Організація професійно-кваліфікаційного просування

Практичне заняття №1 – 2 години.

Тема 8. Розвиток кар'єри в організаціях

План заняття:

1. Типи, етапи і цілі кар'єри.

2. Управління кар'єрою.

3. Організація професійно-кваліфікаційного просування виробничого персоналу.

4. Підготовка і формування резерву керівників.

 

Рекомендована література:

1. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 296 с. (с. 107- 119).

2. Яцура В.В., Жук О.П. Менеджмент: навчальний посібник. – Львів: «Тріада плюс», «Алерта», 2008. – 444 с.

 

Менеджмент людських ресурсів - це низка дій, спрямова­них на залучення, розвиток та утримання людських ресурсів, які потрібні організації. Середовище менеджменту людських ресурсів має стратегічне значення, залежить від правових та соціальних чинників.

 

Рис. 1. Етапи менеджменту людських ресурсів

 

Типи, етапи і цілі кар'єри.

Кар'єра - це суб'єктивно усвідомлені власні судження працівника про своє трудове май­бутнє, очікувані шляхи самовираження та задоволення працею.

Розрізняють два види кар'єри:

професійну - навчання, вибір місця роботи, професійне зростання, підтримання та розвиток індивідуальних професійних здібностей, вихід на пенсію;

внутрішньоорганізаційну - охоплює зміну стадій розвитку працівника у межах однієї організації.

 

Управління кар'єрою

( Столярова І., Ковальчук Н. Кілька кроків до успіху можна долати все життя... // Галицькі контракти, 1999. - №43. - С. 29)

Зробити кар'єру, спираючись лише на академічні знан­ня, сьогодні вже майже неможливо. Аби піднятися службо­вими сходинками вгору, треба бути ще й цілеспрямованим авантюристом.

У 1931 р. Конрад Хілтон прикрасив свій робочий стіл фотографією готелю Woldorf Astoria на 5-й авеню у Нью-Йорку. Тоді навіть мрія про його купівлю здавалась безнадійним маренням збанкрутілого американця: після Великої депресії статки молодого мільйонера Хітона зменшилися до 87 центів... Але у 1949 р. він врешті-решт придбав омріяний готель.

Мета - ось що є рушійною силою думок та вчинків цілеспрямованих людей. Вона спонукає їх робити запаморочливі кар'єри, як це сталося із Конрадом Хілтоном, людиною-легендою. Скільки разів Вам доводилося чути, а можливо, й говорити самому: „Ось досягну маленької мети, потім подумаю про щось масштабне"? Насправді, як радять досвідчені кар'єристи, треба ставити перед собою „подвійну мету": мрієте бути віце-президентом банку? То прицінюйтеся до президентського крісла. Йти маленькими кроками від однієї непомітної мети до іншої у наш час просто нецікаво: Ви можете витратити все життя на те, що більш одержимі здолають за рік. Майте на увазі, ми живемо у нестандартний час: хіба міг раніше 30-річний молодик очолити якусь солідну установу, велику фірму чи банк? Сьогодні про приклади таких проривів розповідають не лише бізнесові журнали, а й сусідські бабусі: „А наш Василь он яким паном став!" А що заважає зробити стрімку кар'єру Вам?

Одні називають кар'єру успішним просуванням у різних галузях діяльності, інші вважають, що кар'єра - це вміння хитро лавірувати у службовій ієрархії, треті, взагалі, вважають кар'єру мистецтвом, яке доступне небагатьом. Втім, хай там як, перш ніж поставити мету зробити кар'єру, не зайвим буде визначитися про сенс цього слова особисто для Вас.

Готових рецептів кар'єри взагалі-то немає - є теорія, що ґрунтується на досвіді та прикладах успішних бізнесменів минулих поколінь. Але до такої теорії можна дійти і самотужки: головне - мета й гарна освіта, необхідне досвід роботи, бажане - володіння іноземними мовами.

Визначаючи собі мету, будьте готовими до виснажливої праці, але ніколи не сумнівайтеся у тому, що Ви обов'язково із нею впораєтеся. Будь-який сумнів призводить до помилки, а помилка - до загибелі. Як зазначав один московський бізнесмен, робота на „навчальному мінному полі" завершилася кілька років тому, усі перейшли на „бойове". А там помилятися, як відомо, не можна.

Що ж до виснажливої праці та надмірних зусиль, тут доречно згадати стару притчу про двох жабенят, які потрапили у глечик з молоком: одне склало лапки і втопилося, а інше збило ними молоко на масло і видряпалося нагору - образно кажучи, зробило кар'єру.

Абстрагуючись від прикладу про жабу, можна сказати, що, крім віри в успіх, непогано було б мати ще й добре розвинену уяву, кмітливість та спеціальні знання, вміти планувати свою роботу, в необхідний момент не забува­ти про силу розуму, роль підсвідомості та інтелект. Якщо Ви запитаєте людину, яка вже досягла певних бізнесових висот, чому вона продовжує робити кар'єру, то навряд чи почуєте у відповідь щось зрозуміле. Швидше всього, вона продовжує зростати професійно за інерцією. Решта ж, ті, хто перебувають на початку шляху, має самостійно визна­читися із власними „рушійними силами" - гроші, влада, спортивний інтерес, зухвале парі.

