Фактори, що впливають на продуктивність праці та їх класифікація

Природні умови - це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва: природні ресурси, грант, кліматичні особливості тощо. Суспільно-економічні умови визначаються характером виробничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвитку продуктивних сил, рівнем життя. Об'єктивні умови виробництва є відносно стабільними і не залежать від трудових зусиль працівників, вони визначають рівень продуктивності. Відхилення від середнього рівні суб'єктивних умов виробництва також впливають на продуктивність праці. Внутрішні фактори знаходяться у зоні контролю окремого підприємства, а зовнішні фактори впливають на стратегію діяльності підприємства і продуктивність.

До організаційних факторів продуктивності належать: 1) удосконалення форм організації спільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо); 2) удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, впровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці(впровадження технічно обґрунтованих норм затрат праці, розширення сфери нормування праці); застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці; 3) удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом. В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути: o приватизація державної власності; o розвиток середнього і малого підприємництва; o надання повної економічної свободи державним підприємствам; o диверсікація виробництва; o залучення іноземного капіталу для спільної підприємницької діяльності; o розробка системи спеціальних пільг для орендаторів, кооператорів, спільного підприємництва тощо. Загалом, усі фактори, що впливають на продуктивність праці, можна поділити на дві групи: 1 група включає фактори, що діють у напрямку підвищення продуктивності праці, поліпшення організації праці і виробництва та соціальних умов життя працюючих. 2 групу становлять фактори, що негативно відбиваються на продуктивності праці: несприятливі природні умови, погана організація виробництва і праці, напружена соціальна обстановка. КЛАСИФІКАЦЯ: За внутрішнім змістом: Матеріально-технічні: пов'язані з рівнем розвитку техніки і технології, впровадженням у виробництво наукових відкриттів і розробок, удосконалюванням знарядь і засобів праці. Організаційні: обумовлені організацією виробництва, праці і управління. Соціально-економічні: пов'язані зі складом працівників, рівнем їхньої кваліфікації, умовами праці і побуту, відношенням працівників до власності, ефективністю стимулювання праці і зацікавленістю в кінцевих результатах виробництва. За сферою виникнення Внутрішньовиробничі: виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації. Галузеві і міжгалузеві: пов'язані з можливістю поліпшення кооперативних зв'язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні всієї галузі чи декількох спільних галузей народного господарства. Регіональні: це фактори підвищення продуктивності праці, характерні для даного регіону. Загальнодержавні: це такі фактори, що спричиняють підвищення продуктивності праці у всій країні (наприклад, підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу).