Поточне оцінювання знань студентів

Оцінювання (визначення рейтингу) навчальної діяльності студента з навчальної дисципліни «Адміністративне і трудове право» здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це така організація навчального процесу, при якій вивчення студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом послідовного і ґрунтовного опрацювання змістових модулів, а оцінювання якості його роботи та рівня здобутих знань, умінь і навичок здійснюється за рейтинговою системою.

Рейтингове оцінювання знань студента – це система, яка передбачає перехід від констатуючого до накопичувального статусу балів. Необхідною умовою рейтингової системи є її багатобальність.

Студентом накопичуються бали за різні форми і види роботи:

0,5 б. – за кожне відвідане лекційне заняття (за наявності конспекту),

до 3 б. – усна відповідь на конкретне запитання (не репродуктивного характеру) на семінарському (практичному) занятті,

до 1,5 б. – змістовне доповнення (мінімально – 3 хвилини),

до 1,5 б. – тест (10 питань – 0,3 балів, 20 питань – 0,5 балів),

до 0,5 б. – формулювання змістовних запитань до доповідача,

до 1 б. – складання словника основних понять і термінів (глосарію) до теми на занятті біля дошки,

до 2 б. – виконання практичного завдання (доповнення таблиці (схеми), розробка структурно-логічної схеми), розвязання ситуаційного завдання),

до 3 б. – творче завдання на картці не тестового характеру (залежно від рівня складності),

до 5 б. – виготовлення наочності з глибоким смисловим навантаженням до теми лекційного чи семінарського (практичного) заняття (за погодженням з викладачем),

до 10 б. – підготовка реферату за тематикою ІРС (вимоги: повинен мати науковий характер, написаний з використанням не тільки підручників, але й наукових статей, монографій тощо, максимальна оцінка залежить від складності теми),

до 20 б. – участь у конкурсах наукових робіт, наукових конференціях, публікація тез та статей (залежно від досягнень, зайняття призових місць, рівня конкурсу тощо).

Максимальна оцінка за семінарське / практичне заняття – 4,5 бали. Вона може не обмежуватися у разі виконання студентом творчих додаткових завдань. Обмеження вводяться з метою рівномірного розподілу балів між усіма студентами, які прагнуть отримати максимальний бал. Обов’язком викладача є забезпечення дидактичними завданнями усіх студентів, які бажають і можуть набрати максимальний бал. Викладач рівномірно розподіляє завдання між студентами.

Приклад: відповідь – 1,5 б. (усна відповідь на конкретне питання на семінарському / практичному занятті) + 0,5 б. (складання словника основних термінів і понять до теми практичного заняття) + 0,5 б. (виконання практичного завдання) + 0,5 б. (розвязання тестового завдання) = 3 бали.

Перелік завдань для самоконтролю знань наведено після кожної теми семінарського / практичного заняття, а їх виконання є частиною оцінки з навчальної дисципліни.

Критерії оцінювання усної відповіді студента
на практичному занятті:

2,5-3 б. – вичерпна і глибока відповідь на питання семінарського / практичного заняття. Студент виявив всебічне, систематичне й глибоке знання матеріалу, глибоко засвоїв основну й додаткову літературу з теми, рекомендовану планом. Доповідає активно й упевнено, не прив’язаний до конспекту. Відповідь вирізняється багатством і точністю використаних термінів. Матеріал викладається послідовно й логічно. У розумінні та викладі навчального матеріалу студент виявляє науковий підхід і творчі здібності. Після завершення доповіді відповідає на всі питання викладача та товаришів. (При цьому викладач має право поставити до трьох коротких питань за темою заняття загалом, а не лише з питання, яке висвітлював студент).

1,5-2,5 б. – студент виявляє достатньо повне знання матеріалу, не припускається у відповіді суттєвих неточностей, засвоїв основну літературу, рекомендовану викладачем у плані семінрського (практичного) заняття. Дає відповіді на запитання викладача та одногрупників. Часто звертається до конспекту.

