Теоретичні основи фільтрації

Процес фільтрації наближено можна описати рівнянням Дарсі:

,

де: V – об‘єм фільтрату переміщеного через пористу мембрану за час τ;

s – площа фільтру;

ΔP – перепад тиску;

η – в’язкість фільтрату;

l - товщина фільтру;

k – коефіцієнт проникливості фільтру.

Тобто, об‘ємна швидкість V/τ фільтрації буде залежати від різниці тиску по обидві сторони пористої мембрани, в’язкості фільтрату і від властивостей самої мембрани, тобто її площі, товщини і проникливості. При стаціонарному фільтруванні, коли ΔP/ l = const, об‘ємна швидкість фільтрування є сталою і її величина визначається проникливістю фільтру k. Основною функціональною характеристикою фільтру є його питома продуктивність G, яка рівна: .

Величина, обернена до коефіцієнту проникливості характеризує опір фільтрувальної мембрани. Для отримання заданої продуктивності фільтрування потрібно, враховуючи опір фільтру, створити необхідний для цього перепад тиску.

Перепад тиску при фільтруванні створюють:

A. Шаром суспензії над фільтром. Цим способом можна забезпечити перепад тиску до 50 кПа.

B. Зниженням тиску під мембраною фільтру. Такий спосіб фільтрації називають фільтруванням під вакуумом, при цьому досягають перепад тисків до 90 кПа.

C. Збільшенням тиску над поверхнею суспензії (фільтрування під тиском), можна досягнути перепаду тиску до 300 кПа.

Фільтрувальна здатність мембран зумовлена їх пористою структурою і визначається кількістю наскрізних капілярів (пор), їх розмірами та ступенем кривизни. Тому коефіцієнт проникливості фільтру залежить від його структурних характеристик: розміру пор, кількості пор на одиниці площі, розподілу пор за розмірами. Сучасні технології дозволяють виготовляти фільтри з чітко каліброваними діапазонами пор і розмірами до декількох ангстрем. Це дозволяє методом фільтрування розділяти частинки різних форм та розмірів, включно до макромолекул.

В залежності від розмірів частинок, які потрібно відфільтрувати, в лабораторному аналізі розрізняють:

1. Макрофільтрацію (препаративне фільтрування);

2. Мікрофільтрацію (мембранне фільтрування);

3. Ультрафільтрацію.

 

Макрофільтрація.

Макрофільтрацію використовують в основному для розділення крупно дисперсних суспензій з розміром частинок до 1 мкм. При цьому використовують обеззолені і (або) обезжирені паперові фільтри, фільтрувальні лійки та фільтрувальні тиглі.

Паперові фільтри в залежності від їх маркування мають такі характеристики:

1. “Червона стрічка” – швидко фільтруючі. Діаметр пор до 10 мкм. Використовують для розділення аморфних осадів.

2. “Біла стрічка” – середньо фільтруючі. Діаметр пор до 3,5 мкм. Використовують для розділення грубо кристалічних осадів.

3. “Синя стрічка” – повільно фільтруючі. Діаметр пор від 1 до 2,5 мкм. Використовують для фільтрування дрібнокристалічних осадів.

4. “Жовта стрічка” – обезжирені середньо фільтруючі фільтри.

При використанні паперових фільтрів перепад тисків створюється стовпчиком фільтруючої суспензії, тобто гідростатично. На швидкість фільтрації суспензій, за допомогою паперових фільтрів, істотно впливають ряд факторів та умов фільтрування: товщина шару осаду на поверхні фільтру; здатність частинок суспензії забивати пори фільтру; зміна висоти стовпа суспензії над фільтром

Для гарячого фільтрування і фільтрування під тиском або вакуумом використовують фільтрувальні лійки та фільтрувальні тиглі, які мають скляні або керамічні фільтруючі пластини – нутч-фільтри. Для виконання аналітичних робіт використовують нутч-фільтри чотирьох типів, які відповідно до своїх номерів мають такі характеристики:

1. № 1 – рихлий. Діаметр пор» 90 – 150 мкм. Використовують для фільтрування грубих осадів;

2. № 2 – ущільнений. Діаметр пор в межах 40 – 90 мкм. Відфільтровують грубокристалічні осади;

3. № 3 – щільний. Діаметр пор в межах 15 – 40 мкм. Відфільтровують дрібнокристалічні осади;

4. № 4 – дуже щільний. Діаметр пор в межах 5 – 15 мкм. Фільтрують найдрібніші осади.

Фільтрувальні тиглі витримують температуру до 300°С, їх керамічні фільтруючі пластини механічно стійкі і хімічно інертні, що дозволяє проводити фільтрування в жорстких умовах та агресивних середовищах.

Мікрофільтрація.

Мікрофільтрація або мембранне фільтрування проводять на спеціальних мембранних фільтрах, які найчастіше виготовляють з нітроцелюлози або скловолокна. Розмір пор в таких мембранах знаходиться в межах від 0,01 до 8,0 мкм. Найчастіше використовуються мембранні фільтри з діаметром пор приблизно 0,45 мкм. Пори фільтру не круглі, а неправильної форми і займають до 80% площі поверхні. Кожен тип фільтру характеризується діапазоном розміру пор та розподілом пор за розмірами.

В залежності від умов фільтрування використовують мембранні фільтри, виготовлені з різних за властивостями матеріалів. Так для багатьох органічних розчинників, з якими реагує нітроцелюлоза, використовують фільтри виготовлені з ацетату целюлози, нейлону або полівінілхлориду. При температурному фільтруванні або фільтруванні під тиском (вакуумом) використовують фільтри із скловолокна.

За допомогою мембранного фільтрування розділяють такі гетерогенні системи як дрібнодисперсні суспензії, золі, та дисперсні ліозолі. У фармацевтичних дослідженнях мембранну фільтрацію також використовують для очищення білкових та інших органічних полімерних препаратів. Мембранною фільтрацією можна очистити середовище від бактерій та вірусів і таким чином досягнути стерильності.

Ультрафільтрація.

Під ультрафільтрацією розуміють процес розділення одних молекул від інших. Для цього використовують спеціальні напівпроникні мембрани, які часто характеризують не розмірами пор, а здатністю пор пропускати молекули певної молекулярної маси. Такі напівпроникні мембрани можуть являти собою дуже тонкі (товщиною 0,1 – 1,0 мкм) полімерні плівки або порожнисті скляні волокна. Найбільш поширеними методами ультрафільтрації є молекулярна фільтрація і гель-фільтрація.

