На курсову роботу студента

Вступ

Курсова робота з дисципліни «Практична психологія» – це комплексне навчально-наукове дослідження, мета виконання якого полягає в оволодінні ефективними навичками самостійної роботи з навчальною, методичною та науковою психологічною літературою, поглибленні та систематизації знань щодо різних сфер діяльності практикуючого психолога, застосування їх до вирішення реальних практичних завдань, а також виробленню конкретних рекомендацій з проблеми дослідження. Написання роботи сприяє розширенню професійного світогляду студента, закладає основи проведення наукових досліджень, уміння ретельного та грамотного його оформлення та формує психологічну культуру майбутнього фахівця, що дозволяє коректно розуміти роль методології у вивченні поставленої проблеми, в розгортанні самостійної науково-дослідної діяльності.

Підготовка курсової роботи є важливим етапом підготовки майбутнього фахівця-психолога у вищому навчальному закладі. Процес підготовки курсової роботи передбачає проведення самостійного навчально-наукового дослідження та закріплення знань, отриманих студентом під час вивчення тем дисципліни «Практична психологія» та суміжних психологічних дисциплін, зокрема «Загальна психологія», «Соціальна психологія».

Виконання курсової роботи дозволяє студенту продемонструвати рівень опанування певної теми дисципліни, вміння досліджувати поставлену проблему та творчо підходити до вирішення конкретних завдань з обраної проблематики.

Ці методичні рекомендації розроблені з метою допомоги студентам у виконанні курсової роботи та підготовки до її захисту. У них наведено структуру, орієнтовний зміст кожного етапу написання курсової роботи та наведено окремі приклади.

Методичні рекомендації складаються з таких розділів:

1. Загальні положення.

2. Вибір і затвердження теми, складання плану курсової роботи.

3. Вимоги до змісту та обсягу курсової роботи.

4. Правила оформлення роботи.

5. Захист курсової роботи.

 

 

1. Загальні положення.

 

Відповідно до навчального плану напряму підготовки – 030102 «Психологія» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» студенти виконують курсову роботу з дисципліни «Практична психологія», яка є важливою формою самостійного поглибленого вивчення тематик навчальних психологічних дисциплін. Виконання та захист курсової роботи – одна з форм контролю знань з дисципліни, важливий етап підготовки до майбутньої практичної діяльності у сфері психології, а також перший крок до написання магістерської роботи.

Основним принципом написання курсової роботи є принцип науковості, згідно з яким самостійна науково-дослідна діяльність студента повинна базуватись на належному методологічному рівні а зміст роботи має бути повністю узгоджений з сучасними науковими даними.

Основною метою курсової роботи є виконання студентами комплексу взаємопов’язаних завдань навчальних, наукових та інших, що об’єднані певною загальною темою; крім цього, виконання курсової роботи передбачає й реалізацію інших завдань, що випливають з основного, а саме:

- поглиблення та закріплення теоретичних знань основних понять, термінів з досліджуваної теми;

- закріплення вмінь аналізувати, узагальнювати, досліджувати наукові джерела та інформаційну базу даних;

- оволодіння методикою психологічних досліджень, тлумачення, узагальнення, аналізу результатів практичної діяльності;

- напрацювання навичок якісного (інтерпретаційного) та кількісного (математично-статистичного) аналізів отриманої в ході дослідження психологічної інформації;

- отримання навичок формулювання власних логічних висновків та узагальнень, чіткої аргументації та ґрунтовної оцінки різних психологічних явищ і процесів, обґрунтування рекомендацій і пропозицій з теми роботи;

- формування здатності до систематичної самостійної роботи

Курсова робота повинна мати самостійний творчий характер, а не бути компіляцією існуючих наукових досліджень. В роботі також забороняється обширне пряме цитування, використання цитат з розробок інших дослідників без відповідних посилань чи приміток.

У процесі написання курсової роботи виділяють такі етапи:

• вибір теми та об’єкта дослідження;
• затвердження теми;
• складання студентом плану курсової роботи, погодження з науковим керівником;
• формування студентом інформаційної бази для виконання курсової роботи;
• написання й оформлення курсової роботи;
• подання курсової роботи на кафедру для рецензування;
• доопрацювання (у разі потреби) курсової роботи від­повідно до рекомендацій/зауважень рецензента;
• захист курсової роботи.

Під час написання курсової роботи студент може отримати консультацію у наукового керівника відповідно до графіка проведення індивідуально-консультативної роботи науково-педагогічних працівників, розміщеного на сайті кафедри.