1-1,5 б. – студент виявляє знання матеріалу в обсязі, достатньому для подальшого навчання і роботи за спеціальністю. Доповідач прикутий до конспекту, припускається помилок. Матеріал частково розкриває проблему. Відповідає на поставлені запитання з помилками, однак спроможний зі сторонньою допомогою виправити їх.

0,5-1 б. – студент відповідає, читаючи з конспекту («ксерокопії»), без допомоги якого у матеріалом володіє не достатньо, допускає принципові помилки. Матеріал не розкриває проблему. Відповідає на поставлені запитання тільки зі сторонньою допомогою.

0,5 б. – студент читає з конспекту. Матеріал розкриває проблему поверхово чи фрагментарно. На запитання викладачів та студентів відповісти не може.

0 б. – відповіді немає або вона абсолютно не розкриває сутності питання.

Завдання для самостійної роботи розподілені за рівнями професійної компетентності у три групи: достатній, елементарний і високий рівень підготовки, кожному з яких відповідають завдання відповідного ступеня складності.

Перша група завдань носить відтворювально-репродуктивний характер, орієнтує на опанування базового рівня навчальної програми, передбачає опанування понять і термінів, основних категорій, забезпечує базу для подальшої роботи над матеріалом. У виконанні завдань цієї групи рекомендується складання опорних конспектів та ведення словника правничої термінології, систематична робота на заняттях.

Друга група завдань носить аналітично-пошуковий характер, вимагає самостійного пошуку знань з питань і тем, віднесених програмою до самостійного опрацювання, аналізу інформації та здатності представити матеріал належним чином, вміння застосовувати набуті знання у вирішенні типових практичних ситуацій. У виконанні завдань цієї групи студент вільний у виборі видів і типів завдань, але вони є обов’язковою частиною модуля, оскільки забезпечують більш ґрунтовну підготовку.

Третя група завдань носить науково-дослідницький характер, спонукає до якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів, рекомендована тим з них, хто опанував базовий зміст навчальної програми і має здібності та інтерес до такої роботи. Ці завдання складають варіативну частину модуля і їх виконання заохочується додатковою сумою балів.

Оцінювання самостійної роботи студента здійснюється шляхом перевірки його робочого зошита, де виконуються завдання, передбачені планом самостійної роботи, а також під час поточного тестування чи співбесіди, у ході яких викладач визначає загальний рівень засвоєння студентом вузлових питань кожної з тем, винесених на самостійне опрацювання (до 3 балів за кожну з 6 тем). Використання тестів для поточного контролю дозволяє раціонально використовувати навчальний час і виключити суб’єктивний підхід до оцінки навчальних досягнень студента.

Водночас, у рамках навчального навантаження студента може бути передбачено виконання обов’язкового індивідуального навчально-дослідного завдання, тобто написання есе, реферату чи підготовку презентації в аудиторії. Індивідуальна робота студента може не дробитися на змістові модулі, а виконуватися упродовж усього часу вивчення дисципліни, що сприяє її інтегральному характеру, дозволяє студентам глибше зосередитися на проблемі, що їх цікавить.

Для ґрунтовного вивчення навчальної дисципліни «Право (Господарське право. Комерційне право)» слід самостійно виконати всі дидактичні завдання, передбачені її програмою та відповідним методичним забезпеченням (підготовка словника основних понять і термінів, тезовий виклад відповідей на теоретичні питання, письмове виконання практичних завдань для самостійної роботи). У додатковому контролі засвоєння студентом кожної з тем, винесених на самостійне опрацювання, потреби не має, оскільки цю функцію виконує рубіжний контроль (модульна контрольна робота). У ній рівномірно представлений увесь навчальний матеріал змістового модуля.

Модульна контрольна робота (МКР) складається із різнорівневих завдань, серед яких основну масу складають тестові. Тестові завдання з курсу «Право (Господарське право. Комерційне право)», орієнтовані на системну контекстну інтерпретацію тієї чи іншої правової норми або конструкції, функціонально спрямовані на розвиток професійного мислення. Засвоєні студентом знання, якими він оперує, шукаючи правильну відповідь на питання тестового завдання, є необхідною передумовою виконання останнього, а не самоціллю тестування.