Молекулярна фільтрація.

Внаслідок дуже малих розмірів пор мембран (10 – 100 Å) молекулярну фільтрацію проводять під тиском. При виготовленні молекулярних фільтрів тонку напівпроникну мембрану наносять на більш товсту (200 – 300 мкм) губчасту структуру, що робить фільтр стійким до механічних навантажень. Найчастіше використовують мембранні фільтри діафло, які мають діапазон пор, що пропускають речовини молекулярною масою від 6000 до 14000 D.

Молекулярне фільтрування проводять в спеціальних камерах, де по обидві сторони каліброваного фільтру діафло створюють градієнт регульованого тиску.

Камери таких пристроїв мають спеціальні мішалки, які не дозволяють забиватись порам фільтру, а це дозволяє проводити ультрафільтрацію безперервно і відфільтровувати значні об`єми проб.

Гель-фільтрація.

Метод гель-фільтрації базується на тому, що компоненти розчинів з різною молекулярною масою по різному дифундують в середину гранул пористого гелю. Для гель-фільтрації використовують спеціальні зернисті гелі на основі декстрину – сефадекси, або на основі агарози – сефарози. Зерна сефадексів мають пори, через які гель може вбирати з розчину речовини з відповідними розмірами молекул. Оскільки розділення проходить на основі явища відсіювання за розмірами частинок, то такі гелі називають молекулярними ситами. Розміри пор молекулярного сита визначають інтервал молекулярних мас речовин, які можна розділити на даному типі гелю.

Гель-хроматографічне розділення проводять на спеціальних колонках. Колонку заповняють, попередньо приготовленою, суспензією сефадексу на відповідному розчиннику. Розчинник підбирають так, щоб в ньому розчинялись усі компоненти проби яку розділяють.

На поверхню суспензії нашаровують пробу і колонку починають повільно промивати розчинником. Макромолекули настільки великі, що не можуть проникати в зерна гелю і проходять через колонку із струменем рідини. А молекули низькомолекулярних сполук, в наслідок своїх малих розмірів, дифундують через пори в гель і їх рух уповільнюється. Отже лінійна швидкість руху макро- і мікромолекул вздовж колонки буде різною, що приводить до їх розділення.

 

Завдання для контрольної роботи

1. Методи визначення густини лікарських засобів.

2. Методи визначення в¢язкості лікарських засобів.

3. Теоретичні основи седиментації та центрифугування.

4. Методи центрифугування та їх використання у фармацевтичному аналізі.

5. Методи фільтрування та їх використання у фармацевтичному аналізі.

6. Теоретичні основи хроматографії.

7. Методи адсорбційної хроматографії.

8. Методи розподільчої хроматографії.

9. Теоретичні основи потенціометрії.

10. Методи потенціометричного титрування.

11. Теоретичні основи кондуктометрії.

12. Методи кондуктометричного титрування.

13. Характеристика індикаторних електродів.

14. Характеристика електродів порівняння.

15. Теоретичні основи люмінесценції.

16. Методи флюоресцентного аналізу у фармацевтичному аналізі.

17. Загальна характеристика оптичних методів аналізу.

18. Теорія фотометричного методу.

19. Класифікація методів фотометричного аналізу.

20. Теорія методу однопроменевої фотометрії.

21. Теорія методу порівнювання інтенсивностей світлових потоків.

22. Теорія методу вирівнювання світлових потоків.

23. Нефелометричний метод.

24. Турбідиметричний метод.

25. Рефрактометричний метод.

26. Поляриметричний метод.

27. Загальна теорія емісійного спектрального аналізу.

28. Якісний емісійний аналіз.

29. Кількісний емісійний аналіз.

30. Апаратура, що використовується в оптичному спектральному аналізі.

31. Атомно-абсорбційний аналіз.

32. Радіоспектральний аналіз, загальні принципи.

33. Метод електронного парамагнітного резонансу.

34. Метод ядерного магнітного резонансу.

35. Мас-спектрометрія та її теоретичні основи.

36. Термогравіметрія. Термоваги.

37. Кріоскопічні методи визначення чистоти речовин.

38. Радіохімічні методи аналізу.

39. Метод ізотопного розведення.

40. Метод радіометричного титрування.

41. Що таке фізична величина, її значення, розмірність та її одиниця?

42. Як систематизуються фізичні величини?

43. Що таке вимірювання, як вони класифікуються?

44. Який алгоритм вимірювальної процедури?

45. Засоби вимірювальної техніки та їх класифікація.

46. Зміст і етапи обробки даних при вимірюваннях.

47. Нормовані метрологічні характеристики засобів вимірювання та їх призначення.

48. Похибки засобів вимірювань: інструментальні і методичні похибки; основна і додаткова похибки засобів вимірювань.

49. Похибки засобів вимірювань: статичні і динамічні похибки; систематичні, прогресуючі і випадкові похибки.

50. Похибки засобів вимірювань: похибки адекватності і градуювання; смуга похибок, реальна і номінальна характеристики засобів вимірювань.

51. Похибки засобів вимірювань: абсолютна, відносна і приведена похибки засобу вимірювань.

52. Апріорний і апостеріорний методи оцінки похибок, їх загальна характеристика.

53. Похибки вимірювання, сумування випадкових похибок при відсутності і наявності кореляції між складовими похибок.

54. Похибки вимірювання, сумування систематичних не виключених строго постійних і умовно постійних похибок.

55. Критерій порівнювання випадкових і систематичних похибок вимірювання та запис результатів вимірювання в залежності від співвідношення між цими похибками.

56. Етапи одержання та обробки даних при прямих однократних вимірюваннях з точною оцінкою похибок.

57. Етапи одержання та обробки даних при прямих однократних вимірюваннях з наближеною оцінкою похибок.

58. Обробка даних при прямих однократних вимірюваннях з апріорною оцінкою похибок.

59. Алгоритм обробки результатів спостережень при прямих багатократних вимірюваннях.

60. Методика перевірки виборок, при прямих багатократних вимірюваннях, на наявність грубих похибок (промахів) з метою їх виключення із даної вибірки.