2. Вибір і затвердження теми, складання плану курсової роботи

Виконання курсової роботи починається з визначення її теми, об'єкта та предмета. Кафедра розробляє і затверджує рекомендовану тематику курсових робіт з урахуванням науково-дослідних тем, які виконуються на кафедрі, а також пропозицій студентів. Перелік рекомендованих тем курсових робіт з навчальної дисципліни «Практична психологія» затверджується кафедрою щорічно. Орієнтовна тематика курсових робіт наведена у дод. А.

Студент може обирати тему із запропонованих, враховуючи власні особистісні уподобання, наукові інтереси, які виявилися у період навчання та можливість і власне бажання продовжувати дослідження обраної тематики при написанні курсових робіт з інших навчальних дисциплін, а також використати напрацьований матеріал при підготовці дипломної роботи.

Студентові також надається право запропонувати іншу тему, яка має бути актуальною, перспективною і відповідати тематичній спрямованості дисципліни. Темою курсової роботи може бути одне з актуальних питань практичної психології, яке є недостатньо теоретично та методично опрацьованим або потребує розроблення новітніх теоретич­них та методичних підходів, викликає зацікавленість практи­ків або є перспективним для подальшого наукового дослідження. Тема курсової роботи має відпо­відати завданням та умінням, передбаченим варіативною компонентою освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра за спеціалізацією «Психологія».

Обравши тему курсової роботи, студент пише заяву на ім’я завідувача кафедри з проханням затвердити відповідну тему курсового дослідження. У разі несвоєчасного подання студентом заяви щодо затвердження бажаної теми курсової роботи, тема визначається завідувачем кафедри.

Закріплення тем курсових робіт за студентами здійснюється до кінця четвертого тижня семестру за розпоряджен­ням по кафедрі, в якому обов'язково зазначається дата захисту. У разі потреби можна змінювати тему курсової роботи з дозволу завідувача кафедри за письмовою заявою студента та погодженням наукового керівника не пізніше ніж за місяць до закінчення строку виконання курсової роботи.

Кожному студен­ту призначається науковий керівник, з яким остаточно погоджується тема курсової роботи, план, що може бути скорегований при виконан­ні роботи, а також визначаються терміни виконання кожного етапу роботи.

Для складання плану курсової роботи рекомендується ознайо­митися з проблемами, вирішення яких передбачає тема дослідження; опрацювати спеціальну наукову літературу, результати останніх психологічних досліджень, які послідовно і логічно розкривають визначену тему. План курсової роботи повинен бути розгорнутий та мати таку структуру: вступ, три пункти з підпунктами, висновки, список використаних джерел. У дод. Б наведено орієнтовні плани кількох тем курсових робіт.

Зміст розділів складає вирішення завдань, поставлених у курсовій роботі.

План повинен бути логічним, а його пункти та підпункти сприяти всебічному висвітленню обраної теми. Правильно побудо­ва­ний план слугує організуючим початком курсової роботи, допомагає систематизувати матеріал, забезпечує послідовність його викладення. При написанні план роботи може уточнюватися, до нього можуть вводитися нові пункти за рахунок зібраного матеріалу. Деякі розділи навпаки можуть скорочуватися. Зміни в плані слід погоджувати з керівником.

Під час виконання курсової роботи оформляється спеціальний бланк-завдання за формою, яку наведено у дод. В. Підписане науко­вим керівником та студентом завдання додається до виконаної роботи.

Не погоджені з науковими керівниками або подані на кафедру пізніше встановленого строку роботи не рецензуються і не допускаються до захисту.

 

3. Вимоги до змісту та обсягу курсової роботи

 

Курсова робота повинна мати обсяг від 30 до 40 сторінок друкованого тексту без урахування додатків і списку використаних джерел та складатися з таких елементів:

• титульний аркуш;
• зміст;
• вступ;
• основна частина;
• висновки та рекомендації;
• список використаних джерел;
• додатки.

 

Зразок оформлення титульного аркуша наведено в дод. Д. Титульну сторінку включають до загальної нумерації, але не нумерують. Номери наступних сторінок проставляють арабськими цифрами внизу сторінки по центру. чи у правому верхньому куті.

Кожна частина курсової роботи повинна мати заголовок відповідно до плану роботи.

Зміст – це план курсової роботи із зазначенням відповідних сторінок, з яких починається кожний структурний елемент. Його розміщують після титульної сторінки і нумерують як другу сторінку.

У вступі на 2–3 сторінках друкованого тексту наводиться обґрунтування актуальності обраної теми з характеристикою сучасного стану досліджуваної проблеми, мета дослідження, його завдання, об'єкт та предмет дослідження, методи дослідження, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Кінцевий варіант вступу доцільно дописувати після того, коли дослідження повністю виконано і написані перші два розділи.