Що спонукає до першого кроку? Якщо Ви відповіли на це запитання щось певне, починайте крокувати вперед. А щоб мати певні орієнтири, ми пропонуємо Вам низку непи­саних законів, якими поділилися успішні бізнесмени.

1. Працювати 24 години на добу, але задля улюбленої справи.

2. Постійно розширювати рамки тієї справи, якою зай­маєтесь, а разом з нею і межі власних можливостей, відчу­вати особистий внесок у її розвиток та відповідальність за кожне рішення.

3. Прагнути до постійної самореалізації.

4. Навчитися організовувати власний час і правильно використовувати дивіденди - прибутки, знайомства, зв'язки і т.п. До речі, більшість західних успішних бізнесменів, зробивши чудову кар'єру і заробивши непогані гроші, пи­шаються не ними, а саме своїми зв'язками.

5. Ніколи не зупиняйтеся на досягнутому і не розслаб­ляйтеся ані на хвилину - саме у такому стані Вас найлегше вибити із сідла.

6. Не кажіть зайвого - навчіться бути небагатослівни­ми: чим вище Ви будете підніматися, тим збитковішими для справи будуть Ваші „проколи".

7. Не вірте у міцну дружбу у середовищі бізнесменів: там не може бути справжніх друзів, лише потенційні кон­куренти.

8. Ніколи не встрявайте в інтриги і самі їх не ініціюйте - бережіть репутацію зваженої та неістеричної людини.

Звичайно, ці поради - не більше, ніж спроба узагаль­нення набутого досвіду. Але навіть якщо у Вас є про це власні думки, нехай і принципово інші, все ж візьміть деякі пункти на озброєння.

Ми майже не зачепили такий важливий аспект, як рушійну силу грошей, оскільки, як зізналися опитані біз­несмени, вони не завжди робили кар'єру задля грошей. Багатьох спонукає до дії зовсім інше - дух авантюризму, бажання реалізувати себе і займати активну життєву по­зицію. І якщо такі риси притаманні Вам, а разом із ними успадкована внутрішня схильність, інтелект та бійцівські якості, сміливо починайте шлях до вершини - поки замість Вас його не здолав хтось інший.

Завдання:

1. Уважно прочитайте текст. Проаналізуйте та прокоментуйте головні його тези, зробіть відповідні висновки.

2. Назвіть основні компоненти успішної кар'єри у бізнесі, які із них є набутими, а які вродженими.

3. Сформулюйте ще декілька важливих „законів" успішних кар'єристів, про які, можливо, не згадано у статті, а також спробуйте визначити, які чинники найчастіше заважають успішному кар'єрному росту.

4. Пригадайте кілька відомих особистостей, які, на Вашу думку, зробили успішну кар'єру. Спробуйте визначити стартові умови їхньої кар'єри та головні чинники їхнього успіху.

Управління кар'єрою.

Управління кар'єрою зводиться до таких понять, як планування і роз­виток кар'єри.

Планування кар'єри — це визначення цілей розвитку працівника і шля­хи їх реалізації. Планування кар'єри передбачає наукове обґрунтування раціонального віку і нормативних термінів обіймання посади з врахуван­ням побажань і особистих якостей працівника. Реалізація плану розвитку кар'єри передбачає, з одного боку, професійний розвиток працівника, тоб­то набуття ним потрібної для обіймання бажаної посади кваліфікації через професійне навчання, стажування, підвищення кваліфікації, а з іншого -послідовне обіймання посад, досвід роботи на яких потрібен для роботи на цільовій посаді. Як правило, в кожній великій організації є стандартні кар'єрні сходинки, які ведуть до вищого рівня керівництва.

Розвитком кар'єри називають ті дії, які здійснює працівник для реалі­зації свого плану. Планування кар'єри проводиться з початку роботи пра­цівника в організації і закінчується при його звільненні.

Рис. 2. Процес планування розвитку кар'єри

Організація професійно-кваліфікаційного просування

Виробничого персоналу.

Підсистема розвитку персоналу - це сукупність форм, методів і засобів організації планомірного, поступового переміщення працівників від про­стої до складної змістовної праці, від нижчих до вищих сходинок профе­сійної майстерності з врахуванням інтересів працівників і потреб вироб­ництва. Основними завданнями цієї підсистеми є:

- закріплення на підприємстві стабільного контингенту працівників;

- забезпечення раціонального їх використання;

- створення можливостей одержання в перспективі відповідної інте­ресам і потребам роботи;

- своєчасне забезпечення виробництва висококваліфікованими кад­рами;

- забезпечення працівників не зовсім престижними робочими місця­ми з несприятливими умовами.

Добре організоване просування працівників виконує роль регулятора узгодження інтересів виробництва і кожного конкретного працівника.

Просування працівників повинно здійснюватись з врахуванням таких принципів:

- послідовне, безперервне переміщення працівників від нижчої до вищої сходинок професійного росту, кваліфікації;

- планування трудової кар'єри таким чином, щоб на наступній роботі найкраще використовувались набуті знання, навики з попередньої роботи;

- безперервний процес навчання, підвищення загальнокультурного рівня і професійного досвіду, збереження здоров'я працівників;

- першочергове просування працівників, зайнятих на роботах з не­сприятливими умовами праці на робочому місці;

- надавати перевагу працівникам складної праці свого підприємства;

- інформувати працівників про перспективи їх просування і про ре­альне переміщення;

- матеріальна й моральна зацікавленість працівників у своєму профе­сійному рості.