Статеве виховання і підготовка до сімейного життя

Статеве виховання — складова загального процесу виховної ро­боти школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинні­стю на статевому ґрунті. Значний вплив справляє на них порнографія, кіно- та телепродукція на сексуальну тема­тику, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляєть­ся в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що в майбутньому призводить до розлучень.

У статевому вихованні насамперед необхідно врахову­вати вікові особливості школярів. Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи сексуальності — сором'язливість чи

Основні напрями виховання

розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принци­пи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства. Власне сексуальна сфера перебуває у стадії спокою.

У період статевого дозрівання в підлітка зростає інте­рес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Ве­лику увагу представники обох статей звертають на вто­ринні статеві ознаки. їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чо­ловіками і жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'яв­ляється схильність виділяти вторинні статеві ознаки як переваги зовнішності саме представників іншої статі.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: по­чинають формуватися чоловіча і жіноча психологія, з'яв­ляються викликані статевим потягом відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія зна­ходять вихід не обов'язково в статевому об'єкті. Це мо­жуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вельми важливо для виховання особистості, ос­кільки раннє збудження дитячої сексуальності психоло­гічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.

В юнацькому віці особистість загалом досягає фізич­ної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характе­ризується підвищеною статевою збудливістю, різким зро­станням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й підвищеною закоханістю. Завершу­ється первинна соціалізація, громадське становлення осо­бистості, її соціальне самовизначення, активне входжен­ня в суспільне життя, формування духовних цінностей.

Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зро­зуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно бу­дувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.

У статевому вихованні учнівської молоді важливо зо­середитися на формуванні моральних «гальм», які б запобі­гали відхиленням від норми у статевій поведінці, підготов-

Теорія виховання

ці до сімейного життя. Педагоги повинні акцентувати на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту, закладало підвалини міцної сім'ї в майбутньому. Передусім необхідно вихову­вати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Виходячи з потреби врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче ви­ховання» (загартовування, важчі роботи, допомога стар­шим і дівчатам тощо). Нагадування: «Ти чоловік» сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чер­гу, дівчата мають отримати «жіноче виховання». При цьо­му строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлен­ня до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. «Виховання стій­ких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок — це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань форму­вання людини»¹.

Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самопова­га й повага до протилежної статі є тим моральним галь­мом, яке регулює взаємини між статями. Найінтенсивні-шу виховну роботу слід проводити в підлітковому віці, ко­ли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому.

А. Макаренко вважав за доцільне проведення серйоз­них бесід (окремо з хлопцями і дівчатами) з питань стате­вої гігієни, а в старшому віці — з проблем небезпеки ве­неричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати «статеву мораль». Привід до них — цинічні розмови, під­вищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне ставлення до закоханих пар, легковаж­на дружба з дівчатами, неповага до жінки та ін.

Виняткове значення у статевому вихованні має форму­вання у хлопців і дівчат сором'язливості, почуття відпо­відальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві

¹ Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Вибр. твори: У 5-ти т. — Т. 1. — С. 190.

Основні напрями виховання

зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією стате­вих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне статеве життя може стати причиною трагедій майбутньої сім'ї.

Паралельно повинна відбуватися загальносоціальна, моральна, психологічна, правова та господарсько-еконо­мічна підготовка молоді до сімейного життя. Кожен з цих видів підготовки передбачає ознайомлення учнів з певни­ми питаннями життя й діяльності сім'ї.

Загальносоціальна підготовка. Виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки; ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства; формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життє­вий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важли­вих питань; виховання бережливого ставлення до свого здоров'я і піклування про здоров'я інших, уміння вести тве­резий спосіб життя; проблеми виховання дітей в сім'ї.

Моральна підготовка. Виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турбот­ливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності й обо­в'язковості); виховання почуттів честі та гідності у між-статевих стосунках, критичного ставлення до неправиль­них установок стосовно протилежної статі — негативізму, споживацтва, байдужості тощо; ознайомлення з системою вимог, яким повинна відповідати кожна стать, з правила­ми подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї; організація досвіду нестатевої любові.

Психологічна підготовка. Спрямованість на іншу лю­дину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів; розвиток уміння помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, формування таких рис, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, ро­зуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися; розвиток психологічної привабли­вості особистості, здатність до контакту з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати; ознайомлення учнів з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків; навчання розуміння психологічних відмінно­стей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстате-вому спілкуванні, готовності долати конфліктні ситуації у цих стосунках; ознайомлення з прийомами саморе-

9

Теорія виховання

гуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції по­ведінки.

