Екологічна небезпека матеріалів у переробній промисловості

Посуд, а саме матеріал, із якого він виготовлений, може негативно впливати на наше здоров’я.

Емальований посуд під час використання може втрачати свою цілісність, мати тріщини, сколи, що, в свою чергу, призводить до потрапляння в їжу сполук важких металів.

Тефлон – це сучасний антипригораючий матеріал (до речі, він раніше використовувався у військовій промисловості для виготовлення радарів). У процесі нагрівання виділяє перфлюорооктанову кислоту та бензол (особливо якщо захистний шар вже зношений), які негативно впливають на здоровя та довго не виводяться з організму.

Не слід порушувати тифлонове покриття вилкою, ложкою чи іншим гострим предметом, але і воно само по собі зникає (випаровується) з поверхні посуду за температури 200 ^oС. Будь-які пошкодження на поверхні тифлона виділяють шкідливі речовини, у їх складі міститься і плавикова кислота, що є токсичною.

Якщо говорити про алюміній, то тут слід відмітити його недостатню міцність. Такий посуд легко піддається деформуванню. Алюмінієвий посуд також виділяє шкідливі речовини, а вітамін С у продуктах під час приготування їх у алюмінієвому посуді практично повністю руйнується.

Оцинкований стальний посуд екологи та більшість науковців відносять до групи перших наших ворогів, так як він виділяє у процесі нагрівання солі цинку (вони дуже токсичні).

Посуд, виготовлений із нержавіючої сталі, більш екологічний. Але і в цьому випадку не все так добре, як нам би цього хотілося. Нікель, що входить до її складу, може спричиняти алергічні реакціїї організму у багатьох із нас.

Емальований посуд та вироби, покриті емаллю, можуть часто мати покриття із середини різних кольорів: білого, чорного, кремового, сіро-блакитного, синього. Всі інші барвники містять шкідливі хімікати, що не відповідають ГОСТу, – марганець, кадмій, свинець й інші. Також важливо слідкувати, щоб на глянцевій поверхні каструль не було плям, сколів, подряпин. У такому посуді створюються ідеальні умови для розвитку бактерій. Тріщини, в свою чергу, є місцем проникнення в їжу шкідливих іонів металів.

А ось старий добре відомий нам чавун так і залишається в повазі. Йому не страшні ніякі подряпини, пошкодження. Єдина прикрість у тому, що він іржавіє, але проблему можливо вирішити нескладним способом – просто такий посуд слід попередньо добре прогріти на вогні, змастивши рослинним маслом.

Посуд із вогнетривкого скла не дозволяє ніяким шкідливим речовинам проникнути до приготовленої в ній їжі, але водночас вона погано проводить тепло.

Найоптимальнішим із точки зору екології та здоров’я можна вважати посуд, виготовлений зі скла та глини. Ці матеріали належать до нейтральних, що не вступають у реакцію з будь-якими продуктами, водночас вони не бояться високих температур.

У пластика дійсно багато переваг: він дуже пластичний, готується, володіє низькою тепловою і електричною провідністю, не чутливий до вологості. Не дивлячись на всі плюси пластикових виробів, потрібно бути обережним щодо їх використання. Адже деякі види пластмас можуть бути шкідливі для людини і навколишнього середовища. До складу пластмас зазвичай входять органічні сполуки, властивості яких досить мінливі. Особливо слід уникати товарів та посуду із меламіну, які в основному завозяться із Туреччини, Йорданії та Китаю. Зовнішньо вона схожа на фарфор (але на справді пластмаса). В країнах Європи вироби з меламіну не продаються, оскільки вони офіційно визнані низькоякісними та шкідливими для здоров’я. До складу посуду з меламіну входять формальдегідні смоли, що є сильною мутагенною отрутою, яка призводить до раку, екземи, подразнення очей. Крім цього із меламіну в їжу виділяються важкі метали – свинець, кадмій, марганець. Щоб уникнути попадання шкідливих для людини речовин із пластикових виробів в організм, не треба зовсім відмовлятися від цього матеріалу.