61. Розрахунок довірчих границь випадкової похибки при прямих багатократних вимірюваннях у випадку нормального закону розподілу.

62. Розрахунок довірчих границь випадкової похибки при прямих багатократних вимірюваннях у випадку експоненціального закону розподілу (Лапласа).

63. Розрахунок довірчих границь випадкової похибки при прямих багатократних вимірюваннях у випадку рівномірного закону розподілу.

64. Розрахунок довірчих границь випадкової похибки при прямих багатократних вимірюваннях у випадку засміченого нормального закону розподілу.

65. Розрахунок довірчих границь випадкової похибки при прямих багатократних вимірюваннях у випадку наближено нормального закону розподілу.

66. Спосіб представлення результату опосередкованого вимірювання з однократними спостереженнями.

67. Оцінка похибки результату опосередкованого вимірювання з однократним спостереженням у випадку лінійної залежності при малій (m<5) кількості аргументів.

68. Оцінка похибки результату опосередкованого вимірювання з однократним спостереженням у випадку лінійної залежності при великій (m>5) кількості аргументів.

69. Оцінка похибки результату опосередкованого вимірювання з однократним спостереженням у випадку лінійної залежності, коли задані довірчі границі похибок.

70. Оцінка похибки результату опосередкованого вимірювання з однократним спостереженням у випадку, коли задані довірчі границі і параметри систематичних і випадкових похибок.

71. Оцінка похибки результату опосередкованого вимірювання з однократним спостереженням у випадку нелінійної залежності вимірюваної величини.

72. Оцінка похибки результату опосередкованого вимірювання у випадку лінійної залежності вимірюваної величини типу

73. Типи опосередкованих вимірювань з багатократними спостереженнями аргументів.

74. Загальна характеристика методу приведення і методу перебору для опосередкованих вимірювань з багатократними спостереженнями аргументів.

75. Алгоритм обробки результатів опосередкованих вимірювань з багатократними спостереженнями.

76. Світло, що пройшло через кювету з розчином має інтенсивність 5 Вт/см² . Товщина шару розчину 2,6 см. Знайти натуральний показник поглинання, якщо I_l = 0,24 I₀.

77. При проходженні монохроматичного світла через шар речовини товщиною l = 15 cм його інтенсивність зменшується в 4 рази. Визначити натуральний показник поглинання.

78. Знайти концентрацію досліджуваної речовини, якщо при фотометричних вимірюваннях методом вирівнювання світлових потоків за допомогою діафрагм для щілини площею S=0,8 см² була одержана рівновага досліджуваного розчину і стандартного з концентрацією 7% при площі щілини діафрагми для досліджуваного розчину S₁ = 0,65 см².

79. Знайти інтенсивність світлового потоку, що пройшов через туман, якщо початкова інтенсивність світлового потоку становить 8 Вт/см², молярний коефіцієнт мутності k = 0,02 см^-1, товщина шару туману 4 м і його концентрація 6%.

80. Знайти радіус краплин туману, якщо при нефелометричних вимірюваннях у зеленому світлі (533нм) інтенсивність розсіяного світла становить I_r = 0,15I₀. Вважати, що краплини мають сферичну форму, k = 1, кількість краплин N = 6,02^.10²³.

81. Яка частина падаючого на кювету світлового потоку I₀ поглинається молекулами речовини, якщо відомо, що частина енергії, яка проходить через кювету I_l = 0,62I₀.

82. Світло, що пройшло через кювету з розчином має інтенсивність 6 Вт/см². Коефіцієнт поглинання розчину k = 0,2 см^-1. Знайти товщину шару поглинаючого розчину, якщо 10% інтенсивності падаючого світла іде на відбивання і поглинання кюветою, а I₀ = 14 Вт/см².

83. Монохроматичний натуральний молярний показник поглинання досліджуваної речовини становить 0,1 мг/(см100мл). Визначити концентрацію розчину, якщо фотострум від падаючого світлового потоку і того, що пройшов через розчин становлять відповідно 5 мкА і 1,2 мкА, а товщина поглинаючого шару розчину 2 см.

84. При фотометрії калібровочних розчинів іонів заліза Fe²⁺ в присутності о-фенантроліну отримали такі значення оптичної густини:

с ммоль/л	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,1
D	0,06	0,11	0,14	0,20	0,25	0,31	0,36	0,42	0,44	0,48	0,51

За даними таблиці побудувати графік залежності оптичної густини розчину D від концентрації іонів заліза c і графічно визначити в межах яких концентрацій залежність D = f(c) відповідає основному закону світлопоглинання.

85. При фотометрії калібровочних розчинів іонів міді Cu²⁺ в присутності диетилдитіокарбамінату натрію отримали такі значення оптичної густини:

с ммоль/л	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,1
D	0,12	0,14	0,20	0,27	0,34	0,41	0,48	0,55	0,62	0,69	0,71

За даними таблиці побудувати графік залежності оптичної густини розчину D від концентрації іонів міді c і графічно визначити в межах яких концентрацій залежність D = f(c) відповідає основному закону світлопоглинання.

86. При фотометрії калібровочних розчинів іонів заліза Fe²⁺ в присутності о-фенантроліну отримали такі значення оптичної густини:

с ммоль/л	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,1
D	0,06	0,11	0,14	0,20	0,25	0,31	0,36	0,42	0,44	0,48	0,51

Визначити концентрацію іонів заліза в досліджуваному розчині с_х методом калібровочних кривих, якщо його оптична густина D_x = 0,38.

87. При фотометрії калібровочних розчинів іонів заліза Fe²⁺ в присутності о-фенантроліну отримали такі значення оптичної густини:

с ммоль/л	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,1
D	0,06	0,11	0,14	0,20	0,25	0,31	0,36	0,42	0,44	0,48	0,51

Визначити концентрацію іонів заліза в досліджуваному розчині с_х методом калібровочних кривих, якщо його оптична густина D_x = 0,24.

 

88. При фотометрії калібровочних розчинів іонів міді Cu²⁺ в присутності диетилдитіокарбамінату натрію отримали такі значення оптичної густини:

 

с ммоль/л	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,1
D	0,12	0,14	0,20	0,27	0,34	0,41	0,48	0,55	0,62	0,69	0,71

Визначити концентрацію іонів міді в досліджуваному розчині с_х методом калібровочних кривих, якщо його оптична густина D_x = 0,22.