Розпочинати вступ необхідно з обґрунтування вибору теми курсової роботи і розкриття змісту основних понять, які відображені в темі роботи. Необхідно коротко зупинитись на розкритті основних теоретичних положень роботи: теоретичних підходах, поняттях тощо, тобто на тому, що складає теоретико-методологічну основу дослідження. Варто також звернути увагу на рівень опрацювання теми у вітчизняній та зарубіжній психології, виділити дискусійні питання й невирішені проблеми.

Далі надається загальна характеристика роботи в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми дослідження – ступінь важливості в даний момент і в даній ситуації розв’язання поставленої проблеми чи завдання (проблема відповідає соціальному запиту, привертає увагу багатьох дослідників, потребує прояснення і доповнення чи нового методичного інструментарію).

Актуальність теми може бути схарактеризована і в зв’язку з недостатньою вивченістю обраної теми або в зв’язку з можливістю розв’язання практичного завдання на основі отриманих в дослідженні даних (необхідність доповнення, порівняння чи переробки психологічних теорій, концепцій, ідей для більш глибокого всебічного аналізу явища, що досліджується; потреба в отриманні нових фактів, які можуть розширити систему теоретичних і практичних знань про феномен, що досліджується; пошук і визначення чинників та умов розвитку того чи іншого психологічного феномену).

Бажано, щоб в її формулюванні звучала проблема дослідження (протиріччя в природі психічного явища; неузгодженість точок зору різних авторів; невідповідність системи тим вимогам, що до неї пред’являються; протиречиві результати, отримані різними дослідниками тощо). Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним.

Мета дослідження – це те, що бажаємо отримати під час проведення дослідження, те, на що дослідження спрямоване. Цілями психологічного дослідження можуть бути: визначення характеристик явищ, виявлення взаємозв’язку психічних феноменів, вивчення вікової динаміки явища, опис нового явища чи ефекту, відкриття нової природи явища, узагальнення, створення класифікації чи типології, розробка методики, адаптація психодіагностичної методики тощо.

Відповідно до поставленої мети формулюються завдання дослідження як ті дослідницькі дії, які необхідно виконати для її досягнення. Завдання формулюються як конкретні кроки. Спрямовані на досягнення загальної цілі. Перерахування завдань допомагає читачу зрозуміти характер роботи, зорієнтуватися в її змісті, а також організовує роботу студента-дослідника. В коло завдань дослідження можуть бути включені наступні:

- здійснити порівняння існуючих наукових підходів до проблеми;

- вивчити взаємозв’язок явища, що досліджується, з іншими психічними явищами;

- здійснити пошук нових фактів для доповнення (розширення) психологічних знань;

- вивчити окремі характеристики і сторони явищ;

- визначити детермінанти (чинники, умови) формування феномену, що досліджується.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, обране для вивчення; те, на що спрямований процес пізнання; те, що існує саме по собі, незалежно від наук, що його вивчають. Об’єктами психологічних досліджень найчастіше всього є людина як індивід, особистість, суб’єкт діяльності; група чи спільність людей (навчальна, професійна, вікова, етнічна тощо); процес, стан, явище. Оскільки перераховані об’єкти є об’єктами і інших наук, то необхідно, називаючи об’єкт психологічного дослідження, уточнити, яке саме психічне явище буде вивчатись в роботі, при цьому вказати на значимі його характеристики. Такими характеристиками залежно від мети дослідження можуть бути: стать, вік, рівень освіти, професія, рід занять, стан здоров’я, етнічна приналежність тощо.

Предмет дослідження – те, що знаходиться в межах об'єкта. Предмет дослідження визначає тему дослідження. Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як ціле і часткове. В якості предмету можуть бути окремі психічні властивості, стани, процеси, функції; види поведінки, діяльності і спілкування, особливості ставлень і реакцій; часові характеристики окремих явищ, їх інтенсивність, взаємовплив чи взаємозалежність між ними тощо. Коло явищ, які можуть виступати в якості предмету дослідження набагато ширше переліку об’єктів.

В роботі можна навести гіпотезу дослідження як припущення, висунуте для пояснення будь-якого явища, яке не підтверджено і не спростовано. Гіпотеза – це передбачуване рішення проблеми. Вона визначає головний напрям наукового пошуку. До наукової гіпотези пред'являються дві вимоги: (1) гіпотеза не повинна містити понять, які не уточнені; (2) гіпотеза повинна бути перевірена за допомогою наявних методик. Гіпотеза може мати ієрархічну структуру, тобто містити основну та часткові гіпотези.

Методи дослідження: подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначити, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цього методу. Використані в дослідженні методики вказуються із зазначенням літературних джерел, з яких вони взяті.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів передбачає короткий виклад нового бачення проблеми, нових методичних розробок, уточненні деяких концептуальних положень, практичної значущості (практичні рекомендації, методичні прийоми і способи психодіагностичних процедур або психокорекційної роботи). Новизна і значимість курсової роботи може мати суб'єктивний характер для автора роботи.

