Поняття та структура фінансово-правової норми

Фінансово-правові норми - це загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, що виражені у категоричній формі й забезпечені силою державного примусу.
Фінансово-правові норми визначають права та обов'язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Ці норми регулюють відносини тільки в галузі фінансів і містять приписи та заборони, що встановлюються державою з приводу мобілізації, розподілу й використання грошових фондів.

Структура фінансово-правової норми тотожна будь-якій іншій нормі права. Фінансово-правова норма може містити гіпотезу, диспозицію та санкцію, тобто основні елементи правової норми, хоч далеко не всі фінансові норми є повними за змістом. Однією з особливостей фінансово-правових норм є їх розгорнутий обсяг, зокрема порівняно з нормами конституційного права.
28) Поняття фінансових правовідносин, суб'єкти та об'єкти.
Фінансові правовідносини - це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов' язків, які реалізують приписи цих норм у сфері фінансової діяльності держави.
Структуру фінансово-правових відносин складають: суб'єкти

правовідносин; об' єкти правовідносин; зміст (сукупність прав і обов' язків правовідносин)

Одним із обов'язкових суб'єктів цих відносин є держава в цілому або уповноважені нею органи і, насамперед, фінансові та кредитні органи, які реалізують у цих відносинах свої владні повноваження, а з іншого боку суб'єктами цих відносин виступають приватні фізичні та юридичні особи, які є споживачами державних коштів, і джерелом їх накопичення через податкові правовідносини, якщо мають самостійне джерело доходу
Об'єктом фінансових правовідносин є гроші або зобов'язання в зв'язку з утворенням, розподілом або використанням централізованих чи децентралізованих фондів коштів
29) Порядок виконання бюджету
В Україні виконання Державного бюджету України починається після його затвердження законодавчим органом та підписання Президентом України. КМУ за погодженням із нижчими виконавчими органами організовує порядок виконання бюджету. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Ця стадія бюджетного процесу включає виконання дохідної та видаткової частин бюджету. У процесі виконання бюджету органи виконавчої влади можуть вносити зміни у межах затверджених асигнувань за статтями функціональної бюджетної класифікації.
30) Порядок затвердження бюджету. Зміст актів про бюджет.

Саме з другого читання починається третя стадія бюджетного процесу — затвердження бюджету і закону про Державний бюджет.

Верховна Рада України затверджує не тільки Закон «ПроДержавний бюджет», але й сам Державний бюджет. Це встановлює і чинна Конституція України. Стаття 116 Конституції

покладає на Кабінет Міністрів України обов'язок розробки проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіту про його виконання.

Після доповіді Міністра фінансів на другому читанні у Верховній Раді починається затвердження бюджету і Закону про Державний бюджет. Починається це із затвердження граничного розміру дефіциту державного бюджету. Після затвердження граничного розміру дефіциту Державного бюджету Верховна Рада постатейно голосує закон про державний бюджет. Обговорення статей не проводиться, якщо Верховна Рада в першому читанні обговорювала і голосувала поправки, відхилені Комітетом з питань бюджету. Регламент Верховної Ради дозволяє тільки виступи з мотивів голосування щодо цих статей.

Зміст Закону України «Про Державний бюджет» в основному визначається статтею 28 Закону «Про бюджетну систему України» та «Правилами оформлення проекту Закону України про Державний бюджет України», а також Регламентом Верховної Ради України.

У першій статті Закону повинна передбачатися загальна сума доходів, загальна сума видатків з розподілом на поточні видатки і видатки розвитку, граничний розмір дефіциту та джерела покриття дефіциту Державного бюджету України.

Друга стаття повинна встановлювати розмір оборотної касової готівки у Державному бюджеті України.

Статтею третьою встановлюються суми доходів Державного бюджету України за їх основними видами згідно з бюджетною класифікацією.

В четвертій статті передбачаються асигнування з Державного бюджету України в розрізі міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади згідно з бюджетною класифікацією.

31) Порядок розгляду проекту бюджету

Згідно з Бюджетним кодексом України (глава 7) друга стадія бюджетного процесу розгляд та прийняття Державного бюджету України починається з того моменту, коли бюджетні матеріали передаються у Верховну Раду України.

Не пізніше ніж через п’ять днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України Міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам Бюджетного кодексу України, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

За результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України Верховна Рада України може прийняти вмотивоване рішення про його відхилення у разі невідповідності цьому Кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період.

У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов’язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне представлення з обгрунтуванням внесених змін, пов’язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів України повторно представляє проект закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

 

32) Порядок складання проекту бюджету
Складання бюджету - це перша і дуже важлива стадія бюджетного процесу в цілому і бюджетного планування зокрема. У теоретичному аспекті бюджетне планування проходить три етапи:

— аналіз показників виконання бюджету за попередній період;

— розрахунки показників за кожним видом доходів та видатків;

— збалансування дохідної та видаткової частин бюджету.

Такі етапи характерні для процесу складання кожного бюджету, що є обов'язковою умовою та запорукою успішної організації бюджетного планування в цілому.

Формуванню проекту бюджету держави передує аналітична робота, що проводиться Міністерством економіки,

Не пізніше 1 червня у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням міністр фінансів України.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

33) Склад доходів і видатків України

Доходи бюджету — частинка централізованих ресурсів, що використовуються з метою виконання відповідних функцій держави.

В Україні, згідно з Бюджетним кодексом, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти.

Поточні витрати — це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування з соціального захисту населення, а саме:

— державне споживання (купівля товарів та послуг);

— виплати (перекази) населенню (трансферти);

— перекази за кордон;

— державні субсидії.

Капітальні витрати — видатки бюджету на фінансування інвестиційної й інноваційної діяльності держави: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному секторові та перекази за кордон на капіталовкладення та ін.).

Державне споживання — це видатки на утримання державного апарату (управлінського, правоохоронного, судового, армії тощо).

Державні трансферти — цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів із бюджету конкретним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій.