Принцип природовідповідності

Принцип природовідповідності виховання вимагає врахування різнобічної і цілісної природи особистості та рідного їй краю. Він базується не ТІЛЬКИ на її фізичних, психічних, ПСИХОЛОГІЧНИХ, анатомічних, вікових особливостях, а й на

етнічних, регіональних, статевих, оскільки нехтування їх зна­ченням у процесі виховного ВПЛИВУ призводить до різних на слідків для ЦІЛІСНОГО розвитку. Слідуючи цьому принципові, педагог може впливати на «кюбистіеть вихованця з огляду на його життєвий досвід, рівень орієнтації у суспільному ЖИТТІ, уміння застосовувати наявну тільки в нього інформацію сто

соямо розвитку різнобічного наукового знання в окремому регіоні, області, краї тощо.

10. Зміст освіти

Зміст освіти. На методологічному рівні зміст освіти можна визна­чити як педагогічну модель соціального замовлення, яке звернено до школи. Соціальна сутність змісту освіти визначається тим, що саме вона служить головним засобом передачі соціального досвіду підростаючим поколінням. Сьогодні освіта виділилась у число пріоритетних галузей розвитку. Причина цього — абсолютно новий характер виробництва, всього життя і діяльності людей. Освіта — це спеціально організований процес засвоєння систематизованих знань, набуття умінь та навичок, розвитку інтелекту, здібностей, формування світогляду, а також резуль­тат процесу навчання і виховання. Освіта забезпечується шля­хом навчання в освітніх закладах, самоосвіти та суспільної і трудової діяльності.Зміст освіти полягає у забезпеченні передання та засво­єння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку. Цей досвід охоплює: знання про природу, суспільство, техніку і способи мислення; досвід здійснення відомих способів ді­яльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і на­вичках особистості, яка засвоїла цей досвід; досвід твор­чої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які постають перед суспільством, потребують самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових си­туаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих; досвід ціннісного ставлення до об'єктів або засобів діяльності людини, його вияв у ставленні до дов­колишнього світу, інших людей.

Зміст освіти повинен відповідати соціальному замов­ленню суспільства (завданням всебічного розвитку люди­ни), забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу. Він має враховувати реальні мож­ливості процесу навчання (закономірності, принципи, ме­тоди, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи), забезпечувати соціальне детерміновану єдність у конструюванні та реалізації змісту освіти з позиції нав­чальних предметів, що вивчаються в школі.

Мета та завдання педагогіки

Предметом педагогіки є дослідження розвитку людини і формування її як особистості у процесі навчання та виховання, розробка теорії і методики забезпечення відповідного процесу.

До головних завданні, педагогіки належать:

дослідження і розробка теоретичних основ освіти, на­вчання, виховання;

~— визначення закономірностей розвитку особистості в умо­вах спеціально організованого навчально-виховного процесу;

— вдосконалення змісту освіти;

— розробка і впровадження у практику новацій, які СТОСУ­ЮТЬСЯ кавчання і виховання учнівської молоді.

Педагогіка як наука розкриває суть навчання н виховання учнівської молоді, теоретичних основ змісту і методів їх забез­печення, формулює педагогічні закони й закономіршк:ті, уза­гальнює й обґрунтовує педагогічний досвід, прогнозує резуль­тати педагогічного процесу.

Навчальний план

Типовий навчальний план є переліком навчальних предметів із вка­зівкою, в якому класі і скільки годин на тиждень відводиться на вив­чення кожного з них. Він складається з двох компонентів: державного і шкільного. Державний компонент є переліком обов´язкових для вив­чення в усіх типах шкіл навчальних предметів. Шкільний компонент є сукупністю вибірково-обов´язкових предметів.

Типовий навчальний план — це не лише перелік навчальних пред­метів із вказівкою, в якому класі і скільки годин на тиждень відводить­ся на вивчення кожного з них. У плані, окрім того, розроблено струк­туру навчального року за семестрами, здійснено розподіл часу між пред­метами. Він складається за роками навчання і є сукупністю двох ком­понентів: державного і шкільного.

Державний компонент навчального плану є переліком обов´язко­вих для вивчення навчальних предметів в усіх типах загальноосвітніх шкіл, незалежно від форми фінансування (державна, приватна).

Шкільний компонент є сукупністю вибірково-обов´язкових пред­метів. Виділення шкільного компоненту спрямовано на максимальну адаптацію змісту освіти і навчання до конкретних особливостей регіо­ну і школи.

План дає змогу здійснити диференціацію навчання на всіх його сту­пенях. Зразки деяких планів дано у додатках 3-5 [с. 389—393].

Розвитку особистості школяра сприяє передбачена планом ґрун­товна гуманітаризація освіти, що виражено у перерозподілі загально­го навчального навантаження на користь гуманітарних предметів (більше половини навчального часу). У навчальному плані закладено ідею інтеграції навчальних предметів на основі їх загальнокультурної спрямованості.

Навчальним планом передбачено введення профільного навчання з 10 класу та класів із поглибленим вивченням предметів з 8-го класу.

У міру того, як будуть просуватися роботи вчених і органів освіти зі створення стандартів освіти, буде видозмінюватися і вдосконалюватися базовий навчальний план.