89. При фотометрії калібровочних розчинів іонів міді Cu²⁺ в присутності диетилдитіокарбамінату натрію отримали такі значення оптичної густини:

с ммоль/л	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,1
D	0,12	0,14	0,20	0,27	0,34	0,41	0,48	0,55	0,62	0,69	0,71

Визначити концентрацію іонів міді в досліджуваному розчині с_х методом калібровочних кривих, якщо його оптична густина D_x = 0,45.

90. Обчислити концентрацію іонів міді с_х в досліджуваному розчині методом стандартних розчинів, якщо оптична густина досліджуваного розчину D_x = 0,42, а оптична густина та концентрація стандартного розчину відповідно рівні: D_ст. = 0,20; с_ст.=0,3 ммоль/л.

91. Обчислити концентрацію іонів заліза с_х в досліджуваному розчині методом стандартних розчинів, якщо оптична густина досліджуваного розчину D_x = 0,42, а оптична густина та концентрація стандартного розчину відповідно рівні: D_ст. = 0,20; с_ст.=0,4 ммоль/л.

92. Визначити концентрацію досліджуваного розчину с_х методом добавок, якщо для дослідження взяли 50 мл розчину з оптичною густиною D_x = 0,24. При додаванні до цього розчину 30 мл стандартного розчину, концентрацією с_ст.=15%, оптична густина суміші зменшилась у два рази.

93. Визначити концентрацію досліджуваного розчину с_х методом добавок, якщо для дослідження взяли 50 мл розчину з оптичною густиною D_x = 0,32. При додаванні до цього розчину 40 мл стандартного розчину, концентрацією с_ст.=0,18моль/л, оптична густина суміші збільшилась в 1,8 рази.

94. За допомогою нефелометра порівнюють розсіювання світла стандартного і досліджуваного гідрозолів полівінілхлориду рівних концентрацій. Інтенсивність світлового потоку розсіювання стандарту в 4,2 рази менша від інтенсивності світлового потоку розсіювання досліджуваного розчину. Середній радіус частинки стандартного золю становить 120 нм. Знайти радіус частинок досліджуваного золю.

95. За допомогою нефелометра порівнюють мутності двох гідроемульсій однакових концентрацій. Інтенсивність світлового потоку розсіювання стандарту становить 12 Вт/см², а досліджуваного розчину - 33,6 Вт/см². Середній радіус частинок стандартної емульсії рівний 130·10^-9м. Знайти рідіус частинок досліджуваної емульсії.

96. Знайти радіус краплин туману, якщо при нефелометричних вимірюваннях в зеленому світлі (533 нм) інтенсивність розсіяного світла становить I_r = 0,15I₀. Вважати, що краплини мають сферичну форму, k = 1, кількість краплин N=6,02^.10²³.

97. Доведіть, в якому випадку і у скільки разів інтенсивність розсіяного дисперсною системою світла більша: при освітленні системи синім світлом λ₁ = 410 нм, чи червоним λ₂ = 630 нм. Світлорозсіювання відбувається у відповідності до закону Релєя.

98. В якому випадку і у скільки разів інтенсивність світлорозсіювання гідроемульсії полістеролу більша: при освітленні емульсії світлом з довжиною хвилі λ₁ = 530·10^-9м, чи світлом з λ₂ = 680·10^-9м.

99. Порівняйте інтенсивність світлорозсіювання емульсій гептану у воді з однаковими радіусами частинок і концентраціями гептану: С₁ = 20·10^-5моль/л і С₂ = 8·10^-6моль/л.

100. За допомогою рефрактометра Аббе визначали показник заломлення світла в розчинах етиленгліколю і отримали такі дані:

n	1,343	1,353	1,363	1,373	1,375	1,378
c%

За даними таблиці побудувати графік залежності n = f(c) і графічно визначити в межах яких концентрацій дана залежність носить лінійний характер.

101. За допомогою рефрактометра Аббе визначали показник заломлення світла в розчинах гліцерину і отримали такі дані:

n	1,380	1,390	1,401	1,412	1,43	1,417
c%

За даними таблиці побудувати графік залежності n = f(c) і графічно визначити в межах яких концентрацій дана залежність носить лінійний характер.

102. За допомогою рефрактометра Аббе визначали показник заломлення світла в розчинах ізопропілового спирту і отримали такі дані:

n	1,289	1,299	1,305	1,318	1,320	1,323
c%

За даними таблиці побудувати графік залежності n = f(c) і графічно визначити в межах яких концентрацій дана залежність носить лінійний характер.

103. Знайти концентрацію розчину гліцерину у воді, якщо показник заломлення досліджуваного розчину рівний n = 1,3852, а показник заломлення води n₀ = 1,3330. Величина фактора приросту, визначена експерементально, рівна F = 0,0015%^-1.

104. Знайти концентрацію розчину етиленгліколю у воді, якщо показник заломлення досліджуваного розчину рівний n = 1,3550, а показник заломлення води n₀ = 1,3330. Величина фактора приросту, визначена експерементально, рівна F = 0,0012%^-1.

105. Знайти концентрацію розчину ізопропілового спирту у воді, якщо показник заломлення досліджуваного розчину рівний n = 1,3050, а показник заломлення води n₀ = 1,3330. Величина фактора приросту, визначена експерементально, рівна F = 0,0022%^-1.

106. Знайти концентрацію олії какао у гексані, якщо показник заломлення досліджуваного розчину рівний n = 1,4247, а показник заломлення гексану n₀ = 1,3750. Величина фактора приросту, визначена експерементально, рівна F = 0,0024%^-1.

107. При поляриметрії калібровочних розчинів сахарози отримали такі значення кута обертання площини поляризації:

с г/100мл
β0	9,83	49,13	98,25	147,38	196,50	245,63	294,75

Накреслити графік залежності β = f(c) і графічно визначити концентрацію досліджуваного розчину сахарози, який обертає площину поляризації світла на кут β = 63,50⁰.

108. При поляриметрії калібровочних розчинів глюкози отримали такі значення кута обертання площини поляризації:

с г/100мл
β0	7,88	39,38	78,75	118,13	157,50	196,88	236,25

Накреслити графік залежності β = f(c) і графічно визначити концентрацію досліджуваного розчину глюкози, який обертає площину поляризації світла на кут β = 63,50⁰.

