Поняття митного регулювання (МР)

Митне регулювання - це відносини, які виникають між державою і суб'єктами ЗЕД з приводу умов перетинання національного кордону товарами, капіталами, послугами, робочою силою.

Митне регулювання - це погодження регулювання питань, пов'язаних із встановленням митних податків, митних зборів, а також процедурами митного контролю, організацією діяльності митного контролю.

Митні відносини істотно впливають на характер міжнародних економічних відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підтримки балансу інтересів країн світової спільноти.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мита й митних зборів, процедури митного контролю становлять митну справу.

Існує 2 рівня митного регулювання в практиці ЗЕД країн світу:

I. Міжнародний рівень передбачає здійснення митного регулювання шляхом прийняття та виконання рішень відповідних міжнародних спеціалізованих організацій. Зокрема, ГАТТ/СОТ.

II. Національний рівень базується на відповідних актах національного законодавства.

 

190. Особливості міжнародного та національного рівнів МР.

Митне регулювання - це відносини, які виникають між державою і суб'єктами ЗЕД з приводу умов перетинання національного кордону товарами, капіталами, послугами, робочою силою.

I. Міжнародний рівень передбачає здійснення митного регулювання шляхом прийняття та виконання рішень відповідних міжнародних спеціалізованих організацій. Зокрема, ГАТТ/СОТ.

ГАТТ/СОТ здійснюють митне регулювання за допомогою:

o встановлення основних міжнародних принципів митного регулювання.

o фіксує норми операцій в країнах, що входять до її складу.

В сучасних умовах ГАТТ/СОТ регулює майже 90% експортно-імпортних операцій (зовнішньоторговельного обороту) країн світу. Для того щоб вступити в COT, треба мати рекомендації країн-членів COT та окремих груп країн (інтеграційних об'єднань).

II. Національний рівень базується на відповідних актах національного законодавства. В Україні це:

- Митний кодекс України.

- Закон України "Про єдиний митний тариф України".

- Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

 

191. Сутність основних Принципів митного регулювання й організація митного контролю в Україні.

Основні принципи митного регулювання в Україні:

1. Митну політику визначає ВР.

2. Митне регулювання ЗЕД здійснюється лише на території України.

3. Митне регулювання ЗЕД здійснюється відповідно до законів України.

4. Митне регулювання передбачає оподаткування: - товарів, які ввозяться в Україну; - товарів, які вивозяться з України; - товарів, що транспортуються через територію України.

5. Ставки митного тарифу єдині для всіх суб'єктів ЗЕД і не залежать від: - форм власності суб'єктів ЗЕД; - форми організації діяльності суб'єктів ЗЕД; - територіального розміщення суб'єктів ЗЕД.

6. У В(с)ЕЗ встановлюється спеціальний митний контроль, який передбачає пільги для суб'єктів ЗЕД.

7. До принципів митного регулювання відносять митні правила, які включають: - оформлення декларації на товар, що перетинає митний кордон нашої країни; - обов'язкове стягнення митних податків та митних зборів; - надання митних пільг суб'єктам ЗЕД відповідно до національного законодавства.

8. Введення в дію митних правил передбачає їх публікацію за 45 днів до цього моменту.

Митний контроль здійснюється на території України і включає 3 стадії:

1. Заповнення митних документів суб'єктами ЗЕД (декларації). В них фіксуються дані про товар, який підлягає експорту/імпорту.

2. Проведення митного огляду товару, що підлягає експорту/імпорту.

3. Отримання товару з митниці та сплата мита.

 

192. Характеристика основних видів митних податків.

Митний податок - податок, який стягується при перетинанні товарами митного кордону певної країни.

Види митних податків:

1. Адвалорне мито - податок, який розраховується як процент від вартості товару, що підлягає експорту/імпорту.

Існує два види адвалорного мита: o максимальне - застосовується при імпортних операціях і передбачає захист вітчизняних виробників; o мінімальне - застосовується при експортних операціях.

Ставка адвалорного мита є прогресивною, тобто із зростанням вартості товару відповідно зростає ставка адвалорного мита.

Митні податки стягуються в національній валюті.

