Визначення групи крові за системою АВОдонора і реципієнта

перевірити групу крові за системою АВО донора і звірити результат із зазначенням групи крові донора на флаконі (навіть якщо є декілька флаконів від одного донора, то група крові визначається незалежно в кожному флаконі окремо).

Визначення групи крові в системі АВО донора та реципієнта виконується або як у роботі № 1 “Визначення групи крові в системі АВО за реакцією аглютинації з цоліклонами” (див.Посібник з нормальної фізіології с.131-135) або за допомогою стандартних людських сироваток.

Визначення групи крові за системою CDE

Для виявлення антигенів у реакції аглютинації з імунними антитілами звичайно потрібні особливі умови, наприклад, температурні тощо. Це потребує додаткових умов для перебігу реакції та дублювання контролів.

Для визначення резус-належності можна використовувати метод Зотікова-Донського.

Сироватки, що містять імунні антитіла, одержують із крові донорів групи IV (АВ-), що були імунізовані антигенами резус-системи (особливо D-антигеном). До сироваток додають розчин альбуміну, щоб прискорити аглютинацію. Це дозволяє проводить пробу при кімнатній температурі. Розроблено й модифікації цієї проби, за якою можна не лише виявити антигени системи CDE, а й визначити, які саме. За системою CDE у клініці прийнято розрізняти лише 2 групи людей: I – з резус-позитивною кров`ю (+), II – з резус-негативною кров`ю.

Для виконання проби необхідно: біла фарфорова тарілка, 4 маркіровані піпетки, предметне скло, кров досліджуваного, стандартна антирезусна сироватка, олівець-склограф.

Ця проба проводиться таким чином. Розділити тарілку склографом на дві половини. На одну половину тарілки нанести 1 краплю стандартної антирезусної сироватки, зробить її плоскою (діаметром не меньше ніж 2 см). Кров обстежуваного помістити на предметне скло, а куточком іншого предметного скла перенести частину крові в краплю сироватки і розмішати. Співвідношення крові і сироватки повинно бути 1:10..Тарілку треба трохи похитувати. Можливі два варіанти реакції.

1.Якщо аглютинація відбудеться, то кров резус-позитивна.

2.Якщо аглютинації в краплі нема, то кров є резус-негативною.

(Див.посібник з нормальної фізіології с.135-136).

Кров донора і реципієнта мають бути сумісними, тобто плазма реципієнта не повинна містить антитіл до антигенів еритроцитів донора. Це визначається шляхом постановки наступних проб:

Індивідуальна серологічна проба на групову сумісність

Ця проба передбачає можливість виявлення у реципієнта високого титру антитіл проти антигенів, що містяться в еритроцитах донора і належать до неосновних групових систем.

Для виконання проби необхідні: чашка Петрі, дзеркало, очні піпетки, предметне скло, сироватка (плазма) реципієнта, кров донора.

Ця проба дозволяє виявить „повні” антитіла, що реагують з антигенами без додавання колоїдів при кімнатній температурі (від 15 до 25 С) На суху чашку Петрі нанести 1 краплю сироватки (плазми) реципієнта. Діаметр краплі повинен бути не менш ніж 1,5 – 2 см. На предметне скло нанести 1 краплю крові донора і кутом другого предметного скла перенести частину краплі крові в краплю сироватки, рівномірно їх розмішати. Співвідношення крапель крові та сироватки становить 1:20. Спостерігати не довше 5 хв. (Див. Посібник з нормальної фізіології, с.137).

Індивідуальна проба на резус- сумісність.

На водяній бані при температурі 44-48 С при додаванні колоїдів.(Подальшій хід роботи див. пробу № 3)

Під час переливання крові проводиться

Біологічна проба.

15 мл крові донора вводиться реципієнтові тричі з інтервалом 3-5 хв. Проводять спостереження за станом реципієнта, звертаючи увагу на симптоми, що можуть свідчить про наявність аглютинації. На наявність аглютинації можуть вказувати об`єктивні та суб`єктивні показники. Об`єктивні показники: погодинний діурез (визначають після гемотрансфузії протягом певного часу), частоту і наповнення пульсу, артеріальний тиск, колір шкірних покровів на слизових. Суб`єктивні показники: головний біль, біль у кістках, попереку, лихоманка, нудота. Ці симптоми обумовлені не тільки утворенням конгломератів еритроцитів та їх гемолізом, а також інтенсивним внутрисудинним зсіданням крові, тому що в еритроцитах є фактори, що викликають агрегацію тромбоцитів. Руйнування в кров”яному руслі еритроцитів та тромбоцитів призведе до внутрисудинного зсідання крові. При цьому особливо пошкоджуються нирки, утворення сечі може припинитися.