109. При поляриметрії калібровочних розчинів фруктози отримали такі значення кута повороту площини поляризації:

с г/100мл
β0	-13,95	-69,75	-139,50	-209,25	-279,00	-348,75

Накреслити графік залежності β = f(c) і графічно визначити концентрацію досліджуваного розчину фруктози, який обертає площину поляризації світла на кут β = -110,55⁰.

110. При поляриметрії калібровочних розчинів нікотину отримали такі значення кута обертання площини поляризації:

с г/100мл	0,1	0,5	1,0	1,5	2,0	2,5
β0	-2,43	-12,15	-24,30	-36,45	-48,60	-60,75

Накреслити графік залежності β = f(c) і графічно визначити концентрацію досліджуваного розчину нікотину, який обертає площину поляризації світла на кут β = -44,25⁰.

111. При поляриметрії калібровочних розчинів скипідару отримали такі значення кута обертання площини поляризації:

с г/100мл
β0	-5,59	-27,93	-55,86	-83,79	-111,72	-139,65	-167,58

Накреслити графік залежності β = f(c) і графічно визначити концентрацію досліджуваного розчину скипідару, який обертає площину поляризації світла на кут β = -17,65⁰.

112. При поляриметрії калібровочних розчинів м’ятної олії отримали такі значення кута обертання площини поляризації:

с г/100мл
β0	-5,1	-25,5	-51,0	-76,5	-102,0	-127,5	-153,0

Накреслити графік залежності β = f(c) і графічно визначити концентрацію досліджуваного розчину м’ятної олії, який обертає площину поляризації світла на кут β = 60,5⁰.

113. Розчин сахарози повертає площину поляризації світла на кут β = 80,5⁰. Знайти концентрацію досліджуваного розчину сахарози, якщо товщина кювети l = 10см, а питоме обертання розчину глюкози становить α₀ = 65,5 ⁰мл/(гсм).

114. Розчин глюкози повертає площину поляризації світла на кут β = 40,8⁰. Знайти концентрацію досліджуваного розчину, якщо товщина кювети l = 15см, а питоме обертання розчину глюкози становить α₀ = 52,5⁰мл/(гсм).

115. Розчин фруктози повертає площину поляризації світла на кут β = -209,5,5⁰. Знайти концентрацію досліджуваного розчину фруктози, якщо товщина кювети l = 15см, а питоме обертання розчину фруктози становить α₀ = - 93,0⁰мл/(гсм).

116. Розчин нікотину повертає площину поляризації світла на кут β = -24,5⁰. Знайти концентрацію досліджуваного розчину нікотину, якщо товщина кювети l = 15см, а питоме обертання розчину глюкози становить α₀ = - 162,0⁰мл/(гсм).

117. Знайти питоме обертання розчину сахарози, якщо її розчин концентрацією С = 0,15 г/мл і товщиною шару l = 15 см повертає площину поляризації світла на кут β = 147,38 ⁰.

118. Знайти питоме обертання розчину глюкози, якщо її розчин концентрацією С = 0,10 г/мл і товщиною шару l = 15 см повертає площину поляризації світла на кут β = 78,75 ⁰.

119. Знайти питоме обертання розчину фруктози, якщо її розчин концентрацією С = 0,05 г/мл і товщиною шару l = 15 см повертає площину поляризації світла на кут β = -69,75 ⁰.

120. Знайти питоме обертання скипідару, якщо досліджуваний зразок скипідару густиною ρ = 0,87г/см³ і товщиною шару l = 5 см повертає площину поляризації світла на кут β = -162,0 ⁰.

121. Знайти питоме обертання м’ятної олії, якщо досліджуваний зразок олії густиною ρ = 0,91г/см³ і товщиною шару l = 5 см повертає площину поляризації світла на кут β = -23,210 ⁰.

122. При кондуктометричному титруванні 100 мл розчину НСl 0,8н нормальним розчином NaОН отримали такі дані:

VNaOH, 10-4м3	0,32	0,60	0,92	1,56	2,00	2,34
χ, Ом-1	0,0302	0,0256	0,0186	0,0164	0,0238	0,0296

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину соляної кислоти.

123. При кондуктометричному титруванні 100 мл розчину хлориду барію 0,1 нормальним розчином сульфату натрію отримали такі дані:

10-4м3
χ, Ом-1	0,0139	0,0118	0,0101	0,0085	0,0072	0,0094	0,0122	0,0158

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину хлориду барію.

124. При кондуктометричному титруванні 50 мл розчину оцтової кислоти 0,5 нормальним розчином гідрооксиду амонію отримали такі дані:

, мл	8,0	9,0	10,1	11,0	12,0	13,0	15,0	17,0
χ, Ом-1	0,0133	0,0147	0,0161	0,0175	0,0188	0,0197	0,0194	0,0192

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину оцтової кислоти.

125. При кондуктометричному титруванні 100 мл розчину нітрату срібла 0,1 нормальним розчином хлориду барію отримали такі дані:

, мл
χ, Ом-1	0,0160	0,0168	0,0176	0,0185	0,0194	0,0233	0,0279

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину нітрату срібла.

126. При потенціометричному титруванні 100 мл розчину нітрату срібла 0,2н розчином хлориду калію методом осадження отримали такі дані:

V КСl, мл
Е, мВ

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину нітрату срібла.

127. При потенціометричному окисно-відновному титруванні 50 мл розчину хлориду трьохвалентного заліза 0,1н розчином хлориду двохвалентного олова отримали такі дані:

, мл
Е, мВ

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину хлориду заліза.

128. При потенціометричному титруванні 50 мл розчину хлориду калію 0,1н розчином нітрату срібла методом осадження отримали такі дані:

V AgСl, мл
Е, мВ

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину хлориду.

129. При потенціометричному титруванні 50 мл розчину нітрату срібла 0,1н розчином хлориду калію методои осадження отримали такі дані:

V КСl, мл
Е, мВ

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину нітрату срібла.