2. Специфічне мито - тариф, тверда ставка, яка застосовується до переліку товарів, що підлягають експорту/імпорту із зазначенням напроти кожного з них розміру митного податку у вигляді проценту або грошової суми від одиниці товару.

Воно застосовується до таких кількісних параметрів товару, що підлягає експорту/імпорту: - вага товару; - об'єм товару; - кількість товару; - погонні метри товару.

3. Комбіноване мито - мито (податок) на товар, що підлягає експорту/імпорту, в якому поєднані принципи нарахування адвалорного та специфічного мита.

4. Сезонне мито - стягується з товару, що має сезонний характер.

5. Спеціальний митний податок - стягується з товарів, що підлягають експорту/імпорту та які виробляються згідно угод про міждержавну спеціалізацію та кооперацію виробництва.

6. Антидемпінговий митний податок - застосовується до тих суб'єктів ЗЕД, які порушують антидемпінгове законодавство.

Основним критерієм для нарахування антидемпінгового мита є моніторинг індикативних цін - орієнтовних цін на товари, які реалізовуються на світовому ринку. Якщо ціни товарів, що реалізовуються, нижчі за індикативні ціни, то розмір антидемпінгового податку буде становити різницю між ними.

7. Компенсаційне мито - податок, який стягується зверху встановленого ввізного мита. Воно стягується з тих суб'єктів ЗЕД, які отримали субсидії для розвитку експортного виробництва.

193. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

І. Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти.

Валютне регулювання передбачає: - регулювання курсу національної валюти; o організація розрахунків в іноземній валюті; - відкриття рахунку в іноземній валюті; - купівля іноземної валюти; - розрахунки по експортно-імпортних операціях; - здійснення резидентами іноземних інвестицій; - операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою; - порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України; - правила переказу іноземної валюти.

II. Сучасний механізм валютного регулювання склався на основі Ямайського договору, який характеризується плаваючими валютними курсами та принципом поліцентризму в структурі побудови всієї валютної системи.

Валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях: - міждержавному; - регіональному; - національному.

Що стосується міждержавного рівня валютного регулювання, функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ), який керується у своїй діяльності статутом Фонду та спільно прийнятими країнами-учасницями постановами та угодами.

Регіональний рівень пов'язаний з існуванням регіональних об'єднань, в межах яких проводиться узгодження валютних політик держав-членів, або здійснюється спільна валютна політика.

Механізм регулювання на національному рівні, його інституційна структура, принципи та норми встановлюються законодавчими актами кожної країни з урахуванням принципів та рекомендацій, встановлених МВФ та регіональними союзами.

 

194. Поняття про валютні цінності та валюті операції.

Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти.

Під валютними цінностями розуміють грошові знаки зарубіжних держав, а також цінні папери - платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви сертифікати тощо) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, коштовне каміння тощо).

До валютних операцій належать:

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, перерахуваннями та вивіз з території України валютних цінностей.

 

195. Цілі та функції Міжнародного валютного фонду (МВФ) щодо ВР.

Що стосується міждержавного рівня валютного регулювання, функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ), який керується у своїй діяльності статутом Фонду та спільно прийнятими країнами-учасницями постановами та угодами.

Статутом МВФ визначено, що цілями цієї організації є:

- забезпечення співробітництва у розв'язанні міжнародних валютних проблем;

- сприяння стабілізації валют;

- творення багатосторонньої системи платежів та розрахунків;

- досягнення рівноваги платіжних балансів країн-учасниць.

Відповідно до Статуту МВФ має виконувати такі функції:

1) стежити за розвитком міжнародної валютної системи та забезпечувати її ефективне функціонування;

2) здійснювати аналіз виконання кожною країною спільних зобов'язань.

Статутом передбачено, що країни-учасниці, вступаючи до Фонду, добровільно беруть на себе зобов'язання співпрацювати з Фондом та одна з одною по розв'язанню питань стабілізації валютних відносин.

МВФ має можливість активно впливати на країни-учасниці У питаннях дотримання ними певних вимог валютного регулювання. Для цього використовуються стабілізаційні програми та механізм взаємних консультацій.

