Тема 8. Основи менеджменту якості

177. Кваліметрія – це:

– наука, яка вивчає принципи і методи оцінювання рівня якості;

+ наука, яка вивчає кількісні методи оцінювання рівня якості, що використовуються для обґрунтування рішень, які приймаються при управлінні якістю;

– наука, яка вивчає аналіз ефективності проведення заходів щодо поліпшення якості продукції на підприємстві для забезпечення її конкурентоспроможності;

– наука, яка вивчає варіанти запропонованих виробів для вибору найкращого.

 

178. Якість продукції (послуг) – це:

– можливість товару (послуги) задовольняти суспільні потреби;

+ сукупність властивостей і характеристик продукції (послуги), здатних задовольняти певні потреби споживачів відносно їх призначення;

– ступінь придатності продукції (послуги) задовольняти певні потреби споживачів та забезпечення рівня, на який розраховує ринок;

– здатність продукції (послуги) задовольняти вимоги споживачів краще, ніж аналогічна продукція (послуги) конкурентів.

 

179. Індексом якості продукції називають:

– показник якості продукції, що визначає основні функції, для виконання яких вона призначена, і зумовлює галузь її використання;

– показник, який характеризує корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції;

+ комплексний показник якості різнорідної продукції, виготовленої за певний період, який дорівнює середньому зваженому відносних показників якості;

– показник, який характеризує властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану.

 

180. Залежно від властивостей продукції розрізняють такі показники якості:

– експериментальні, соціологічні, експертні, органолептичні, діалектичні;

– одиничні, комплексні, інтегральні, екологічні, естетичні;

+ стандартизації та уніфікації, ергономічні, надійності, естетичні, екологічні;

– базові та відносні.

181. Політика у сфері якості – це:

– скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості;

+ загальні наміри та спрямованість організації пов'язані з якістю, офіційно сформульовані найвищим управлінням, до якого належать особа чи група осіб, які спрямовують та контролюють діяльність організації на найвищому рівні;

– те, чого прагнуть або до чого прямують у сфері якості;

– складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.

 

182. Управління якістю – це:

+ скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості;

– загальні наміри та спрямованість організації, пов'язані з якістю, офіційно сформульовані найвищим управлінням, до якого належать особа чи група осіб, які спрямовують та контролюють діяльність організації на найвищому рівні;

– те, чого прагнуть або до чого прямують у сфері якості;

– складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.

 

183. Контроль якості – це:

– складова управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги щодо якості;

– складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей;

+ складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості;

– складова управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги щодо якості буде виконано.

 

184. Забезпечення якості – це:

– складова управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги щодо якості;

– складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей;

– складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості;

+ складова управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги щодо якості буде виконано.

 

185. Поліпшення якості – це:

+ складова управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги щодо якості;

– складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей;

– складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості;

– складова управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги щодо якості буде виконано.

 

186. Складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей, – це:

+ планування якості;

– контроль якості;

– забезпечення якості;

– поліпшення якості.

 

187. Система управління якістю – це:

– концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях життєвого циклу продукції або послуг;

– єдиний процес, що складається із сукупності скоординованих та контрольованих видів діяльності з датами початку та закінчення;

+ сукупність взаємозв'язаних елементів, спрямованих на контролювання діяльності організації щодо якості;

– складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.

 

188. Показники технологічності характеризують:

– насиченість продукції стандартами, уніфікованими й оригінальними складовими, а також рівень уніфікації з іншими виробами;

+ властивості продукції, які зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів, засобів праці та часу під час технологічної підготовки виробництва, виготовлення й експлуатації продукції;

– пристосованість продукції до транспортування, а також до підготовчих та заключних операцій, пов'язаних із транспортуванням;

– особливості продукції, які зумовлюють безпеку людини або обслуговуючого персоналу під час її експлуатації чи споживання.

189. До групи технічних чинників, від яких залежить якість продукції, належать:

– ритмічність виробництва, технічне обслуговування і ремонт;

– ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт;

+ технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування;

– професійна підготовка, фізіологічні й психологічні особливості працівників.

 

190. До групи організаційних чинників, від яких залежить якість продукції, належать:

+ ритмічність виробництва, технічне обслуговування і ремонт;

– ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт;

– технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування;

– професійна підготовка, фізіологічні й психологічні особливості працівників.