Теоретичне та практичне значення подається як цінність вашої роботи для того, кому це дослідженя може бути цікавим (психологів, педагогів, батьків, керівників різних рівнів та ін.), та як отримані результати можуть бути використані в практичній діяльності (в психокорекцій ній, профорієнтаційній, профілактичній, консультативній тощо). Практична значущість може міститись і в запропонованих рекомендаціях, в розробці методичних прийомів, процедур.

Основна частина складається з 3 розділів з підрозділами. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів дослідження. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

Перший розділ курсової роботи має теоретичний характер. Теоретичне обґрунтування повинне визначати роль і місце досліджуваних явищ та процесів, розглядаються загальні теоретичні підходи до теми. Теоретична частина курсової роботи виконується з використанням матеріалів сучасних літературних джерел із досліджуваної проблеми (монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті, матеріали конференцій, Інтернет-ресурси тощо), у тому числі іноземних авторів.

При аналітичному огляді наукової літератури слід враховувати наступне:

1. огляд наукових джерел з теми повинен бути по можливості повним;

2. результати огляду джерел повинні бути систематизовані. В основу систематизації може бути покладена хронологічна послідовність, приналежність до наукових шкіл і напрямів, або інші критерії;

3. погляди найбільш видних учених на дану проблему мають бути проаналізовані і зіставлені.

У теоретичній частині викладаються і аналізуються найбільш загальні положення, що стосуються теми роботи. Теоретичний аналіз передбачає повний і систематизований виклад стану питання, якому присвячена курсова робота. Предметом аналізу повинні бути нові ідеї та проблеми, можливі підходи до вирішення цих проблем, результати попередніх досліджень з питання, якому присвячена дана робота, і з суміжних питань (за необхідності), можливі шляхи вирішення завдання.

При будь-якому обраному в ході попереднього методологічного аналізу підході (системному, цілісному, комплексному, ситуативному тощо) необхідно приділити увагу компонентному складу досліджуваного явища, його структурі. Структура явища – це стійкі зв'язки між його компонентами, елементами. У психології під структурою, найчастіше, розуміється функціональна структура, тобто стійкі взаємозв’язки між окремими функціями. Нерідко окремі функції об’єднують у функціональні блоки і розглядають взаємозв’язок між блоками.

У літературному огляді обов’язково повинні бути названі прізвища авторів, ідеї або експериментальні результати на які робляться посилання.

Робота з відібраною літературою вимагає певної системи, яка передбачає детальне ознайомлення із відповідною темою програми дисципліни «Практична психологія». Вивчивши відповідні розділи у рекомендованих навчальних посібниках, необхідно приступити до опрацювання наукових джерел, що стосуються обраної теми.

Вивчаючи літературу, необхідно виписувати найбільш важливі відомості, визначення, доведення, точки зору, факти та інші дані, а також робити висновки з проблеми, яка відповідає підрозділу курсової роботи.

Конспектувати літературу краще не в зошиті, а на окремих аркушах, причому з одного його боку. Зміст записів на кожному аркуші повинен відповідати одному з питань теми, який відповідає підрозділу курсової роботи.

Зроблені записи слід згрупувати за окремими питаннями теми відповідно до плану курсової роботи. При цьому обов’язково занотовувати повну назву відповідного інформаційного джерела та номер сторінок, інформація з яких буде використана в роботі.

Інформацію, отриману з наукової літератури необхідно аналізувати, зіставляти, узагальнювати, групувати у таблиці. З усіх фактів, які є у літературі, слід використовувати лише ті, які безпосередньо стосуються теми роботи. Таблиці повинні бути зручними та зрозумілими для огляду й аналізу. Можна також використовувати графіки, рисунки, діаграми та схеми, що дозволять більш наочно ілюструвати процеси та закономірності, які розглядаються в роботі.

У першому розділі теоретично обґрунтовується проблема, що досліджується, розглядається її сутність, значення, класифікаційні характеристики, історія та сучасні тенденції предмета вивчення, методичні підходи тощо.

Завершити аналітичну частину роботи бажано обґрунтуванням обраного напряму курсової роботи. Обґрунтування вибраного напряму повинно показувати його переваги в порівнянні з іншими можливими напрямами. Робоча гіпотеза і практичне дослідження повинні спиратися на зміст теоретичної частини.

Обсяг першого розділу не повинен перевищувати 30 % (9 – 12 сторінок) загального обсягу курсової роботи.

У висновках виділяються слабо вивчені аспекти та суперечливі дані, на яких і зосереджується подальше дослідження.