196. Функції державних органів щодо валютного контролю та регулювання,

До системи органів, покликаних забезпечити валютне регулювання і валютний контроль, насамперед слід віднести Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, ряд міністерств та відомств (Міністерство зовнішніх економічних зв’язків, Міністерство фінансів, Державний митний комітет та ін.).

Здійснення валютного контролю й регулювання покладене на такі державні органи:

1. НБУ є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших органів. НБУ здійснює валютну політику.

2. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами й нерезидентами через їхні банки.

3. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями.

4. Міністерство зв'язку здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів за межі України.

5. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

КМУ у сфері валютного регулювання виконує такі функції: визначає і подає на затвердження до ВРУ ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині; забезпечує формування і виступає розпорядником Держав­ного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях.

 

197. Поняття «валютний коридор». Класифікатор іноземних валют.

Валютний коридор - це межі коливання валютного курсу, що встановлюються як спосіб його державного регулювання та підтримки центральним банком за допомогою купівлі та продажу валюти.

Певним варіантом плаваючого курсу може бути валютний коридор. Цей спосіб установлення валютного курсу полягає в тому, що центральний банк установлює верхню і нижню межу можливих коливань національної валюти. В Україні після грошової реформи 1996 р. в 1997 році було введено перший валютний коридор для долара США в межах 1,7—1,9 гривні за долар. Усього в Україні було встановлено чотири валютні коридори.

Під конвертованістю валюти розуміють її здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби. Конвертованість національної валюти ставить країну в нові умови вільної багатосторонньої торгівлі і міжнародної конкуренції.

Залежно від рівня конвертованості іноземних валют НБУ запровадить класифікатор іноземних валют, згідно з яким валюти поділено на три групи:

- вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші валюти (австралійські долари (AUD), англійські фунти стерлінгів (GBP), датські крони (DKM), ірландські фунти (ІЕР), канадські долари (CAD), норвезькі крони (NOK), долари США (USD), євро (EUR), шведські крони (SEK), швейцарські франки (CHF), японські ієни (JPY), ісландські крони (ISK));

- валюти з обмеженою конвертованістю (чілійські песо, китайські юані, чеські крони, словацькі крони, єгипетські фунти, гонконзькі долари, сингапурські долари, угорські форінти, індійські рупії, ізраїльські шекелі, корейські вони, румунські леї, реали Саудівської Аравії, тайванські долари, турецькі ліри, кувейтські динари новозеландські долари, мальтійські ліри, російські рублі, болгарські леви, хорватські куни);

- неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти і курси яких НБУ не визначаються (усі інші валюти).

 

198. Організація в Україні торгівлі іноземною валютою та специфіка розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами – юридич. особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, які одержали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою.

Уповноваженi банки та iншi кредитно-фiнансовi установи, що одержали лiцензiю НБУ: а) вiд свого iменi купують i продають iноземну валюту на мiжбанкiвському валютному ринку України за дорученням i за рахунок резидентiв i нерезидентiв; б) мають право вiд свого iменi i за свiй рахунок купувати iноземну валюту готiвкою у фiзичних осiб - резидентiв i нерезидентiв, а також продавати її фiзичним особам - резидентам.
Резиденти i нерезиденти - фiзичнi особи мають право продавати iноземну валюту уповноваженим банкам та iншим кредитно-фiнансовим установам, якi одержали лiцензiю НБУкраїни, або за їх посередництвом - iншим фiзичним особам - резидентам. Фiзичнi особи - резиденти мають право купувати iноземну валюту в уповноважених банках та iнших кредитно-фiнансових установах, що одержали лiцензiю НБУкраїни, або за їх посередництвом - у iнших фiзичних осiб - резидентiв i нерезидентiв.

Експортні операції клієнтів фіксуються уповноваженими банками після одержання реєстрів вантажних митних декларацій в аналогічному журналі з одночасною вимогою від резидента копій контракту та товаросупроводжувальних документів, які підтверджують момент фактичного перетинання митного кордону України.

