Специфіка творення, правопису та вживання дієслів і дієслівних форм

На відміну від таких слів, як ходьба, молотьба, ця частина мови не називає дію, а характеризує її у часі (ходжу - ходив - буду ходити). Час - специфічна категорія граматики, притаманна тільки дієслову. Це певна умовність, яка дозволяє словам стати дієсловами з появою процесуальних форм: категорії часу, виду й особи.

Якщо, наприклад, проаналізувати словосполучення жовтий лист і жовтіючий лист, то можна зробити висновок, що за граматичними озна­ками вони нічим не відрізняються (відповідають на однакове питання який?; пояснюють іменник, узгоджуючись з ним у роді, числі й відмінку; мають однакові закінчення), але за лексичним значенням - це різні слова: жовтий має постійну ознаку, а жовтіючий - ознаку, змінну у часі, тобто дійову ознаку. Ось чому перше слово - це прикметник, а друге - дієпри­кметник.

Ще більше підстав класифікувати слова типу вивчаючи, замислившись як форми дієслова - дієприслівники. Справа у тому, що за граматичними озна­ками, як і прислівники, вони не змінюються й відповідають на ті самі питання, але лексично характеризують додаткову дію, що відбувається одночасно з основною: Він йшов (основна дія), замислившись (додатко­ва дія).

Таким чином, до поняття "дієслово" належить п'ять форм: інфінітив (написати, вчитися); безособова форма (написано, забуто); дійсний (працюю, вчилася, прочитаю), умовний (працював би) і наказовий спосо­би дієслова (працюй); дієприкметник (працюючий) і дієприслівник (від­почиваючи - відпочивши).

Дієслова мають доконаний або недоконаний вид (писати - написати); можуть бути перехідними, якщо вимагають після себе іменник або займенник у знахідному відмінку без прийменника (виконувати завдання) і неперехідни­ми; змінюватися за особами, числами (я пишу, ти пишеш, вони пишуть) і в минулому часі за родами (світив, світила, світило).

У теперішньому часі та в простій формі майбутнього часу дієслова ро­зрізнюються за дієвідмінами.

До першої дієвідміни належать дієслова, у яких при відмінюванні в усіх закінченнях (крім першої особи однини) з'являється звук [е], а в тре­тій особі множини - -уть (-ють): будую, будуєш, будує, будуємо, будуєте, будують. В інфінітиві такі дієслова закінчуються не на -ити (будувати).

До другої дієвідміни належать дієслова, у яких при відмінюванні в усіх закінченнях (крім першої особи однини) з'являється звук [и], а в третій особі множини —ать (-ять): зроблю, зробиш, зробить, зробимо, зробите, зроблять. В інфінітиві такі дієслова закінчуються на -ити (зробити).

До жодної з дієвідмін не належать слова на -поеісти (доповісти), а також слова дати і їсти. Дієслово бути змінюється у парадигмі першої ді­євідміни.

Дієприкметник поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими. З одного боку, дієприкметник указує на дію, має вид (доконаний чи недоко- наний) і буває перехідним чи неперехідним (співаючий пісню птах - спій­маний птах), а з іншого, пояснює предмет і змінюється за родами, числами й відмінками (достигле яблуко, достиглого яблука, достиглому яблуку то­що). Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює діє­прикметниковий зворот, який виділяється комами, якщо стоїть у реченні після означуваного слова: Траншея, еирита е поений профіль, спускаєть­ся все нижче (О.Гончар).

Дієприслівник називає додаткову дію, поєднуючи в собі дієслівні ознаки (вид) з прислівниковими (незмінюваність): відпочиваючи - відпочи­вши. Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперіш­нього часу (третьої особи множини) за допомогою суфіксів -учи або -ючи для дієслів першої дієвідміни (кажучи, сміючись) і -ачи або -ячи для діє­слів другої дієвідміни (лежачи, говорячи). Дієприслівники доконаного ви­ду утворюються від форми минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (доповівши). Дієприслівники і дієприслівникові звороти зав­жди виділяються комами.

25. Роль дієприкметникових і дієприслівникових зворотів у професійному мовлення.

З метою збільшення кількості інформації на одну одиницю мовлення в документах часто використовують дієприкметникові та дієприслівникові звороти.. Дієприслівникові звороти завжди несуть додаткову інформацію, підкреслюють ту чи іншу думку, явище чи подію. 1. Обов’язковою умовою використання дієприслівникових зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом – присудком, а друга дієприслівниковим зворотом, повинні виконуватися однією і тією ж особою, або відноситись до однієї особи. Наприклад: Виклавши проблему, учасники переговорів зважують, чи можна досягти домовленості.

2. Дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини.; умови. Тому слід пам’ятати про це при заміні підрядного речення його варіантом – дієприслівниковим зворотом. Не можна «Читаючи роман, серце наповнюється болем...». Треба «Коли читаєш роман, серце наповнюється болем...».

3. Часто допускають помилки в неозначно-особових реченнях на зразок: Через декілька днів, ще не встигнувши познайомитися з дільницею,інженеру запропонували прийняти цех. Дієприкметниковий зворот може бути розташований як перед означуваним словом, так і після нього: книга, прочитана мною; прочитана – мною книга. Синтаксичні норми регулюють вибір варіантів побудови простих речень і складних речень, їх зв’язки, послідовність і правильність побудови. Знання синтаксису, уміння будувати прості і складні речення, конструювати тексти забезпечать правильність документів.