Обов´язкова для учнів частина шкільного компоненту складається із курсів за вибором і профільного навчання старшокласників.

Курси за вибором повинні сприяти формуванню стабільних інте­ресів, розвитку самостійності і творчої активності дітей, що необхідно для свідомого вибору ними профілю навчання і майбутньої професії.

Залежно від особливостей учнівського і педагогічного колективів рада школи складає список курсів на даний навчальний рік. Кожному школяреві надається право вибирати один або декілька курсів.

З 10-го класу в школі вводиться профільне навчання — спеціаліза­ція освіти у тій галузі, до якої в учня з´явився стабільний усталений інте­рес і здібності.

Факультативні і додаткові заняття — друга частина шкільного ком­поненту. Вона призначена для коректування та індивідуалізації навчан­ня. Резервний час, виділений на ці заняття, може бути використаний для роботи з усім класом чи з групою учнів, чи навіть з одним учнем.

Зменшення сумарного навчального навантаження обов´язкових предметів дає можливість виділити навчальний час на індивідуалізацію навчання. Максимальний обов´язковий тижневий час обмежується у плані тридцятьма годинами, що реально дає можливість перевести школу на 5-денний тиждень.

 

Навчальна программа

Навчальна програма- документ, у якому розкрито зміст конкретної навчальної дисципліни, вказані теми занять та кількість годин на кожну з них, джерела, необхідні для ознайомлення чи вивчення, різноманітні завдвння: самостійні, творчі, контрольні, тощо.Це документ, що визначає зміст навчання, систему знань, навичок і вмінь, які мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем та розподіл їх за роками навчання.

 

Зараз використовують два види навчальних програм: типові програми та робочі програми. Типові програми окреслюють лише найбільш загальне, базове коло знань, умінь і навичок, систему провідних наукових світоглядних ідей, а також загальні рекомендації з перерахуванням необхідних і достатніх за собів і прийомів навчання, специфічних для конкретного навчального предмета. Типові програми є основою для складання робочих шкільних та індивідуальних навчальних програм.

 

Здебільшого програма складається з таких розділів:

1) пояснювальної записки, де викладено цілі навчання з даного навчального предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);пояснювальна записка, з якої починається кожна програма, розкриває провідні ідеї, мету і завдання, структуру навчального предмета, методичні особливості його вивчення.

2) змісту навчального матеріалу, поділеного на розділи та теми із зазначеною кількістю годин на кожну;

3) обсягу знань, навичок і вмінь з даної навчальної дисципліни для учнів кожного класу;

4) переліку унаочнень і літератури для учнів і методичної літератури для вчителів;

5) критеріїв оцінювання знань, навичок і вмінь з кожного виду роботи.

Зміст освіти, що визначається навчальною програмою, конкретизується в підручниках, навчальних посібниках і методичних вказівках.У навчальних програмах дається характеристика змісту навчання з кожного навчального предмета, розподіл його за роками навчання.

Навчальні програми. У навчальних програмах дається загальна ха­рактеристика змісту навчального матеріалу з кожного навчального предмету, розподіл його за роками навчання. Пояснювальна записка, з якої починається кожна програма, розкриває провідні ідеї, мету і зав­дання, структуру навчального предмета, методичні особливості його вивчення. У навчальних програмах дається характеристика змісту на­вчання з кожного навчального предмета, розподіл його за роками на­вчання.

Навчальна програма — документ державної ваги і значення, тому його обов´язково затверджує Міністерство освіти і науки України. Про­грами з навчальних предметів шкільного компоненту кожен навчаль­ний заклад розробляє самостійно, але вони мають бути обов´язково затверджені Міністерством освіти і науки України. Це саме стосується і навчальних планів та програм для навчальних закладів нового типу Ці навчальні заклади можуть розробляти і навчальні плани, і навчальні програми для себе, але вони мають бути затверджені Міністерством освіти і науки України.

Важливо також зазначити, що для загальноосвітніх закладів діють рівневі навчальні програми, в яких визначено змістове наповнення для кожного з трьох рівнів: рівень А (найнижчої складності), рівень Б (се­редньої складності) і рівень С (найвищої складності). Вибір рівня склад­ності - прерогатива вчителя. Він, знаючи пізнавальні можливості кла­су, свої можливості як учителя, навчально-матеріальне забезпечення навчального процесу за погодженням з дирекцією школи обирає той чи інший рівень складності у вивченні конкретного навчального пред­мета.

Підсумок. Базовий навчальний план — це концентроване виражен­ня загальної концепції освіти, основоположна складова Державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріантну та варіативну складові, окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними, визна­чає гранично допустиме навчальне навантаження учнів та загальну кількість навчального часу.

Отже, навчальна програма — документ державної ваги і значення, тому його обов´язково затверджує Міністерство освіти і науки України. Програми з навчальних предметів шкільного компоненту кожен навчальний заклад розробляє самостійно, але вони мають бути обов´язково затверджені Міністерством освіти і науки України. Це саме стосується і навчальних планів та програм для навчальних закладів нового типу. Ці навчальні заклади можуть розробляти і навчальні плани, і навчальні програми для себе, але вони мають бути затверджені Міністерством освіти і науки України.