При експорті товарів, робіт та послуг на умовах відстрочення платежу виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні поточні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше ніж 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, або з моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Моментом одержання виручки в іноземній валюті за експортну продукцію вважається дата надходження коштів на поточний валютний рахунок в уповноваженому банку.

При проведенні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки резиденти мають враховувати, що імпортована продукція повинна надійти в Україну не пізніше 90 днів з моменту здійснення авансового платежу або відкриття акредитива.

Моментом здійснення авансового платежу або відкриття акредитива на користь нерезидента вважається дата списання коштів з поточного валютного рахунку резидента або їх резервування при відкритті акредитива.

 

199. Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності.

Податкова система - це сукупність принципів, форм, методів, інституційних структур - органів податкової служби, за допомогою яких здійснюється стягнення податків, зборів державою з резидентів та нерезидентів.

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Складається з прямих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

Основні принципи системи оподаткування в Україні: 1. Стабільність податків - основні податки в Україні встановлюються у законодавчому порядку ВРУ на тривалий період часу.2. Рівна напруженість податків - незмінність податкової ставки протягом певного періоду часу (напр., ПДВ 20%). Обов'язковість сплати податків всіма суб'єктами господарської діяльності. Сплата податків повинна відбуватися у встановлений законодавством термін.3. Принцип соціальної справедливості. Всі суб'єкти господ-ї діяльності знаходяться в рівних економ-х умовах і повинні сплачувати однакові податки по встановлених однакових ставках незалежно від форм власності, господарювання та регіонів, де здійснюється господарська діяльність.4. Принцип стимулювання оподаткування. Ставки податків, які застосовуються, повинні стимулювати розвиток відповідних видів виробництва.

Основні принципи оподаткування ЗЕД в Україні: 1. Податки і пільги, що надаються суб'єктам господарської діяльності, встановлює і відміняє лише ВР України на основі пропозицій Кабміну.2. Ставки податків для суб'єктів ЗЕД встановлює та відміняє ВР України.3. Рівень ставок податків для суб'єктів ЗЕД встановлюються виходячи з таких передумов: - необхідність досягнення самоокупності суб'єктів ЗЕД; - необхідність забезпечення самофінансування; - необхідність досягнення бездефіцитності бюджету України.4. Стабільність оподаткування для суб'єктів ЗЕД. Стабільність кількості і розміру податків для суб'єктів ЗЕД гарантується державою на термін не менше 5 років. Заборона встановлювати інші податки крім тих, що затверджені ВР України.5. Ставки податків є офіційними для суб'єктів ЗЕД і визначаються по товарній ознаці при експорті/імпорті товарів (митний податок).6. Ставки податків для суб'єктів ЗЕД повинні стимулювати експорт готової продукції, а не сировини.

 

200. Характеристика основних видів податків субєктів ЗЕД.

Податки - це обов'язкові платежі, які стягуються державою з населення, організацій, установ, підприємств у законодавчому порядку.

Схема оподаткування суб 'єктів ЗЕД та можливі ставки податків і зборів.

Суб'єкти-імпортери	Суб'єкти-експортери	Суб'єкти ЗЕД в Україні (дистриб'ютори, СП)
1.Податок на прибуток (30%)	1. Податок на прибуток (30%)	1.Податок на прибуток (30%) у ВСЕЗ 15%
2. ПДВ (20%)	2. ПДВ (20%), бартерні операції (0%), інші (20%)	2. ПДВ (20%) у ВСЕЗ 10%
3.Акцизні збори (10-90%)	3. Акцизні збори (10-90%)	3. Акцизні збори (10-90%)
4. Митні податки (5-50-90%)	4. Митні податки (5-90% і більше)	4. Митні податки (5-50-90%)
5. Митні збори 0,2% від вартості контракту	5. Митні збори 0,2% від вартості контракту	5. Митні збори 0,2% від вартості контракту

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян.

ПДВ – це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів.

Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції) і оплачується покупцем.

Митний податок - податок, який стягується при перетинанні товарами митного кордону певної країни.

Митний збір — вид митних платежів, що сплачується за валютно-митною декларацією громадянами та суб'єктами ЗЕД за роботу, виконану митними органами.