130. При потенціометричному титруванні 50 мл розчину йодиду калію 0,1н розчином нітрату срібла методом осадження отримали такі дані:

V AgСl, мл	15,0	15,2	15,4	15,6	15,8	16,0	16,2	16,4	16,8	17,0	17,2
Е, мВ

Побудувати криву титрування, знайти точку еквівалентності і визначити концентрацію розчину йодиду.

131. Знайти концентрацію розчину молочної кислоти, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН = 5,25, а ступінь дисоціації кислоти α = 0,65.

132. Знайти концентрацію розчину оцтової кислоти, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН =4,65, а ступінь дисоціації кислоти α = 0,95.

133. Знайти концентрацію розчину пропіонової кислоти, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН = 6,25, а ступінь дисоціації кислоти α = 0,55.

134. Знайти концентрацію розчину валеріанової кислоти, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН = 5,75, а ступінь дисоціації кислоти α = 0,72.

135. Знайти концентрацію розчину мигдалевої кислоти, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН = 6,5, а ступінь дисоціації кислоти α = 0,75.

136. Знайти концентрацію розчину піридину, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично рівний рН = 7,75, а ступінь дисоціації основи α = 0,35.

137. Знайти концентрацію розчину диметиламіну, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН = 8,25, а ступінь дисоціації основи α = 0,25.

138. Знайти концентрацію розчину гідразину, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН = 7,65, а ступінь дисоціації основи α = 0,25.

139. Знайти концентрацію розчину піперидину, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН = 7,75, а ступінь дисоціації основи α = 0,28.

140. Знайти концентрацію розчину етаноламіну, якщо рН такого розчину, визначений потенціометрично, рівний рН = 8,05, а ступінь дисоціації основи α = 0,35.

141. Обчислити відносну, динамічну і кінематичну в¢язкість екстракту ехінацеї на основі вимірювань проведених за допомогою віскозиметра Освальда:

густина екстракту ехінацеї – 0,9138 г/см³:

густина стандарту - 0,997 г/см³;

динамічна в¢язкість стандарту - 1,005 Пз;

час витікання з капіляру екстракту - 12 с;

час витікання з капіляру стандарту – 8 с.

142. При роділенні двохкомпонентної суміші на хроматографічній колонці довжиною 30 см було встановлено, що швидкості руху компонентів А і В вздовж колонки відповідно рівні: 5×10^-4 м/с і 8×10^-5 м/с. Визначити константу розділення для цих компонентів.

143. Обчислити константу седиментації частинок кремнезему у воді, коли:

радіус частинки рівний 1мкм;

густина частинки - 3120 кг/м³;

густина води 1000 кг/м³;

динамічна в¢язкість води 1005мкПа×с.

144. За даними зважування обчислити густину оливкового масла:

маса порожнього пікнометра – 3,476 г;

маса пікнометра з дистильованою водою – 5,416г;

маса пікнометра з оливковим маслом – 5,125 г.

145. За даними зважування обчислити густину масла какао:

маса порожнього пікнометра – 3,476 г;

маса пікнометра з дистильованою водою – 5,416 г;

маса пікнометра з маслом какао - 4,636 г;

маса пікнометра з маслом і водою – 5, 318 г.

146. Визначити швидкість осідання частинок суспензії у воді при препаративному центрифугуванні з відносним прискоренням 500g, коли:

радіус частинок суспензії рівний 0,1мкм;

густина частинок - 1850 кг/м³;

густина води 1000,0 кг/м³;

динамічна в¢язкість води 1005 мкПа×с.

147. Обчислити відносну, динамічну і кінематичну в¢язкість ефірної олії на основі вимірювань часу падіння кульки за методом Стокса, коли:

густина ефірної олії – 0,920 г/см³;

густина стандарту - 0,948 г/см³;

густина кульки – 7,87 г/см³;

динамічна в¢язкість стандарту - 9,86 Пз;

час падіння кульки в олії - 32 с;

час падіння кульки в стандарті – 48 с.

148. Обчислити константу седиментації частинок кремнезему у воді, коли:

радіус частинки рівний 1мкм;

густина частинки - 3120 кг/м³;

густина води 1000,0 кг/м³;

динамічна в¢язкість води 1005мкПа×с.

149. При хроматографічному розділенні суміші на адсорбційній колонці довжиною 20,0 см, час затримки компоненту А рівний 12 хвилин. Знайти лінійну швидкість руху компоненту А вздовж колонки.

150. При потенціометричному дослідженні розчину солі срібла, в якому концентрація іонів срібла рівна 10^-2 моль/л, а потенціал індикаторного електроду рівний 0,682 В. Знайти стандартний електродний потенціал для іонів срібла, коли t = 20⁰С.

151. При потенціометричному дослідженні розчину солі срібла потенціал індикаторного електроду рівний 0,682 В. Знайти концентрацію іонів срібла в даному розчині, знаючи що для іонів срібла Е₀ = 0,80 В, а t = 20⁰C.

152. Визначити граничний кут заломлення камфори, якщо падаючий під кутом 45⁰ промінь, заломлюється в ній під кутом 24⁰35’.

153. Визначити граничний кут заломлення рідини, якщо падаючий під кутом 60⁰ промінь, заломлюється в ній під кутом 24⁰.

154. Визначити граничний кут заломлення камфори, якщо падаючий під кутом 30⁰ промінь, заломлюється в ній під кутом 45⁰.

155. Розчин цукру з концентрацією 0,08 г/см³, повертає площину поляризації світла в поляриметрі на кут 10,1⁰. Яка концентрація цукру в сечі хворого, якщо площина поляризації світла при дослідженні повернулася на 7,8⁰. Товщина досліджуваного шару рідин в першому і другому випадках однакова.

156. При проходженні світла через шар 10% розчину цукру товщиною 10 см площина поляризації світла повернулася на 16⁰31^¢. В іншому розчині цукру, взятому в шарі товщиною 25 см, площина поляризації повернулась на 33⁰. Знайти концентрацію цього розчину.

157. При полярографічному дослідженні 40 мл розчину солі срібла висота полярографічної хвилі рівна Н_х = 18мм, а при додаванні в полярографічну комірку 20 мл стандартного розчину цієї солі, висота полярографічної хвилі збільшилась на 7 мм. Знайти концентрацію с_х іонів срібла в досліджуваному розчині методом добавок, якщо концентрація стандартного розчину с_ст. = 8·10^-4 мг/мл.