Другий розділ курсової роботи присвячується вибору напряму емпіричного дослідження. В ньому наводяться методи вирішення завдань і їх порівняльні оцінки, розробляється загальна методика проведення дослідження.

Забезпечуючи логічну послідовність дослідження, у розділі повинні бути поєднані викладені теоретичні засади та вміння використовувати обрані методи дослідження і певний методичний інструментарій.

Даний розділ зазвичай складає опис методів і методик дослідження та зміст дослідницької роботи.

Розпочинати розділ доцільно з визначення цілі і завдання власне емпіричної частини дослідження та опису програми експерименту, викладення його сутності, оцінки точності і достовірності отриманих в ході експерименту даних, опису вибірки досліджуваних. При описі вибірки необхідно вказати кількість досліджуваних, яку обґрунтувати як репрезентативну; за необхідністю її статевий склад; вікові параметри – середній вік, вік наймолодшого, найстаршого; професійний склад та інші соціально-демографічні характеристики; особистісні особливості досліджуваних тощо. Вказується також час проведення, база, основні етапи дослідження.

В наступних параграфах розділу можна навести перелік використаних методик, обґрунтування їх вибору. Якщо в роботі використовувалися відомі (поширені) методики, їх докладно описувати не треба. Якщо застосовувалася маловідома методика, необхідно помістити її в додатку. У будь-якому випадку повинні бути посилання на джерела інформації.

Обсяг другого розділу становить 30 – 35 % загального обсягу курсової роботи.

У третьому розділі з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами у вітчизняних чи зарубіжних працях, обґрунтувати потребу додаткових досліджень. Якщо отримані дані спростовують гіпотезу (ідею) дослідження, тобто негативні результати, на них також слід вказати, оскільки це показник необхідності припинення подальших досліджень в вибраному напрямі.

У розділі необхідно описати всі досліджувані ознаки, а також процедуру їх обробки. Починати доцільно з аналізу первинних статистичних даних. Практичний аналіз також повинен включати відомості про рівень значущості, достовірності й відмінностей.

У роботі повинні бути представлені вихідні дані, краще у вигляді зведених таблиць. Наявність зведених таблиць результатів робить практичний аналіз і висновки по роботі доказовими і обґрунтованими. Якщо таблиці громіздкі, їх краще подати в додатку. Туди ж доцільно помістити найбільш цікаві чи типові протоколи або їх копії, витяги з протоколів, малюнки досліджуваних та інші матеріали. Потрібно пам’ятати, що і в таблицях і в тексті роботи не можна повністю вказувати прізвища, імена досліджуваних, їх точне місце роботи, навчальну групу та інші відомості, які можуть вказати на конкретну людину. Дотримуючись етичних норм і принципів роботи, необхідно кодувати досліджуваних, наприклад, вказуючи лише порядковий номер або ініціали.

Результати дослідження необхідно інтерпретувати, виходячи зі своєї наукової позиції (яка повинна бути позначена в теоретичній частині роботи), а також використовуючи знання, отримані в процесі вивчення різних галузей психологічної науки.

Отримані в ході дослідження результати необхідно зіставити з теоретичними даними, а також даними досліджень інших авторів; відсутність такого зіставлення має бути пояснена.

Останній параграф третього розділу може містити розроблені автором конкретні рекомендації, пропозицій щодо удосконалення предмета дослідження, його інформаційного, методичного та організаційного забезпечення із врахуванням результатів здійсненого аналізу. Пропозиції мають бути спрямовані на вирішення окремих теоретичних питань та проблем практичного характеру. Формулюючи пропозиції, необхідно визначити їх конкретну доцільність у теперішній час або у майбутньому, звертаючи увагу на наслідки економічного та соціального характеру.

Обсяг третього розділу може становити до 35 – 40 % загального обсягу курсової роботи.

Бажано, щоб теоретична і практична частини роботи, а також їх підрозділи, були приблизно пропорційними один одному, як по структурному діленню, так і за обсягом. Розділи повинні бути з’єднані один з одним послідовністю тексту, логікою викладу, між ними не повинно бути смислових розривів.

Виклад матеріалу в усіх розділах основної частини підпорядковується одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Висновки, що є окремим елементом курсової роботи, становлять стисле викладання результатів проведеного дослідження відповідно до поставленої мети. Саме тут коротко наводяться найбільш важливі положення, які містять обґрунтовані, чіткі, лаконічні формулювання вирішення проблеми; узагальнюються результати аналізу об’єкта дослідження за визначеними завданнями; визначається теоретична і практична значущість, подаються пропозиції щодо удосконалення досліджуваного напряму діяльності, вказуються напрями подальшого дослідження даної проблематики.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої проблеми, їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Рекомендований обсяг висновків 2 – 3 сторінки.