 

191. Залежно від властивостей продукції, що характеризуються, розрізняють такі показники якості:

– експериментальні, соціологічні, експертні, органолептичні, діалектичні;

– одиничні, комплексні, інтегральні, екологічні, естетичні;

+ стандартизації та уніфікації, ергономічні, надійності, естетичні, екологічні;

– натуральні, вартісні, базові, відносні.

 

192. Показники, які не належать до групи показників призначення, – це:

– класифікаційні;

– функціональної і технічної ефективності;

+ довговічності;

– показники складу і структури.

 

193. Показники безвідмовності характеризують:

+ властивість технічного об'єкта зберігати працездатність протягом певного часу чи деякого напрацювання;

– властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану за встановленої системи технічного обслуговування і ремонтів;

– властивість технічного об'єкта, що полягає у запобіганні і виявленні причин пошкоджень та усунення їх шляхом проведення ремонтів та технічного обслуговування;

– властивість технічного об'єкта зберігати працездатний стан протягом і після зберігання, транспортування або властивість продукту чи матеріалу зберігати стан до споживання протягом зберігання.

 

194. До ергономічних показників якості продукції належать:

– гігієнічні та антропометричні показники;

– фізіологічні та психофізіологічні показники;

– психологічні показники;

+ усі відповіді правильні.

 

195. Група, до якої належать такі підгрупи показників: інформаційної виразності, раціональності форми, цілісності композиції, досконалості виробничого виконання і стабільності товарного вигляду, – це:

+ естетична;

– ергономічна;

– екологічна;

– безпеки.

 

196. Показник, що виражає ступінь втілення у виробах, призначених для реалізації тільки всередині країни, технічних рішень, які не підпадають під дію виданих в країні патентів виключного права, а для виробів, призначених для експорту, технічних рішень, які не підпадають також під дію патентів, виданих у країнах, куди передбачається експортування виробів, носить назву:

– показник патентного захисту;

+ показник патентної чистоти;

– показник стандартизації;

– показник уніфікації.

 

197. Зобов'язання, покладені на виробника і постачальника за відшкодування збитків у результаті нанесення травм, пошкодження власності або іншої шкоди, викликаних використанням продукції чи послуги, – це:

– кримінальна відповідальність за якість;

– адміністративна відповідальність за якість;

+ юридична відповідальність за якість;

– господарська відповідальність за якість.

198. До технічних чинників, що впливають на якість товарів, належать:

– розподіл праці, спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (використання), технічного обслуговування, ремонту тощо;

+ конструкція, схема послідовного зв'язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та ін.;

– ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та ін;

– професійна підготовка людини, її фізіологічні і психологічні особливості.

199. До організаційних чинників, що впливають на якість товарів, належать:

+ розподіл праці, спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред'явлення, і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (використання), технічного обслуговування, ремонту тощо;

– конструкція, схема послідовного зв'язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та ін.;

– ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та ін.;

– професійна підготовка людини, її фізіологічні й психологічні особливості.

 

200. До економічних чинників, що впливають на якість товарів, належать:

– розподіл праці, спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред'явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (використання), технічного обслуговування, ремонту тощо;

– конструкція, схема послідовного зв'язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та ін;

+ ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та ін.;

– професійна підготовка людини, її фізіологічні і психологічні особливості.

 

201. Система, метою управління якої було забезпечення бездефектної праці, об'єктом управління – якість праці окремих виконавців і колективів, а показником управління – комплексний показник якості окремих виконавців і колективів, – це:

– Саратовська система бездефектного виготовлення продукції (система БВП, 1955 р.);

– Горьківська система «Якість, надійність ресурсів з перших виробів» (ЯНАРЗПВ, 1958 p.);

– Ярославська система наукової організації робіт із підвищення моторесурсу (НОРМ, 1962 p.);

+ Львівська система бездефектної праці (СБП, 1967 p.).

 

202. Принцип «віддзеркалення якості» полягає в:

– готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг відповідно до специфікацій;

+ перенесенні якості процесу на якість результату;

– безпомилковості під час виготовлення товарів чи послуг;

– формуванні якості продукції у сфері виробництва.

 

203. «Петля якості» – це:

+ концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях – від визначення потреб до оцінювання їх задоволення;

– модель процесу формування якості продукції;

– модель ступеня відповідності специфікації товару чи послуги потребам ринку;

– модель ступеня готовності виробничої системи до виготовлення товарів чи послуг відповідно до специфікацій.