158. При полярографічному дослідженні 20 мл розчину солі кобальту висота полярографічної хвилі рівна Н_х = 34мм, а при додаванні в полярографічну комірку 15 мл стандартного розчину цієї солі, висота полярографічної хвилі збільшилась на 15 мм. Знайти концентрацію с_х іонів кобальту в досліджуваному розчині методом добавок, якщо концентрація стандартного розчину с_ст. = 5,6·10^-6 мг/мл.

159. При полярографічному дослідженні 10 мл розчину солі верилію висота полярографічної хвилі рівна Н_х = 22мм, а при додаванні в полярографічну комірку 8 мл стандартного розчину цієї солі, висота полярографічної хвилі збільшилась на 5 мм. Знайти концентрацію с_х іонів срібла в досліджуваному розчині методом добавок, якщо концентрація стандартного розчину с_ст. = 12·10^-4 мг/мл.

160. При полярографічному дослідженні 10 мл розчину лактату цинку висота полярографічної хвилі рівна Н_х = 28мм, а при додаванні в полярографічну комірку 6 мл стандартного розчину цієї солі, висота полярографічної хвилі збільшилась на 4 мм. Знайти концентрацію с_х іонів срібла в досліджуваному розчині методом добавок, якщо концентрація стандартного розчину с_ст. = 6,5·10^-4 мг/мл.

161. При полярографічному дослідженні 20 мл розчину солі кадмію висота полярографічної хвилі рівна Н_х = 23мм, а при додаванні в полярографічну комірку 20 мл стандартного розчину цієї солі, висота полярографічної хвилі збільшилась на 12 мм. Знайти концентрацію с_х іонів кадмію в досліджуваному розчині методом добавок, якщо концентрація стандартного розчину с_ст. = 12·10^-5 мг/мл.

162. При полярографії калібовочних розчинів іонів кадмію, при потенціалі півхвил Е_½ = 651мВ, отримали такі значення висоти полярографічних хвиль:

с·10-4 мг/мл	15,0	15,2	15,4	15,6	15,8	16,0	16,2	16,4	16,8
Н, мм

Визначити концентрацію іонів кадмію с_х в досліджуваному розчині, якщо висота визначеної в ньому полярографічної хвилі Н_х = 25мм.

163. При полярографії калібровочних розчинів іонів талію, при потенціалі півхвилі Е_½ = 580мВ, отримали такі значення висоти полярографічних хвиль:

с·10-5 мг/мл
Н, мм

Визначити концентрацію іонів талію с_х в досліджуваному розчині, якщо висота визначеної в ньому полярографічної хвилі Н_х = 13мм.

164. При полярографії калібовочних розчинів іонів золота, при потенціалі півхвилі Е_½ =1,246 В, отримали такі значення висоти полярографічних хвиль:

с·10-4 мг/мл	5,0	5,2	5,4	5,6	5,8	6,0	6,2	6,4	6,8
Н, мм

Визначити концентрацію іонів золота с_х в досліджуваному розчині, якщо висота визначеної в ньому полярографічної хвилі Н_х = 15мм.

165. При полярографії калібовочних розчинів іонів срібла, при потенціалі півхвилі Е_½ = 550мВ, отримали такі значення висоти полярографічних хвиль:

с·10-5 мг/мл	25,0	25,2	25,4	25,6	25,8	26,0	26,2	26,4	26,8
Н, мм

Визначити концентрацію іонів срібла с_х в досліджуваному розчині, якщо висота визначеної в ньому полярографічної хвилі Н_х = 15мм.

166. Показуючий вольтметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 35 В; позначення класу точності на шкалі: 0,05. Обчислити абсолютну похибку вольтметра.

167. Показуючий вольтметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 32 В; позначення класу точності на шкалі: 0,1. Обчислити абсолютну похибку вольтметра.

168. Показуючий амперметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 5 А; позначення класу точності на шкалі: 0,5. Обчислити абсолютну похибку амперметра.

169. Амперметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 5,5 А; позначення класу точності на шкалі: 0,5. Обчислити абсолютну похибку амперметра.

170. Амперметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 10 А; позначення класу точності на шкалі: 0,2. Обчислити абсолютну похибку амперметра.

171. Амперметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 4,5 А; позначення класу точності на шкалі: 1,5. Обчислити абсолютну похибку амперметра.

172. Амперметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 7,5 А; позначення класу точності на шкалі: 4,0. Обчислити абсолютну похибку амперметра.

173. Амперметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 1 А; позначення класу точності на шкалі: 0,2. Обчислити абсолютну похибку амперметра.

174. Амперметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 1,25 А; позначення класу точності на шкалі: 1,5. Обчислити абсолютну похибку амперметра.

175. Омметр має шкалу, яка відградуйована в діапазоні 0... 1000 Ом; позначення класу точності на шкалі: 2,5. Обчислити абсолютну похибку омметра.

176. Позначення класу точності k на шкалі омметра 1,5; шкалу відградуйовано в діапазоні 0... кОм; довжина шкали L= 10 мм; відстань між поділками шкали біля значення вимірюваного опору l_x= 1,0 мм; різниця відліків за цими поділками R_x = 0,001 кОм. Обчислити похибку результату вимірювання.

177. Позначення класу точності k на шкалі омметра 2,5; шкалу відградуйовано в діапазоні 0... кОм; довжина шкали L= 12 мм; відстань між поділками шкали біля значення вимірюваного опору l_x= 5 мм; різниця відліків за цими поділками R_x = 0,01 кОм. Обчислити похибку результату вимірювання.

178. Позначення класу точності k на шкалі омметра 0,5; шкалу відградуйовано в діапазоні 0... кОм; довжина шкали L= 9 мм; відстань між поділками шкали біля значення вимірюваного опору l_x= 5 мм; різниця відліків за цими поділками R_x = 0,025 кОм. Обчислити похибку результату вимірювання.

179. Позначення класу точності k на шкалі омметра 2,5; шкалу відградуйовано в діапазоні 0... кОм; довжина шкали L= 11 мм; відстань між поділками шкали біля значення вимірюваного опору l_x= 6 мм; різниця відліків за цими поділками R_x = 0,015 кОм. Обчислити похибку результату вимірювання.