Список використаних джерел може містити орієнтовно 30 – 50 найменувань. Для інформаційних матеріалів джерел Інтернету обов’язкове посилання на відповідну Web-адресу. Посилання на літературні джерела мають наводитися у тексті у квадратних дужках. Також допускається оформлення підстрокових зносок. Опис використаних джерел необхідно робити відповідно до вимог державних стандартів опису літературних джерел. Спочатку вказуються офіційні матеріали (Конституція України, Закони України, Постанови Верховної Ради, Укази Президента України, Постанови Уряду), якщо вони використовувалися в роботі, а потім усі інші джерела в алфавітному порядку, дотримуючись мови, якою видано те чи інше джерело (українською, російською). У кінці списку наводять іншомовні джерела інформації.

Список основних джерел інформації наведено у дод. Ж.

Додатки до курсової роботи можуть містити різний за змістом допоміжний матеріал, який має додаткове, довідкове значення, але необхідний для повного висвітлення теми дослідження. До допоміжного матеріалу відносяться: таблиці з різними цифровими даними, протоколи досліджень, психодіагностичні методики з детальним описом інструкції, ходу роботи, способів обробки результатів тощо, зразки стимульного матеріалу, бланки відповідей досліджуваних, ілюстрації допоміжного характеру та ін.

Правила оформлення роботи

Необхідними рисами тексту курсової роботи повинні бути простота, точність та лаконічність викладу її змісту. Текст має бути ретельно відредагований.

Треба уникати багатослів'я, емоційних виразів, використання зайвих слів. Допускаються тільки прийняті скорочення слів. Речення мають бути якомога коротшими. Це полегшує викладення і розуміння думки. Не рекомендується в тексті використовувати надмірно великі чи дрібні абзаци.

Для підтвердження висновків дослідження в роботі можуть наводитися цитати з використаних літературних джерел. Але занадто захоплюватися ними не слід. Цитати, статистичні та інші дані, що наводяться у тексті, обов’язково повинні мати посилання на їх джерела у квадратних дужках.

Ретельно вивчивши літературні джерела та фактичні дані, необхідно написати перший варіант тексту курсової роботи. Якість роботи оцінюється, насамперед, за змістом тексту: наскільки в ньому самостійно, структуровано, глибоко та всебічно розглянуті основні питання теми.

Робота виконується українською мовою та оформлюється згідно з державним стандартом України ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення".

Робота повинна бути набрана на комп'ютері, шрифт Times New Roman, 14 кеглем, через 1,5 міжрядкових інтервали. Текст друкується з одного боку стандартного аркуша білого паперу формату А4; коп’ютерний набір – шрифт Times New Roman, 14 кегль, 1,5 міжрядковий інтервал; розмір полів: праве – 10 мм, ліве, верхнє, нижнє – 20 мм. Надання роботи в рукописному варіанті не допускається.

Ілюстративний матеріал слід подавати безпосередньо після посилання на нього у тексті, де він згаданий вперше, або на наступній сторінці, нумерувати послідовно арабськими цифрами без знака "№" (за винятком розміщених у додатках). Позначаються словом "Рис." або "Таблиця". Кількість ілюстрацій у роботі визначається її змістом і доцільністю для надання тексту конкретності та наочності. Номер рисунка та його назву розміщують під відповідним ілюстративним матеріалом (схеми, діаграми, графіки тощо). Сторінки курсової роботи, на яких наведено ілюстративний матеріал, включають до загальної нумерації сторінок.

Таблиця має містити дані, необхідні для вивчення певного аспекту дослідження, період, за який наведено дані, та одиниці виміру, в яких вони наведені. Номер та назва зазначаються над таблицею у наступному порядку: слово "Таблиця" та її номер вирівняні справа, назва таблиці у наступному рядку з вирівнюванням по центру. У разі перенесення частини таблиці на іншу сторінку зазначають "Продовження табл. 1.1".

Формули нумеруються послідовно за текстом роботи. Номер пишуть у круглих дужках на одному рядку з формулою з правого боку сторінки. Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів розміщують безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, кожне з нового рядка. Перший рядок пояснення починають словом "де" без двокрапки. Рівняння і формули слід розміщувати у тексті на окремому рядку, залишаючи між ними не менше одного вільного рядка.

Титульну сторінку, яка є першою сторінкою курсової роботи (проекту), включають до загальної нумерації сторінок, але не нуме­рують. Нумерацію наступних сторінок подають арабськими цифрами, які проставляють внизу сторінки по центру чи у правому верхньому куті.

