Принципи екологічного права

Принципи екологічного права — це виражені в його нормах осно­воположні ідеї, засади, риси, відповідно до яких здійснюється регулю­вання екологічних відносин. Еколого-правові принципи можуть офі­ційно закріплюватися у законодавстві або виводяться з його змісту. Принципи екологічного права спираються на загальноправові припи­си, які враховуються при формуванні принципів галузі права. Кла­сифікація еколого-правових принципів може здійснюватися за різни­ми ознаками, однак вона повинна спиратися на екологічне законодав­ство або виводитися з його змісту. Без урахування цього фактору проголошені принципи стають формою декларації держави або авто­ра цих принципів. В останні роки у літературі стала приділятися підви­щена увага дослідженню й класифікації еколого-правових принципів.

Головним принципом є

1)правове забезпечення досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи. Він складає основу для виникнення й формування інших принципів, які забезпечують гармонізацію су­спільства й природи. Офіційно це положення закріплено у преамбулі Закону України «Про охорону навколишнього природного середови­ща». Гармонійність суспільства і природи — це об'єктивно існуючий зв'язок суспільства і природи, який припускає узгоджену діяльність людей відносно природи з додержанням законів природи, екологічно нормальної експлуатації природних ресурсів, їх відтворення й охоро­ни. Тому не випадково в літературі звертається увага на основні ком­поненти гармонізації суспільства й природи: раціональне природоко­ристування; якість природного середовища; оптимальний соціально-економічний розвиток регіонів; рівень здоров'я населення; стан трудового потенціалу та ін. Правове забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи здійснюється з багатьох напрямків: вста­новлення екологічних нормативів на викиди та скиди в навколишнє природне середовище; визначення лімітів на використання природ­них ресурсів; установлення правил використання природних ресурсів, їх відтворення, охорони тощо. Здійснення цього принципу разом з іншими принципами сприяє запобіганню шкідливих для довкілля дій суб'єктів.

2)Принцип правового забезпечення екологічної безпеки сприяє підтриманню такого стану навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної об­становки й виникнення небезпеки для здоров'я людини. Екологічна безпека гарантується громадянам здійсненням широкого комплек­су взаємопов'язаних політичних, екологічних, економічних, тех­нічних, організаційних, державно-правових та інших заходів (ст. 50 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). В екологічному законодавстві визначено основні напрямки діяльності всіх органів управління, юридичних і фізичних осіб у здійсненні пе­релічених заходів (статті 51-53). Цей принцип за своєю правовою змістовністю досить ємний. Він містить сукупність правових при­писів, які регулюють різні суспільні відносини, що виникають у про­цесі забезпечення екологічної безпеки в державі.

Важливе значення має

3) принцип правового закріплення прина­лежності природних ресурсів конкретним суб'єктам права для їх ви­користання з метою задоволення екологічних, майнових та інших інтересів у межах законодавства. Приналежність природних об'єк­тів виступає у двох основних правових формах — у праві власності та праві користування. В законодавстві закріплено різні види при­родокористування та форми власності на природні ресурси, визна­чено права й обов'язки даних суб'єктів, форми захисту прав влас­ників та природокористувачів.

Особливу роль відіграє

4) принцип правового забезпечення раці­онального й ефективного використання природних ресурсів. Ра­ціональність в екологокористуванні полягає в тому, що кожен влас­ник чи користувач природних ресурсів зобов'язаний у процесі їх ви­користання додержуватися правових екологічних вимог, щоб не нашкодити природному середовищу. В основі цього принципу ле­жить об'єктивний чинник — взаємозв'язок усіх природних об'єктів, які утворюють у сукупності екологічну систему. Економічна ефек­тивність виражається в отриманні найвищих економічних показ­ників при експлуатації природних ресурсів з щонайменшими затра­тами. Раціональність та ефективність використання останніх —взаємопов'язані поняття, однак не тотожні. Раціональність охоплює, головним чином екологічний, а ефективність — економічний аспект. Ці два поняття слід розглядати стосовно будь-якого природного ресурсу, оскільки кожний природний об'єкт має свої специфічні риси, прита­манні тільки йому. При цьому за недодержання даного принципу еко­логічним законодавством передбачаються заходи правового впливу.

Надзвичайно важливе значення має