Проблеми визначення ГІС з точки зору кадастру

У ГІС- пакетах різних виробників - не менша плутанина. Фірмова термінологія навіть розповсюджених пакетів загального призначення часто незрозуміла без спеціального аналізу, також зустрічаються і синоніми, і неповні синоніми, і омоніми. Ще гірші справи з термінологією, яка використовується в вузькоспеціалізованих системах - за конкретним призначенням операцій пропадає її сутність з точки зору загальної геоінформатики.

Сама класифікація ГІС-пакетів на практиці є дуже нечіткою. Під словом ГІС сьогодні ховаються дуже різні речі.

LIS (Land Information System - земельна інформаційна система),

FM (Facilities Management - системи управління об'єктами розподіленої господарської інфраструктури),

AM (Automated Mapping), що іноді перекладають буквально, як системи автоматизованого картографування, забуваючи при цьому, що в реальності це реалізація найпростішого принципу роботи з просторовою інформацією,

перед-ГІС, що полягає просто у введенні, зберіганні в комп'ютері і відображенні карт, що сприймаються просто як креслення.

У такий туманній ситуації не дивно, що існують проблеми як з формулюванням вимог, пропонованих тими чи іншими кадастрами до програмного забезпечення, так і зі знаходженням правильного їх вирішення.

Які це можуть бути вимоги? Базовими для кадастрів будь-якого типу є функції облікові, інвентаризаційні.

Відповідно, критично важливим є якість подання в комп'ютері графічних даних, перш за все, меж об'єктів. Якість в даному випадку не вичерпується тільки повнотою (відсутністю пропусків об'єктів) та малими допусками на точність подання положення кожної лінії в порівнянні з натурою. Якість цифрової графічної бази в даному випадку - це ще і її коректність, внутрішня несуперечність. Це внутрішня несуперечність всередині одного тематичного шару - відповідність формального геометричного типу кожного об'єкта його смисловому змісту (я кажу про таку, наприклад, речі, як замкнутість всіх площинних об'єктів. Все, що за змістом своїм є майданних об'єктом, має бути представлено замкнутим полігоном, замкнутим не тільки візуально, але і в формальному геометричному сенсі). Все кордону прилеглих полігонів повинні бути в точності однієї і тієї ж лінією, а не просто візуально невідмітними двома близькими лініями. У земельному кадастрі абсолютно вся територія, без пропусків, повинна належати якому-небудь площадному об'єкту - полігону, нехай навіть полігону з атрибутом "немає відомостей". Не повинно бути ніяких, навіть мікроскопічних паразитних полігонів, що походять з неточних відповідників контурів. Та й між різними верствами інформація має бути погоджена.

Всі ці вимоги роблять необхідним використання топологічного контролю в процесі створення кадастрових карт.. Тобто, робимо висновок - ГІС пакет або система пакетів, використовуваних в кадастрі, повинні підтримувати векторно-топологічну модель даних на деяких етапах роботи і на певному рівні робочих місць.

Мабуть, ще більш істотною є наявність топологічного контролю на етапі функціонування кадастрової системи. Численні редагування, особливо що проводяться як окремі розрізнені акти редагування, в різний час і різними виконавцями, неминуче швидко порушать цілісність бази даних без наявності того ж топологічного контролю. Це стосується і цілісності системи зв'язків "графічні об'єкти-атрибути", і коректності взаємин між графічними об'єктами.

Зокрема, повинна забезпечуватися згадана цілісність бази даних при її редагуванні, і повинна підтримуватися можливість відстеження історії змін бази даних. Треба розуміти, що для цього необхідні спеціальні засоби, які відстежують кожну зміну бази даних і провідні журнал таких змін, а не просто зберігання копій станів бази даних в окремі дискретні моменти часу А відстежувати зміни просторової БД набагато складніше, ніж непросторових - земельні ділянки не тільки змінюють власника і характер використання, вони ще по ходу їх історії діляться, об'єднуються, міняють форму і сусідів. У такій ситуації відстеження історії землекористування (наприклад) також вимагає використання векторно-топологічної моделі даних.

Аналітичні функції кадастру, без яких він по суті являє собою бюрократичну систему реєстрації та тільки, також вимагають для реалізації всього спектру необхідних операцій роботи з векторно-топологічним форматом. Кадастр на значній території, природно, доводиться створювати порціями - по окремих листам карт, окремим стереопарах знімків, окремим адміністративним одиницям. Природно, при цьому потрібно ув'язка і узгодження по кордонах карт. Якщо ми хочемо отримати хоча б деяку автоматизацію та контроль якості в цьому процесі - єдиний вихід - використання тих же топологічних структур даних.

Слід також усвідомлювати, що ніяка комбінація з сьогоднішніх ГІС (маючи на увазі саме ГІС-пакети) не в змозі забезпечити роботу кадастру на федеральному і навіть великому регіональному рівні при високій інтенсивності просторових запитів великого числа віддалених користувачів. А така перспектива для нас є якщо використання нового класу програмних продуктів - серверів просторових баз даних. Ці системи зазвичай спираються ь на потужні реляційні СУБД класу Oracle або Informix, але являють собою абсолютно окремий, новий тип систем

Нарешті, про саме, на мій погляд, найважливіше - про квінтесенції всього цього, про комплексний територіальний кадастр. Абсолютно ясно, що створюючи будь-які, нехай самі досконалі, системи приватних кадастрів, ми зможемо вирішити тільки вузьковідомчі проблеми. У реальності, всі вони повинні взаємодіяти один з одним.

Як на федеральному рівні, допомагаючи вирішувати великі аналітичні та прогнозні завдання, так і, особливо, на місцевому рівні, вирішуючи конкретні повсякденні завдання управління. Як може земельний кадастр не взаємодіяти з кадастром мінерально-сировинних ресурсів, коли потрібно на їх стику вирішувати проблему виділення гірських відводів? Як може містобудівний кадастр або кадастр об'єктів нерухомості не взаємодіяти з земельною? Або з кадастром водних ресурсів?

З іншого боку, місцеві адміністрації заявляють, та також цілком обгрунтовано, що їм важливіше всього комплексний погляд на територію, її ресурси та проблеми. Під гаслом комплексного територіального кадастру не можна обійняти неосяжне. Тим більше, що пріоритетні завдання у конкретних регіонів різні і змінюються з часом, і всіх необхідних зв'язків передбачити заздалегідь не можна. Єдине розумне рішення - комплексний територіальний кадастр повинен являти собою не окрему систему, а систему комплексного використання на регіональному рівні окремо існуючих, але узгоджених приватних кадастрів.

Так от, таке узгодження різних кадастрів, різних тематичних шарів і навіть різних масштабів можливо тільки на базі використання все тих же векторно-топологічних структур даних. Більш того, працюючи з такою моделлю даних, ми опиняємося в стані погодити та залучити до спільного розгляду навіть ті дані, які раніше взагалі не передбачалося використовувати спільно. Світ складний, і він постійно змінюється, з'являються нові комплексні завдання на стику таких предметних областей і даних, які ніколи раніше не було необхідності розглядати спільно

Державний земельний кадастр включає систему відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл по власникам земельних ділянок, землевласникам, землекористувачам і орендарям; за категоріями земель, а також про якісну характеристику і господарської цінності земель

Діяльність фахівця з кадастру полягає в юридичній реєстрації землеволодінь і землекористувань обліку та оцінки земель, контроль за використанням земельних ресурсів, виконанні необхідних проектно-вишукувальних робіт, передбачених земельним законодавством для кадастрової служби в областях, районах, містах, селищах і сільських населених пунктах, здійснення моніторингу земель.