Правова підготовка. Ознайомлення школярів з основ­ними положеннями сімейного права; з порядком укладан­ня шлюбу, усвідомлення ними необхідності його держав­ної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлю­бів; засвоєння учнями прав і обов'язків подружжя, особи­стих правовідносин між ними та майнових відносин, а також правовідносин між батьками і дітьми; пояснення таких державних актів, як позбавлення материнських і батьківських прав та усиновлення; ознайомлення з причи­нами, правовими основами та соціальними, економічними, психологічними й педагогічними наслідками розлучення, аліментними зобов'язаннями розлучених; з умовами укла­дання шлюбного контракту і виховання адекватного став­лення до цього правового акту; з окремими положеннями кримінального права, що стосуються кримінальної відпо­відальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконне проведення абортів, зґвалтування, розбещення неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті непри­родним способом.

Господарсько-економічна підготовка. Психологічна ус­тановка на необхідність ведення домашнього господарст­ва, готовності до домашньої праці, орієнтування на рівно­мірний розподіл обов'язків з ведення домашнього госпо­дарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних уста­новок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу, а по суті, лише на жіночу; навчання учнів раціональної організації домашньої праці (точний перелік справ, визна­чення послідовності й тривалості виконання кожної спра­ви, одночасне виконання кількох справ, розподіл особливо складних справ на більш тривалий період); прищеплення навичок ощадливості, економності, планування сімейно­го бюджету.

Естетична підготовка. Формування уявлень про есте­тичну культуру сім'ї і міжстатевих стосунків; виховання у школярів поваги до сімейних традицій, бажання при­множувати їх, уміння організовувати сімейні свята; роз­ширення уявлень про естетику побуту й бажання вноси­ти прекрасне в побут (красивий інтер'єр, квіти, гармонія в усьому); розвиток у молоді хорошого смаку (вміння вдя­гатися, користовуватися прикрасами, косметикою, серві­рувати стіл тощо), правильне ставлення до моди, дотри­мання міри в усьому; розкриття значення мистецтва в жит­ті сім'ї, стимулювання інтересу до різних видів мис-

Основні напрями виховання

тецтва, вміння створювати домашню бібліотеку, фонотеку, колекціонувати тощо; навчання розумної організації доз­вілля і культурного відпочинку¹.

Великі можливості для статевого виховання школярів закладені в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти знайомляться з такими важливими питаннями, як сім'я, права і обов'язки її членів, взаємодо­помога, сімейні традиції; материнство і батьківство; ста­теві відмінності в природі та суспільстві; розподіл обо­в'язків під час виконання певної роботи; чоловічі й жіночі професії. У середніх і старших класах вивчення навчаль­них предметів дає широкі можливості для поглиблення й розширення знань учнів у цьому напрямі. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким ро­зуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сі­мейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства — зі змістом основних положень законодавства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.

Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони дістають уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і не­статеве розмноження; органи розмноження (будова чоло­вічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спад­ковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні статеві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.

У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкульту­ри не лише сприяють формуванню фізичних якостей осо­бистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей: чесних, щирих стосунків між особами різної ста­ті. Крім того, заняття фізкультурою послаблюють перед-

¹ Див.: Кравець В.П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя. — Тернопіль, 1997. — С. 46—63.

Теорія виховання

часний статевий потяг, переключають гормональну ак­тивність статевого дозрівання на іншу діяльність, що по­ліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.

Шкільний компонент базового навчального плану пере­дбачає вивчення в 10 класі курсу «Етика і психологія сімей­ного життя», який систематизує знання зі статевого вихо­вання, набуті учнями під час вивчення інших предметів, поглиблює і доповнює їх.

Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити їх із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відноси­нами (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запи­тань та відповідей та ін.), формувати правильну поведін­ку в міжстатевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність уч­нів різної статі, виконання громадських доручень, органі­зація туристичних походів, шкільних свят, спільне дозвіл­ля тощо).

Особливе місце у статевому вихованні належить роди­ні, де дитина щодня знайомиться з великою кількістю взірців і форм поведінки батьків у різних ситуаціях. Най­важливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є: виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сек­суальне виховання, формування досвіду нестатевої любо­ві, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з бать­ками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статі. Це робить їх по­тайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.