. Після зниження пластового тиску до незначних величин (част­ки, рідко одиниці мегапаскаль) та виділення з нафти газу в пласті починають проявлятись гравітаційні сили, під дією яких нафта переміщується в напрямку понижених частин пла­ста і до вибоїв свердловин. Тоді у покладах проявляються сили гравітації та починає розви-, ватися гравітаційний режим. При цьому режимі нафта під дією сили тяжіння рухається в пласті до вибоїв свердловин.

Коефіцієнт нафтовіддачі на цьому режимі незначний і не перевищує 0,1—0,15.

На гравітаційному режимі розробляються нафтові родовища в Передкарпатті — Борис-лавське, Ріпнянське, Стрільбицьке, Битківське (складка "Старий Промисел") та ін.