На чому ґрунтується позамовна система оперативного управління?

+ на встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання;

– на узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду;

– на формуванні квартальної та місячної подетальних програм та графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення;

– на узгодженості роботи всіх ланок виробництва.

 

124. Система безперервного контролю і оперативного регулювання ходу виробництва з метою забезпечення виконання виробничого завдання (плану) відповідно до календарного графіка і формування ритмічного поточного виробничого процесу на робочих місцях, дільницях, у цехах та підприємстві в цілому називається:

– оперативне управління;

– оперативно-календарне планування (ОКП);

+ диспетчеризація;

– оперативний аналіз.

 

125. Виробнича система «точно в термін» є:

+ «витягаючою», адже дільниці розташовані на наступних етапах виробничого циклу, як би витягують необхідну їм продукцію з попередньої дільниці;

– «виштовхуючою», адже дільниці розташовані на попередніх етапах виробничого циклу, як би виштовхують свою продукцію на наступні дільниці;

– випереджаючою, адже вона створює умови для задоволення всіх потреб, які можуть виникнути під впливом зовнішнього середовища;

– простою, гнучкою, економічною, надійною.

 

126. Традиційна система організації виробництва за своєю сутністю є:

– витягаючою;

+ виштовхуючою;

– такою, що не передбачає проведення оперативно-календарного планування (ОКП);

– такою, що потребує обов’язкового створення запасів сировини та готової продукції.

 

127. Виробнича інфраструктура – це комплекс:

– основних та обслуговуючих виробництв;

+ обслуговуючих та допоміжних виробництв;

– основних та допоміжних виробництв;

– основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв.

 

128. За своєю сутністю «ремонт» – це:

– заміна зношених частин устаткування;

+ процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання;

– процес усування дрібних несправностей засобів праці;

– процес підвищення технічного рівня устаткування.

 

129. Капітальний ремонт – це:

– мінімальний за обсягом ремонт, при якому заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання;

– часткова заміна основних вузлів обладнання;

+ повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів;

– гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.

 

130. Основними елементами структури ремонтного господарства з переліченого є:

– допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні та ін.);

– служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці);

– обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо) та допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.);

+ допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо), служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці).

 

131. Організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті при мінімальних затратах на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення і утилізацію є метою функціонування:

+ інструментального господарства;

– ремонтного господарства;

– складського господарства;

– транспортного господарства.

 

 

132. Згідно з загальновизнаною класифікацією ремонтів їх поділяють на:

+ малі (поточні), середні та капітальні;

– середні та малі;

– капітальні та середні;

– поточні, малі та капітальні.