Зміст складається з усіх частин курсової роботи та номерів їх початкових сторінок. Його розміщують після титульної сторінки і нумерують як другу сторінку.

Кожна частина курсової роботи повинна мати заголовок відповідно до плану роботи. Відстань між заголовком і текстом дорівнює трьом інтервалам основного тексту.

На додатки, які містяться у курсовій роботі, мають бути посилання у текстовій частині роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. З правого боку рядка малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки позначаються великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А, Додаток Б. Якщо додаток поділений на розділи та підрозділи, текст у межах кожного додатка нумерується літерою і цифрою. Наприклад: А.2 - другий розділ дод. А.

Посилання на літературні джерела слід наводити у квадратних дужках, наприклад, посилання [18, с. 19] означає: 19 – порядковий номер літературного джерела у списку, 27 – сторінка цитованого джерела; посилання [18; 19] означає: 18 і 19 – порядкові номери літературних джерел у списку використаних джерел. Також допускається можливість оформлення підстрокових виносок.

Список використаних джерел слід розміщувати у такій послідовності: спочатку (у хронологічному порядку) Закони України, далі - Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, за ними - літературні джерела в абетковому порядку: моно­графії, підручники, посібники, брошури, журнальні та газетні статті. У кінці списку наводять іншомовні та електронні джерела інформації. Дані про книги обов'язково містять прізвище та ініціали автора, заголовок, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок; дані про журнальні або газетні статті - прізвище, ініціали автора, заголовок, назву періодичного видання, серію, рік випуску, номер видання, сторінки.

Список оформлюється відповідно до вимог державних стандартів:

1. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила к составлению. ГОСТ 7.1-84.

2. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. ДСТУ 3582-97.

У списку використаних джерел наукові праці записують тією мовою, якою вони видані.

 

5. Захист курсової роботи

Завершена курсова робота з підшитою карткою контролю подається студентом на кафедру для рецензування. Подання на кафедру відбувається в термін, передбачений графіком навчального процесу, але не пізніше 10 днів до захисту.

Спочатку виконана курсова робота реєструється лаборантами кафедри та передається науковому керівнику. Викладач ретельно перевіряє роботу, надає рецензію. Якщо робота не відповідає темі, завданню та вимогам до курсової роботи, викладач повертає роботу з позначкою "на доопрацювання" без письмової рецензії.

У такому разі викладач не допускає студента до захисту та встановлює строки усунення недоліків.

Тільки після доопрацювання, з урахуванням зауважень, викладач пише рецензію і допускає роботу до захисту, про що проставляється відмітка науковим керівником, його підпис та дата на титульному аркуші роботи та у рецензії. У разі невідповідності курсової роботи вимогам вищої школи за висновками рецензента студент повинен виконати новий варіант за тією ж темою. При здачі переробленої курсової роботи студент зобов’язаний подати також її перший варіант.

До захисту допускаються курсові роботи, які одержали позитивну рецензію.

Під час захисту треба мати з собою курсову роботу з рецензією та залікову книжку. Курсові роботи захищають у присутності всіх студентів групи перед комісією, яку призначено кафедрою, у терміни, передбачені розпорядженням по кафедрі.

Під час захисту курсової роботи студент має засвідчити глибокі знання з дисципліни "Практична психологія", вміти розкрити в усній доповіді зміст розглянутих у курсовій роботі положень, чітко викладати власні думки, використовувати ілюстративний матеріал і аргументовано відповідати на поставлені членами комісії питання.

За результатами захисту комісія оцінює курсову роботу відповідно до її змісту та якості захисту оцінками "відмінно", "добре", "задовільно" або "незадовільно" та за шкалою ECTS.

У випадку, якщо студент не захистив курсову роботу, він вважається неатестованим з даної дисципліни і не допускається до іспиту.

Захищені курсові роботи передаються на кафедру, де зберігаються згідно з вимогами до такого виду документів.

Додаток А

 

Орієнтовна тематика курсових робіт

 

1. Взаємозв’язок особливостей уяви і успішності з психологічних дисциплін

2. Співвідношення вербального і невербального інтелекту у студентів різних спеціальностей

3. Взаємозв’язок вербального і невербального інтелекту та комунікативних і організаторських здібностей

4. Взаємозв’язок емоційних станів і локусу контролю

5. Порівняльний аналіз рівня екстра/інтроверсії у студентів різних спеціальностей

6. Взаємозв’язок типу нервової системи і особливостей уваги

7. Переважаючі види пам’яті студентів різних спеціальностей

8. Особливості інтелекту студентів з різним рівнем успішності з гуманітарних дисциплін

9. Взаємозв’язок екстра/інтроверсії і рівня емпатії

10. Особливості мотивації навчальної діяльності у студентів різних спеціальностей

11. Особливості сприймання наступності часу та перспектив майбутнього сучасними студентами.

