Рівень професійної сформованості особистості студента

Показниками рівня професійної сформованості особистості є:

· відповідність вимогам професійної етики і культури поведінки у процесі діяльності за фахом (етика й культура поведінкових проявів, дотримання вимог колегіальності, службового дрескоду тощо);

· дотримання виробничої та навчальної дисципліни (організованість, відповідальність, сумлінність, пунктуальність тощо).

За невідповідність рівня професійної сформованості особистості студента-практиканта освітньо-кваліфікаційних вимогам груповий або факультетський керівник мають право із загальної суми балів студента за результатами практики зняти до 5 балів.

ЗМІСТ ПРАКТИКИ

Загальний бюджет часу, відведений на практику навчальним планом, – 144 години (1,5 кредити). Практика триває 10 днів. Кожний день практики (6 академічних годин) присвячений виконанню певного об’єму практичних завдань.

Перший день присвячується теоретичному допуску до практики, ознайомленню з професійно-етичними нормами та юридичними вимогами до проведення практики.

Останній день практики виділяється для підготовки та захисту звітів про виконання завдань практики. Звіт оформлюється як підсумок виконання програми на основі порівняння результатів спостереження та тестів що виконувались. У звіті про проходження практики з вікової психології необхідно розкрити психологічні особливості розвитку дітей 5 та 6 років (зразок оформлення звіту див. Додаток №4). У звіті необхідно аргументувати виявлену (або не виявлену) взаємозалежність вікових особливостей розвитку дитини та рівня їх готовності до навчання в школі.

Решта днів ділиться пропорційно на виконання 15 завдань тесту Г. Віцлака «Здібність до навчання в школі» обираючи одну дитину 6 років та другу дитину якій виповнилось 5 років.

У перший день студенти вивчають правила охорони праці, техніки безпеки, правила внутрішнього розпорядку закладу, в якому студент проходить практику, знайомляться з організацією роботи психолога закладу.

Також проводиться попереднє спостереження за дітьми їх вибір, та знайомство. Перед початком діагностичного обстеження дитини з метою встановлення первинного контакту з ним рекомендується проводити так зване діагностичне інтерв'ю, яке може торкатися будь-якої теми. Звичайно інтерв'ю відрізняється наступною структурою:

а) введення — залучення дитини до співробітництва “настроювання ”;

б) вільні висловлювання дитини, що не керуються;

в) загальні питання типу «Ти можеш мені розказати що-небудь про себе», «Мене б цікавило, раз ми вже трохи познайомилися, як ти граєш з дітьми?» і т.п.;

г) докладне дослідження;

д) спроба ослабити напругу і висновок з виразом вдячності дитині.

Під час діагностичного інтерв'ю звертатися до дитини потрібно тільки по імені.

Діагностичне інтерв'ю не повинне бути тривалим і скучним. Необхідно застосовувати різні модифікації відповідно до віку дітей і задач діагностики. Добре використовувати з цією метою іграшки, папір, олівці, фломастери; оскільки діти не уміють описувати свої відчуття, їм легше їх виразити в малюнках. Можна запропонувати дитині зіграти сценку, відповідаючи на питання.

Після проведення первинного знайомства з дитиною можна починати власне психодіагностичне обстеження.

На підставі виконання всіх завдань тесту «Здібність до навчання в школі» Г. Віцлака студент має отримати показники рівня розвитку мови, пам’яті та мислення представлених у Таблиці №3. Використовуючи данні тесту Г. Віцлака та результи спостереження, бесіди з дітьми, студентам необхідно написати психологічну характеристику актуального рівня розумового розвитку кожної досліджуваної дитини. Структура характеристики та зразок її оформлення додається (див. Додаток №3).

СТРУКТУРА ПРАКТИКИ