 

204. У 1987 р. Міжнародна організація із стандартизації ISO розробила і прийняла серію стандартів ISO 9000, узявши за основу стандарти:

– Франції та Бельгії;

+ Великій Британії;

– Данії та Іспанії;

– Швеції.

 

205. Сертифікація продукції – це:

– процес перевірки якості шляхом контролю, випробування, діагностики, рекламацій, аналізу причин браку;

– одержання інформації про якість шляхом Держнагляду у вигляді Держстандарту, Держсанепідемнагляду та ін.;

+ процес підтвердження відповідної якості вимогам нормативно-технічної документації незалежною організацією;

– правильна відповідь відсутня.

 

206. TQM (Total Quality Management) – «загальне управління якістю» – це підхід до управління організацією:

+ який об'єднує основні існуючі методи управління і технічні засоби в науково-обґрунтовану систему, метою якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності;

– заснований на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сфери діяльності фірми;

– який передбачає участь у роботах з якості всього персоналу фірми – від президента до рядового робітника;

– який ґрунтується на бездефектному виготовленні продукції.

 

207. Концепція TQC (Total Quality Control) ґрунтується:

– на контролі якості технологічних процесів;

+ на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сторони діяльності фірми;

– на участі в роботах з поліпшення якості всього персоналу фірми – від президента до рядового робітника;

– на загальному (всеохоплюючому, тотальному) менеджменті якості.

 

208. Три етапи, які включає в себе «Ланцюг поняття якості»:

– орієнтація всіх на бездефектне виробництво, постійний контроль технології, конструктивну якість продукції;

– функціональна якість, організація груп якості, вхідний контроль;

+ виробничий процес, якість продукту чи послуг, потребу споживачів;

– вхідний контроль якості ресурсів, якість процесу виробництва, якість кінцевого результату.

 

209. Організація, метою якої є сприяння розвиткові стандартизації у світі для забезпечення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги, розширення співробітництва у сфері інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності, – це:

+ Міжнародна організація зі стандартизації (ISO);

– Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС);

– Європейська організація з якості (EOQ);

– Європейський комітет зі стандартизації (CEN).

 

210. Організація, яка займається стандартизацією у сфері електротехніки, радіозв'язку і приладобудування, – це:

– Міжнародна організація зі стандартизації (ISO);

+ Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС);

– Європейська організація з якості (EOQ);

– Європейський комітет зі стандартизації (CEN).

 

211. Досягнення довгострокового успіху шляхом максимальною задоволення запитів споживачів, співробітників і суспільства є:

– завданням TQM;

– тактикою TQM;

+ метою TQM;

– інструментом TQM.

 

 

212. Постійне поліпшення якості шляхом регулярного аналізу результатів і корегування діяльності, повна відсутність дефектів і невиробничих витрат, виконання наміченого точно в строк є:

+ завданням TQM;

– тактикою TQM;

– метою TQM;

– інструментом TQM.

 

213. Сутністю системи управління якістю «Кейзен» є:

– орієнтовані на споживача вимірювання для встановлення безперервного вдосконалення на всіх рівнях підприємства;

– продуктивна підтримка виробничого обладнання за участю всього персоналу;

+ постійне прагнення до поліпшення, що стосується всього підприємства і всіх сфер персоналу;

– послідовне застосування статистичних методів для управління процесом.

 

214. Система НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point) – це:

– система управління персоналом підприємства;

– система управління навколишнім середовищем;

+ система управління безпекою харчових продуктів;

– система управління безпекою промислових виробів.

 

215. До інструментів «генерації ідей і структуризації інформації» не належить:

– мозковий штурм;

– блок-схема;

+ гістограма;

– дерево структури.

 

216. До інструментів «збору даних» не належить:

– вибірковий метод;

+ аналіз доданої цінності;

– аналіз систем вимірювань;

– контрольні листки.

 

217. До інструментів «аналізу процесу і даних» не входить:

+ діаграма причин і результатів;

– діаграма Парето;

– діаграма розкиду;

– гістограма.

 

 

218. Інструмент контрою якості, що дозволяє виявити найбільш істотні чинники (причини), що впливають на кінцевий результат (слідство), – це:

– гістограма;

– діаграма Парето;

– діаграма розкиду;

+ діаграма Ісікави.

