Magna Charta Universitatum (Велика Хартія університетів), 18 вересня, 1988 рік, Болонья

У Хартії проголошено фундаментальні принципи, які повинні бути основою призначення університетів:

1. Університет – це автономний інститут в серці суспільства, що має особливу організацію внаслідок свого становища та історичного надбання. Він створює, оцінює і передає культуру за допомогою наукових досліджень і навчання. Щоб відповідати потребам суспільства, дослідження і навчання університети повинні бути морально та інтелектуально незалежними від будь-якої політичної й економічної влади.

2. Процеси навчання і досліджень в університетах повинні бути нероздільні, щоб навчання не відставало від мінливих суспільних потреб і прогресу наукових знань.

3. Свобода досліджень і навчання є основним принципом існування університету; і уряди, і університети в межах своєї компетенції, повинні забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу. Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу, університет є ідеальним місцем спілкування професорів, готових до передачі своїх знань та добре забезпечених всім необхідним для цього, і студентів, які здатні і прагнуть збагатити свій розум цими знаннями.

4. Університет є довіреною особою європейських гуманістичних традицій, його постійною турботою є примноження знань. Для втілення свого призначення він, стираючи географічні і політичні бар’єри, підтверджує життєву необхідність для різних культур пізнавати одна одну і впливати одна на одну.

 

Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25 травня 1998р.)

Сорбонська декларація (травень 1998 р.)

 

25 травня 1998 року чотири європейські міністри підписали в Парижі (Сорбонна) спільну декларацію, спрямовану на гармонізацію національних систем вищої освіти.

Головні тези цієї декларації такі:

§ формування відкритого європейського простору у сфері вищої школи;

§ міжнародне визнання та міжнародний потенціал систем вищої освіти, який безпосередньо пов'язаний з прозорістю і легкістю для розуміння дипломів, ступенів і кваліфікацій;

§ орієнтація переважно на двоступеневу структуру вищої освіти (бакалавр, магістр) як умова підвищення конкурентоспроможності європейської освіти та її визнання;

§ використання системи кредитів (ЕСТS);

§ міжнародне визнання першого ступеню вищої освіти (бакалавр);

§ надання випускникам першого ступеню права вибору подальшого навчання задля отримання диплому магістра, або доктора у послідовному режимі;

§ підготовленість магістрів і докторів до науково-дослідницької діяльності;

§ підтвердження Лісабонської конвенції;

§ пошук шляхів ратифікації набутих знань і оптимальних можливостей для визнання дипломів і вчених ступенів;

§ стимулювання процесу вироблення єдиних рекомендацій для досягнення зовнішніх визнань дипломів і кваліфікацій та працевлаштування випускників;

§ формування Європейського простору вищої освіти;

§ зближення спільних структур виданих дипломів і циклів (ступенів, етапів, рівнів, ярусів) навчання;

§ консолідація позиції, яку посідає Європа у світі, з постійним удосконаленням і оновленням освіти, доступної всім громадянам ЄС.

 

Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999р.)

 

Зміст декларації зводиться до таких практичних кроків:

§ уведення системи двоетапної вищої освіти: базової (бакалаврат) і повної (магістратура); доступ до другого етапу потребує завершення першого. Ступінь, що надається після закінчення першого етапу, визначається на європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

§ уведення системи кредитних одиниць (наприклад, ЕСТS), як засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їхнього визнання навчальними закладами на основі принципу добровільності;

§ з метою забезпечення працевлаштування випускників університетів на європейському ринку праці та підвищення конкурентоспроможності системи вищої освіти видаватимуться взаємоузгоджені й уніфіковані додатки до дипломів для введених рівнів вищої освіти, які зрозумілі, прозорі та порівнювані між собою на всьому європейському (Болонському) просторі;

§ стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти в межах Болонського простору;

§ розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти з метою напрацювання критеріїв і методик, які можна порівнювати;

§ підсилення європейського виміру вищої освіти, перш за все у сферах наукових досліджень, і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх програм

 

Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (Саламанка, 29-30березня2001р.)

 

На конференції було підтверджено підтримку європейськими вищими навчальними закладами основних цілей Болонської декларації та проголошено про створення Європейської асоціації університетів - ЕUА.

У підсумковому документі - Зверненні Саламанкської конференції європейських закладів вищої освіти "Формування європейського простору вищої освіти" було підкреслено, що одним із найважливіших чинників розвитку системи вищої освіти є академічна свобода та автономія університетів у поєднанні з їхньою відповідальністю перед суспільством за якість освіти та наукових досліджень.

Наприкінці «Звернення» ректори підтвердили «... свою здатність і готовність ініціювати та підтримувати прогрес у спільних спробах:

§ провести переоцінку вищої освіти і наукових досліджень для всієї Європи;

§ реорганізувати й омолодити програми і вищу освіту в цілому;

§ розвивати і базувати вищу освіту на основі наукових досліджень;

§ приймати взаємоприйнятні механізми для оцінки, гарантії й підтвердження якості;

§ покладатися на загальні терміни європейського виміру і забезпечувати сумісність різних інститутів, навчальних планів і ступенів;

§ сприяти мобільності студентів, персоналу і можливості працевлаштування випускників у Європі;

§ підтримувати зусилля з модернізації університетів у країнах, де існують великі проблеми входження в європейський простір вищої освіти;

§ проводити зміни, будучи відкритими, привабливими і конкурентоспроможними вдома, в Європі та у світі;

§ продовжувати вважати за необхідне, щоб вища освіта була відповідальною перед суспільством».

 

До зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (Прага, 18-19 травня 2001 р.)

 

Виконуючи зобов'язання, узяте у Болоньї 19.06.1999 p., міністри, що відповідали за вищу освіту у 29 країнах і підписали Болонську декларацію, зустрілися у Празі 18-19 травня 2001 р. За результатами дискусії, що відбулася на цій зустрічі, було опубліковане спільне комюніке. Спираючись на звіт експертів (Trends II), міністри приділили увагу просуванню Болонського процесу по кожному з шести зобов'язань Болонської декларації і сформулювали завдання щодо подальших дій для досягнення цих шести цілей.

Міністри наголосили на необхідності подальшого обговорення ще трьох важливих аспектів Європейського простору вищої освіти, а саме:

§ обговорення проблем навчання впродовж життя;

§ обговорення ролі вищих навчальних закладів і студентів в контексті Болонського процесу;

§ обговорення проблем сприяння забезпеченню привабливості Європейського простору вищої освіти.

 

Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003р.)

 

Міністри дійшли згоди, що до 2005р. національні системи із забезпечення якості повинні в собі містити:

§ Визначення обов'язків органів і установ, які беруть участь в оцінки якості освіти.

§ Оцінювання програм або ВНЗ, яке включає внутрішню оцінку і зовнішній перегляд участі студентів і публікації результатів.

§ Система акредитації, сертифікації і сумісних процедур.

§ Міжнародне партнерство, співробітництво і співпраця.

Ще одне конкретне зобов'язання із зазначенням конкретної дати: усі міністри зобов'язалися «розпочати реалізацію двоциклічної системи до 2005 р.». Крім того, «міністри вважають за потрібне вийти за межі сьогоднішнього усвідомлення двох циклів вищої освіти й додати докторський рівень як третій цикл у Болонському процесі, що доповнює два основніх ступені вищої освіти».

Стосовно прийняття системи сумісних та порівнянних ступенів міністри «... поставили за ціль, що кожен студент, якій випускається з 2005 року, повинен отримати додаток до диплому автоматично та безкоштовно. Він повинен випускатися поширеною європейською мовою».

 

Загальноєвропейський простір освіти - досягнення цілей: Комюніке Конференції міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берген, 19-20 травня 2005р.)

 

На самміті Болонського процесу відбувся вступ України до співдружності країн-учасниць Болонського процесу. Згідно Бергенського комюніке передбачена найближча програма дій по формуванню єдиного європейського освітнього простору до 2007 та 2010 років.

До 2007 року основними пріоритетами є:

§ упровадження стандартів і директив по забезпеченню якості освіти, запропонованих у доповіді Європейської мережі забезпечення якості вищої освіти;

§ упровадження національних систем кваліфікацій;

§ надання і визнання спільних наукових ступенів, зокрема ступінь доктора наук;

§ уможливлення гнучкого шляху здобуття вищої освіти, передбачаючи визнання раніше здобутої освіти.

До 2010 року:

§ створення європейського простору вищої освіти на принципах якості та прозорості, зберігаючи багату спадщину і культурну різноманітність, здійснюючи внесок у створення суспільства, заснованого на знаннях;

§ забезпечення автономності вищих навчальних закладів, їх стабільне фінансування, достатнє для виконання узгоджених реформ;

§ трициклове навчання, де кожний рівень сприяє успішному працевлаштуванню, подальшому затвердженню активної громадянської позиції тих, хто навчається;

§ загальна кваліфікаційна рамка, узгоджений пакет європейських стандартів і керівних принципів забезпечення і визначення ступенів і термінів навчання.

Для реалізації ідеї Європейського простору вищої освіти у Бергенському комюніке підкреслюється особлива значущість вирішення таких питань, як:

1. автономність вузів і їх стабільне фінансування;

2. соціальна відповідальність освіти і науки за економічний, соціальний, політичний, культурний розвиток;

3. розширення програм мобільності як студентів, так і викладачів;

4. новий зв'язок між академічним навчанням і ринком праці;

5. забезпечення привабливості європейської освіти;

6. соціальна складова Європейського освітнього простору як забезпечення рівного доступу до освіти, створення умов для студентів, щоб вони могли завершити навчання без перешкод, пов’язаних з соціальними та економічними обставинами;

7. партнерство вузів, їх працівників та студентів, ділових кіл, міжнародних інституцій та організацій;

8. посилення дослідницької та інноваційної діяльності, взаємодія між Європейським простором вищої освіти (EHEA) та Європейським простором досліджень (ERA).

 

На шляху до Європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації: Комюніке Конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту (Лондон, 17-18 травня 2007р.)

 

На зустрічі міністрів в Лондоні (17-18 травня 2007 р.) було наголошено, що за останні роки зроблено значний загальний прогрес в реалізації Європейського простору вищої освіти. Між тим, все ще залишається значна кількість складних завдань. Міністри дійшли згоди «упродовж наступних двох років зосередити увагу на завершенні узгоджених раніше напрямів діяльності, включаючи нинішні пріоритети трициклової системи ступенів, забезпечення якості, визнання ступенів та періодів навчання». Було зазначено, що у міру того, як Європейський простір вищої освіти продовжує розвиватись та відповідати на виклики глобалізації, необхідність у співпраці буде існувати і після 2010 року.

Міністри підтвердили стратегію “Європейського простору вищої освіти в глобальному вимірі” та вирішили продовжити подальшу роботу за такими «…основними стратегічними напрямами: покращання інформування про ЄПВО, сприяння покращанню привабливості та конкурентоспроможності ЄВО, посилення співробітництва на основі партнерства, інтенсифікація стратегічного діалогу, покращання процедури визнання».