12. Взаємозв’язок локусу контролю і схильності до ризику

13. Особливості уяви студентів гуманітарних та економічних спеціальностей

14. Динаміка навчальної мотивації студентів вузу

15. Особливості уваги у студентів різних курсів

16. Особистісні особливості і успішність в навчанні

17. Взаємозв’язок потреби в схваленні і навчальної успішності студентів

18. Порівняльний аналіз літературних уподобань у студентів різних спеціальностей

19. Гендерні особливості у формуванні механізмів психологічного захисту

20. Взаємозв’язок акцентуацій характеру та механізмів психологічного захисту

21. Взаємозв’язок самооцінки і соціального статусу у студентській групі

22. Взаємозв’язок спрямованості особистості і способів вирішення конфліктних ситуацій

23. Взаємозв’язок комунікативно-організаторських здібностей і соціометричного статусу в студентській групі

24. Гумор як чинник підвищення життєстійкості людини в екстремальних ситуаціях

25. Взаємозв’язок рис особистості і оцінок оточуючих

26. Особливості емоційно-вольової сфери студентів-психологів

27. Роль казки у формуванні особистісних рис

28. Особливості уявлення у чоловіків та жінок про шлюб.

29. Психологічні аспекти адаптації студентів першокурсників

30. Виявлення неусвідомлюваних структур уявлень про оточуючих за допомогою методів психосемантики

31. Взаємозв’язок задоволеності шлюбом і уявленнями про функції сім’ї

32. Чинники успішності в уявленнях молоді і людей середнього віку.

33. Взаємозв’язок рівня розвитку самосвідомості студентів і розуміння соціально-економічних подій в Україні

34. Динаміка ціннісних орієнтацій у студентів-психологів

35. Розвиток самопізнання студентів-психологів в процесі навчання у ВУЗі.

36. Вплив темпераменту на поведінку в конфліктних ситуаціях

37. Взаємозв’язок самооцінки і афіляції у студентів

38. Зв'язок способів вирішення просторових завдань з характерологічними особливостями людини

39. Характерологічні особливості і професійна спрямованість магістрів-психологів

40. Вплив механізмів захисту на професійну мотивацію студентів

41. Особливості розуміння та інтерпретації власного життєвого досвіду студентами різних спеціальностей

42. Взаємозв’язок вольової саморегуляції та рівня домагань

43. Залежність довготривалої пам’яті від індивідуально-психологічних характеристик людини

44. Ціннісні орієнтації сучасних студентів

Додаток Б

 

Орієнтовні плани тем курсових робіт

Взаємозв’язок механізмів психологічного захисту та акцентуацій характеру особистості

План

Вступ.......... 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення психологічного захисту та його ролі у розвитку особистості

1.1. Психологічний захист і його характеристики. 6

1.2. Психологічні характеристики характеру та його акцентуацій. 10

1.3. Вікові особливості розвитку характерологічних рис. 12

Розділ 2. Особливості дослідження механізмів психологічного захисту в контексті характерологічних рис особистості

2.1. Методика виявлення механізмів психологічного захисту 14

2.2. Дослідження акцентуацій характеру особистості. 18

2.3. Процедура та вибірка дослідження.. 22

Розділ 3. Визначення взаємовпливу механізмів захисту та акцентуацій характеру особистості

3.1. Комплекси механізмів психологічного захисту.. 25

3.2. Зв'язок акцентуацій характеру з комплексами захистів. 30

3.3. Характеристика типів особистостей з різними викривленнями образу реальної ситуації.... 35

Висновки.......... 40

Список використаних джерел....... 43

Додатки........... 50

Додаток В

 

Київський національний торговельно-економічний університет

 

Кафедра психології

Дисципліна «Практична психологія»

Спеціальність 030102 «Психологія» Курс 2 Група ____ Семестр 4

 

Завдання

на курсову роботу студента

_______________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

 

1. Тема роботи __________________________________________________

_______________________________________________________________

 

2. Строк здачі студентом закінченої роботи __________________________

 

3. План

________________________________________________________________

 

4. Дата видачі завдання ________________________________

 

Студент ____________________

(підпис)

Керівник ____________________ ________________________

(підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)

«___» __________________ 20___ р.

Додаток Д

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра психології

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ»

 

на тему _________________________________________________________

_______________________________________________________________

 

 

Студент 2 курсу ___ групи

очної форми навчання

Факультету фінансів

та банківської справи

(прізвище, ім’я, по батькові студента)

 

 

Науковий керівник

________________________

(науковий ступінь, посада, прізвище та ініціали)

 

 

Київ 20__

Додаток Ж