 

219. Країною походження «Гуртків контролю якості» є:

– США;

– Китай;

+ Японія;

– Тайвань.

 

220. Інструмент управління якістю, що дозволяє виявити основні порушення процесу шляхом об'єднання споріднених усних даних, має назву:

+ діаграма спорідненості;

– діаграма процесу здійснення програми;

– матрична діаграма;

– стрілочна діаграма.

 

221. Інструмент управління якості, що дозволяє спланувати оптимальні терміни виконання всіх необхідних робіт для швидкої і успішної реалізації поставленої мети, має назву:

– діаграма спорідненості;

– діаграма зв’язків;

– матрична діаграма;

+ стрілочна діаграма.

 

222. Систематизований шлях розгортання потреб і побажань споживача через розгортання функцій і операцій діяльності компанії із забезпечення такої якості на кожному етапі життєвого циклу новостворюваного продукту, яке б гарантувало отримання кінцевого результату, відповідного очікуванням споживача, – це сутність:

– методу «пока йока» (Poka yoke);

– концепції «точно в строк» (just in Time);

+ розгортання функції якості (QFD);

– аналізу видів і наслідків потенційних відмов (PFMEA).

 

223. Сукупність показників якості, що є технічними і функціональними характеристиками продукту, – це:

– профіль базової якості;

– профіль функціональної якості;

+ профіль необхідної якості;

– профіль бажаної якості.

 

224. Сукупність тих параметрів якості продукту, наявність яких споживач вважає обов'язковою, тобто «саме собою безумовним фактом», і тому він, чекаючи їх, не вважає за необхідне говорити про них заздалегідь виробникові, – це:

+ профіль базової якості;

– профіль функціональної якості;

– профіль необхідної якості;

– профіль бажаної якості.

 

225. Група параметрів якості, що представляють для споживача несподівані цінності пропонованого йому продукту, про наявність яких він міг тільки мріяти, не допускаючи навіть можливості їх практичної реалізації, – це:

– профіль базової якості;

– профіль функціональної якості;

– профіль необхідної якості;

+ профіль бажаної якості.

 

226. Нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо, або через посилання на стандарти, або відтворює їх зміст – це:

– стандарт;

– сертифікат;

– технічні умови;

+ технічний регламент.

 

227. Стандарти, які розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи за необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів, – це:

+ галузеві стандарти України;

– стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України;

– технічні умови України;

– стандарти підприємств.

 

228. Для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (розробником, виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів) розробляються:

– галузеві стандарти України;

– стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України;

+ технічні умови України;

– стандарти підприємств.

 

229. Суб’єкт стандартизації, який організовує, координує та проводить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до закону і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях зі стандартизації, – це:

– Верховна рада України;

+ центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

– рада стандартизації;

– технічні комітети стандартизації.

 

230. Відповідно до системи Укр. СЕПРО цей суб’єкт несе відповідальність за відсутність сертифіката або знака відповідності на продукцію, що реалізується, якщо вона підлягає обов'язковій сертифікації:

– виробник;

+ продавець;

– випробувальна лабораторія (центр);

– орган із сертифікації.

 

231. Відповідно до системи Укр. СЕПРО цей суб’єкт несе відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів та застосування сертифікатів і знаків відповідності з порушенням правил Системи:

+ виробник;

– продавець;

– випробувальна лабораторія (центр);

– орган із сертифікації.

 

232. На забезпечення якості, за А. Фейгенбаумом, необхідні такі витрати:

– корисні витрати;

– витрати на планування системи якості

– витрати на вивчення можливостей процесу;

+ витрати на запобігання дефектам, оцінку рівня якості, збитки від браку.

 

233. До витрат на якість, зумовлених внутрішніми відмовами, належать:

+ простій, заміна, перероблення, ремонт;

– рекламації;

– втрати, внаслідок вилучення;

– всі відповіді правильні.

 

234. До витрат, зумовлених зовнішніми відмовами, належать:

– повторний контроль і повторні випробування;

– дефекти у субпідрядника;

+ забраковані і повернені вироби;

– усі відповіді правильні.

 

235. Аудит якості товарів – це:

– підтвердження надання об'єктивних доказів, що встановлені вимоги виконано;

– складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості;

– оцінювання відповідності шляхом спостереження і висловлювання припущень;

+ систематичний, незалежний і задокументований процес отримання доказів щодо якості продукції.