180. Вольтметр розрахований для вимірювання напруг до U_V = 3 В. Власний опір приладу R_V = 300 Ом.. Клас точності 1. Якою буде ціна поділки приладу, якщо його використовувати як амперметр?

181. Вольтметр розрахований для вимірювання напруг до U_V = 10 В. Власний опір приладу R_V = 310 Ом. Клас точності 1.Якою буде ціна поділки приладу, якщо його використовувати як амперметр?

182. Вольтметр розрахований для вимірювання напруг до U_V = 7,5 В. Власний опір приладу R_V = 250 Ом. Клас точності 1.Якою буде ціна поділки приладу, якщо його використовувати як амперметр?

183. Вольтметр розрахований для вимірювання напруг до U_V = 6 В. Власний опір приладу R_V = 200 Ом. Клас точності 1.Якою буде ціна поділки приладу, якщо його використовувати як амперметр?

184. Вольтметр розрахований для вимірювання напруг до U_V = 12 В. Власний опір приладу R_V = 400 Ом. Клас точності 1.Якою буде ціна поділки приладу, якщо його використовувати як амперметр?

185. Водяний лічильник має клас точності 1,5. Обчислити похибку, яку він може допустити при відліку 10 м³.

186. Лічильник електричної енергії має клас точності 1,5. Обчислити похибку, яку він може допустити при відліку 120 кВт·год.

187. Лічильник електричної енергії має клас точності 2,5. Обчислити похибку, яку він може допустити при відліку 1000 кВт·год.

188. Водяний лічильник має клас точності 0,5. Обчислити похибку, яку він може допустити при відліку 1000 м³.

189. Водяний лічильник має клас точності 0,2. Обчислити похибку, яку він може допустити при відліку 150 м³.

190. Водяний лічильник має клас точності 2,5. Обчислити похибку, яку він може допустити при відліку 120 м³.

191. Водяний лічильник має клас точності 0,5. Обчислити похибку, яку він може допустити при відліку 250 м³.

192. Цифровий вольтметр класу точності 0,03/0,01 з верхнім діапазоном вимірювання U_k = 99 В вимірює напругу U_V = 75 В. Обчислити абсолютну похибку вимірювання.

193. Цифровий вольтметр класу точності 0,04/0,02 з верхнім діапазоном вимірювання U_k = 109,99 В вимірює напругу U_V = 95 В. Обчислити абсолютну похибку вимірювання.

194. Цифровий вольтметр класу точності 0,05/0,03 з верхнім діапазоном вимірювання U_k = 98,99 В вимірює напругу U_V = 65 В. Обчислити абсолютну похибку вимірювання.

195. Цифровий вольтметр класу точності 0,06/0,04 з верхнім діапазоном вимірювання U _k= 97,99 В вимірює напругу U_V = 55 В. Обчислити абсолютну похибку вимірювання.

196. Цифровий вольтметр класу точності 0,07/0,05 з верхнім діапазоном вимірювання U_k = 96,99 В вимірює напругу U_V = 85 В. Обчислити абсолютну похибку вимірювання.

197. Проведено ряд вимірювань за допомогою віскозиметра ВК-4 відносної в’язкості рідини. При цьому одержано такі результати 1,2; 1,2; 1,3; 1,2. Визначити середнє значення відносної в’язкості рідини, його середнє квадратичне відхилення (СКВ). Представити результат, вказавши границі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,95 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 3,18).

198. Проведено ряд вимірювань за допомогою віскозиметра ВК-4 відносної в’язкості рідини. При цьому одержано такі результати 1,3; 1,2; 1,3; 1,2. Визначити середнє значення відносної в’язкості рідини, його середнє квадратичне відхилення (СКВ). Представити результат, вказавши границі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,9 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 2,35).

199. Проведено ряд вимірювань за допомогою віскозиметра ВК-4 відносної в’язкості рідини. При цьому одержано такі результати 1,2; 1,2; 1,3; 1,3; 1,3. Визначити середнє значення відносної в’язкості рідини, його середнє квадратичне відхилення (СКВ). Представити результат, вказавши границі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,99 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 4,6).

200. Проведено ряд вимірювань за допомогою віскозиметра ВК-4 відносної в’язкості рідини. При цьому одержано такі результати 1,2; 1,2; 1,3; 1,3; 1,4;. Визначити середнє значення відносної в’язкості рідини, його середнє квадратичне відхилення (СКВ). Представити результат, вказавши границі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,95 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 2,78).

201. Проведено ряд вимірювань за допомогою віскозиметра ВК-4 відносної в’язкості рідини. При цьому одержано такі результати 1,1; 1,2; 1,2; 1,3. Визначити середнє значення відносної в’язкості рідини, його середнє квадратичне відхилення (СКВ). Представити результат, вказавши границі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,99 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 5,84).

202. Проведено ряд вимірювань за допомогою віскозиметра ВК-4 відносної в’язкості рідини. При цьому одержано такі результати 1,1; 1,3; 1,2; 1,4. Визначити середнє значення відносної в’язкості рідини, його СКВ. Представити результат, вказавши границі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,99 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 5,84).

203. Проведено ряд вимірювань активного опору біологічної тканини за допомогою реографа. При цьому одержано такі результати 230 Ом; 232 Ом; 231 Ом; 233 Ом; 232 Ом; 232 Ом. Визначити середнє значення активного опору біологічної тканини, його СКВ. Представити результат, вказавши межі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,99 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 4,03).

204. Проведено ряд вимірювань активного опору біологічної тканини за допомогою реографа. При цьому одержано такі результати: 236 Ом; 236 Ом; 237 Ом; 237 Ом; 237 Ом; 237 Ом; 238 Ом. Визначити середнє активного опору біологічної тканини, його СКВ. Представити результат, вказавши межі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,95 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 2,45).

205. Проведено ряд вимірювань активного опору біологічної тканини за допомогою реографа. При цьому одержано такі результати 450 Ом; 451 Ом; 451 Ом; 451 Ом; 454 Ом; 454 Ом. Визначити середнє значення активного опору біологічної тканини, СКВ. Представити результат, вказавши границі довірчого інтервалу, в який потрапляє результат вимірювання із заданою імовірністю P = 0,99 (коефіцієнт Стьюдента дорівнює 4,03).

206. Проведено ряд вимірювань активного оп